Постанова

від 12.12.2024 по справі 484/2153/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.12.24

22-ц/812/1639/24

Провадження № 22-ц/812/1639/24 Суддя першої інстанції Мельничук О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/2153/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Тищук Н.О.,

при секретарі судового засідання - Колосовій О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представниці позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_3 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року, повний текст якого складено 23 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мельничука О.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління у справах дітей Первомайської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2024 року замінено третю особуУправління у справах дітей Первомайської міської ради Миколаївської області, належною третьою особою органом опіки та піклування виконавчого комітету Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Позов обґрунтовано тим, що15 грудня 1977 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 , який було зареєстровано у Первомайському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 87.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На початку 2022 року відповідачка залишила сім`ю та пішла з родини, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. Дитину залишила на позивача, з того часу ОСОБА_5 , повністю перебуває на утриманні та вихованні батька. Відповідачка жодного разу не поцікавилася станом здоров`я дитини, його харчуванням, участі у вихованні дитини не приймає, покинула сина та не турбується про нього. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки, крім того допомогу по вихованню дитини надає матір позивача - ОСОБА_6 .

Посилаючись на викладене позивач просив суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Первомайськ Миколаївської області, актовий запис про народження № 264 від 22 червня 2017 року.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 , яка без поважних на те причин не виявляє до малолітнього сина ОСОБА_7 батьківського піклування, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню, не цікавиться його розвитком, здоров`ям, життям та потребами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що обґрунтовуючи необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав суд посилався на небажання матері бачитись та виховувати дитину, зловживання алкогольними напоями.

В той же час, вона не перебуває на обліку у лікарів, не зловживає алкогольними напоями, в міру своїх сил забезпечує дитину, певний час знаходилася на заробітках у Республіці Польща, пересилала гроші на утримання дитини. Після повернення додому позивач забороняв їй бачитись із дитиною, хоча вона цього бажала. Вона любить свого сина, бажає його виховувати та спілкуватися із ним.

Також зазначає що у неї троє дітей, вона є доброю матір`ю, жодних претензій з боку органів опіки і піклування до неї ніколи не було. Двоє дітей вже повнолітні, вона підтримує з ними дружні стосунки. Співробітники органів опіки ніколи не приходили до неї. Покази свідків відповідачка категорично заперечує.

Єдиною завадою для спілкування із дитиною є заборона батька, бачитись із дитиною, яка пов`язана із погрозами та застосуванням фізичної сили до неї.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення її батьківських прав, подання відповідачкою апеляційної скарги свідчить про її інтерес до дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина, позивачем не надано.

За обставин недоведеності свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення її батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина не є обов`язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Посилання позивача на те, що вона спиртними напоями також не відповідають дійсності.

Отже висновки суду про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне її ухилення від виконання батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина є помилковими.

Вона відвідувала судові засідання та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. Жодного разу не було зафіксовано фактів знаходження її у стані сп`яніння.

Суд не повно, не всесторонньо та не об`єктивно розглянув справу, не з`ясував чи наявна у діях відповідачки саме винна поведінка, не допитав свідків.

Позивач, в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві ОСОБА_1 зазначав, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги викладені в ній не відповідають дійсності.

Відповідачкою не надано будь-яких доказів на спростування доводів позовної заяви. Також не надано жодних підтверджень того, що позивач якимось чином забороняє бачитись з дитиною і, тим паче здійснює погрози із застосуванням фізичної розправи із відповідачкою.

Судом першої інстанції в своєму рішенні зроблено правильні висновки про невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що сторони у справі у період з 20 березня 2017 року по 30 січня 2024 року перебували у шлюбі, котрий був розірваний рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

За час перебування у вказаному шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 .

З довідки № 216 від 29 листопада 2023 року, виданої виконавчим комітетом Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживає з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; матір дитини - ОСОБА_4 в сім`ї не проживає.

Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`яномостівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 26 липня 2024 року № 98, вбачається, що орган опіки та піклування Кам`яномостівської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснювала, що сторін знає давно. До певного періоду відповідачка була гарною господинею, але потім почала вживати спиртні напої та покинувши сім`ю, пішла проживати в інше місце.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що близько знає позивача, вихованням дітей він займається один. Відповідачку за місцем проживання позивача не бачив.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина 8 статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина 4 статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина 2 статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, про що зазначається в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 вказано, що:

«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина, позивачем не надано. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшлов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17 зазначено, що:

«ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Апеляційний суд, установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, беручи до уваги той факт, що батько дитини бажає продовжувати спілкуватися із сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову в даній справі.

Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в підготовці дитини до школи чи непідтримання ним захоплення дитиною співом та грою на фортепіано, необізнаність про стан здоров`я дитини не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

Доводи касаційної скарги про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:

«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина 4 статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина 4 статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається суд першої інстанції вважав, що виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, беручи до уваги, що мати з дитиною втратила зв`язок, оскільки пішла з дома та не бере участі у виховання та утриманні дитини доцільно позбавити відповідачку батьківських прав.

Між тим, заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилалася на те, що позивач перешкоджає їй у побаченнях з дитиною, погрожує застосуванням фізичного насильства, не надав доказів того, що вона умисно ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина. Її колишній чоловік не звертався ні до суду, ні до неї щодо способів виконання нею обов`язку утримувати дитину. Вони взагалі не погоджували з ким буде проживати дитина.

В доводах апеляційної скарги відповідачка зазначала, що ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачку батьківських прав, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина, позивачем не надано.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення її батьківських прав.

Щодо висновоку органу опіки та піклування в особі виконкому Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 26 липня 2024 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що цей висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо її малолітнього, оскільки у цьому висновку не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини. Вказаний висновок не містить відомостей про те, що ОСОБА_4 була заслухана органом опіки та піклування з приводу ситуації яка виникла, щодо останньої застосовувались будь-які засобу впливу та попередження у випадку її неналежної поведінки стосовно сина. При цьому, апеляційним судом враховано, що після залишення помешкання позивача, ОСОБА_4 не втрачала зв`язку з дитиною, намагалася відвідувати її, спілкуватися в телефонному режимі, що не заперечується і позивачем.

За наведеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав, особливо в ситуації, коли мати наполегливо вказує, що вона хоче відновити та розвивати стосунки зі своїм сином.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції крім факту, що мати не відвідує дитину за місцем помешкання позивача, а отже не бере участь у її вихованні та утриманні, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення матері батьківських прав. Судом не було встановлено, що мати не відповідає вимогам, необхідним для виховання дітей, або що вона діяла на шкоду своєму сину, чи була загроза застосування такої шкоди або що спілкування з матір`ю могло порушити відповідні права дитини.

Позивач, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції один із свідків та орган опіки та піклування у своєму висновку посилалися на те, що ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, проте в матеріалам справи відсутні будь-які переконливі докази, зокрема, медичний висновок, на підтвердження таких обставин. Тільки таких тверджень недостатньо, щоб виправдати позбавлення матері будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому. Таким чином, позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності;

За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини, врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, встановивши, що відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення ї батьківських обов`язків відносно малолітнього сина є помилковими.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частина 1 статті 376 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без належного застосування норм матеріального права та без дотриманням норм процесуального права, тому це рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору.

Оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 1 453 грн 44 коп. судового збору.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 453 грн 44 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.