Постанова

від 11.12.2024 по справі 766/10104/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 766/10104/23

Номер провадження: 22-ц/819/405/24

Головуючий у першій інстанції Іванцова Н.К.

Доповідач Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.

суддів: Базіль Л.В.

Приходько Л.А.,

секретар Андреєва В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області, Генічеської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка з 2020 року проживала разом з нею у с. Крехаїв Чернігівського району Чернігівської області.

Після смерті матері залишився житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою. На теперішній час смт.Партизани (Рикове) знаходиться на тимчасово окупованій території та входить до територіальної громади Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області.

Через місяць після поховання матері почалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, через що до серпня 2023 року вона перебувала у депресивному стані та не зверталася із заявою про прийняття спадщини, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022року «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції станом на 28.04.2022року, якою було передбачено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, зупиняється, а свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

10 липня 2023 року вона звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте в той же день нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

На підставі викладеного просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пропущений із поважних причин, протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 червня 2024 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача Генічеську міську раду (а.с.73-74).

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області, Генічеської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці (з дня набрання законної сили даним судовим рішенням) для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі Генічеська міська військова адміністрація Генічеського району Херсонської області просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 та Генічеської міської військової адміністрації - скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області

Доводи скарги мотивовано тим, що ОСОБА_2 повинен бути залучений у справу виключно в якості третьої особи, оскільки відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України належними відповідачами у спорах щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, в той час як ОСОБА_2 спадщину після матері не приймав.

Після відкриття провадження у справі Генічеською міською військовою адміністрацією було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що військові адміністрації населених пунктів, як тимчасові державні органи управління, не є належними відповідачами в такій категорії справ, оскільки Генічеська міська рада, повноваження якої під час дії введеного в Україні воєнного стану виконує начальник Генічеської міської військової адміністрації, існує та діє як орган місцевого самоврядування.

Заявник просив відповідно до статті 51 ЦПК України здійснити заміну неналежного відповідача - Генічеську міську військову адміністрацію, належним відповідачем, а саме: Генічеською міською радою.

Натомість, суд першої інстанції своєю ухвалою від 17.06.2024 року замість заміни неналежного відповідача належним, залучив у справу в якості співвідповідача Генічеську міську раду та залишив в числі відповідачів у справі Генічеську міську військову адміністрацію.

Скаржник вважає, що суд помилково ототожнив факт набуття начальником військової адміністрації повноважень відповідної місцевої ради з неіснуючим фактом набуття військовою адміністрацією повноважень представництва відповідної ради чи повноважень представництва територіальної громади.

В умовах воєнного стану та припинення діяльності депутатів відповідної місцевої ради та міського (селищного, сільського) голови повноваження на представництво територіальної громади має виключно начальник відповідної військової адміністрації населеного пункту на підставі пункту 5 частини сьомої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідної Постанови Верховної Ради України, що відображено у витягу з ЄДРПОУ щодо Генічеської міської ради, де начальник міської військової адміністрації зазначений як керівник цього органу місцевого самоврядування.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка помела ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем пропущено з поважних причин, оскільки через повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України вона перебувала у депресивному стані та зважаючи на положення постанов Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022року, №209 від 06.03.2022року, №719 від 24.06.2022року щодо зупинення перебігу строку для прийняття спадщини мала право сподіватися, що після закінчення дії воєнного стану, або коли відпадуть обставини, які несуть ризик її життю та здоров`ю, вона матиме змогу звернутись до нотаріуса та безперешкодно оформити право на спадщину.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , які були пред`явлені до ОСОБА_2 та Генічеської міської військової адміністрації Гнічеського району Херсонської області як до неналежних відповідачів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області, Генічеської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

В процесі розгляду справи суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка на момент смерті фактично проживала у с.Крехаїв Чернігівського району Чернігівської області та зареєстрованим місцем проживання якої є АДРЕСА_1 (а.с.5-6, 8-10, 13).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-32).

10.07.2023 року позивач звернулася до державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Романенко О.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , однак постановою №2923 від 10.07.2023 року нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом через пропущений строк для прийняття спадщини, зазначивши, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини до органів нотаріату не подавала та не була зареєстрована із померлою за однією адресою (а.с.27).

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 (сина спадкодавця), Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Після відкриття провадження у справі Генічеською міською військовою адміністрацією Генічеського району Херсонського області у відзиві на позовну заяву було зазначено, що остання являється неналежним відповідачем у цій справі, а в якості належного відповідача має бути залучена Генічеська міська рада (а.с.43-39).

17.06.2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Генічеську міську раду (а.с.73-74).

Статтею 129Конституції України визначені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина перша, третя статті 1268 ЦК України).

Згідно з положеннями статей1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статей 1269, 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі№ 523/9076/16-ц та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин..

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

За загальним правилом відповідачами у справі за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно- за його місцезнаходженням, оскільки саме на ці органи згідно зі статтею 1277 ЦК України покладено обов`язок подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, а спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву ОСОБА_2 (рідного брата позивачки та сина спадкодавця), який зазначив, що після смерті матері із заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки вважає, що її має отримати його сестра ОСОБА_1 (а.с.51-52).

За наведених умов неприйняття спадщини жодним із спадкоємців, належним відповідачем у справі має бути відповідна територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини, тобто Генічеська міська рада, на території якої знаходиться нерухоме майно, що входить до складу спадщини після ОСОБА_3 , яка відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » є органом місцевого самоврядування, що представляє Генічеську міську громаду Генічеського району Херсонської області, та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписам статті 21 наведеного вище Закон у обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану»

Зокрема, відповідно до частини другої статті 8 цього Закону у місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування та військові адміністрації (у разі їх утворення), частиною другою статті 10 Закону передбачено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:1) начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуваннямабзацу третьогопункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів на відповідній території наведено у частині другій статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частина яких у мирний час віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, однак обов`язок подавати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою і отримувати у власність майно до цих повноважень не віднесено.

Згідно зпунктом 5частини сьомоїстатті 15Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» начальник військовоїадміністрації представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами.

Постановою Верховної Ради України від 03 листопада 2022року №2706-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бериславському, Генічеському, Каховському, Скадовському, Херсонському районах Херсонської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник, серед інших, Генічеської міської військової адміністрації, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану, здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчих комітетів, відповідного міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів цієї ради, а апарата Генічеської міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику військової адміністрації населених пунктів у Генічеському районі Херсонської області (а. с. 117).

З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області про те, що військові адміністрації населених пунктів, як тимчасові державні органи управління, не є належними відповідачами в такій категорії справ, оскільки до їх компетенції законом не віднесено порушення питання щодо визнання спадщини відумерлою та отримання у власність цієї спадщини. Припинення Генічеської міської ради як юридичної особи не відбулося, а відбулося дострокове припинення повноважень ради, її виконавчих органів та міського голови відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 78, частини другої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із передачею цих повноважень начальнику Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, а не Генічеській міській військовій адміністрації Генічеського району Херсонської області (а.с.106).

Отже, Генічеська міська військова адміністрація Генічеського району Херсонської області є неналежним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених до неї позовних вимог.

Оскільки су першої інстанції наведених обставин та положень закону не врахував та ухвалив рішення про задоволення позову в частині вимог до Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, рішення суду у цій оскарженій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог пред`явлених до вказаної юридичної особи.

Що ж стосується позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , то колегія суддів не вважає за можливе наводити мотиви прийняття чи відхилення аргументів викладених в апеляційній скарзі в цій частині, оскільки ОСОБА_2 рішення суду в апеляційному порядку не оскаржив та не уповноважував Генічеську міську військову адміністрацію Генічеського району Херсонської області на вчинення цієї процесуальної дії, в той час як за загальним правилом, встановленим нормами цивільного процесуального права, правом на звернення до суду в порядку, встановленому ЦПК України, має кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 не впливає на права, свободи чи законні інтереси скаржника і на такі останній не посилається.

Не містить апеляційна скарга і доводів в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду щодо встановлених ним обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо поважності причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини та наявності правових підстав для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, тому суд апеляційної інстанції в силу вимог статті 367 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не наводить доводів, за якими він погодився чи не погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, що виник між сторонами.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того суд апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (пункт 4 частини першої статті 382 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд першої інстанції не вирішував питання щодо розподілу судових витрат і рішення суду в цій частині не оскаржено, колегія суддів не вбачає підстав для зміни розподілу судових витрат, понесених учасниками справи в суді першої інстанції.

У зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку скаржник поніс витрати на сплату судового збору, сплативши його у розмірі 4542грн, в той час як відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» сплаті підлягав судовий збір у розмірі1287,84грн ((2683 х 0,4) х 150% х 0,8), (а. с. 122, 126).

Отже, оскільки в результаті перегляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволення позову ОСОБА_1 до Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, з позивачки на користь Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області підлягають стягненню понесені останньою витрати на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 1287,84 грн.

Зважаючи на те, що при поданні апеляційної скарги Генічеською міською військовою адміністрацією Генічеського району Херсонської області було надмірно сплачено судовий збір, решта суми в розмірі 3 245,16 грн (4542-1287,84) відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню апелянту.

На підставі наведеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргуГенічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонського області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

В решті оскарженій частині це ж рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, яка знаходиться в с.Музиківка Херсонського району Херсонської області, вул.40 років Перемоги, б.33, ЄДРПОУ 44880100, судові витрати на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 1287,84 грн (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 84 коп.).

Зобов`язати ГУ ДКСУ у Херсонській області повернути Генічеській міській військовій адміністрації Генічеського району Херсонської області судовий збір в розмірі 3 245,16 грн (три тисячі двісті сорок п`ять гривень 16коп.), сплачений за платіжною інструкцією №138 (внутрішній номер 371911888) від 30.09.2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді Л.В.Базіль

Л.А.Приходько

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року

Суддя Л.В.Пузанова