Рішення

від 17.04.2024 по справі 420/4482/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4482/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 лютого 2024 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

01 березня 2024 року від Одеської митниці до суду надійшов відзив на позов (вхід. № ЕС/8769/24) та клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 березня 2024 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (вхід. № ЕС/8790/24).

05 березня 202 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/9258/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару відмовлено.

08 березня 2024 року від позивача до суду надійшло клопотання (вхід. № ЕС/9730/24), в якому позивач просить суд при вирішенні даного спору у справі № 420/4482/24, врахувати застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, застосованих судами у справі № 420/20013/23.

12 березня 2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/10133/24).

Станом на 17 квітня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

27.11.2023 року між ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (Покупець) і MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ LTD STI (Продавець), укладено договір № 27112023.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 27112023 від 27.11.2023, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується придбати різні види соляної продукції, зазначені в накладних, надалі Товар.

Згідно з п. 1.2. Договору № 27112023 від 27.11.2023, країною призначення Товару є Україна.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 27112023 від 27.11.2023, вид, кількість, ціна та вартість Товару будуть узгоджені між Продавцем і Покупцем і описані в Рахунку фактурі, який виставляється на кожну окрему поставку та також є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 2.3. Договору № 27112023 від 27.11.2023, вартість Товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 27112023 від 27.11.2023, загальна сума контракту: загальна вартість усіх сплачених рахунків (рахунків-проформ) за цим договором.

Згідно з п. 6.2. Договору № 27112023 від 27.11.2023, умови поставки та страхування за Контрактом будуть визначені Продавцем та Покупцем для кожної поставки в Інвойсі відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Сторони можуть домовитися про умови доставки EXW, FOB, FCA (порт доставки в Туреччині, тобто Ереглі), якщо інше не обумовлено в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 27112023 від 27.11.2023, умови оплати товару фіксуються в рахунках-фактурах (рахунках-проформах) і можуть бути змінені за згодою сторін, за винятком форс-мажорних або важких ситуацій, що склалися на Продавця. Усі додаткові умови (за наявності) фіксуються в кожному рахунку-фактурі для кожної окремої поставки.

В подальшому, 18.01.2024 Продавець і Покупець на виконання договірних зобов`язань за договором № 27112023 від 27.11.2023, було узгоджено поставку товару відповідно до інвойсу № MRM2024000000004 від 18.01.2024, на поставку солі (сіль екстра харчова рекристалізована 364,50 тон, сіль рекристалізована таблетована 148,50 тон) загальною масою 513 тон, оплату за яку відбувається на умовах 100% 30 днів відтермінування від дати коносаменту та умовою поставки FOB Eregli.

Таким чином, позивач на виконання договірних зобов`язань, після оплати товару в подальшому вчиняв дії направленні організацію і доставку вантажу на митну територію України з урахуванням умов поставки товару.

В подальшому у зв`язку із імпортуванням на територію України партії товару згідно з Інвойсом № MRM2024000000004 від 18.01.2024 на виконання умов Договору № 27112023 від 27.11.2023, позивач звернувся із відповідною митною декларацією до відповідача.

Так, 02.02.2024 позивач звернувся до відповідача, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (електронна митна декларація № 24U500370000828U1 від 02.02.2024, (далі ЕМД)), а саме:

Товар 1 « 1. Сіль, придатна для споживання людьми: - Сіль екстра харчова рекристалізована кам`яна в мішках по 25 кг., в біг-бегах по 1350 кг. - 270 біг-беги. Упаковано у 270 біг бегах та 14580 мішках по 25 кг. Придатна для споживання людьми, для приготування харчових продуктів, без ароматичних домішок та спецій. Торговельна марка - SAYDAM. Виробник - MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ. LTD STI. Країна виробництва: Туреччина (TR)»;

Товар 2 « 1. Сіль рекристалізована: - Сіль таблетована, у мішках 25 кг. - 110 біг-бегів. Упаковано у 110 біг-бегів та 5940 мішків по 25 кг., в біг-бегах по 1350 кг. Не придатна для приготування харчових продуктів, не придатна для споживання людьми. Торговельна марка - SAYDAM. Виробник - MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ. LTD STI. Країна виробництва: Туреччина (TR)».

До митної декларації додано документи, які зазначено у графі 44 ЕМД, а саме: Інвойс (Invoice) № MRM2024000000004 від 18.01.2024; Проформа (Proforma) від 21.12.2023; Пакувальний лист (packing list) № MRM2024000000004 від 16.01.2024; Коносамент (Bill of Lading) № 2 від 30.01.2024; Вантажний маніфест (Cargo Manifest) № б/н від 30.01.2024; Сертифікат про походження (Certificate of origin) № А 1534992 від 20.01.2024; Митну декларацію країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095; Сертифікат здоров`я № 24-34-003321 від 19.01.2024 з додатком; зовнішньоекономічний договір № 27112023 від 27.11.2023; Чартер партія № 6 від 29.12.2023 (Договір фрахтування судна); Інвойс на оплату перевезення (Freight Invoice) № 04/2024 від 31.01.2024; Свіфт на оплату перевезення № б/н від 02.02.2024; Специфікація № 2 до інв. № 04/2024 від 31.01.2024; Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 420/20013/23.

Після подання Позивачем ЕМД № 24U500370000828U1 від 02.02.2024 року, відповідачем 02.02.2024 року було відправлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України Одночасно митним органом було повідомлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.1 контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна відповідати технічним вимогам для забезпечення захисту товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Відповідно до п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на страхування товарів. У п.6.2 контракту від 27.11.2023 № 27112023 йдеться, що умови страхування вантажу визначаються у інвойсі для кожної поставки. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. У п. 7.2 контракту від 27.11.2023 № 27112023 йдеться, що усід додаткові умови зазначаються у інвойсі, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) Рахунок-проформа від 21.12.2023 № б/н містить відомості щодо 100% передоплати за товар, проте до митного оформлення відповідні підтверджуючі документи не надані;

5) У п. 4.2 контракту від 27.11.2023 № 27112023 йдеться за відповідальність Продавця за якість, у п 7.4 зазначено про можливість зміни ціни товару відповідно до фактичної якості. Згідно п. 5.2 контракту містяться дані щодо обов`язкового надання сертифікату якості, який до митного оформлення не наданий;

6) У наданому до митного оформлення сертифікаті про походження не міститься даних щодо назви судна та реквізитів товаросупровідних документів, крім того адреса відправника відрізняється від зазначеної у коносаменті та контракті;

7) Декларантом надана митна декларація країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095 яка містять відомості щодо іншого рахунку-фактури;

8) Специфікація № 1 до інв. № 04/2024 та сам інвойс на перевезення 04/2024 містить дані щодо 100% передоплати за фрахт до вивантаження товарів, проте до митного оформлення відповідні документи не надані, що не дає можливості перевірити дану складову митної вартості.

У відповідь на запит (повідомлення) митного органу від 02.02.2024 року з виявленими розбіжностями, позивачем надіслано лист від 05.02.2024 року в якому було детально спростовано всі виявлені нібито митним органом розбіжності.

05.02.2024 року позивачем було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 року, яке мотивоване тим, що в результаті направлення позивачем листа від 05.02.2024 року не спростовано усіх виявлених розбіжностей та не надано усіх запитуваних додаткових документів, а згодом того ж дня картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024 року.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за МД № 24UA500370000931U0 від 06.02.2024. Згідно з п. 47 (подробиці розрахунків) визначено розмір гарантії (тобто додаткових платежів на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості) загальною сумою 323 558,66 грн. (Товар 1: 21 081,26 грн. за кодом 020 та 215 028,85 грн. за кодом 028; Товар 2: 7 807,91 грн. за кодом 020 та 79 640,64 грн. за кодом 028).

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності даних щодо включення до ціни та її фактичного розміру витрат на упаковку товару, судом встановлено наступне.

Як визначено сторонами Договору № 27112023 від 27.11.2023, поставка товару здійснюється на умовах FOB (Інкотермс 2010), то витрати на упаковку (пакування) включені до митної складової вартості товару.

Підтвердженням даних обставин є Інвойс (Invoice) № MRM2024000000004 від 18.01.2024 (графа 44 код 0380).

Окрім цього, умовами Договору № 27112023 від 27.11.2023, сторони визначили, що вартість Товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках-фактурах.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 160/8775/18 від 18.12.2019 року.

Як підтверджується матеріалами даної справи, згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України, ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Так, у наданих позивачем документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, така вартість не може бути додана до ціни, яка підлягає сплаті.

Відносно тверджень відповідача стосовно відсутності даних щодо включення до митної вартості такої складової як страхування, суд акцентує увагу, що умовами Договору № 27112023 від 27.11.2023, зокрема п. 6.2., передбачається, що умови поставки та страхування за контрактом визначаються у Інвойсі.

Відповідно до узгодженого сторонами Інвойсу № MRM2024000000004 від 18.01.2024 (графа 44 код 0380), визначено, що поставка товару відбувається на умовах FOB Eregli.

Як відомо, в тому числі і митному органу, що згідно вимог "Інкотермс" умови поставки FOB не передбачають необхідність страхування вантажу, тому дана вимога про необхідність i надання інформації щодо ймовірного страхування партії товару є безпідставною.

Виходячи із наданого позивачем пакету документів очевидним є те, що страхування товару не проводилось, оскільки умови постачання FOB не передбачають обов`язкового страхування та є добровільним, тому, відповідач безпідставно посилається на ненадання документів щодо страхування і не включення їх до митної вартості товару, оскільки позивач не здійснював страхування вантажу.

Відносно тверджень відповідача стосовно відсутності даних щодо включення до митної вартості такої складової як навантаження товарів на борт судна, суд зазначає наступне.

Згідно з міжнародними правилами інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс, в редакції 2010 року, визначено умови поставки товару FOB («вільно на борту», ... назва порту відвантаження).

Згідно із пунктом А4 умов поставки FOB, продавець зобов`язаний поставити товар або шляхом приміщення на борт судна, номінованого покупцем, в пункті навантаження, якщо такий є, зазначеному покупцем в пойменованому порту відвантаження, або шляхом забезпечення надання поставленого таким чином товару. В тому і в іншому випадку продавець зобов`язаний поставити товар в узгоджену дату або в узгоджений період відповідно до звичаїв порту.

Пунктом А3 визначено, що у продавця немає обов`язку перед покупцем щодо укладення договору страхування.

Згідно із пунктом А6 продавець зобов`язаний оплатити: всі стосуються товару витрати до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; і якщо буде потрібно, витрати по виконанню митних формальностей, що підлягають оплаті при вивезенні товару, а також будь-які мита, податки та інші витрати, що сплачуються при вивезенні.

Суд звертає увагу, що згідно вимог "Інкотермс" умови поставки FOB витрати по навантаженню товару на борт судна включаються до ціни товару і входить у обов`язки продавця товару.

Як зазначалося раніше, відповідно до узгодженого сторонами Інвойсу № MRM2024000000004 від 18.01.2024 року, визначено, що поставка товару відбувається на умовах FOB Eregli, то така складова як навантаження товару на борт судна входить у ціну товару за Договором № 27112023 від 27.11.2023 року, а тому відповідач безпідставно посилається на ненадання документів щодо включення до митної вартості такої складової як навантаження товару на борт судна, адже вартість навантаження входить у ціну товару.

Відносно тверджень відповідача про те, що рахунок-фактура від 21.12.2023 року містить відомості щодо 100% передоплати за товар, проте до митного оформлення відповідні підтверджуючі документи не надані, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.2 Договором № 27112023 від 27.11.2023 року, що усі додаткові умови (за наявності) фіксуються в кожному рахунку-фактурі для кожної окремої партії.

Таким чином, у наданому до митного оформлення Інвойсі № MRM2024000000004 від 18.01.2024 року, передбачаються умови оплати партії товару, яка відбувається на умовах 100% 30 днів відтермінування від дати коносаменту.

Враховуючи те, що у Інвойсі № MRM2024000000004 від 18.01.2024 року погоджено відтермінування щодо оплати товару, який поставляється, то відповідно і відсутні будь-які документи щодо оплати товару, оскільки строк розрахунків станом дату розмитнення не наступив.

Таким чином, виявлені розбіжності відповідача щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують оплату товару, є безпідставною та необґрунтованою, оскільки строки на оплату не наступили.

Відносно тверджень відповідача про ненадання сертифікату якості, який може вплинути на зміну ціни товару, суд зазначає, що до митного оформлення декларантом було долучено сертифікат здоров`я № 23-34- 003321 від 19.01.2024 року, який містить інформацію про якісні характеристики товару.

ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» наголошує, що якість товару, який заявлено до митного оформлення підтверджується сертифікатом здоров`я № 23-34-003321 від 19.01.2024 року.

Разом із тим, не зрозуміло яким чином на формування митної вартості впливає надання сертифікату якості, оскільки фактична якість товару не змінювалась, то відповідно відсутні підстави вважати, що ціна за товар змінилася. Таким чином, виявлені митним органом розбіжності є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно тверджень відповідача про те, що у сертифікаті про походження не міститься даних щодо назви судна та реквізитів товаросупровідних документів, суд акцентує увагу на тому, що з наданого до митного оформлення сертифіката про походження № А 1534992 від 20.01.2024 року, міститься вся необхідна інформація про вантажовідправника товару (пункт 1), вантажотримувача (пункт 2), перевезення буде здійснювати судном (пункт 4) (акцентуємо увагу, що зазначення назви судна не є обов`язковим), визначено та ідентифіковано асортимент товару та загальну вагу партії товару (пункт 6).

Стосовно не зазначення в сертифікаті про походження № А 1534992 від 20.01.2024 року відсутності реквізитів товаросупровідних документів, то необхідно зауважити, що судячи із затверджена форма сертифікату про походження в країні Туреччина не передбачає зазначення цих даних про які повідомляє відповідач.

Щодо виявлених розбіжностей адрес у сертифікаті про походження та інших документах продавця товару, то слід зазначити, що позивачу не відомо з яких причин вказані адреси відрізняються, але позивач наголошує, що відправником товару є одна і та ж сама юридична особа MRM GIDA MADEN SN. PNK. EMLAK TUR. SP. VE SAG. HIZ. LTD STI, тому, очевидним є те, що виявлені розбіжності (зауваження) митного органу щодо сертифікату про походження № А 1534992 від 20.01.2024 року не знаходять свого підтвердження, тим більше, відповідачем не доведено яким саме чином на розрахунок митної вартості впливає документ, яким не передбачено жодної інформації щодо числових значень ціни.

Відносно тверджень відповідача про те, що надана митна декларація країни відправлення від 19.01.2024 № 24411500EX00000095 яка містять відомості щодо іншого рахунку-фактури, суд зазначає наступне.

До митного оформлення ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» було надано митну декларація країни відправлення від 19.01.2024 року № 24411500EX00000095 із зазначенням вартості товару у розмірі 68.701,50 дол. США, окрім цього в графі 44 долученої декларації зазначено інформацію про Інвойсі № MRM2024000000004 від 18.01.2024 року із ідентичною вартістю за товар.

Таким чином, виявлена митним органом розбіжність не знаходить свого підтвердження, а тому є безпідставною та необґрунтованою, оскільки вартість товару зазначеного в Інвойсі № MRM2024000000004 від 18.01.2024 року і у митні декларації країни відправлення від 19.01.2024 року № 24411500EX00000095 є ідентичною, тобто становить 68.701,50 дол. США.

Суд констатує, що нібито виявлені розбіжності (зауваження) відповідача не знаходять свого підтвердження і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, очевидним в даному випадку є те, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості та карту відмови, оскільки позивачем, подані до митного оформлення документи були достатніми для визначення митної вартості товару за основним метод, а не будь-яким іншим, який застосував в даних обставинах відповідач.

Стосовно тверджень відповідача про не надання до митного оформлення документів на підтвердження оплати фрахту за перевезення вантажу, суд зазначає, що після подачі ВМД № 24UA500370000828U1 від 02.02.2024 до неї було додатково підкріплено докази оплати фрахту. Окрім цього, ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» долучило до пояснень від 05.02.2024 року долучило повторно відповідні докази оплати фрахту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виявлені розбіжності митним органом були усунуті позивачем, оскільки надано відповідні докази сплати фрахту до митного органу були надані.

З огляду на викладене, суд вважає, що з наданих позивачем документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту.

У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Ігноруючи положення чинного законодавства України відповідач прийняв оскаржувані Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Отже вимога митниці щодо подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, є безпідставною, оскільки необхідній перелік документів, що підтверджують складові митної вартості товарів був наявний у митного органу.

Інших документів, затребуваних митницею надати декларантом позивача було неможливо, у зв`язку з їх відсутністю.

Таким чином митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом, на думку суду, не було доведено.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №809/1174/17 від 27.07.2018 року; №820/17417/14 від 21.02.2018 року.

При цьому, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду документів такі обставини відповідачем не доведені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Стіллі» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Стіллі» у загальній сумі 3 882,71 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 264 від 09.02.2024 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000006/1 від 05.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500370/2024/000029 від 05.02.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 882 грн. 71 коп. (три тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні сімдесят одна копійка).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайлент-Інвест» (вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс, 43, м. Київ, 03189, код ЄДРПОУ 43751339).

Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов