Постанова

від 12.12.2024 по справі 320/17224/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17224/23 Головуючий у 1 інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Делькар» (далі - ТОВ «Делькар») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2023 року № 54690411, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі висновку Акту перевірки № 39298/ж5/26-15-04-11-03/21653901 від 18.11.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2023 № 54690411.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою.

21 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року залишено без змін.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. у справі №320/17224/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Частиною 1 статті 26 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За визначенням п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону № 5076-VI передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно приписів ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано:

- Договір № 12-04/2023 про надання правової допомоги від 12.04.2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬКАР» (Замовник) та Адвокатським та ріелтерським об`єднанням України (Виконавець) (далі - Договір № 12-04/2023);

- Додаток №2 від 07.10.2024 року до Договору №12-04/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 12.04.2023 року (далі - Додаток 2 від 17.10.2024 до Договору №12-04/2023);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2024 року, що є Додатком №2.1 до Договору №12-04/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 12.04.2023 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 12-04/2023, що Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю надані ним послуги у порядку, розмірі та у строки, передбачені Додатками до даного Договору.

Згідно п. 2 Додатку № 2 від 17.10.2024 до Договору №12-04/2023, вартість послуг, що надаються Виконавцем за надання правничої допомоги Замовнику під час розгляду у суді другої інстанції - Шостому апеляційному адміністративному суді у справі №320/17224/23 за адміністративним позовом Замовника до Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до п. 1 даного Додатку - гонорар Виконавця складає 40 000 грн.

Пунктом 3 Додатку № 2 від 17.10.2024 до Договору №12-04/2023 передбачено, що Замовник зобов`язаний здійснити оплату гонорару Виконавцю в наступному порядку, зокрема, 40 000 грн. - протягом 7 (семи) днів з моменту ухвалення рішення Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №320/17224/23.

У відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2024 року, що є Додатком №2.1 до Договору №12-04/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 12.04.2023 року, Виконавець надав замовнику наступні послуги:

- аналіз апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС та додатків до неї. Подання відзиву до суду та направлення стороні по справі;

- участь у судовому засіданні 26.11.2024 року з розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації судових витрат, додатків до неї та подання заяви до суду та стороні по справі.

Приписами ч. 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховує, що: дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, ціну позову, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому, судовою колегією враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та прийняти додаткову постанову про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями ст. ст. 132, 134, 139, 143, 252, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 52В, літера А, офіс 190, код ЄДРПОУ 21653901) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Делькар» про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Ключкович В.Ю.