Постанова

від 10.12.2024 по справі 520/30193/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.

10 грудня 2024 р.Справа № 520/30193/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представником позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» - адвоката Майнард Наталії Олександрівни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 520/30193/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» (далі ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області ( далі ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить суд :

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області № 3/20-40-04-11-08 від 29.10.2024 «Про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи» із 01.10.2024 та поновити з 01.10.2024 реєстрацію платника єдиного податку третьої групи юридичної особи.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій підприємство просить суд:

зупинити дію рішення № 3/20-40-04-11-08 від 29.10.2024 про анулювання із 01.10.2024, платника єдиного податку третьої групи ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» на період до набрання законної чинності рішення у даній справі;

заборонити ГУ ДПС у Харківській області здійснювати реєстрацію ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» на період до набрання законної чинності рішення у даній справі платником податку на додану вартість.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що у підприємства у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ). Початок сплати ПДВ, враховуючи те, що абоненти підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати підприємства полягають у сплаті послуг контрагентам-неплатникам ПДВ та виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 % від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5 % від суми доходу, викликає у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15% від всієї суми доходів. Також заявник вказує, що оскаржуване рішення є очевидно незаконним, оскільки оскаржуване рішення винесено у 29.10.2024, а анулювання реєстрації підприємства платником єдиного податку вказано до 01.10.2024, що прямо суперечить положенням п. 5 пп. 298.2.3 ст.298 Податкового Кодексу України (далі ПК України).

Посилається на те, що незастосування мір щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що підприємство буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення, та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів підприємства, за захистом яких воно звернулося до суду.

Зазначає, що підприємство без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 залишено без задоволення клопотання ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» про забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку передбачає собою перехід такого платника на загальну систему оподаткування, водночас, таке анулювання призводить не до зупинення роботи підприємства, як то може бути у випадку анулювання ліцензій на певний вид діяльності, а тільки до певних негативних наслідків для позивача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» - адвокат Майнард Н.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що скасування реєстрації платника єдиного податку, змусить ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» зареєструватися платником ПДВ. Водночас, у випадку задоволення позову, позивач повинен знову анулювати ПДВ за період, що минув поки розглядалась справа, а також анулювати всі податкові накладні, що виписані на адресу контрагентів. Однак і у контрагентів, за податковими накладними ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА», вже виникне обов`язок подати уточнюючі декларації з ПДВ.

Посилається на те, що рішення № 3/20-40-04-11-08 від 29.10.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, що також свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та невизначеного кола юридичних осіб (невизнання податкових накладних), а також фактичного зупинення господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій до ухвалення рішення суду у цій справі.

Зазначає, що у разі задоволення позову, виникне необхідність анулювати реєстрацію платника ПДВ та в подальшому анулювати всі податкові накладні за всіма контрагентами за весь період, із початку реєстрації і, відповідно подання всіма такими контрагентами уточнюючих декларацій.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.

Вказує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде не можливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат

Посилається на те, що анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку передбачає собою перехід такого платника на загальну систему оподаткування, водночас, таке анулювання призводить не до зупинення роботи підприємства, як то може бути у випадку анулювання ліцензій на певний вид діяльності, а тільки до інших правил оподаткування для позивача.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведені праві висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 300/5005/22 та від 21.09.2023 у справі № 600/1531/23-а, від 05.12.2024 у справі № 320/6142/24.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Судом встановлено, що відповідно до оспорюваного рішення відповідач анулював реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.

Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК України.

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

За змістом пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави, визначені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА», а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить застосування штрафних санкцій та призведе до зупинення діяльності товариства, розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом в постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23, правовідносини в якій є подібними правовідносинам в цій справі.

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як наголошується у вказаних рішеннях Європейського Суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, не висловлюючи думку щодо законності чи правомірності оскаржуваного у цій справі позивачем рішення, оскільки факт правомірності чи протиправності оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку, що у разі не надання тимчасового захисту позивачу до вирішення справи по суті, тобто, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення, потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, оскільки зупинення господарської діяльності товариства призведе до незворотних наслідків, а відновлення ділових зв`язків, нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення на усій території України правового режиму воєнного стану, що зумовило погіршення умов ведення бізнесу, потягне за собою для позивача значних зусиль і витрат у разі задоволення його вимог по суті заявлених вимог у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації відповідачем рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку та пред`явлення його до виконання, позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся, як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення призведе до того, що ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» буде зобов`язане вести податковий облік та сплачувати податок на доходи юридичних осіб та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнить чи унеможливить господарську діяльність позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у випадку задоволення позову, враховуючи тривалість судових процедур, виконання рішення суду, що набрало законної сили, буде суттєво ускладненим, оскільки відновлення господарської діяльності потребуватиме значних зусиль та фінансових витрат, а відшкодування понесених позивачем за цей період збитків можливе лише шляхом ініціювання нового судового процесу з відповідачем.

Верховний Суд в постанові від 05.12.2024 у справі № 320/6142/24 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Посилання суду першої інстанції та відповідача на висновки Верховного Суду (від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 13.03.2020 у справі № 1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20, від 22.10.2020 у справі № 640/1304/20, від 11.03.2021 у справі № 260/1168/19, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 04.08.2022 у справі № 420/21952/21, від 24.11.2020 у справі № 640/9636/20) щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки Верховного Суду, наведені в даних рішеннях, щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони ГУ ДПС у Харківській області здійснювати реєстрацію ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» на період до набрання законної чинності рішення у даній справі платником податку на додану вартість, оскільки в даному випадку достатнім і співмірним заходом забезпечення позову є саме зупинення дії спірного рішення № 3/20-40-04-11-08 від 29.10.2024 про анулювання із 01.10.2024, платника єдиного податку третьої групи ТОВ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА», з огляду на предмет та характер спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу передчасно, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування та часткового задоволення клопотання позивача, поданого в порядку ст. 150 КАС України.

Керуючись статтями 34, 150, 151, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» - адвоката Майнард Наталії Олександрівни задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити дію рішення № 3/20-40-04-11-08 від 29.10.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» до набрання рішенням у справі № 520/30193/24 законної сили.

У задоволенні клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРНЕТ-ОРБІТА» про забезпечення позову в іншій частині - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 12.12.2024 року