Рішення

від 12.12.2024 по справі 120/8166/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 р. Справа № 120/8166/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ВВ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 до суду надійшла позовна заява Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ВВ" (далі ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ") на користь позивача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 40 247,11 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за їх несвоєчасну сплату в розмірі 402,50 грн, а всього 40 649,61 грн.

Позов мотивовано тим, що в порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, а тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та нараховану за їх несплату пеню у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Ухвалою суду від 26.06.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

09.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

У відзиві зазначається, що ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" 19.10.2021 подало до Ямпільського районного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з відміткою, що така вакансія потребує працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку. Відтоді товариство не подавало уточнену звітність по формі № 3-??, оскільки будь-яких змін, зокрема, щодо істотних умовах праці не відбулося.

Відповідач зауважує, що звітність форми № 3-ПН подається роботодавцями до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим періодичності подачі звітності законодавством не встановлено, а лише передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, що свідчить про необхідність одноразового інформування про кожну вакансію. Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3- ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, вважається, що він виконав свій обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі інформаування про попит на робочу силу (вакансії).

Також позивач наголошує на тому, що в період з жовтня 2021 року по травень 2024 року до нього не направлялись особи з інвалідністю від Ямпільського районного центру зайнятості по заявленій ним вакансії, яким би було відмовлено у працевлаштуванні. Не надходило і повідомлень про зняття цієї вакансії.

Водночас, як зазначає позивач, з кінця 2022 року товариство самостійно здійснено пошук осіб з інвалідністю на посаду охоронця та було працевлаштовано одну особу на цю роботу. Деякий час вона виконувала покладені на неї обов`язки, але була змушена звільнитися за власним бажанням у січні 2023 року. Після звільнення особи з інвалідністю з посади охоронця, при наявності постійно відкритої вакансії від ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ", звернень від центру зайнятості щодо працевлаштування на таку посаду не було.

Отже, на думку відповідача, у період з 2021 по 2024 роки він вживав усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у вигляді невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тим самим виков обов`язок, покладений на нього статтею 18 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а тому заявлені Фондом позовні вимоги є безпідставними.

Окремо відповідач звертає увагу на те, що органами Держпраці не було проведено перевірки щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає стягнення адміністративно-господарських санкцій.

12.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що у 2023 звітному році відповідач не повідомляв службу зайнятості про попит на робочу силу та не вжив заходів для недопущення порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також позивач вказує на те, що законодавчо визначеним джерелом нарахування адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є дані податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

При цьому належним доказом невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже наявності правопорушення у сфері господарювання, є інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Відповідач зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій виключно за актами перевірок Держпраці, правопорушення може бути виявлено на підставі поданої звітності (до 2023 року звіту № 10-ПОІ), більше того, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Тобто норми ст. 218 Господарського кодексу України передбачають доведення фактів вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення (відсутність вини) саме на відповідача.

Разом з тим, як зазначає позивач, вирішення спору в судовому порядку є реалізацією завдань та повноважень, що покладені на Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в межах чинного законодавства та Положення про Фонд.

Ухвалою суду від 22.10.2024 вирішено витребувано у відповідача та у Ямпільської районної філії Вінницького обласного центру зайнятості додаткові письмові докази та інформацію, а саме:

- ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" зобов`язано надати суду докази на підтвердження вчинення дій щодо забезпечення працевлаштування інвалідів у 2023 році, зокрема, але не виключно: наказ про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; засвідчені належним чином копії звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з доказами подання такої форми звітності до центру зайнятості у 2021-2023 роках; інформацію про те, чи направлялись центром зайнятості у 2023 році особи з інвалідністю для працевлаштування до відповідача і якщо направлялись, але не були працевлаштовані, то з яких саме причин;

- Ямпільську районну філію Вінницького обласного центру зайнятості зобов`язано надати суду подані ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" упродовж 2021-2023 років звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю ; відомості про те, чи направлялися центром зайнятості до вказаного товариства особи з інвалідністю для працевлаштування у 2023 році та у разі якщо такі особи направлялися, надати засвідчені належним чином копії корінців всіх направлень на працевлаштування осіб з інвалідністю, а також документів про встановлення інвалідності та програми реабілітації щодо таких осіб.

28.10.2024 на виконання вимог суду відповідач подав додаткові пояснення, в яких повторив, що звітність по формі № 3-ПН була подана до Ямпільського районного центру зайнятості 18.10.2021 та прийнята уповноваженою особою центру Вінницькою Т.С. 19.10.2021. Водночас у 2023 році на товариство не направлялися особи з інвалідністю для їх працевлаштування.

До своїх пояснень відповідач додав копію наказу по підприємству від 01.03.2023 № 53 "Про залишення в дії вакансії по створенню робочого місця з метою працевлаштування особи з інвалідністю" та копію звітності по формі № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 18.10.2021 з відміткою про її отримання Ямпільським районним центром зайнятості з відміткою про її отримання.

07.11.2024 на виконання ухвали суду Ямпільське управління Могилів-Подільської філії Вінницького ОЦЗ повідомило суд (лист від 30.10.2024 № 13.4/245-24), що у 2021 році ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" подавалася звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з потребою в укомплектуванні осіб з інвалідністю: 1 вакансія 22.07.2021 на посаду "охоронника", яка була в подальшому укомплектована 12.11.2021 та 1 вакансія 17.06.2021 на посаду "колій плит та блоків", що була знята роботодавцем 23.07.2021. Протягом 2022-2023 року звітність за формою № 3-ПН " Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з потребою в укомплектуванні осіб з інвалідністю не надавалась.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

Згідно з податковим розрахунком сум доходів за 2023 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" становить 8 осіб. Звідси, норматив забезпечення робочих місць для осіб з інвалідністю для цього підприємства одне робоче місце.

Разом з тим, як зазначає позивач, вказаного нормативу відповідач не виконав.

У відповідь на запит Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 06.03.2024, Вінницький обласний центр зайнятості листом від 02.04.2024 № 02.2-17/1088-24 повідомив позивача, що у 2023 році ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" не подавало звіти форми № 3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративного-господарських санкцій на 2023 рік середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" становить 80 494,22 грн. Відтак сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 40 247,11 грн (0,5 середньої заробітної плати).

Такий розрахунок був доставлений до електронного кабінету відповідача у травні 2024 року, що підтверджується відомостями з Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Однак після цього сума розрахованої санкції добровільно відповідачем не сплачена.

За наведених обставин Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 40 247,11 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за їх несвоєчасну сплату в розмірі 402,50 грн, а всього 40 649,61 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Спірні правовідносини насамперед регулюються Законом України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі ? Закон № 875-XII).

Вказаний Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, ? у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону № 875-ХІІ).

Водночас в силу приписів частини другої статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікових ставок Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її рядок.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першої цієї статті, окремо в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в яким відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першої статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875-XII).

Також згідно з частинами дев`ятою та десятою статті 20 цього ж Закону спори, що виникають з правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Крім того, відповідно до частини першої статті статті 218 Господарського кодексу України (далі ? ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно із статтею 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2018 року у справі № 812/1140/18.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі ? Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

На виконання вищевказаної норми Закону № 5067-VI, наказом Міністерства економіки України № 827-22 від 12.04.2022 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі ? Порядок № 827-22).

Пунктами 1.4-1.5 Порядку № 827-22 встановлено, що Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі ? роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості ? до дати припинення їхньої діяльності) (далі ? центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

За правилами, передбаченими пунктами 1.4-1.5 Порядку № 827-22, звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Порядку № 827-22;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 460/5056/21 та від 06.03.2024 у справі № 120/7955/21-а.

Судом встановлено, що у 2023 звітному році відповідач не виконав нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та при цьому не подавав звітності за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", а також не вживав інших додаткових заходів з метою працевлаштування на підприємстві відповідної категорії осіб.

Факт неподання зазначеної звітності підтверджується листом Вінницького обласного центру зайнятості від 02.04.2024 № 02.2-17/1088-24, згідно з яким у 2023 році ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" не подавало звіти форми № 3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, на запит суду Ямпільське управління Могилів-Подільської філії Вінницького ОЦЗ повідомило, що ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" подавало звітність форми 3-ПН з потребою в укомплектуванні осіб з інвалідністю (одна вакансія) на посаду "охоронника", яка була в подальшому укомплектована 12.11.2021 та 1 вакансія 17.06.2021 на посаду "колій плит та блоків", що була знята роботодавцем 23.07.2021. Водночас протягом 2022-2023 років звітність за формою № 3-ПН з потребою в укомплектуванні осіб з інвалідністю товариством не надавалась.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що оскільки у 2021 році до Ямпільського районного центру зайнятості ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" подало звітність за формою № 3-ПН та надало інформацію про потребу у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, необхідності у подачі нової звітності по формі № 3-?? не було, оскільки з того часу будь-яких змін не відбулося, на підприємстві було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, центру зайнятості про це було відомо, але особи, які б бажали працевлаштуватися, на підприємство не направлялися.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18 дійшов висновку, що роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Тобто підприємство зобов`язане не лише створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідності відповідно до встановленого законом нормативу, але й також своєчасно, достовірно та в повному обсязі інформувати про це відповідні установи.

Суд наголошує, що спірні адміністративно-господарські санкції застосовані до ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2023 році, тоді як матеріали справи не містять жодних належних й допустимих доказів, які б свідчили про те, що підприємство вживало необхідних заходів для недопущення правопорушення, зокрема інформувало центр зайнятості про наявність вакансії, яка може бути заповнена особою з інвалідністю.

Щодо звітності за 2021 рік, то дійсно, як встановлено судом, відповідач подавав таку звітність неодноразово протягом 2021 році, у тому числі 19.10.2021, в якій повідомив про наявність вакансії за посадою охоронця.

Однак суд враховує, що така вакансія була заповнена (укомплектована) у тому ж 2021 році, що визнається самим відповідачем і підтверджується листом Ямпільського центру зайнятості від 30.10.2024 № 13.4/245-24.

Водночас після звільнення зазначеної особи за власним бажанням, що, як зазначає відповідач відбулося у січні 2023 року, ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" нової звітності за формою № 3-ПН не подавало та про наявність відкритої вакансії за цією посадою відповідні державні установи не повідомляло.

При цьому суд повторює, що в силу приписів пункту 1.5 Порядку № 827-22 форма № 3-ПН подається роботодавцем до центру зайнятості з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, оскільки створене відповідачем робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою охоронця, про яке відповідач повідомляв центр зайнятості у 2021 році, було після цього заповнене шляхом працевлаштування особи з інвалідністю, але звільнилося (стало вакантним) у 2023 році, відповідач був зобов`язаний з метою виконання своїх обов`язків, передбачених Законом № 875-XII, інформувати центр зайнятості про відкриття такої вакансії та подати звітність за формою № 3-ПН.

Видання директором ТОВ "МОНОЛІТ-ВВ" наказу від 01.03.2023 № 53 "Про залишення в дії вакансії по створенню робочого місця з метою працевлаштування особи з інвалідністю" не свідчить про виконання вказаного законодавчого обов`язку та не може підміняти собою звітність за формою № 3-ПН.

Суд зауважує, що на суб`єктів господарювання законом покладається обов`язок не лише виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, але й також надавати службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Натомість відповідач не виконав обов`язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю у 2023 році та не вжив інших заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у вказаний звітній поріод.

Таке порушення є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/579/17.

Такої позиції дотримується Сьомим апеляційним адміністративним судом, що підтверджується постановами від 04.10.2024 у справі № 120/10880/23 та від 19.11.2024 у справі № 560/63888/24.

Щодо непроведення перевірки органами Держпраці щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, як умови для застосування адміністративно-господарських санкцій, то суд з цими доводами позивача не погоджується та зазначає наступне.

Згідно із статтею 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Таким чином, Закон № 875-XII покладає обов`язок щодо нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю на самого роботодавця і такий обов`язок повинен бути виконаний ним у строк до 15 квітня наступного за роком, в якому не виконано нормативу.

Водночас у разі бездіяльності роботодавця Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді, про що безпосередньо зазначено у частині десятій статті 20 Закону № 875-XII.

При цьому слід враховувати висновок, наведений у постанові КАС ВС від 17.04.2024 у справі № 300/5834/23, згідно з яким суми адміністративно-господарських санкцій не можуть бути примусово стягнуті на підставі розрахунку Фонду та сплачуються підприємством у добровільному порядку або шляхом звернення Фонду інвалідів до суду з відповідним позовом про стягнення зазначених санкцій. Оцінка поданого розрахунку може бути надана під час розгляду справи за позовом обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з підприємства сум адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене суд вважає помилковими твердження відповідача щодо необхідності проведення відповідної перевірки органами Держпраці, адже непроведення такої перевірки органами не впливає на можливість самостійного визначення та нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

До того ж, відповідно до приписів Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Ідентичні положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Натомість дія положень Закону № 875-XII щодо обов`язку роботодавців виконувати норматив кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю за попередній рік та нести відповідальність за невиконання цього нормативу не припинена, що додатково спростовує доводи відповідача у цій частині заперечень.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджується, що відповідачем не вжито передбачених законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році та недопущення правопорушення у цій сфері правовідносин.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ВВ" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 40 247,11 грн та пеню за порушення строків сплати таких санкцій у розмірі 402,50 грн, а всього 40 649,61 грн (сорок тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 61 копійку).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13308892, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 135-А, м. Вінниця, 21037);

2) відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ВВ" (код ЄДРПОУ 33837456, місцезнаходження: вул. Комінтерну, буд. 4, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500).

Повне рішення суду складено 12.12.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович