Постанова

від 11.12.2024 по справі 369/1799/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17168/2024

Справа № 369/1799/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Волчка А.Я. в м. Київ 07 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року позивач ТОВ «Кредит Ту Ю» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 533433,74 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що 27 травня 2021 року ТОВ «Кредит Ту Ю» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 20210527626452, за умовами п. 1.1. якого ТОВ «Кредит Ту Ю» надало боржнику грошові кошти - кредит в сумі 354000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а боржник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування суми кредиту ТОВ «Кредит Ту Ю» на рахунок/платіжну картку боржника. Зі свого боку ТОВ «Кредит Ту Ю» виконало всі умови за договором та надало кредит шляхом перерахування коштів на рахунок боржника. Згідно п. 1.4 договору, кредит надається з кінцевим терміном повернення до 26 травня 2024 року. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та умови договору, чергові платежі згідно графіку платежів не сплачує, в зв`язку з чим станом на 01 листопада 2022 року за ним рахується заборгованість по договору в розмірі 533433,74 грн., яка складається з залишку по тілу кредиту 344173,02 грн. та залишку по відсоткам 189260,72 грн. Останній платіж по договору боржником здійснено 20 червня 2022 року в розмірі 509,60 грн., таким чином, станом на 01 листопада 2022 року боржник є таким, що прострочив погашення заборгованості більше ніж на 4 місяці. Позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою про усунення порушень, згідно якої повідомив, що відповідач затримав сплату частини отриманого за договором кредиту більше ніж на один календарний місяць, і для усунення порушення необхідно сплатити суму заборгованості в розмірі 533433,74 грн. протягом 60 календарних днів з дня одержання повідомлення, однак ані відповіді, ані усунення порушення від відповідача не було.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Ту Ю» заборгованість за кредитним договором в розмірі 533433,74 грн., судовий збір 8002 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, покласти на позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ч. 1 ст. 177, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, вказував, що серед додатків до позовної заяви були вказані такі документи як копія договору, копія заяви-анкети позичальника, копія паспорту споживчого кредиту. Однак погана якість друку та дрібний шрифт не давали змогу ідентифікувати ці документи та належним чином дослідити їх зміст. З огляду на викладене відповідач вважав такі доказами неналежними у розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України, оскільки неможливо з`ясувати, чи містять вони інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач зазначав про відсутність у нього цих документів, а тому звертав увагу суду на необхідності надання позивачем документів належної якості, які можливо було б прочитати та дослідити відповідні положення та умови.

Вказував, що суд першої інстанції проігнорував вказані твердження відповідача та у оскаржуваному рішенні фактично послався лише на твердження самого позивача, викладені в позові, в той час як навіть прочитати положення вказаних документів в повному обсязі було неможливо внаслідок поганої якості друку їх копій. Враховуючи вищевикладене, вважав, що ці обставини свідчать про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Посилався на те, що в позові зазначено кінцевий термін повернення кредиту - 26 травня 2024 року, поряд з тим, позивач звернувся з цим позовом в грудні 2022 року, в якому просив стягнути заборгованість зі сплати кредиту, включаючи платежі по кредиту, термін сплати яких не настав. Посилання позивача про наявність у нього права вимагати дострокового повернення кредитних коштів вважав необґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються доказами, наданими самим же позивачем. До позовної заяви долучено копію досудового попередження від 25 вересня 2022 року, зі змісту якого випливає, що цим документом позивач нібито повідомляє відповідача про загальну суму заборгованості за договором, що становить 533965,06 грн., і жодних розрахунків такої заборгованості позивач не наводив. У досудовому попередженні також зазначено, що у разі несплати простроченої суми заборгованості до 27 травня 2024 року ТОВ «Кредит Ту Ю» буде вимагати від нього, як позичальника, достроково повернути кредит. З викладеної позивачем інформації у досудовому попередженні можна зробити висновок, що воно не містило вимоги до відповідача достроково повернути кошти, і цим попередженням позивач лише повідомляв відповідача, що позивач може звернутися до нього з вимогою про дострокове повернення кредиту, а строк для повернення кредиту був встановлений до 27 травня 2024 року. Таким чином, визначений позивачем строк для сплати заборгованості на момент звернення позивача до суду з цим позовом ще не настав, отже відповідач не порушив права позивача, вимоги якого є необґрунтованими та передчасними. При цьому з`ясувати положення договору, чи дійсно там міститься положення, яким встановлено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, неможливо, оскільки копія договору надрукована в поганій якості.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції проігнорував, що позивачем не було направлено повідомлення, яке б містило саме вимоги про дострокове повернення кредиту, безпідставно встановивши наявність у відповідача обов`язку щодо дострокового повернення кредиту.

Поряд з тим, вважав необґрунтованими і висновки суду про необхідність стягнення з нього саме 533433,74 грн., адже позивачем не надано жодних документів та доказів, що обґрунтовували б такий розрахунок. Крім того, у позивача навіть не виникло права вимагати дострокового розірвання договору на момент ухвалення рішення судом.

Посилаючись на п. 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», вказував, що враховуючи той факт, що вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту є фактично мірою відповідальності за невиконання умов договору кредиту, у позивача було відсутнє право вимагати дострокового повернення коштів до 27 травня 2024 року, що не було враховано судом першої інстанції.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 27 травня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Кредит Ту Ю» уклали кредитний договір № 20210527626452 (а. с. 10 - 11).

Згідно п. 1.1 кредитного договору, за цим договором кредитор зобов`язується видати позичальникові грошові кошти в кредит у сумі 300000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші платежі, передбачені договором. Загальний розмір кредиту за цим договором складає 354000 грн., що включає суму зазначену в п. 1.1 цього договору та суму авансових процентів. що повинні бути сплачені за рахунок кредиту відповідно до п. 1.4 цього договору.

Згідно п. 1.3 договору, розмір процентної ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування 18 % (авансові проценти), з другого дня користування кредитом (включно) до кінця строку, на який надається кредит - 0,194 % в день (поточні проценти).

Згідно п. 1.4 договору, кінцевий термін повернення кредиту встановлено 26 травня 2024 року (включно).

Пунктом 1.5 договору встановлено графік платежів, яким передбачено кількість платежів, їх орієнтовний розмір та періодичність внесення, зокрема, 27 числа кожного місяця підлягало сплаті: за перший місяць 54000 грн., за наступні місяці 23694,59 грн.

На а. с. 14 знаходиться копія досудового попередження від 25 вересня 2022 року № 84/2022, яким ТОВ «Кредит Ту Ю» повідомляло ОСОБА_1 , що станом на 26 вересня 2022 року він має несплачену вчасно, згідно умов договору, прострочену заборгованість, яка становить 533965,06 грн., і що у випадку несплати простроченої суми заборгованості до 27 травня 2024 року ТОВ «Кредит Ту Ю» як кредитор, згідно умов договору, буде вимагати від нього як позичальника достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції.

Згідно опису вкладення і накладної Укрпошти, досудове повідомлення було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 29 листопада 2022 року (а. с. 16 - 17).

Позивачем надано документ з назвою «Виписка по фінансовому кредитному договору ОСОБА_1 № 20210527626452 від 27.05.2021», у якій відображено, що в період з 27 травня 2021 року по 27 серпня 2022 року ОСОБА_1 сплачено на погашення кредиту 120404,60 грн. (а. с. 15).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

В судове засідання 11 грудня 2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлялись шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів, на поштові та електронні адреси, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не направляли. Від представника відповідача ОСОБА_1 - Суткович М.А. надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно ст. 634 ЦК України, договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2021 між ТОВ «Кредит Ту Ю» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 20210527626452.

Також судом першої інстанції встановлено і відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не заперечувалося отримання ОСОБА_1 грошових коштів за вказаним кредитним договором в розмірі 354000 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано заперечення відповідача щодо подання позивачем до матеріалів справи документів неналежної якості, які неможливо прочитати та дослідити відповідні положення та умови, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підготовчому засіданні 19 травня 2023 року судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача та зобов`язано ТОВ «Кредит Ту Ю» надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які надавалися до позову (а. с. 84). В судовому засіданні 07 лютого 2024 року суд першої інстанції оглянув оригінали цих документів, наданих ТОВ «Кредит Ту Ю», що підтверджується технічним записом судового засідання.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо нез`ясування судом першої інстанції умов договору, чи дійсно там міститься положення, яким встановлено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, апеляційний суд враховує наступне. Так, з огляду на зміст п. 4.2.6 договору, копія якого наявна в матеріалах справи, даним пунктом передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів більш як на один календарний місяць; в даному випадку позичальник повинен здійснити дострокове повернення кредиту та процентів протягом 60 календарних днів з дати одержання від кредитора повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога кредитора втрачає чинність.

Задовольняючи позов ТОВ «Кредит Ту Ю» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що порушення строків повернення частини кредиту та сплати відсотків більш як на три місяці з боку відповідача відбулось, що підтверджується даними, які викладені у виписці по фінансовому кредитному договору ОСОБА_1 , позивач мав право на дострокове повернення кредиту та з огляду на дотримання позивачем узгодженого сторонами порядку набуття такого права. Суд вважав, що наданими позивачем доказами підтверджується направлення відповідачу вимоги про усунення порушення, а тому у позивача (як кредитодавця) виникає право дострокової вимоги до споживача, яке підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, оскільки судом першої інстанції не звернуто увагу, що зазначаючи в позові про право дострокового повернення кредиту в зв`язку з простроченням відповідачем погашення заборгованості більше ніж на чотири місяці, ТОВ «Кредит Ту Ю» перед цим повідомляло, що заборгованість в розмірі 533433,74 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, утворилася станом на 01 листопада 2022 року, тобто така заборгованість вже вважалася простроченою станом на день звернення з позовом 20 січня 2023 року, а отже вимог про дострокове стягнення заборгованості ТОВ «Кредит Ту Ю» фактично не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути заборгованість зі сплати кредиту, включаючи платежі по кредиту, термін сплати яких навіть не настав.

Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка, згідно розрахунків останнього, станом на 01 листопада 2022 року мала становити 533433,74 грн., суд першої інстанції безпідставно усунувся від перевірки дійсності такого розрахунку і відповідності його умовам кредитного договору, а саме графіку платежів, яким передбачено, що до 27 числа кожного місяця позичальник мав сплачувати ануїтетні платежі (перший з них - в розмірі 54000 грн., інші - в розмірі 23694,59 грн., останній платіж -23694,52 грн.), які складаються з погашення частини кредиту та процентів за користування кредитом (а. с. 10).

Відтак, станом на дату нарахування заборгованості, зазначену в позові, а саме на 01 листопада 2022 року, ОСОБА_1 згідно графіку платежів мав сплатити 1 платіж в розмірі 54000 грн. та 17 щомісячних платежів по 23694,59 грн., що становить 456 808,03 грн., однак згідно розрахунку позивача, відповідачем сплачено за вказаний період лише 120 404,60 грн., чого відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.

Отже, прострочена заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2022 року за умовами кредитного договору № 20210527626452 від 27 травня 2021 року становила 336403,43 грн., а не 533433,74 грн., як зазначено у позові, відтак, судом першої інстанції стягнуто заборгованість в більшому розмірі безпідставно.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредит Ту Ю» підлягали частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягала заборгованість у розмірі 336 403,43 грн., яка виникла станом на 01 листопада 2022 року.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано факт, що позивач не направляв повідомлення, яке б містило саме вимогу про дострокове повернення кредиту, апеляційний суд зауважує, що при стягненні простроченої заборгованості, яка в даному випадку утворилася у ОСОБА_1 , ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», на яку відповідач посилався в апеляційній скарзі, або іншим законом не передбачено обов`язку кредитора направляти досудову вимогу про усунення порушення, відтак, факт направлення чи ненаправлення позивачем досудової вимоги та отримання її відповідачем не входить до предмету доказування в даній справі.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі зроблено в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, таке судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, апеляційний суд виходить із того, що оскільки ТОВ «Кредит Ту Ю» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 20210527626452 від 27 травня 2021 року, станом на 01 листопада 2022 року у ОСОБА_2 утворилась прострочена заборгованість в розмірі 336 403,43 грн., зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відтак, за результатами апеляційного перегляду позов підлягає частковому задоволенню.

В решті позову апеляційний суд відмовляє з наведених вище підстав.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Ту Ю» заборгованість за кредитним договором в розмірі 336 403,43 грн., яка виникла станом на 01 листопада 2022 року, а також пропорційно до задоволення позовних вимог (63 %) судовий збір в розмірі 5 041,26 грн.

За подачу апеляційної скарги розмір судового збору становить 12003 грн., сплата яких була відстрочена ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у цій справі. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов залишається задоволеним на 63 %, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 561,89 грн., що є пропорційним стягнутій сумі, а з позивача в дохід держави - решта 4 441,11 грн. пропорційно задоволенню апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (м. Київ, вул. Маршала Тимошенко 29-б (літера А) оф. 114 код ЄДРПОУ 40094068) заборгованість за кредитним договором № 20210527626452 від 27 травня 2021 року станом на 01 листопада 2022 року в розмірі 336 403,43 грн. та судовий збір в розмірі 5041,26 грн.

В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» відмовити.

Стягнути в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги: з ОСОБА_1 в розмірі 7 561,89 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» - в розмірі 4 441,11 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.