Ухвала

від 11.12.2024 по справі 460/951/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №460/951/24

адміністративне провадження № К/990/46216/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Стеценка С.Г., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Здолбунівської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №460/951/24 за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської міської ради, у якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність Здолбунівської міської ради, яка полягає у неприйнятті у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду її заяви від 07.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0410 га, кадастровий номер 5622610100:00:012:0216, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати Здолбунівську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії її заяву від 07.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0410 га, кадастровий номер 5622610100:00:012:0216, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення про її затвердження та про передачу земельної ділянки площею 0,0410 га, кадастровий номер 5622610100:00:012:0216 їй у власність.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 16.07.2024, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024, задовольнив позовні вимоги частково. Визнав протиправною бездіяльність Здолбунівської міської ради, яка полягає у неприйнятті у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0410 га, кадастровий номер 5622610100:00:012:0216, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язав Здолбунівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0410 га, кадастровий номер 5622610100:00:012:0216, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги позивача колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Колегія суддів встановила, що Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.02.2024 відкрив провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас за приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Суд касаційної інстанції наголошує, що процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальної низки аналогічних за змістом вимог.

Натомість у касаційній скарзі не доведено наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, і такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Скаржником наведено підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №460/951/24, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Однак, у касаційній скарзі не зазначено, які саме обставини суди першої та апеляційної інстанцій встановили на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судами обставин на підставі недопустимих доказів. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена.

Спір у цій справі виник через те, що контролюючий орган не прийняв у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви позивача від 07.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0410 га, кадастровий номер 5622610100:00:012:0216, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, місто Здолбунів, вулиця Грушевського, 43.

Судами попередніх інстанцій було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №343/244/16-а та від 30.07.2020 у справі №621/1349/17, де визначено, що положення Земельного кодексу України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про затвердження технічної документації може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Окрім того, колегія суддів враховує аналогічний висновок, який висловлений у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №420/6028/19, де зазначено, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови і підстав для відступу від цієї позиції не вбачається.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому відсутність у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, та належного правового обґрунтування, вимоги до якого передбачені пункт 4 частини другої статті 330 КАС України, унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Також, аналізом змісту касаційної скарги щодо зазначених підстав касаційного оскарження Судом з`ясовано, що скаржник взагалі не наводить виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №460/951/24.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження судових рішень та виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку належним чином не обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Здолбунівської міської ради слід відмовити.

Керуючись приписами статей 13, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Здолбунівської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №460/951/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя О.П. Стародуб