Рішення

від 14.12.2007 по справі 22/350-07-8216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/350-07-8216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа  

За позовом: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт”;

до відповідача: Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області;

про визнання недійсним рішення

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

від позивача: Буданцев Р.О. - представник за довіреністю № юр. 2 від 04.01.2007р.;

від відповідача: Кравченко М.І. –представник за довіреністю № 3 від 09.01.2007р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Державне підприємство „Ізмаїльський морський торгівельний порт” звернулось до господарсько суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якому просить визнати недійсним рішення №792 від 21.06.2007 виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив на позов надав, згідно якого проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши

пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 120 від 16 лютого 1973 року, передано житловий будинок № 8 по вул. Шкільній балансовою вартістю 9248 т. р., загальною площею 130,3 кв. м. та житловою площею 72,1 кв. м. з балансу ЖЕК № 1 на баланс Ізмаїльського порту для переобладнання під дитячі ясла.

Розпорядженням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №107-р від 20 березня 1973 року було дозволено, як виключення, передати у визначеному порядку, з балансу місцевих рад на баланс Ізмаїльського порту –будинок по вул. Шкільній, 8, балансовою вартістю 9248 крб.

Як зазначає позивач, житловий будинок № 8 по вул. Шкільній, загальною площею 130,3 кв. м. та житловою площею 72,1 кв. м. переданий останньому у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею згідно рішення Ізмаїльської міської ради № 56- ХХІІ від 03.11.1995р. (24,8647 гектарів). Також, позивач  Державне підприємство „Ізмаїльський морський торгівельний порт”, вважає, що приймаючи рішення про оформлення права власності за міською громадою, дитячі ясла „Гвоздичка” без його фактичної передачі, відповідач виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області порушив вимоги ч.1 ст. 4 і п. 3 ст. 4 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” №147/98 від 03.03.98 року.

21 червня 2007 року відповідачем виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради прийнято рішення №792 про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Бендерська, 8, кут вул. Хотинська, 57, відповідно до якого, було вирішено оформити право комунальної власності за міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради на об'єкт нерухомого майна –дитячі ясла „Гвоздичка”, що розташовані по вул. Бендерська, 8, кут вул. Хотинська, 57.

Згідно до архівних довідок в 1965 році будинок на вул.. Шкільній № 6 був перенумерований на № 8, а в 1977 році вулиця Шкільна перейменована на вулицю Бендерську.

Відповідач зазначив, що на даний момент приміщення по вул. Бендерська 8, кут вул. Хотинська 57, як дитячі яслі не функціонують. Згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 266 - ХХІ від 25.11.2007 р. в комунальну власність міста Ізмаїл передані як житловий, так і нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, так і дитячі дошкільні заклади.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” №147/98 від 03.03.98 року: передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ст. 4-1 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” №147/98 від 03.03.98 року: рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Відповідно до п. 5 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р.  N 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 АПК (далі - підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами  про визнання права власності на майно. При цьому, відповідно до п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р.  N 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5).

Як вбачається з п. 6 додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5 одним з правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна зазначені свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2007р. виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради  було прийнято рішення № 792 „Про оформлення права власності на об'єкт  нерухомого майна по вул. Бендерська, 8 кут вул. Хотинської, 57”. Відповідно до вказаного рішення право власності на  спірне майно було оформлено за  територіальною громадою м. Ізмаїла. На виконання вказаного рішення  виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 27.06.2007р. було  видано свідоцтво про право власності на  будівлю, загальною площею 135,9 кв.м., позначену під літ. „А”, сарай під  літ. „Б”, навіс під літ. „Е”  та надвірні споруди 1-10, розташовані в м. Ізмаїлі, вул. Бендерська,8 кут Хотинська, 57.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом. Таким чином, чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом. Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”  від 21.05.1997 року280/97-ВР підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Знаходження майна на балансі Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт” не означає, що останній є його власником.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не базуються на законних підставах, у зв'язку з чим, у задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Отже, керуючись ст. ст. 44-49,  82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Рішення підписано 18.12.2007р.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.