Ухвала

від 05.12.2024 по справі 761/42593/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/42593/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7654/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Суми, громадянина України, одруженого, працюючого приватним підприємцем, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні № 22024000000000232, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.03.2024 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України полковника юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст.111-2 КК України у кримінальному провадженні №22024000000000232, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.03.2024 року.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено на 60 днів, який необхідно обраховувати з 12 листопада 2024 року до 10 січня 2025 року включно, із урахуванням часу фактичного затримання особи.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2024 року змінити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, який обраховувати з 12.11.2024 року по 10.01.2025 року, із визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням на ОСОБА_7 наступних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх викликом; не відлучатися із міста Суми та Сумської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на необґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Крім цього, посилається на неправильне застосування слідчим суддею закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що за даними сторони обвинувачення ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), у складі групи осіб, як директор та співзасновник ТОВ «НТЦ Газмашкомплект» (м. Суми, вул. Заливна, будинок 7), причетний до постачання протягом 2022-2023 p.p. запасних частин для Кольської АЕС (російська федерація) через турецькі, словацькі, казахські та інші іноземні компанії-посередники.

Відповідно до повідомленої ОСОБА_7 12.11.2024 року підозри, він на початку вересня 2022 року отримав вказівку від свого знайомого ОСОБА_11 , який є учасником ТОВ «Ротор енерго сервіс», м. Суми, вул. Промислова, 2, (TOB «РЕС»), підготувати перелік товарно-супровідних документів для митного оформлення від імені ТОВ «НТЦ Газмашкомплект» готової продукції, виготовленої ТОВ «РЕС» для відправки на адресу резидента держави-агресора ТОВ «ВЕСТ» (м. москва).

З цією метою, ОСОБА_7 уклав 30.08.2022 року контракт № 22/10 від 30.08.2022 року на поставку запасних частин на адресу турецької компанії «ЕІР GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRAKAT SANAYI VE LIMITED» та залучив для цього перевізника ТОВ «ПанАвтос», та до 08.09.2022 року подав до Одеської митниці у формі електронного декларування усі необхідні документи для здійснення митного оформлення цих запасних частин в адресу турецької компанії.

Також ОСОБА_7 організував 07.09.2022 року виготовлення сертифікату якості на запасні частини для Кольської АЕС (російська федерація), який підписав та звірив печаткою ТОВ «НТЦ Газмашкомплект».

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 111-2 КК України, визначається насамперед тим фактом, що це є злочин із формальним складом, який не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків як обов`язкову ознаку злочину.

Для кваліфікації достатньо лише самого факту наявності бажання нанести шкоду Україні, що є однією із складових ознак скоєння злочину безвідносно до того, чи настали після його скоєння негативні наслідки чи ні.

Тобто, для кваліфікації за цією статтею не має жодного значення, чи призвели реалізація чи підтримка рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору або підготовка та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора до завдання реальної шкоди чи ні.

Особливістю цієї статті є те, що законодавець конкретизує перелік і формат дій, які можуть бути спрямовані на допомогу державі-агресору.

Зі змісту статті можна зробити висновок про те, що вони можуть реалізовуватися двома способами: реалізація чи підтримка рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільний збір, підготовка та/або передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Перелік способів вчинення злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України, є вичерпним.

Інші, відмінні від зазначених вище, способи вчинення дій вказують на необхідність кваліфікації за іншими суміжними статтями КК України.

Для коректної кваліфікації у цьому випадку важливе значення має умисел щодо реалізації рішень та мета - завдання шкоди Україні.

Відсутні достатні правові підстави для кваліфікації дій, які за формою схожі на дії, передбачені диспозицією ст. 111 - 2 КК України, вчинені із необережності або навмисно, але з іншою метою, наприклад з метою отримання прибутку, виконання взятих на себе зобов`язань до початку повномасштабного вторгнення, що охоплюються змістом статті 111- 2 КК України.

За певних обставин провадження такої господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 статті 111-1 КК України, яке є нетяжким злочином, на відміну від діяння, передбаченого частиною 1 статті 111-2 КК України, яке є особливо тяжким злочином.

З матеріалів клопотання сторони обвинувачення та, зокрема, повідомлення про підозру ОСОБА_7 , вбачається, що господарські відносини між ТОВ «РЕС» та російським ООО «ВЕСТ» виникли до повномасштабного вторгнення та продовжувались під час повномасштабного вторгнення ще до введення Законом України № 2198-ІХ від 14.04.2022 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 111-2 КК України, який набув чинності 23.04.2022 року.

У наданих стороною обвинувачення до матеріалів клопотання доказів відсутні відомості, що постачання запасних частин для Кольської АЕС мало на меті саме завдання шкоди Україні, а не отримання прибутку від відносин, розпочатих до початку повномасштабного вторгнення, коли вони ще не були кримінально караними.

Питання вірної кваліфікації діяння ОСОБА_7 пов`язане саме з можливістю чи неможливістю застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою без права внесення застави.

Адже у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу, тримання під вартою без внесення застави обґрунтоване саме кваліфікацією діяння ОСОБА_7 за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За відсутності доказів, які б свідчили про мету підозрюваного ОСОБА_7 у можливій причетності до постачання запасних частин до ООО «ВЕСТ» - заподіяння шкоди Україні - підозра за ч. 1 ст. 111-2 КК України є необґрунтованою, а підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави є недоведеними.

Захисник вказує, що відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 КК України у слідчого судді є право, а не обов`язок не визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не виключає, з урахуванням обставин справи, можливість визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо невідповідності висновків суду, які викладені у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, апелянт посилається на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі про застосування запобіжного заходу не відобразив суть заперечень сторони захисту ОСОБА_7 , не надав їм оцінку при розгляді клопотання сторони обвинувачення, прийшовши до невірного висновку про існування підстав (ризиків) для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування застави.

Окрім того, залишились поза увагою слідчого судді доводи сторони захисту про те, що у його діянні більше вбачаються ознаки суміжної статті Кримінального кодексу України - ч. 4 ст. 111-1 - найбільше основне покарання якої передбачене у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, і таке кримінальне правопорушення віднесене до нетяжких злочинів, що суттєво впливає на суспільну небезпеку такого діяння та можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім цього, захисник вказує на те, що у разі доведення, що правова кваліфікація дій підозрюваної особи за вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України є невірною, а в діях такої підозрюваної особи вбачаються ознаки нетяжкого злочину проти основ національної безпеки України, слідчий суддя не позбавлений права визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.

Сторона захисту звертала увагу слідчого судді на вказані обставини (невірної правової кваліфікації діяння ОСОБА_7 з метою доведення безальтернативності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), зазначала, що за ч. 4 ст. 111-1 КК України максимальне покарання становить 5 років позбавлення волі, підпадає під ознаки нетяжкого злочину, що є стимулом для підозрюваної особи дотримуватись обов`язків, які можуть бути покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу у виді застави.

Адвокат посилається на те, що стороною обвинувачення не надано доказів, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 слідчим суддею апеляційного суду надавались дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

На думку скаржника, відсутність у диспозиції ч. 1 ст. 111-2 КК України такої кваліфікуючої ознаки, як «передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора через третіх осіб», унеможливлює кримінальну відповідальність ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Стороною обвинувачення інкриміновано ОСОБА_7 організацію поставки у липні- вересні 2022 року товарно-матеріальних цінностей на адресу турецької компанії.

За даними досудового розслідування, саме турецька компанія поставила отримані від української компанії товарно-матеріальні цінності до ООО «ВЕСТ».

Проте, доказів того, що турецька компанія є представником держави-агресора, чи її збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора стороною обвинувачення до клопотання про обрання запобіжного заходу не надано.

У диспозиції ч. 1 ст. 111-2 КК України визначено такого суб`єкта отримання матеріальних ресурсів чи інших активів як «представник держави-агресора».

Захисник вказує на те, що чи віднесено до кола осіб «представників держави-агресора» юридичних осіб приватного права російської федерації, законодавець у диспозиції статті 111-2 КК України не зазначає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_12 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000232 від 12.03.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

12.11.2024 року ОСОБА_7 було затримано в порядку, передбаченому ст.208 КПК України.

13.11.2024 року ОСОБА_7 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

13 листопада 2024 року старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України полковник юстиції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст.111-2 КК України у кримінальному провадженні №22024000000000232, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.03.2024 року.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000232 від 12.03.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи керівником ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ», діючи з метою реалізації протиправного умислу, спрямованого на передачу запасних частини до насосу АКсВ 125-140-3М російському підприємству ТОВ «ВЕСТ» для потреб Кольської АЕС, з метою приховування умисної поставки на адресу резидента держави-агресора, уклав контракт № 22/10 від 30.08.2022 на поставку вказаних запасних частин з турецькою компанією «EIP GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE LIMITED» (юридична адреса: Туреччина, м. Стамбул Yakuplu Mah., Hurriyet Blv. Skyport Skyport Residense 1, office 151). Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_7 , з метою перевезення запасних частини до насосу АКсВ 125-140-3М до Турецької Республіки на адресу компанії «EIP GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE LIMITED», залучив перевізника ТОВ «ПАНАВТОС» (ЄДР 35068188). Після цього, ОСОБА_7 та інші не встановлені досудовим розслідуванням особи із числа працівників ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.09.2022, на виконання вказівки ОСОБА_11 , забезпечили подання до Одеської митниці у формі електронного декларування експортної митної декларації № UA/0038522578 від 08.09.2022, якою задекларовано експорт товарно-матеріальних цінностей, а саме: Запаснi частини до вентилятора промислового ВР145: Корпус ДСН18.07.116.01. Кiльце пружинне ДСН18.07.116.05. Втулка ДСН18.07.116.03. Гайка ДСН18.07.116.04. Кiльце дистанцiйне ДСН18.07.116.06. Кiльце роз`ємне ДСН18.07.116.07, вага брутто 411 кг., а також запасні частини до гвинтового компресору ВК10/45: Вкладиш НГ А2.206.601.200Р. Вкладиш НГ А2.206.602.100Р. Вкладиш НГ А2.209.481.000Р. Вкладиш НГ А2.209.491.000Р. Вкладиш НГ А2.206.482.000Р. Вкладиш НГ А2.206.49, вага брутто 75 кг, вантажоодержувачем якого задля приховування умисної поставки заборон на адресу резидентів держави-агресора зазначено «EIP GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE LIMITED» (юридична адреса: Туреччина, м. Стамбул Yakuplu Mah., Hurriyet Blv. Skyport Skyport Residense 1, office 151), а країною призначення - Туреччину. Таким чином, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.09.2022, ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ» здійснило поставку на адресу турецької компанії «EIP GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE LIMITED» запасних частин, а саме: Корпус ДСН18.07.116.01. Кiльце пружинне ДСН18.07.116.05. Втулка ДСН18.07.116.03. Гайка ДСН18.07.116.04. Кiльце дистанцiйне ДСН18.07.116.06. Кiльце роз`ємне ДСН18.07.116.07, вага брутто 411 кг., а також запасні частини до гвинтового компресору ВК10/45: Вкладиш НГ А2.206.601.200Р. Вкладиш НГ А2.206.602.100Р. Вкладиш НГ А2.209.481.000Р. Вкладиш НГ А2.209.491.000Р. Вкладиш НГ А2.206.482.000Р. Вкладиш НГ А2.206.49, вага брутто 75 кг., на загальну суму 9 553 Євро. Вказані запасні частини є аналогічними за номенклатурою, передбаченою проєктом плану якості № КОЛ-686-ЗАЭС від 08.02.2022 та технічним завданням № 9/Ф05/1078-ТЗ, розробленим філіалом АО «Концерн Росэнергоатом» «Кольская АЭС», для насосу АКсВ 125-140-3М, які були отримані ОСОБА_11 від ТОВ «ВЕСТ». Крім того, 08.09.2022 о 08 год. 57 хв. засновник ТОВ «РЕС» ОСОБА_11 використовуючи власну електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3 , переслав на електронну поштову скриньку керівника ТОВ «РЕС» ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення, у якому міститься вкладення з електронним файлом з назвою: INVOICE # 22/10-22 від 07.09.2022, згідно якого ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ» на підставі контракту № 22/10 від 30.08.2022 продає турецькій компанії «EIP GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE LIMITED» запасні частини до гвинтового компресору ВК10/45: Вкладиш НГ А2.206.601.200Р. Вкладиш НГ А2.206.602.100Р. Вкладиш НГ А2.209.481.000Р. Вкладиш НГ А2.209.491.000Р. Вкладиш НГ А2.206.482.000Р. Вкладиш НГ А2.206.49 та запаснi частини до вентилятора промислового ВР145: Корпус ДСН18.07.116.01. Кiльце пружинне ДСН18.07.116.05. Втулка ДСН18.07.116.03. Гайка ДСН18.07.116.04. Кiльце дистанційне ДСН18.07.116.06. Кiльце роз`ємне ДСН18.07.116.07.

Також, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , доводячи злочинний умисел, направлений на передачу вищевказаних запасних частин до російської компанії ТОВ «ВЕСТ», з метою їх використання Кольською АЕС, до кінця, організував виготовлення сертифікату якості № 23 від 07.09.2022, який підписано від імені директора ОСОБА_7 та завірено печаткою ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ».

В подальшому, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.10.2022, турецька компанія «ЕІР GLOBAL ENDUSTRIYEL EKIPMANLARI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE LIMITED» здійснила передачу, серед іншого, вищезазначених запчастин вагою брутто 75 кг. та 411 кг. на російську компанію ТОВ «ВЕСТ», з призначенням товару для технічного обслуговування російських атомних електростанцій Балаковска АЕС та Кольська АЕС.

Таким чином, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, достеменно розуміючи, що ТОВ «ВЕСТ» здійснює реалізацію продукції на адресу російських атомних електростанцій, а саме Кольської АЕС, що входять до російської Держкорпорації «РОСАТОМ», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в результаті яких буде завдана шкода основам національної безпеки України, забезпечив експорт запасних частин до насосу АКсВ 125-140-ЗМ, виготовлених TOB «РЕС», на адресу російського підприємства ТОВ «ВЕСТ», тим самим вчинили умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у пособництві державі-агресору, а саме у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

12.11.2024 року ОСОБА_7 було затримано в порядку, передбаченому ст.208 КПК України.

13.11.2024 ОСОБА_7 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити кримінальне правопорушення або продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється. При цьому, зі змісту клопотання вбачається, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Слідчий зазначив про те, що вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Враховуючи вище викладене, орган досудового розслідування звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України полковника юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст.111-2 КК України у кримінальному провадженні №22024000000000232, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.03.2024 року.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено на 60 днів, який необхідно обраховувати з 12 листопада 2024 року до 10 січня 2025 року включно, із урахуванням часу фактичного затримання особи.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.

Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризик можливості переховування підозрюваного ОСОБА_7 цілком ймовірний, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_7 до вчинення спроби ухилитися.

Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя, дійшов правильного висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Як правильно зазначив слідчий суддя, наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що підозрюваний ОСОБА_7 знає про особливості технічної та іншої документації, що може бути потрібною органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування та може вчинити дію чи бездіяльність для неможливості віднайдення та вилучення вказаних документів, речей.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя враховував, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. Крім того, слідчий суддя враховує, що останній ознайомлений з порядком роботи підприємства та знає осіб, які є або можуть бути свідками у кримінальному провадженні.

Наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), є доведеними, оскільки, перебуваючи на волі, підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані з пособництвом державі-агресору, маючи сталі фінансово-господарські відносини, шляхом організації виготовлення та подальшої передачі запчастин до суб`єктів господарювання у сфері атомної енергетики російської федерації, а саме у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, у тому числі наявність визначеного місця проживання, працевлаштування, наявності сім`ї та малолітньої дитини на утриманні, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також враховує, що згідно ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на те, що підозрюваний має визначене місце проживання, працевлаштований, має сім`ю та малолітню дитину на утриманні, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4