Постанова

від 12.12.2024 по справі 420/4482/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4482/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 17.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №420/4482/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У С Т А Н О В И В:

12.02.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою визначення митної вартості товару за першим методом декларантом до митного органу надано повний пакет документів, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України. Такі документи не містять розбіжностей, а тому в митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів. Однак, контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товар. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 420/4482/24 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» задоволено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 обґрунтування спростовуються поданими декларантом до митного органу документами.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції митним органом подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, останнім викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Одеською митницею не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (т.І а.с.69-81, т.ІІ а.с.1-18).

Згідно із поданим позивачем до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення від 17.04.2024 у справі № 420/4482/24 Одеським окружним адміністративним судом прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, на думку ТОВ САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ, наведені в апеляційній скарзі доводи митного органу не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 27.11.2023 між ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (Покупець) та MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ LTD STI (Продавець) укладено договір №27112023, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець придбати різні види соляної продукції, зазначені в накладних.

На виконання умов вищевказаного контракту від 27.11.2023 №27112023 компанією MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ LTD STI (Продавець) поставлено на користь ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (Покупець) наступний товар, а саме:

- сіль екстра харчова рекристалізована кам`яна в мішках по 25кг., в біг-бегах по 1350кг.;

- сіль рекристалізована таблетована у мішках 25 кг., в біг-бегах по 1350кг.

З метою здійснення митного оформлення товарів, 02.02.2024 уповноваженою особою ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці подано митну декларацію №23UA500370000828U1, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення уповноваженою особою ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до контролюючого органу, разом з декларацією, подано наступні документи: інвойс (Invoice) №MRM2024000000004 від 18.01.2024; проформу (Proforma) від 21.12.2023; пакувальний лист (packing list) №MRM2024000000004 від 16.01.2024; коносамент (Bill of Lading) №2 від 30.01.2024; вантажний маніфест (Cargo Manifest) № б/н від 30.01.2024; сертифікат про походження (Certificate of origin) № А 1534992 від 20.01.2024; митну декларацію країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095; сертифікат здоров`я № 24-34-003321 від 19.01.2024 з додатком; зовнішньоекономічний договір № 27112023 від 27.11.2023; чартер партію № 6 від 29.12.2023 (договір фрахтування судна); інвойс на оплату перевезення (Freight Invoice) №04/2024 від 31.01.2024; свіфт на оплату перевезення № б/н від 02.02.2024; специфікацію № 2.

Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до п.п.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу Українипри визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.1 контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна відповідати технічним вимогам для забезпечення захисту товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на страхування товарів. У п.6.2 контракту від 27.11.2023 № 27112023 йдеться, що умови страхування вантажу визначаються у інвойсі для кожної поставки. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. У п. 7.2 контракту від 27.11.2023 № 27112023 йдеться, що усі додаткові умови зазначаються у інвойсі, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) рахунок-проформа від 21.12.2023 № б/н містить відомості щодо 100% передоплати за товар, проте до митного оформлення відповідні підтверджуючі документи не надані;

5) у п. 4.2 контракту від 27.11.2023 № 27112023 йдеться про відповідальність Продавця за якість, у п 7.4 зазначено про можливість зміни ціни товару відповідно до фактичної якості. Згідно п. 5.2 контракту містяться дані щодо обов`язкового надання сертифікату якості, який до митного оформлення не наданий;

6) у наданому до митного оформлення сертифікаті про походження не міститься даних щодо назви судна та реквізитів товаросупровідних документів, крім того адреса відправника відрізняється від зазначеної у коносаменті та контракті;

7) декларантом надана митна декларація країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095 яка містять відомості щодо іншого рахунку-фактури;

8) специфікація № 1 до інв. № 04/2024 та сам інвойс на перевезення 04/2024 містить дані щодо 100% передоплати за фрахт до вивантаження товарів, проте до митного оформлення відповідні документи не надані, що не дає можливості перевірити дану складову митної вартості.

У зв`язку із встановленням митним органом означених розбіжностей, останнім на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прайскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, декларантом на адресу митного органу надіслано лист від 05.02.2024, у якому викладено власні пояснення з приводу виявлених контролюючим органом порушень митного законодавства, а також зазначено, що документи подано в повному обсязі, надатти додаткових документів можливості немає.

За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митній декларації товару Одеською митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024.

Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, зокрема, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, як з`ясовано колегією суддів, на підтвердження обґрунтованості визначеного методу митної вартості ТОВ "САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ" до контролюючого органу подано наступні документи: інвойс (Invoice) №MRM2024000000004 від 18.01.2024; проформу (Proforma) від 21.12.2023; пакувальний лист (packing list) №MRM2024000000004 від 16.01.2024; коносамент (Bill of Lading) №2 від 30.01.2024; вантажний маніфест (Cargo Manifest) № б/н від 30.01.2024; сертифікат про походження (Certificate of origin) № А 1534992 від 20.01.2024; митну декларацію країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095; сертифікат здоров`я № 24-34-003321 від 19.01.2024 з додатком; зовнішньоекономічний договір № 27112023 від 27.11.2023; чартер партію № 6 від 29.12.2023 (договір фрахтування судна); інвойс на оплату перевезення (Freight Invoice) №04/2024 від 31.01.2024; свіфт на оплату перевезення № б/н від 02.02.2024; специфікацію № 2 тощо.

За наслідком дослідження вказаних документів, колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Однак, під час перевірки поданих декларантом до митного органу документів фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Натомість, з такою позицією митного органу погодитися неможливо з огляду на таке.

Стосовно доводу суб`єкта владних повноважень про те, що подані декларантом документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Згідно із п.п.«в» п. 1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включаються до митної вартості лише у разі якщо такі витрати не включалися до ціни товару.

Відповідно до п.2.3 договору від 27.11.2023 №27112023 вартість товару включає упаковку.

Як установлено колегією суддів, постачання солі здійснювалось у мішках і біг-бегах.

Згідно фактичних обставин справи, постачання товару здійснювалось на умовах FOB.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що за такими умовами постачання витрати, понесені на пакування або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включається до ціни товару.

До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин покупець ТОВ "САЙЛЕР-ІНВЕСТ" додаткових витрат на упаковку або пакувальні матеріали та робіти, пов`язані із пакуванням не понесено.

У даному випадку, витрати на упаковку або пакувальні матеріали та роботи, пов`язані із пакуванням входять до ціни товару.

Означене спростовує доводи митного органу стосовно повноти заявленої декларантом митної вартості в досліджуваній частині правовідносин.

Щодо твердження Одеської митниці про неподання декларантом до митного оформлення документів відносно страхування товару, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із фактичними обставинами справи, поставка товару здійснювалась на умовах FOB.

Відповідно до міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі (Інкотермс 2010року) франкування - економічні і правові умови, які зумовлюють порядок включення до ціни тих чи інших витрат на транспортування, вантажні роботи, зберігання й страхування вантажів. Отже, ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. Ціна «франко» (з італ. franco - букв. Вільний) - це комерційний термін, який означає, що продавець бере на себе зобов`язання поставити товар у певне місце за свій рахунок, тобто до ціни продажу будуть включені транспортні, страхові та (у міжнародній торгівлі) митні послуги. Застосування терміну «франко» у сполученні із зазначенням кінцевого пункту доставляння продукції означає, що покупець вільний від витрат з транспортування до цього пункту, бо їх сплачує продавець. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові витрати включені до ціни за контрактом купівлі-продажу. При цьому пунктом може бути місце виробництва (поле, ферма, завод, будівельний майданчик та ін.), вагон, склад, борт судна, залізнична станція, конкретний населений пункт.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) визначено, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

При цьому, ризик втрати чи пошкодження товару на пряму не пов`язано зі страхуванням такого товару, а лише означає, що з моменту завантаження товару на борт судна в порті відвантаження у випадку втрати чи пошкодження товару покупець не може пред`являти претензії до постачальника. Умови поставки FOB не передбачають обов`язкового страхування товару, а відтак воно може здійснюватися лише за волевиявлення покупця.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що страхування товару не здійснювалося, декларант, у даному випадку, не повинен доводити факт такого страхування, а повинен підтвердити лише ті обставини, які пов`язані з витратами пов`язаними із дійсною митною вартістю товарів.

Якщо ж, на думку митного органу, страхування здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то контролюючий орган повинен довести здійснення такого страхування.

Натомість, в мажах розгляду даної справи відповідачем не доведено здійснення декларантом страхування товару, а тому доводи скаржника у відповідній частині апеляційної скарги є необгрунтованими.

Відносно доводу суб`єкта владних повноважень про те, що документи не містять даних щодо навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару.

Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару.

Колегія суддів зазначає, що за умовами поставки FOB продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Тобто, усі витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару покладаються на нерезидента - MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ LTD STI (Продавець) та входять до ціни товару.

У межах спірних правовідносин покупцем - ТОВ "САЙЛЕР-ІНВЕСТ" не понесено витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, у зв`язку з чим такі витрати не є складовими митної вартості.

Щодо тверджень відповідача про те, що рахунок-фактура від 21.12.2023 містить відомості щодо 100% передоплати за товар, проте до митного оформлення відповідні підтверджуючі документи не надані, суд апеляційної інстанції вказує таке.

У інвойсі № MRM2024000000004 від 18.01.2024 визначено наступні умови оплати товару: 30 днів після відправлення.

Згідно наявної у матеріалах справи накладної (т.І а.с.30), датою завантаження товару є 30.01.2024.

Митну декларацію №23UA500370000828U1 ТОВ «САЙЛЕР-ІНВЕСТ» до Одеської митниці подано 02.02.2024.

Відповідно п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Отже, оскільки станом на день розгляду контролюючим органом питання стосовно митного оформлення товару строк на оплату за товар ще не настав та рахунок не сплачено, колегія суддів уважає безпідставним довід скаржника про необхідність подання декларантом платіжних документів.

Відносно тверджень відповідача про ненадання сертифікату якості, який може вплинути на зміну ціни товару, колегія суддів зазначає, що до митного оформлення декларантом було долучено сертифікат здоров`я № 23-34-003321 від 19.01.2024, який містить інформацію про якісні характеристики товару.

Стосовно тверджень відповідача про те, що сертифікат про походження товару не містить даних щодо назви судна та реквізитів товаросупровідних документів, суд апеляційної інстанції вказує, що в наданому до митного оформлення сертифікаті про походження № А 1534992 від 20.01.2024 міститься уся необхідна інформація, яка повинна бути зазначена в такому документі.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Колегія суддів вказує, що сертифікат про походження товару не повинен містити відомостей про назви судна та реквізитів товаросупровідних документів, а тому відповідні доводи суб`єкта владних повноважень є безпідставними.

Не є юридично спроможним також посилання відповідача на розбіжність адрес у сертифікаті про походження та інших документах продавця товару, адже як установлено апеляційним адміністративним судом відправником товару є одна і та ж сама юридична особа MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ. LTD STI.

Крім того, в контексті означеного слід відмітити, що митним органом не доведено, що адресою відправки товару була відмінна адреса від тієї, яка відображена в інвойсі та коносаменті.

Відхиляються доводи скаржника про те, що подана декларантом до митного органу митна декларація країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095 містять відомості щодо іншого рахунку-фактури (інвойсу), оскільки за наслідком її дослідження колегією суддів такої відмінності не установлено. У пункті 44 декларації країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095 відображено відомості інвойсу MRM 2024000000004 від 18.01.2024, який стосується імпортованого позивачем у спірних правовідносинах товару.

Стосовно тверджень відповідача про не надання до митного оформлення документів на підтвердження оплати фрахту за перевезення вантажу, суд апеляційної інстанції зазначає, що до ВМД № 24UA500370000828U1 від 02.02.2024 декларантом додатково докази оплати фрахту. Крім цього, ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» такі докази було долучено до пояснень від 05.02.2024.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження задекларованої митної вартості товару.

Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).

Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024.

Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Жодних доводів стосовно неправильності здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга Одеської митниці не містить, а тому суд апеляційної інстанції таким обставинам оцінки не надає.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №420/4482/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов