Постанова

від 11.12.2024 по справі 642/149/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р.Справа № 642/149/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністративної комісії Холодногірського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2024 (головуючий суддя І інстанції: Петрова Н.М.) по справі № 642/149/24

за позовом ОСОБА_1

до Адміністративної комісії Холодногірського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради

про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- скасувати постанову Адміністративної комісії Холодногірського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради від 02.01.2024 №1.1 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн;

- закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 15.08.2024 позов задоволено.

19.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 17.09.2024 заяву Мамай задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Адміністративної комісії Холодногірського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Адміністративна комісія Холодногірського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради (далі відповідач), не погоджуючись із додатковим рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність належних доказів в підтвердження понесених витрат на правову допомогу, оскільки допомога надавалася адвокатом згідно ордеру, виданого по договору , строк дії якого закінчився.

Так, зазначає, що договір про надання правової допомоги позивачу № 03-08/2023-ф від 24.08.2023 був чинним до 31.12.2023. До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулась 12.01.2024, тобто після втрати чинності вищевказаним договором. Додаткова угода № 1, якою продовжено термін дії договору та доповнено його зобов`язанням адвоката надавати правову допомогу ОСОБА_1 , зокрема, з її представництва в Ленінському районному суді м. Харкова по даній справі укладена 04.04.2024. В свою чергу, станом на час укладення Додаткової угоди № 1 договір № 03-08/2023-ф також вже був не чинним.

Отже, представництво інтересів ОСОБА_1 її представником здійснено поза межами дії договору про надання правової допомоги та не охоплено предметом такого Договору на час її звернення до суду.

Також, вказує, що позивачем не надано детального опису робіт із зазначенням обсягу, часу, конкретного вираження послуги, тоді як надані нею документи лише містять загальне найменування послуг.

Крім того, зауважує, що Мамай О.В. не надано доказів оплати гонорару адвокату, що також є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на її користь 5 500,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат позивач надала суду першої інстанції: договір про надання правової допомоги №03-08/2023-ф від 24.08.2023, додаткову угоду №1 від 04.04.2024 до Договору, додаткову угоду №2 від 15.08.2024 до Договору, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №03-08/2023-ф/1 від 15.08.2024, детальний розрахунок наданої правової допомоги.

Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Ханом А.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 03-08/2023-ф від 24.08.2023 (а.с. 152-153).

Згідно п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно п. 5.1 даного Договору на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити за надання правової допомоги винагороду (гонорар) та фактичні витрати необхідні для виконання договору за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що клієнт надає Адвокату право: бути представником Клієнта перед фізичними особами та юридичними особами в усіх державних, комунальних та приватних підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, в тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі органах прокуратури, Служби Безпеки України, в органах внутрішніх справ (зокрема в підрозділах Національної поліції України), Державній службі України з питань праці, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, органах Державної податкової служби та її структурних підрозділах, органах юстиції та нотаріату, судах України, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: вчиняє всі необхідні правові та процесуальні дії, представляє інтереси Клієнта в органах Національної поліції та її територіальних підрозділах.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за надання правової допомоги, визначеної в п. 1.1 даного Договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) та фактичні витрати в розмірі та в порядку, що узгоджується сторонами, про що укладається додаткова угода до даного Договору.

Договір діє з дня підписання даного Договору та до 31.12.2023.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 04.04.2024 до Договору п.2.1.1 Договору викладено в наступній редакції: Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: вчиняє всі необхідні правові процесуальні дії, представляє інтереси Клієнта в органах Національної поліції та її територіальних підрозділах, вчиняє всі необхідні правові та процесуальні дії, представляє інтереси клієнта в Ленінському районному суді м. Харкова по справі №642/149/24.

Пункт 6.1. Договору № 03-08/2023-ф від 24.08.2023 викладено у наступній редакції: договір діє з дня підписання даного Договору та до 31.12.2024. (а.с.154).

Щодо доводів апелянта про закінчення дії договору про надання правової допомоги 31.12.2023, як на час укладення додаткової угоди № 1 04.04.2024, так і на час прийняття судового рішення , колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надано до суду апеляційної інстанції додаткову угоду від 31.12.2023 до Договору, якою п. 6.1 Договору в наступній редакції: договір діє з дня підписання даного Договору та до 24.04.2024.

Отже, договір про надання правової допомоги від 24.08.2023 , з урахуванням змін до нього, діяв до 24.04.2024.

Колегія суддів зазначає, що приписами ч. 4 ст. 9, ч. 4 ст. 77 КАС України, суд наділений правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази.

Враховуючи, що судом першої інстанції достовірно не з`ясовано наявність повноважень адвоката , не витребувано додаткові пояснення та докази в їх підтвердження у позивача, колегія суддів вважає за можливе прийняти докази, надані суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З наявних в матеріалах доказів вбачається, що повноваження адвоката, що надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції підтверджені договором від 24.08.2023, що діяв до 24.04.2024 ( з урахуванням Додаткових угод від 31.12.2023 , та № 1 від 04.04.2024.), ордером.

За умовами договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 15.08.2024 клієнт сплачує винагороду виконавцю в розмірі 10 000,00 грн., за розгляд. Винагорода сплачується протягом 3 днів з моменту отримання коштів за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та на підставі наданого клієнту виконавцем рахунку фактури (а.с. 155).

Адвокатом в межах договору від 24.08.2023 надано позивачу наступні послуги:

- представлення інтересів клієнта при розгляді справи №642/149/24 5 500,00 грн,

- підготовка процесуальних документів (заяви, клопотання, письмові пояснення, адвокатські запити, пов`язані із розглядом справи) 4 500,00 грн, що підтверджується детальним розрахунком наданої правової допомоги та актом здачі прийняття робіт від 15.08.2024 (а.с. 156, 158).

Так, позивачем заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., проте судом першої інстанції заява задоволена частково та стягнуто на її користь 5 500 грн. виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат.

Суд першої інстанції, враховуючи складність справи, кількість затраченого часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, критерії співрозмірності, дійшов до висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.

Колегія суддів зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

З оскаржуваного рішення слідує, що наведене вище враховано судом першої інстанції та прийнято обґрунтоване рішення про часткове задоволення клопотання позивача та стягнення 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт апеляційна скарга не містить, так само як і не містить розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування. Суд апеляційної інстанції таких обставин також не встановив.

Доводи апелянта про те, що на час подання позову ОСОБА_1 12.01.2024 адвокат не мав повноважень на представництво її інтересів в Ленінському районному суді м. Харкова за Договором колегія суддів вважає спростовані наявними в справі доказами, оскільки за умовами п. 2.1. Договору надано адвокату право на представництво інтересів клієнта, зокрема, в судах України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позов підписаний особисто ОСОБА_1 та суд першої інстанції не зазначав, що останній складений саме її адвокатом, за що вважав за необхідне стягнути витрати на правову допомогу.

Судом першої інстанції стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу саме за представництво адвокатом інтересів позивача вже під час розгляду справи № 642/149/24.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем суду першої інстанції розрахунку витрат на правову допомогу із зазначенням часу, витраченого на виконання адвокатом робіт, конкретного вираження послуги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки додатковою угодою № 2 до Договору сторони погодили фіксований гонорар за представництво позивача в суді.

Натомість, Верховний Суд у постанові від 08.03.2023 по справі № 640/16295/21 зазначав, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Водночас, доводів щодо не співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову тощо апеляційна скарга не містить.

Доводи скаржника про відсутність доказів сплати за надані адвокатом послуги як підставу для відмови у задоволенні заяви, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про відсутність підстав для відшкодування витрат на адвоката, оскільки положеннями ст. 139 КАС України передбачено можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі, які будуть понесені позивачем у майбутньому, а тому відсутність доказів їх сплати не є перешкодою для їх присудження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністративної комісії Холодногірського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради залишити без задоволення.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2024 по справі № 642/149/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 12.12.2024 року