Постанова

від 12.12.2024 по справі 200/2434/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року справа №200/2434/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 200/2434/24 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у виплаті заборгованості за час простою Управління по дату звільнення, а саме з 01.03.2022 по 28.11.2022; зобов`язати нарахувати і виплатити суму за час простою Управління по дату звільнення, а саме з 01.03.2022 по 28.11.2022; визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у здійсненні розрахунку при звільненні; зобов`язати здійснити розрахунок при звільненні.

В обґрунтування позову зазначає, що з 04.03.2016 по 28.11.2022 працювала в УСЗН Маріупольської райдержадміністрації. Розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації від 01.03.2022 № 43 Про оголошення простою оголошено простій в УСЗН Маріупольської РДА. Наказом начальника управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації від 02.01.2024 № 1-к позивача звільнено 28.11.2022 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вважає, що з дати оголошення простою по дату звільнення, 28.11.2022, відповідачем безпідставно не нараховано та не сплачено заробітну плату за час простою Управління, а також безпідставно не здійснено розрахунок при звільненні, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує її конституційні права, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 200/2434/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заборгованості за час простою Управління по дату звільнення, а саме з 01.03.2022 по 28.11.2022, у розмірі двох третин посадового окладу та розрахунку при звільненні. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітної плати за час простою Управління по дату звільнення, а саме з 01.03.2022 по 28.11.2022, у розмірі двох третин посадового окладу та здійснити розрахунок при звільненні. Допущено до негайного виконання судове рішення в частині виплати ОСОБА_1 суми заборгованості із заробітної плати за час простою Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Маріупольської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації 12 червня 2021 року, Управління соціального захисту населення Маріупольської районної державної адміністрації є структурним підрозділом Маріупольської районної державної адміністрації, що утворюється головою Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області.

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 07 червня 2007 року ОСОБА_1 з 04.03.2016 по 15.03.2021 обіймала посаду завідувача сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій УСЗН Нікольської райдержадміністрації. У зв`язку із реорганізацією УСЗН Нікольскої райдержадміністрації в УСЗН Маріупольської райдержадміністрації 16.03.2021 вона переведена на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог УСЗН Маріупольської райдержадміністрації. З 16.03.2021 по 28.11.2022 обіймала посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог УСЗН Маріупольської райдержадміністрації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено, наразі воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, вся територія Маріупольського району перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації з 05 березня 2022 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 08 березня 2024 року № 65 Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 року за № 361/41706, територію Маріупольського району, за винятком с. Заїченко, с. Пікузи, в період з 24 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року, віднесено до території активних бойових дій.

Розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації від 01.03.2022 № 43 Про оголошення простою (далі - Розпорядження № 43) оголошено простій не з вини працівників з 01 березня 2022 року до стабілізації ситуації та припинення бойових дій на території Маріупольського району, зокрема в Управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації.

Пунктами 4, 5 Розпорядження № 43 зобов`язано:

- Управлінню соціального захисту населення райдержадміністрації (АВРАМОВ), фінансовому управлінню райдержадміністрації (ГУЦ) підготувати відповідні розпорядження Про оголошення простою для працівників свого управління;

- Відділу фінансово-господарського забезпечення райдержадміністрації забезпечити оплату праці працівникам райдержадміністрації, яким оголошено простій, у розмірі двох третин посадового окладу, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 Про деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану.

На підставі ст. 52 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про зайнятість населення 28.11.2022 позивач написала на ім`я керівника УСЗН Маріупольської районної державної адміністрації Сергія Аврамова заяву про звільнення та передала свою заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП у відповідності до вимог вказаного закону до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, Нікольського районного центру зайнятості.

Нікольським районним центром зайнятості 02.12.2022 прийнято заяву про звільнення та надано ОСОБА_1 статус безробітної особи.

01 березня 2023 року Розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації Про кадри від 01 березня 2023 року № 17-к ОСОБА_2 звільнено через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (пункт 83 частини 1 статті 36 КЗпП України).

09 жовтня 2023 року УСЗН Маріупольської районної державної адміністрації відновило свою діяльність.

З 09 жовтня 2023 року розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації Про кадри від 05 жовтня 2023 року № 53-к прийнято начальника Управління, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 09.10.2023, №1010021070002004517).

Наказом начальника управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації від 02.01.2024 № 1-к позивача звільнено з 28.11.2022 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

07 березня 2024 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації із заявою про виплату заборгованості за час простою Управління по дату звільнення та здійснення розрахунку при звільненні, виплативши, в тому числі, компенсації за невикористану відпустку.

Листом від 20 березня 2024 року № 02-09/К-1/1 Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації повідомило, що виплати простою за період з 01 березня 2022 року по дату звільнення (28 листопада 2022 року) повинні були сплачуватися відповідно до наказу начальника Управління (АВРАМОВ) в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі Управління на 2022 рік. Зазначило, що станом на сьогодні виникли труднощі, які перешкоджають провести відповідні розрахунки з позивачем за 2022 рік, у зв`язку з відсутністю первинних документів, які є основною базою для розрахунку всіх належних виплат.

Доказів розрахунку Управлінням соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації з позивачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо невиплати заробітної плати за час простою та нездійснення розрахунку при звільненні, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації від 01.03.2022 № 43 Про оголошення простою оголошено простій, зокрема в УСЗН Маріупольської РДА.

Пунктом 5 Розпорядження зобов`язано відділ фінансово-господарського забезпечення райдержадміністрації забезпечити оплату праці працівникам райдержадміністрації, яким оголошено простій, у розмірі двох третин посадового окладу, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 Про деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану.

09.10.2023 УСЗН Маріупольської районної державної адміністрації відновило свою діяльність.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Разом із тим, Розпорядження містить посилання на положення ст. 34 КЗпП України як на підставу встановлення простою.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, і, наразі, триває.

Пунктом 3 Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Разом з тим, у Розпорядженні відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу заборгованості із заробітної плати за час простою Управління по дату звільнення, у зв`язку з чим позовні вимоги про зобов`язання нарахувати і виплатити заробітну плату за час простою Управління по дату звільнення підлягають задоволенню у розмірі, визначеному Розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації від 01.03.2022 № 43 Про оголошення простою.

За звичайних умов працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою виключно у порядку, визначеному спеціальними нормами Кодексу законів про працю України, який може відрізнятися в залежності від багатьох різних чинників.

Відповідно до Закону України від 21 квітня 2022 року № 2220-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Абзацами 10-17 пункту 5-2 розділу XI Прикінцеві положення Закону України Про зайнятість населення (далі - Закон № 5067) визначено, що під час дії воєнного стану:

надання статусу безробітного внутрішньо переміщеним особам, а також особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів, необхідних для реєстрації їх як безробітних, та/або про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:

- Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

- Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

- Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;

- Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

- податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Згідно листа Мінекономіки від 14.12.2023 № 4702 08/68779-06, відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 № 2663, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1305/35588, Державний центр зайнятості є головною державною установою у централізованій системі державних установ Державної служби зайнятості, який відповідно до покладених на нього завдань забезпечує організацію та координацію роботи, зокрема, щодо здійснення реєстрації безробітних, ведення обліку наданих їм послуг; надання інформаційних та консультативних послуг з метою сприяння у працевлаштуванні та доборі працівників; надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та Про зайнятість населення.

За інформацією Державного центру зайнятості згідно з даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості та інформації Донецького обласного центру зайнятості ОСОБА_1 звернулася до Нікольського районного центру зайнятості. Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 5-2 розділу XI Закону № 5067 заявниця надіслала на електрону адресу зазначеного центру зайнятості заяву від 28.11.2022 про припинення трудових відносин з Управлінням соціального захисту населення Маріупольської районної державної адміністрації за власним бажанням згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України. Фахівцями Нікольського районного центру зайнятості 29.11.2022 заяву ОСОБА_1 про припинення трудових відносин та супровідні листи до заяви було направлено на електроні адреси (які були дійсні на той час) роботодавця - Управління соціального захисту населення Маріупольської районної державної адміністрації.

Листом від 29.11.2023 № 04.01/2851/01-35-23 Донецьким обласним центром зайнятості повторно надіслано Управлінню соціального захисту населення Маріупольської районної державної адміністрації на зазначену електронну адресу заяву ОСОБА_1 від 28.11.2022 про припинення трудових відносин.

Наказом начальника Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації від 02.01.2024 № 1-к позивача звільнено 28.11.2022 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, проте суми розрахунку при звільненні в наказі не конкретизовані.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 24.12.2023 № 2136-ІХ (далі Закон № 2136-ІХ) цей Закон визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Частиною третьою статі 1 Закону № 2136-ІХ визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Статтями 4, 5 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану встановленні особливості звільнення працівників в умовах військового стану. При цьому, зазначеними статтями Закону не передбачено змін щодо розрахунку з працівниками при звільненні.

Виходячи із зазначеного, у разі звільнення працівника всі суми, що належать йому від роботодавця, мають бути виплачені працівникові за рахунок коштів роботодавця з урахуванням вимог, встановлених статтею 116 КЗпП.

Згідно статті 4 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та icнування загрози для життя i здоров`я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних pобіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання pобіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Статтею 10 Закону № 2136-ІХ визначена оплата праці:

1. Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

2. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

4. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

09.10.2023 УСЗН Маріупольської районної державної адміністрації відновило свою діяльність.

З 09 жовтня 2023 року розпорядженням голови райдержадміністрації, начальника районної військової адміністрації Про кадри від 05 жовтня 2023 року № 53-к прийнято начальника Управління, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 09.10.2023, № 1010021070002004517).

Суд зазначає, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.

Враховуючи викладене, сторони досягли згоди про те, що трудові правовідносини між ними припинилися 28.11.2022 і саме до цієї дати Управління має виплатити позивачу заборгованість за час простою.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, на переконання суду, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено шляхом покладення обов`язку по виплаті заборгованості за час простою на відповідача.

Відсутність бюджетних асигнувань на вказану виплату не може ставитись в залежність та слугувати підставою невиплати заробітної плати позивачу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що в умовах воєнного стану обов`язок з виплати заробітної плати так само нікуди не зникає і така повинна виплачуватися на загальних умовах.

У той же час, у разі неможливості своєчасної виплати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства, а роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших форс-мажорних обставин.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент розгляду даної справи відповідач не виконав свій обов`язок перед позивачем щодо розрахунку з ним при звільнені у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позивач мав право при звільненні на отримання належної йому компенсації за невикористану відпустку та суми не донарахованих відпускних відповідно до норм КЗпП України.

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати заборгованості за час простою Управління по дату звільнення, а саме з 01.03.2022 по 28.11.2022, у розмірі двох третин посадового окладу та розрахунку при звільненні та зобов`язати нарахувати і виплатити суму за час простою Управління по дату звільнення, а саме з 01.03.2022 по 28.11.2022, у розмірі двох третин посадового окладу та здійснити розрахунок при звільненні.З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Маріупольської райдержадміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 200/2434/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 200/2434/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко