Постанова

від 11.12.2024 по справі 200/6681/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року справа №200/6681/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 200/6681/24 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі ВЧ НОМЕР_2 , відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 11.06.2020 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 10.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 11.06.2020 року по 31.12.2020 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 10.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 11.05.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2024 по 24.06.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 11.05.2023 по 31.12.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 24.06.2024 та грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024року позовну заяву було повернуто заявнику на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги зазначено, що позивач у період часу з 11.06.2020 по 24.06.2024 проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, а саме з 11.06.2020 по 10.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_1 , з 11.05.2023 року по 24.06.2024 року у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з наказу від 21 червня 2024 року № 346-ос позивача, звільненого в запас, з 24 червня 2024 року було виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. За період проходження військової служби виплата позивачу грошового забезпечення здійснена не у повному розмірі.

За правилами п.6 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява може бути повернута позивачеві за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України.

При недоцільності розгляду заявлених позовних вимог у межах однієї справи, суд першої інстанції може скористатися процесуальним правом, передбаченим частиною 6 ст. 172 КАС України, відповідно до якого суд, у тому числі з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20, від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19.

Позивач вважає, що позовні вимоги у цій справі пов`язані із проходженням та звільнення позивача з публічної служби, а саме військової служби. Всі заявлені позивачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства Донецьким окружним адміністративним судом.

За таких обставин, позивач вважає, що відсутні правові підстави для повернення позовної заяви у відповідності до вимог п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Позивач також посилається на доступ особи до правосуддя неодноразово, який мало бути предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач в період часу з 11.06.2020 по 10.05.2023 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а в період часу з 11.05.2023 по 24.06.2024 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України).

Відповідно до витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України від 21 червня 2024 року № 346-ос позивача, звільненого в запас за підпунктом «д» (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 24 червня 2024 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

За період проходження військової служби виплата позивачу грошового забезпечення здійснена не у повному розмірі, оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням не обраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та не здійснена належна виплата допомоги на оздоровлення.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами в яких просив суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати обчислити та виплати позивачу грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01 січня відповідного календарного року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 та зобов`язати обчислити та виплати позивачу грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 - 2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01 січня відповідного календарного року.

Суд першої інстанції повертаючи заявнику позову заяву на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, виходив з порушення позивачем правила об`єднання позовних вимог, а саме вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, адже позивач з 11.06.2020 року по 10.05.2023 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , а в період часу з 11.05.2023 року по 24.06.2024 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 , про що ним зазначено у позовній заяві. На думку суду вимоги позивача до кожного з відповідачів мають різні правові підстави виникнення, не є основними та похідними вимогами, оскільки задоволення вимоги до одного відповідача не породжує наслідків щодо задоволення вимог до іншого відповідача, а тому спільний розгляд таких вимог буде сповільнювати та ускладнювати вирішення справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до статті п. 6 ч. 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положеньстатті 172цього Кодексу).

Отже, стаття передбачає повернення судом позовної заяви у разі порушення правил об`єднання кількох позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За положенням частини 2, 6, 7 вказаної статті, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.

Статтею 21 КАС України визначені правила підсудності кількох пов`язаних між собою позовних вимог.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою (частина 1 ст. 21 КАС України).

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Суд зазначає, що пов`язаність вимог вказує на те, що вони зумовлені одними й тими же відносинами та/або спрямовані до одного відповідача. При розгляді кількох пов`язаних між собою вимог важливо встановити їхній взаємозв`язок, належність до адміністративної юрисдикції за правилами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та підсудність одному адміністративному суду згідно з положеннями глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20 тощо.

Колегія суддів зазначає, що об`єднання позовів, які містять пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами вимоги, є одним із засобів реалізації принципу процесуальної економії, який спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду таких справ та зменшення судових витрат.

Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 172 КАС України застосована, зокрема, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2019 року у справі № 9901/309/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 9901/242/20, від 26 серпня 2020 року у справі №9901/257/20, від 26 серпня 2020 року у справі № 9901/260/20, від 28 серпня 2020 року у справі № 9901/261/20, від 31 серпня 2020 року у справі № 9901/267/20 та від 09 вересня 2020 року у справі № 9901/280/20.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період проходження ним військової служби.

В оскаржуваній ухвалі суду не зазначено, які саме обставини, заявлені у позові, та які підстави позову є різними, не досліджено, що є підставою звернення до суду.

За пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенніЗакону України"Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

На підставі частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008)

На підставі пункту 242 Положення № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На дату виникнення спірних правовідносин та звільнення позивача діяв Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

За п.8 Розділу І Порядку, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимогБюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

За п. 9 Розділу XXXI Порядку, грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.

До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду.

Одноразові додаткові види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не виплачуються.

Аналіз правових норм свідчить, що звільнений з військової служби військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечений матеріальним і грошовим забезпеченням.

Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення.

Розрахунок з військовослужбовцем проводитися військовою частиною на грошовому утриманні якої (останньої) він знаходився.

Так, розрахунки з позивачем відповідно до Інструкції №260 здійснюються військовою частиною, в якій позивач проходить службу та перебуває на фінансовому забезпеченні.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 815/5044/16.

Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд обґрунтував тим, що позовна заява містить окремі позовні вимоги, кожна з яких пов`язана з окремим публічно-правовим спором, який виник між позивачем та кожним із відповідачів окремо за відповідні періоди проходження ним військової служби у цих військових частинах, тобто, позовна заява є багатопредметною, у зв`язку з чим у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог.

При цьому, позивачем вимоги обґрунтовано тим, що він має право на отримання грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення розрахованих у відповідності до вимог законодавства а саме з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, яке було йому випалено у спірний період у меншому розмірі у зв`язку з протиправним рішенням відповідача.

Про наявність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, вказував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїх постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 240/11952/19, № 200/3757/20-а та № 200/3774/20-а.

Отже, обставини та підстави позову звернуті до двох відповідачів є тотожними, а саме невірний розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року. Єдиною відміною обставиною між заявленими вимогами є період та відповідач, який був роботодавцем у цей період. При цьому, судом не було досліджено порядок остаточного розрахунку з військовослужбовцем за весь період його служби.

Як зазначалось, пов`язаність вимог вказує на те, що вони зумовлені одними й тими же відносинами, у даному випадку розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17 червня 2021 року справа № 640/27758/20, від 29 грудня 2021 року справа № 752/20709/21, від 23 травня 2024 року справа № 160/25102/23, від 30 травня 2024 року справа № 380/253/24, від 23 липня 2024 року справа № 160/25004/23, від 03 квітня 2024 року справа № 320/13495/23 тощо.

Крім того, на підставі частини 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

В аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19, від 03 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23, від 23 травня 2024 року у справі № 160/25102/23.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви у цій справі.

Суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 200/6681/24 - скасувати.

Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 11 грудня 2024 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

А.А. Блохін