Постанова

від 10.12.2024 по справі 466/6108/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6108/22 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/41/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бігальська Мар`яна-Марія Юріївна, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2022 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бігальська Мар`яна-Марія Юріївна про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, визнання недійсним Державного актуна право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю Серії ЛВ №731125214 від 03.11.1994 року, виданого підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №330 від 28.12.1992 року вона є власником земельної ділянки площею 0, 0675 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Зазначала, що передана їй у приватну власність земельна ділянка є сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера відповідно до Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр. В січні 2018 року з реєстру речових прав позивачу стало відомо, що належна їй на праві приватної власності земельна ділянка перейшла у власність відповідача ОСОБА_1 на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 27.12.2017р., який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бігальською Мар`яною-Марією Юріївною. Вказувала, що оскільки ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, він не мав права відчужувати таку ОСОБА_1 .

Крім того, місце розташування належної їй земельної ділянки співпадає з місцем розташування земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), висновком експерта №10/11-20 від 17.11.2020р. експертного будівельно-технічного дослідження.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року.

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ЛВ №081661, виданий ОСОБА_4 12.02.1996р.

Витребувано на користь ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0657 га, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:08:003:0083.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 155,47 грн. (чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять гривень сорок сім копійок) витрат по оплаті судового збору (згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 14.12.2023р., якою виправлено описку, допущену у судовому рішенні Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2023 року, а саме п`ятий абзац резолютивної частини рішення).

Скасовано заходи забезпечення позову, що були накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стефанович Юрій Михайлович.

Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначив, що враховуючи предмет позову, позивач повинна довести, що спірна земельна ділянка тотожна земельній ділянці відповідачки. Вважає, що місце розташування земельної ділянки позивачки згідно Державного акта на право приватної власності на землю Серії ЛВ №731125214 не відповідає місцю розташування земельної ділянки відповідачки та спростовує її твердження про тотожність земельних ділянок. Наявність у позивача Державного акта на право приватної власності на землю без виготовлення технічної документації з кадастровим номером та винесення меж земельної ділянки в натурі, неспівпадіння суміжних користувачів спірної земельної ділянки з суміжними користувачами згідно долучених державних актів на земельні ділянки у своїй сукупності дає підстави стверджувати про нетотожність спірних ділянок, і як наслідок безпідставність позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушення права позивачки.

Крім того, покликання позивачки на технічну документацію, виготовлену на її замовлення у 2018 році не доводить, що позивачка є власником спірної земельної ділянки, оскільки у цій технічній документації не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, а відомості про земельну ділянку відповідачки не внесено до Державного земельного кадастру. Висновок експерта №10/11-20 від 17.11.2020 року також не підтверджує тотожність земельних ділянок.

Вважає, що позивач не довела, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:0083, яку вона просить витребувати з незаконного володіння відповідача. Відповідачка є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а відтак задоволення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки з її володіння призведене до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки на внеї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Апелянт також вказує на те, що позивачем пропущені строки позовної давності , що є самостійною підставою для відмови у позові.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 .

У засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стефанович Юрій Михайлович скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_3 та іі представник - адвокат Балюк Олена Сергіївна проти скарги заперечили.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Статтями15,16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Статтею 14 Конституції Українипередбачено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Відповідно дост. 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається у порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Устатті 321 ЦК Українизакріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, врегульовані положенням Земельного Кодексу України № 561-XII 18.12.1990, що були чинними на момент видачі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995р. та виданого на його підставі Державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно статті 9 ЗК України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування.

Частинами першою-третьою, сьомою статті 17 ЗК України 1990 року встановлено, що передача земельних ділянок, зокрема у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Частиною 1 статті 21Цивільного кодексу Українивстановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом статті 155 ЗК України 2001 року у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Аналогічні положення закріпленні в ст.393 ЦК України.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьомустаття 400 ЦК Українивказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тимстаття 330 ЦК Українипередбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписівстатті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 ЦК Українимайно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК Українимістить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідност. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №330 від 28.12.1992 року позивачу ОСОБА_3 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту та господарської будівлі.

20.03.1993 року на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 330 від 28.12.1992 року було здійснено відвід земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 675,0 кв.м..

На відвід земельної ділянки площею 675,0 кв.м. по АДРЕСА_1 складено план відводу, який погоджений головою виконкому І.Сало та інженером-землевпорядником Г. Лаврінок.

На плані відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 наведено план, місце розташування даної ділянки та суміжних ділянок, зокрема ділянок під №№ 13,17 та № 18.

На підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 330 від 28.12.1992 року позивачу ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю Серії ЛВ №731125214 від 03.11.1994 року та передано у власність земельну ділянку площею 0, 0675 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №214.

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю Серії ІІ-ЛВ №081661 від 12.02.1996р., у приватну власність ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0, 066 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року.

07.12.2017р. ОСОБА_4 звернувся у ДП «Львівський інститут землеустрою» з заявою на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 . Разом із заявою надав копію рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року про надання у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель гр. ОСОБА_4 .

Згідно виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були встановлені межі земельної ділянки, складено кадастровий план з описом меж.

Відповідно, опис меж згідно з кадастровим планом наступний:

Від А до Б землі ОСОБА_5 (кадастровий №4610166300:08:003:1723)

Від Б до В землі ОСОБА_6 (кадастровий №4610166300:08:003:1800)

Від В до Г землі ОСОБА_7 (кадастровий №4610166300:08:003:0015)

Від Г до А землі загального користування (вул. Бічна Львівська).

26.12.2017р. на підставі зазначеної технічної документації Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:08:003:0083 та видано ОСОБА_4 Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4606212932017.

27.12.2017р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бігальською М.-М.Ю. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,0657 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; місце розташування: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №4610166300:08:003:0083.

Для посвідчення вказаного договору ОСОБА_4 нотаріусу були надані Державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЛВ №081661, виданий 12.02.1996р. Брюховицькою селищною Радою народних депутатів та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606212932017.

03.10.2018р., під час розгляду справи №466/3737/18 Шевченківським районним судом м.Львова, позивач ОСОБА_3 звернулася до ТОВ «ГЕО-ТЕХ» із заявою виготовити технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0675 га 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Львівська область, смт.Брюховичі.

Згідно вказаної технічної документації були встановлені межі земельної ділянки, складено кадастровий план з описом меж та інші роботи, встановлені технічним завданням.

Відповідно, опис меж згідно кадастровим планом наступний:

Від А до Б землі ОСОБА_5 (кадастровий №4610166300:08:003:1723)

Від Б до В землі ОСОБА_6

Від В до Г землі ОСОБА_7 (кадастровий №4610166300:08:003:0015).

Від Г до А землі загального користування (вул. Бічна Львівська).

В подальшому вказана технічна документація була надіслана до Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, однак рішенням №РВ-4600851902018 від 12.11.2018р. ОСОБА_3 було відмовлено в проведенні державної реєстрації земельної ділянки з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку вона мала намір зареєструвати, іншої земельної ділянки, а саме перетин ділянки з ділянкою кадастровий № 4610166300:08:003:0083, що належить ОСОБА_1 , площа співпадіння - 97.3522%.

17.11.2020р. за заявою представника ОСОБА_3 - адвоката Балюк О.С. було проведено експертне будівельно-технічне дослідження земельної ділянки по АДРЕСА_1 в межах цивільної справи №466/3737/18 та складений висновок експерта №10/11-20 експертного будівельно-технічного дослідження, згідно якого: 1. Технічні характеристики земельної ділянки по АДРЕСА_1 , які наведені у державному акті на право власності на землю серія ЛВ 731125214 від 3 листопада 1994 року, виданого гр. ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів від 28.12.1992 року № 330, відповідають технічним характеристикам, які наведені у «Технічній документації із землеустрою» розробленого ТзОВ «ГЕО-ТЕХ» у 2018 році.

2. Представлена для огляду земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідає технічним характеристикам земельної ділянки по АДРЕСА_1 , які наведені на плані відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 20.03.1993 року на підставі рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів від 28.12.1992 року № 330.

3. Технічні характеристики земельної ділянки по АДРЕСА_1 , які наведені у «Технічній документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», розробленого ТзОВ «ГЕО-ТЕХ» у 2018 році на замовлення гр. ОСОБА_3 , відповідають технічним характеристикам, які наведені у кадастровому плані додатку № 1 до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.12.2017 року № НВ-4606212932017, виданому гр. ОСОБА_4 .

Матеріалами справи також встановлено, що відповідно до висновку експерта №10/7/960 від 27.11.2020р., який складений за результатами проведеної в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140090005275 судової почеркознавчої експертизи документів встановлено, що досліджуваний підпис від імені особи ОСОБА_8 у документі - Державному акті серія та номер ІІ-ЛВ №081661 від 12.02.1996р., виданому на ім`я ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою; досліджуваний підпис від імені особи ОСОБА_9 у документі - Державному акті серія та номер ІІ-ЛВ №081661 від 12.02.1996р., виданий на ім`я ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Висновком експерта №10/7/987 від 30.11.2020р., який складений за результатами проведеної в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140090005275 судової технічної експертизи документів встановлено, що відбиток гербової печатки «Виконавчий комітет Брюховицької селищної Ради народних депутатів *Україна*», що міститься в Державному акті на право приватної власності на землю з серійним номером ІІ-ЛВ №081661 від 12.02.1996р., виданому на ім`я ОСОБА_4 , нанесений не гербовою печаткою «Виконавчий комітет Брюховицької селищної Ради народних депутатів *Україна*», вільні зразки відбитків якої надані для порівняльного дослідження. Відбиток гербової печатки «Виконавчий комітет Брюховицької селищної Ради народних депутатів *Україна*», що міститься в Державному акті на право приватної власності на землю з серійним номером ІІ-ЛВ №081661 від 12.02.1996р., виданому на ім`я ОСОБА_4 , нанесено рельєфним мастичним фотополімерним кліше.

З відповіді Архівного відділу Львівської міської ради від 10.09.2018р. №110003-826 вбачається, що в рішенні виконкому Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року даних про надання земельної ділянки ОСОБА_4 не значиться.

Згідно відповіді селищного голови Брюховицької селищної ради від 04.09.2018р. № 1216, рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року в Брюховицькій селищній раді відсутнє.

Згідно відповіді Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.07.2018р. №29-13-0.37-774/109-18 інформація щодо державної реєстрації Державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЛВ № 081661 від 12.02.1996р., виданого на ім`я ОСОБА_4 , у Відділі відсутня. Державний акт та документи на підставі яких він видавався, а також рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року до архіву Відділу не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі доказами безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не набув у передбаченому законом порядку права власності на земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №525 від 26.12.1995 року, яке оскаржується позивачкою, оскільки не зазначений у такому рішенні серед осіб, яким було надано земельні ділянки у власність, Державний акт, виданий йому на підставі рішення №525 відповідно до висновку судової експертизи є підробленим, державна реєстрація земельної ділянки та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 4610166300:08:003:0083 не можуть вважатися законними, оскільки проведені на підставі поданих ОСОБА_4 документів, які є підробленими. Відтак, ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим № 4610166300:08:003:0083, не мав права відчужувати таку на користь відповідача ОСОБА_1 . Крім того, земельна ділянка з кадастровим № 4610166300:08:003:0083 є тотожна земельній ділянці, яка належить позивачу ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серії ЛВ №731125214 від 03.11.1994 р., що підтверджується висновком експерта №10/11-20 експертного будівельно-технічного дослідження, який відповідачем ОСОБА_1 не спростований. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову та про застосування якого просить апелянт, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" Розділ"Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено, в тому числі, пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 256 ЦК України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Встановивши, що земельна ділянка була відчужена на користь відповідача ОСОБА_1 27.12.2017р. згідно договору купівлі-продажу, а позов у справі, що переглядається у апеляційному порядку, було подано ОСОБА_3 16 серпня 2022 року, колегіясуддів приходитьдо висновку,що позивачкоюне пропущенострок зверненнядо суду,визначений статтею257ЦК України, оскільки цей строк був продовжений на строк дії такого карантину.

Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів суду не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра