Постанова

від 12.12.2024 по справі 140/6257/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 140/6257/22

адміністративне провадження № К/990/35519/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх Н. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/6257/22

за адміністративним позовом Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (суддя Смокович В. І.) від 16 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Ільчишин Н. В., Пліш М. А., Коваль Р. Й.) від 13 вересня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2022 року Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство» (далі - ДП «Камінь-Каширське лісове господарство») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2022 року № 0022430710 та № 002245710.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що донарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі також ПДФО) та військового збору є протиправним, оскільки відповідач в акті перевірки встановив факт самостійного визначення підприємством податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходів (заробітної плати) найманим працівникам та правильність нарахування податку (визначення бази оподаткування та застосованої ставки податку). Водночас в акті перевірки відсутні висновки про заниження позивачем, як податковим агентом, податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нарахованого та утриманого із виплаченої заробітної плати, яке він повинен сплатити до бюджету.

При цьому позивач наголошує, що оскільки сума податку на доходи фізичних осіб підприємством нарахована та утримана правильно, то донарахування суми грошового зобов`язання за основним платежем за таких обставин є протиправним, а виконання податкових повідомлень-рішень в цій частині призведе до подвійного оподаткування, оскільки ці суми самостійно нараховані та задекларовані підприємством.

Крім того позивач зауважує, що серед підстав, наведених у статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (чи будь-якій іншій) відсутнє право чи обов`язок контролюючого органу збільшувати податкове зобов`язання на суму заборгованості перед бюджетом зі сплати податку, нарахованого платником як податковим агентом суми податкового зобов`язання у податковому розрахунку самостійно.

Окремо позивач звертає увагу й на те, що застосуванням до нього штрафних санкцій з посиланням на пункт 125.1.2 статті 125 ПК України в розмірі 25 відсотків суми податку є протиправним, оскільки в діях посадових осіб підприємства відсутній умисел щодо неперерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету.

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 0022430710 від 25 липня 2022 року в частині визначення грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 7 107 125,5 грн та штрафними санкціями на суму 192 075,56 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 002245710 від 25 липня 2022 року в частині визначення грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 238 437,53 грн та штрафними санкціями на суму 16 379,58 грн.

Стягнуто на користь ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 24 810 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 жовтня 2023 року Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, в частині задоволення позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» є правонаступником Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Камінь-Каширськагроліс» (далі - ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс»), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

9. Головним управлінням ДПС у Волинській області, у зв`язку з внесенням запису до ЄДР щодо припинення юридичної особи, на підставі направлень № 1291, № 1292, № 1293, № 1294 від 07 червня 2022 року та наказу № 703-п від 07 червня 2022 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період діяльності з 01 липня 2019 року по 08 червня 2022 року.

10. За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт від 05 липня 2022 року № 2446/07-11/35097450, яким встановлено порушення ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс»:

1. підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме - під час виплати оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку підприємство не перераховувало до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 8 251 813,16 грн;

2. підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме податок на доходи фізичних осіб в сумі 7 107 125,50 грн не сплачено до бюджету, в результаті чого виник податковий борг. Вказаний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в інтегрованій картці платника форми 15 відсутній. Сума податкового боргу 7 107 125,50 грн з податку на доходи фізичних осіб за результатами акту перевірки буде відображено в інтегрованій картці платника форми 6, як сума податкового зобов`язання;

3. підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та а підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме при нарахуванні протягом періоду, що підлягає перевірці оподатковуваних доходів платником податку не перераховано до бюджету у встановлені ПК України терміни військовий збір на загальну суму 702 333 грн;

4. підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 14.1.156, пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме військовий збір в сумі 238 437,53 грн не сплачено до бюджету, в результаті чого виник податковий борг. Вказаний податковий борг по військовому збору в інтегрованій картці платника форми 15 відсутній. Сума податкового боргу 238 437,53 грн по військовому збору за результатами акту перевірки буде відображено в інтегрованій картці платника форми 6, як сума податкового зобов`язання.

11. 25 липня 2022 року, на підставі викладених в Акті порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0022430710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 429 574,87 грн, в тому числі: за основним податковим зобов`язанням - 7 107 125,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 320 125,94 грн, пеня - 2 323,43 грн;

- № 002245710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 267 516,93 грн, в тому числі: за основним податковим зобов`язанням - 238 437,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 299,31 грн, пеня - 1 780,09 грн.

12. З огляду на зазначене, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що збільшення на 7 107 125,50 грн податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та збільшення на 238 437,53 грн податкового зобов`язання з військового збору є протиправним, адже у такому розмірі податкове зобов`язання самостійно нараховане підприємством у податкових розрахунках за формою № 1ДФ.

14. Водночас суди попередніх інстанцій виснували, що за наявності висновку про заборгованість перед бюджетом, що виникла внаслідок несплати самостійно нарахованої позивачем як податковим агентом суми податкового зобов`язання, підстави для його збільшення шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України відсутні, оскільки за цією нормою контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов`язань за умови, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати (в тому числі податкового агента) свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, тобто податкове правопорушення полягає у сукупності дій щодо нарахування, утримання та сплати податку.

15. Однак у межах спірних відносин позивачем допущено порушення щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Наявність такого порушення є підставою для нарахування штрафних санкцій та пені і не має наслідком самостійне визначення контролюючим органом податкового зобов`язання, яке уже було визначене самостійно платником податків у податкового розрахунку. При цьому порушень щодо визначення бази оподаткування, повноти нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із виплаченої заробітної плати в акті перевірки відсутні. Облік зазначених сум та порядок ведення інтегрованої картки платника податків не може змінювати обов`язків контролюючого органу, який як суб`єкт владних повноважень у контексті вимог частини другої статті 19 Конституції України повинен дотримуватися встановленої законом поведінки: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Оскільки за обставин справи платником порушено виключно вимоги закону щодо сплати податку (це не заперечується позивачем), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що це унеможливлює прийняття позиції податкового органу про збільшення податкового зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

17. Крім того суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визначення штрафних санкцій у розмірі 25% суми податку з посиланням на пункт 125-1.2 статті 125-1 ПК України є неправомірним з огляду на недоведеність податковим органом в діях позивача умислу щодо несплати податкових зобов`язань.

18. За позицією судів попередніх інстанцій, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення правил сплати (перерахування) ПДФО та військового збору до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, відтак, до такого податкового агента застосовуються штрафні санкції у порядку та розмірах, встановлених статтею 125-1 ПК України, та тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 2 частини четвертої частини четвертої статті 328 КАС України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

21. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає про необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 27 грудня 2018 року по справі № 817/195/15, щодо застосування положень підпункту 54.3.5 пункту статті 54 ПК України, які полягають в тому, що якщо сума податку на доходи фізичних осіб позивачем нарахована та утримана правильно, то донарахування суми грошового зобов`язання за основним платежем за таких обставин є протиправним, а виконання податкового повідомлення-рішення в цій частині призведе до подвійного оподаткування, оскільки ця сума є самостійно нарахована та задекларована позивачем.

22. Скаржник наголошує, що перевіркою встановлено, що станом на 31 грудня 2021 року в ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» була наявна заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 107 125,5 грн та військовому зборі в сумі 238 437,53 грн. В податкових розрахунках (Форма № 1ДФ та № 4ДФ) інформація про наявність кредиторської заборгованості (податкового боргу) не відображалась (сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб та військовому зборі дорівнювала сумі сплаченого податку та збору.

23. При цьому, як стверджує відповідач, вказана заборгованість не була відображена в передавальному акті від 24 грудня 2021 року, затвердженому наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 972 від 31 грудня 2021 року на правонаступника ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» та фінансовій звітності баланс (форма1) за період, що перевірявся (2019, 2020, 2021 роках). З відповідними заявами та повідомленнями щодо наявності податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військовому збору та його розстрочці ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» не зверталося.

24. З огляду на вказане скаржник вважає, що оскільки дані про наявність кредиторської заборгованості (податкового боргу) по податку на доходи фізичних осіб та по військовому зборі відсутні, донарахування грошових зобов`язань згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним та не призведе до подвійного оподаткування.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

28. Підпунктом 14.1.156 цього ж пункту визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

29. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

30. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

31. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено нормами статті 168 ПК України.

32. Норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 цієї статті зобов`язують податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

33. Пунктом 171.1 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

34. Згідно з підпунктом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

35. При цьому згідно пункту 18.1 статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

36. Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

37. Отже, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

38. При цьому згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

39. Як свідчать матеріали справи, вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючий орган необґрунтовано визначив суму податкового зобов`язання зі сплати ПДФО та військового збору та безпідставно збільшив суму грошового зобов`язання, оскільки таке зобов`язання було визначено самостійно платником податків у податкового розрахунку. Порушень щодо визначення бази оподаткування, повноти нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із виплаченої заробітної плати в акті перевірки відсутні.

40. Водночас як свідчать матеріали справи відповідач у ході розгляду справи (у відзиві на позовну заяву, апеляційній та касаційній скаргах) наголошував на тому перевіркою встановлено, що станом на 31 грудня 2021 року за підприємством рахується заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 107 125,5 грн, яка виникла за період з грудня 2019 року по грудень 2021 року в результаті несплати податку на доходи, яка є не погашена.

Також, перевіркою встановлено, що станом на 31 грудня 2021 року за підприємством рахується заборгованість по військовому збору в сумі 238 437,53 грн, яка виникла за період з червня 2021 року по грудень 2021 року в результаті несплати в повному обсязі військового збору, яка ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» не погашена.

41. При цьому, податковий орган наполягав на тому, що в податкових розрахунках (форма № 1-ДФ та додатку 4ДФ) в періоді, що перевірявся з 3 кварталу по 4 квартал 2021 року ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» вносились недостовірні дані про нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого в податковій звітності не відображалася інформація про наявність кредиторської заборгованості (податкового боргу) по податку на доходи фізичних осіб. Крім того на дату передавального акту на правонаступника в бухгалтерському обліку рахунок 6411 «податок на доходи фізичних осіб» кредитове сальдо (податковий борг) не відображено. Згідно наданого пояснення сума несплаченого податку (податковий борг) відображено на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». При цьому згідно наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 39 сума несплаченого податку (податковий борг) відображено по кредиту рахунку - списання витрат майбутніх періодів. Крім того сальдо по 39 рахунку на кінець грудня 2021 року - відсутнє. У фінансовій звітності баланс (форма 1) за період що перевірявся (2019, 2020, 2021 роки) та передавальному акті на правонаступника ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» від 24 грудня 2021 року, затвердженому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 31 грудня 2021 року № 972 дані про наявність кредиторської заборгованості (податкового боргу) по податку на доходи фізичних осіб - відсутнє.

42. З огляду на зазначене контролюючий орган вважає, що визначення суми податкового зобов`язання зі сплати ПДФО та військового збору та збільшення суми грошового зобов`язання згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, є правомірним.

43. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, обмежившись лише поясненнями позивача, вказані доводи відповідача залишено поза увагою та не досліджено зміст акта перевірки, як такого, на предмет суті встановлених порушень і як наслідок, не надано правової оцінки правильності обраного контролюючим органом виду відповідальності. Встановлені перевіркою обставини й факти щодо нарахування, утримання та сплати Підприємством податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також дотримання строків щодо їх нарахування, утримання чи сплати залишились поза увагою судів попередніх інстанцій та не отримали належної правової оцінки в оскаржуваних судових рішеннях.

44. При цьому колегія суддів наголошує, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином природу донарахування позивачу грошового зобов`язання за основним платежем, а саме чи були наявні у спірному випадку визначені пунктом 54.3 статті 54 ПК України випадки, за умови яких контролюючий орган може донарахувати платнику податків основний платіж грошового зобов`язання. Наприклад, донарахування основного платежу за відповідним податком можливе, якщо під час перевірки виявлено, що суми утриманих податків і зборів не відповідають даним бухгалтерського обліку та, відповідно, наявне заниження податкових зобов`язань з відповідного податку. У такому разі контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

45. Водночас, лише в залежності від підтвердження чи спростування фактів, викладених в акті перевірки, щодо неперерахування Підприємством до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, несвоєчасного перерахування означених податків, можливо перевірити наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України.

46. Наведене вище дає підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались встановленого нормами частини четвертої статті 9 КАС України принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

47. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

48. Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

49. Частинами першою-третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Отже, наведене у сукупності свідчить про поверхневий підхід судів першої та апеляційної інстанцій до вирішення спору, що унеможливлює перевірку правильності застосування судами норм матеріального права.

51. Оскільки рішення судів як першої, так і суду апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

52. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

53. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

54. Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права допущені як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

56. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 140/6257/22 скасувати, а справу направити до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх