Постанова

від 12.12.2024 по справі 480/8308/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 р. Справа № 480/8308/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/8308/22

за позовом ОСОБА_1

до Сумського міського центру зайнятості

третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського міського центру зайнятості (далі відповідач, Сумський МЦЗ), третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ), в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ № НТ221124 Сумського МЦЗ від 24.11.2022 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законом України «Про занятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативним актами щодо їх застосування, яким було зобов`язано ОСОБА_1 повернути кошти в сумі 21610,90 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також вважаючи його таким, що постановлене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати його і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що відповідачем не доведений факт її працевлаштування у ФОП ОСОБА_2 . Наголошує, що вона не складала заяв про прийняття її на роботу та звільнення з роботи у ФОП ОСОБА_2 , а відповідно і наказів про своє прийняття на роботу та звільнення ніколи не бачила, підписи на даних документах не ставила, не ознайомлювалась з вищезазначеними наказами, а якщо вищезазначені документи містять підпис, цей підроблений та сфабрикований.

Вважає, що відповідачем не доведений факт нарахування та отримання заробітної плати (доходу) за період, який оспорюється, в матеріалах відсутні будь-які письмові докази, які підтверджують факт працевлаштування та отримання доходу (заяви, накази, звітність 1-ДФ тощо).

Повідомила, що в період з 31.12.2021 по 30.05.2022 вона дійсно відповідала всім вимогам законодавства, щоб вважатися безробітною і претендувати на соціальні виплати, як наслідок абсолютно законно отримувала їх щомісяця. Як тільки знайшла нове місце роботи протягом трьох робочих днів проінформувала відповідача про обставини припинення реєстрації і з 30.05.2022 була знята з обліку безробітних осіб, які претендують на щомісячну соціальну виплату.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

31.10.2021 відповідно до Наказу №4к ОСОБА_1 була звільнена за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що міститься запис № 20 у трудові книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

З 31.12.2021 по 30.05.2022 позивачка перебувала на обліку у Сумському МЦЗ як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю, що підтверджується записом № 21 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.2021 про початок виплат по допомозі по безробіттю та записом № 22 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.2022 про припинення виплат по допомозі по безробіттю (а.с. 10).

23.11.2022 ОСОБА_1 ознайомлена з актом № 294 від 18.11.2022 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття», який видав Сумський МЦЗ, в якому зазначено, що при опрацюванні даних з Державного реєстру застрахованих осіб про періоди зайнятості особи виявлено, що у лютому 2022 року позивачка працювала у ФОП ОСОБА_2 .

У висновках акту №294 від 18.11.2022 зазначено, що розслідуванням підтверджено, що ОСОБА_1 працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 04.02.2022 по 23.02.2022, що підтверджуються наказом про прийняття на роботу від 3-к від 03.02.2022 на посаду продавця та наказом про звільнення з роботи № 5-к від 23.02.2022 за угодою сторін, згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 48-49).

24.11.2022 відповідач видав наказ №НТ221124 «Про повернення коштів», яким було зобов`язано повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю з 04.02.2022 по 30.05.2022 в сумі 21 610,90 грн. (а.с. 13).

Вважаючи протиправним наказ Сумського МЦЗ №НТ221124 від 24.11.2022, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, передбаченої Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2009 № 60/62 (далі Порядок №60/62), відтак вважав правильним відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від05.07.2012№5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067-VI) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України від02.03.2000№1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон №1533-ІІІ) Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України така особа зобов`язана повідомити про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому особа зареєстрована як безробітна.

Відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 36 Закону №1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 5067-VI статусу зареєстрованого безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 5067-VI відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно із ст. 45 Закону № 5067-VI реєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема: зайнятості особи; подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу зареєстрованого безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Пунктом 2 Порядку № 60/62 визначено, що розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до п. 3 Порядку №60/62 рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

Згідно з п. 6 Порядку №60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п. 7 Порядку №60/62 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, у порядку інформаційного взаємообміну з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Сумським МЦЗ отримано офіційні відомості про зайнятість ОСОБА_1 з 04.02.2022 до 23.02.2022 у ФОП ОСОБА_2 та дохід у лютому 2022 року.

Відповідачем проведено розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, про що складено акт №294 від 18.11.2022 відповідно до Порядку № 60/62, яким підтверджено, що ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2022 по 23.02.2022, що підтверджується офіційними відомостями з реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудову діяльність та дохід ОСОБА_1 у лютому 2022 року сумою 4550 грн.; копією наказу по прийняття на роботу від 03.02.2022 №3-К; копією наказу про звільнення з роботи від 23.02.2022 №5-К.

23.11.2022 позивачка особисто ознайомилася із актом розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення від 18.11.2022 №294, про що міститься запис в акті (а.с. 11, зворотній бік).

За результатами розслідування, керуючись ч. 2, 3 ст. 36 Закону №1533-ІІІ, директором Сумського МЦЗ Кухтик М.Г. прийнято наказ від 24.11.2022 №НТ221124 про повернення коштів за період з 04.02.2022 до 30.05.2022 в сумі 21610,90 грн.

Отже, підставою для повернення незаконно отриманих коштів стало порушення обов`язків безробітного ОСОБА_1 про працевлаштування до ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2022 та отримання доходу у лютому 2022 року Сумський МЦЗ не повідомила під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітної, відносився до категорії зайнятого населення, що підтверджується актом розслідування від 04.01.2017 №1.

Разом з тим, як вбачається з аналізу наведених вище норм, факт та обставини допущеного позивачем порушення були встановлені відповідачем шляхом проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним згідно з Порядком №60/62.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи про стягнення суми незаконно виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю у випадках, коли особа виконувала певну роботу або надавала послуги на громадських засадах (безкоштовно) або мала певний статус, проте фактично не здійснювала відповідної діяльності.

У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 766/9897/20 зроблено висновок про те, що виконання особою на громадських засадах (безоплатно) обов`язків голови правління ОСББ «Молодість», членом якого він є, не є підставою для позбавлення статусу безробітного та не свідчить про недобросовісність дій особи при зверненні до центру зайнятості, оскільки повідомлення такої інформації не впливає на рішення про надання статусу безробітного, призначення (виплату) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Застосовуючи вищенаведений підхід колегія суддів вважає, що необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є отримання доходу (прибутку) від здійснюваної діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.06.2022 у справі №826/3055/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 03.02.2022 до 23.02.2022 працювала у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними наказами про прийняття та звільнення її з посади продавця непродовольчих товарів та згідно відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування отримала заробітну плату (дохід) за лютий 2022 року.

Враховуючи зазначене, відсутність порушень під час розслідування, а також те, що ОСОБА_1 отримала дохід від ФОП ОСОБА_2 у лютому 2022 року, колегія суддів вважає, що наказ Сумського МЦЗ від 24.11.2022 №НТ221124 «Про повернення коштів» є обґрунтованим та таким, що прийнятий з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги, що відповідачем не доведений факт її працевлаштування у ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наявність у матеріалах справи копії наказу про №3-№ ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 від 03.02.2022 про прийняття ОСОБА_1 на роботу та копії наказу №5-К ФОП ОСОБА_2 , м. Суми від 23.02.2022 про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першоїстатті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.242,243,311,315,316,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року по справі № 480/8308/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін