Постанова

від 10.12.2024 по справі 560/4027/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4027/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРК-ШВЕЙНЕ ОБЛАДНАННЯ" до Хмельницької митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРК-ШВЕЙНЕ ОБЛАДНАННЯ" звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів UA400000/2024/000027/2 від 09.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000079 від 09.02.2024.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" (ЄДРПОУ 35860885) здійснює діяльність з оптової торгівлі швейними машинами.

01.11.2023 між ТОВ "Спарк-Швейне Обладнання" (Покупець) та компанією "Jack Technology Co.,LTD." (Продавець) укладено контракт-імпорт №SV14-2023, згідно якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю за його заявками-замовленнями, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця, товар згідно з інвойсами на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту (пункт 1.1. Контракту).

Вартість товару визначається в доларах США та вказується у інвойсах для кожної поставки (пункт 2.1. Контракту).

Загальна вартість товару, який буде поставлено за цим Контрактом, становить 107474,67 доларів США (пункт 2.3. Контракту).

Поставка здійснюється на умовах CPT Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі (пункт 3.2. Контракту)

На виконання Контракту здійснено поставку Товару, а саме: автоматичні промислові швейні машини "BRUCE" різної комплектації в асортименті, нові з запасними частинами та комплектуючими. Загальна вартість Товару складає 107474,67 доларів США.

Доставка товару від м. Бараново (Польща) до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок згідно Договору надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполучені №01М/30-01-2024 від 30.01.2024 укладеним з ТОВ "Західтехнотранс".

09.04.2024 року на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №24UА400040004025Ш(МД) на 28 товарів Позивача (графа 31 МД, автоматизовані промислові швейні машини; напівавтоматичні промислові швейні машини; меблі спеціально призначені для швейних промислових машинок; запасні частини спеціально призначені для швейних промислових машинок; вироби з вулканізованої гум; вироби з чорних металів; частини спеціально призначені для швейних промислових машинок; обладнання освітлювальне і таке інше).

Фактурна вартість задекларованого товару складала 107474,67 США / 4037898.5842 грн. (графа 22 МД). Митну вартість у розмірі 4093533,72 грн. заявлено за першим (основним) методом визначення митної вартості (графа 43 МД) та задекларовано шляхом додавання до фактурної вартості витрат на транспортування у розмірі 55635,13 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації типу IM40ДЕ №23UA400040003964U0 додано (графа 44 Декларації):

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.11.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Іnvoice) №JKYYJ23558 від 23.11.2023;

- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) A №67294 від 06.02.2024;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №CCPIT3442305278899 від 05.12.2023;

- Платіжна інструкція №36 від 27.12.2023;

- Рахунок-фактура (автотранспортні послуги) №11-24 від 07.02.2024;

- Контракт-імпорт №SV14-2023 від 01.11.2023;

- Договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №01М/05-01-2024 від 05.01.2024;

- Заявка на перевезення вантажу №01М/05-01-2024 від 05.01.2024;

- Лист 1/09/02/2024 від 09.02.2024;

- Лист 2/09/02/2024 від 09.02.2024;

09.02.24 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000079 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000027/2 в сторону збільшення за резервним методом.

Неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:

1. До митного оформлення не подано замовлення, коносамент, копія МД країни відправлення, передбачені контрактом.

2. Пункту поставки, та країни зазначених в сертифікаті походження.

3. Банківські платіжні документи не містять окремих печаток та підписів, передбачених формою даних документів.

4. В частині порту доставки вантажу.

5. Відправлення товару здійснено з складу, при цьому заявлено, що контракт укладено з виробником товару, що свідчить про наявність складових митної вартості товару, а саме витрат на вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включених до митної вартості

Вважаючи оскаржувані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

В частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.

Матеріалами справи засвідчується, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Разом з тим, відповідач як обставину прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, на переконання митного органу, заявлений рівень митної вартості - 1,33 дол.США/кг, тоді як мінімальний рівень митної вартості столів та станин до швейних машин того ж виробника та торгівельної марки 4,02 дол.США/кг. Відомості про мінімальні рівні цін на товари встановлені з інформації яка міститься у ЄАІС ДПС.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія, враховує правову позицію Верховного Суду, який у своїх правових висновках неодноразово зазначав, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. (Постанови від 25.02.2020 справа №260/718/19, від 27.04.2020 справа №140/804/19).

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять (Постанова від 30.04.2020 по справі №820/231/16).

В даному ж випадку, як достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, оскаржуване рішенні про коригування митної вартості містить лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.

Стосовно неподання позивачем до митного оформлення замовлення, коносаменту, копії МД країни відправлення, передбачені контрактом, судова колегія відзначає нступне.

Так, положеннями пункту 6 частини 2 статті 53 МК України визначено, що для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Як вбачається зі змісту п.3.2 контракту-імпорту №SV14-2023 від 01.11.2023 та рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) №JKYYJ23558 від 23.11.2023 у ціну товару включено вартість доставки товару до міста Бараново (Польща). Для підтвердження вартості транспортування Товару, яка не включена в ціну товару, було надано рахунок №11-24 від 07.02.2024, Договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №01М/05-01-2024 від 05.01.2024, Заявка на перевезення вантажу №01М/05-01-2024 від 05.01.2024.

Відтак, наведене дає підстави для визнання обгрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення замовлення, коносаменту та копії МД країни відправлення, передбачені контрактом.

Стосовно наявності розбіжностей Пункту поставки, та країни, зазначених в сертифікаті походження, то в даному випадку суд першої інстанції вірно зауважив, що наданий позивачем Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №CCPIT3442305278899 від 05.12.2023 поданий виключно з метою встановлення митним органом країни походження імпортованого товару. Митна вартість та складові митної вартості встановлюються на підставі документів передбачених в частинах 2 та 3 статті 53 МК України. Жодних розбіжностей чи ознак підробки у вказаних документах відповідачем виявлено не було.

Щодо відсутності в банківських платіжних документах окремих печаток та підписів, передбачених формою даних документів, судова колегія відзначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, позивач до митного оформлення надав платіжну інструкцію №36 від 27.12.2023, яка містить прямокутний штамп банку, дату та підпис відповідальної особи.

Позивач при заповненні платіжної інструкції використовує кваліфікований електронний підпис. При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Ціна за товар вказана в контракті, інвойсі та в платіжній інструкції відповідають заявленій в митній декларації.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необгрунтованість вказаних вище тверджень відповідача, оскільки вплив обставин, вказаних відповідачем, щодо реквізитів платіжної інструкції на визначення митної вартості, відповідачем не доведено.

Стосовно доводів відповідача про наявність розбіжностей в частині порту доставки вантажу, то судова колегія виходить з нступного.

Відповідно до умов укладеного Контракту-імпорту №SV14-2023 від 01.11.2023 зобов`язання компанії "Jack Technology Co., LTD." вважаються виконаними з моменту поставки товару до населеного пункту Бараново (Польща).

Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах CPT Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі, що означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Тобто, покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Враховуючи умови Контракту, компанією "Jack Technology Co., LTD" (продавець) здійснено доставку товару до населеного пункту Бараново (Польща), при цьому відповідно до умов поставки CPT Baranowo (Інкотермс 2010), витрати по перевезенню товару до населеного пункту Бараново (Польща) були включені до вартості товару та оплачені компанією "Jack Technology Co., LTD" (продавець).

Надаючи оцінку в частині висновку відповідача про те, що відправлення товару здійснено з складу, при цьому заявлено, що контракт укладено з виробником товару, що свідчить про наявність складових митної вартості товару, а саме витрат на вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включених до митної вартості, судова колегія враховує ту обставину, що відповідно до умов укладеного Контракту-імпорту №SV14-2023 від 01.11.2023 зобов`язання компанії "Jack Technology Co., LTD." вважаються виконаними з моменту поставки товару до населеного пункту Бараново (Польща).

Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах CPT Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.

Позивач не поніс жодних витрат на вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця. Витрати на транспортування товару від міста Бараново Польща до державного кордону України позивачем підтверджені та жодних зауважень відповідач до вказаних витрат не висловив.

При цьому, відповідачем не надано доказів про понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а тому підстави для включення цих витрат до митної вартості, відсутні.

Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Так, в обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до підпунктів 2, 3 статті 58 МКУ митним органом застосовувались другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість була визначена за другорядним методом. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про вартість операцій з ідентичними та подібними товарами, відповідно до положень МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації щодо основи для віднімання та додавання вартості. Митну вартість визначено резервним методом. Коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

У спірному рішенні відповідач зокрема зазначив, що заявлений рівень митної вартості товару №3 - 1,33 дол.США/кг був значно нижчий, ніж рівень митної вартості подібних товарів того ж виробника та торгівельної марки - 4,02 дол. США /кг.

Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Між тим, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод; не дано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов; не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

У постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 Верховний Суд дійшов висновку, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Оскільки безліч обставин можуть впливати на ціну товару (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак ці дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, сама лише різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про наявність порушень, відтак не є підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 зазначив, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.