Постанова

від 12.12.2024 по справі 140/3116/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 140/3116/19

адміністративне провадження № К/990/34167/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Сеника Р. П. (суддя-доповідач), Онишкевича Т. В., Судової-Хомюк Н. М., у справі № 140/3116/19 за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "Агропромтехцентр" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У жовтні 2019 року Виробничо-комерційне приватне підприємство «Аргопромтехцентр» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, податковий орган, відповідач, скаржник), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2019 року № 0006601409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств на загальну суму 41 645 209,50 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - 27 763 473 грн, за штрафними санкціями в розмірі - 13 881 736,50 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року зазначені рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатами нового розгляду рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року зазначені рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області направило до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків.

27 червня 2024 року ГУ ДПС у Волинській області направило до Восьмого апеляційного адміністративного суду повторну апеляційну скаргу. До зазначеної апеляційної скарги додано платіжну інструкцію від 27 травня 2024 року № 2188, якою підтверджено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у належному розмірі. Також, податковий орган просив суд поновити строк на апеляційне оскарження, який було пропущено з поважних причин.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України в частині дотримання строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржник подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що ГУ ДПС у Волинській області у визначений процесуальним законом строк подало вперше апеляційну скаргу у справі. Оскільки скаржник у такому випадку може підтвердити своїми фактичними діями намір оскаржити судові рішення своєчасно, то пропущений строк на апеляційне оскарження має бути визнаним судом таким, що стався з поважних причин. Як на поважність пропуску строку зазначає, що податковий орган негайно звернувся повторно до суду із апеляційною скаргою, що свідчить про неухильність виконання своїх обов`язків.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 серпня 2024 року визнав неповажними наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, викладені в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Волинській області, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Волинській області та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах встановленого КАС України процесуального строку, проте була повернута апелянту, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги. Повернення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області у зв`язку з несплатою судового збору не позбавляє апелянта права повторного звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою в порядку, встановленому законом. Також, як вказує податковий орган, ним надано до суду виписки по рахунку, які підтверджують відсутність на той час у контролюючого органу коштів для своєчасної сплати судового збору.

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Виробничо-комерційне приватне підприємство "Агропромтехцентр" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Позивач звернув увагу, що податковий орган звернувся повторно з апеляційною скаргу майже через місяць після фактичної сплати судового збору. Таким обставинам не має і не може бути об`єктивного виправдання в будь-якому випадку, адже якщо затримку зі сплатою судового збору можливо було б обґрунтувати об`єктивними перешкодами та вчиненням активних дій, при цьому усіх можливих та залежних від скаржника (що, як встановив суд апеляційної інстанції у своїх ухвалах, відповідачем не зроблено), то таку тривалу затримку між сплатою судового збору та поданням скарги неможливо пояснити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, отримавши копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги в електронний кабінет 20 травня 2024 року, скаржник лише 27 червня 2024 року звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно, тобто більш ніж через місяць з повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Суд уважає доводи скаржника щодо відсутності необхідного фінансування непереконливими та звертає увагу на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги було сплачено 27 травня 2024 року - за сім днів після повернення першої апеляційної скарги. Проте повторну апеляційну скаргу відповідач подав лише за місяць після фактичної сплати судового збору - лише 27 червня 2024 року.

Оцінюючи наведені обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не продемонстрував належного добросовісного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження. Незважаючи на те, що скаржник сплатив судовий збір за апеляційну скаргу в розумний строк після отримання ухвали про повернення первісної скарги, повторна подача апеляційної скарги відбулася з істотною затримкою, яка не має об`єктивного виправдання, адже за наявності документа про сплату судового збору безпосередня подача скарги до апеляційного суду не потребує великої кількості часу.

Суд також звертає увагу на те, що, відповідно до усталеної судової практики, оцінка обґрунтованості пропуску строку апеляційного оскарження передбачає аналіз дій скаржника на предмет їхньої відповідності критеріям своєчасності та ефективності. У цьому випадку таких дій, які могли б підтвердити належне використання скаржником доступних засобів для оперативного подання апеляційної скарги, суд не встановив.

З огляду на викладене, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі № 140/3116/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко