Рішення

від 04.12.2024 по справі 705/2913/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 705/2913/24

Провадження № 2/144/266/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представника позивача - адвоката Боровської Ю.Ю.,

представника відповідача - адвоката Бурої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 09.03.2013 по 27.06.2022 він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 . Починаючи з 2022 року, з моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України, дитина матір не бачила. Рік син перебував у бабусі ОСОБА_4 в смт. Теплик Вінницької області, навчався у Теплицькій ЗОШ №2, позивач щотижня відвідував сина, підтримував матеріально його та бабусю. З 01.04.2024 року ОСОБА_2 пішов у ЗОШ №3 м. Умань та постійно проживає разом із батьком, повністю перебуває на його утриманні. Відповідач самоусунулася від виховання дитини, не цікавиться життям сина, не підтримує з ним зв`язку, не допомагає його утримувати. Позивач доглядає та виховує сина самостійно, забезпечує матеріально та піклується про стан його здоров`я. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно їх неповнолітньої дитини.

Ухвалою судді від 25.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження (а.с. 44).

Ухвалою суду від 06.08.2024 року після відкриття провадження у справі, судом встановлено невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому таку залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня вручення ухвали суду (а.с. 85-86).

20 серпня 2024 року позивачем усунуто недоліки, а тому ухвалою суду від 04.09.2024 року позовну заяву в новій редакції прийнято до розгляду (а.с. 97).

Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 через представника - адвоката Буру О.В. подала відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у позові повністю та не позбавляти її батьківських прав. Посилалась на те, що позивач забороняє їй спілкуватись із сином, якого вона любить і хоче налагодити із ним стосунки. Через вкрай важкі життєві обставини вона перебувала у скрутному матеріальному становищі, не мала можливості забрати сина, однак така її поведінка не була умисною, самоусуватись від виховання сина вона не бажала та не бажає на даний час.

Ухвалою суду від 16.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті (а.с. 134).

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Боровська Ю.Ю. підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначили, що мати дитини самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, дитина її практично не пам`ятає та бажає дати пояснення в суді.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем реєстрації, що відповідає вимогам п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача - адвокат Бура О.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради Грохольська С.М. підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_2 з підстав, викладених у ньому. Пояснила, що до служби надійшло звернення ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно їх сина ОСОБА_2 . Дане питання було винесено на розгляд комісії, де під час засідання ОСОБА_3 пояснила, що дуже любить свого сина, хоче спілкуватись з ним, однак опинилась у важкій життєвій ситуації та не могла забрати дитину у негідні для проживання умови. Сказала, що у сина заблокований телефон, вона не має можливості до нього додзвонитись. На думку представника третьої особи відповідачка не вчиняє активних дій для налагодження спілкування із сином. На засіданні комісії ОСОБА_5 висловив небажання спілкуватись з матір`ю, так як він її забув.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що являється батьком позивача, тісно спілкується з сином та онуком, а з невісткою не спілкується взагалі, оскільки вже протягом двох-трьох років її не бачив. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України син з онуком ОСОБА_7 приїздили до нього в с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області, де пробули близько місяця. За цей період часу він жодного разу не чув, щоб ОСОБА_3 дзвонила до сина чи онука, вона зовсім не приїздила, а через місяць син відвіз онука до її матері в смт. Теплик.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що являється матір`ю відповідачки. Із зятем (позивачем) у неї хороші родинні відносини, тоді як з донькою вона не спілкується взагалі. Не бачила ОСОБА_3 з осені 2021 року. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, ОСОБА_1 забрав онука ОСОБА_8 до свого батька в Кіровоградську область. Через кілька місяців привіз до неї в смт. Теплик Вінницької області, де ОСОБА_9 відвідував школу та проживав до березня 2024 року. За цей час відповідачка жодного разу не навідала ні її, ні сина, тоді як позивач постійно на вихідні приїздив до дитини, постійно допомагав матеріально, забезпечував усім необхідним одягом, іграшками, продуктами харчування. ОСОБА_9 спілкувався деколи з матір`ю через застосунок «вайбер», однак коли ОСОБА_10 дізналася, що він написав заяву в орган опіки та піклування і висловив бажання, щоб її позбавили батьківських прав, вона розсердилась на ОСОБА_8 , не привітала його з днем народження, після чого він заблокував її контакт.

Свідок ОСОБА_11 показала, що являється сестрою відповідачки, стосунки у них нейтральні, тоді як з позивачем вони тісно спілкуються, оскільки останній є хрещеним батьком її сина. З осені 2021 року сестру ОСОБА_3 вона не бачила, зрідка спілкувалась з нею у застосунку «вайбер». Сестра не хотіла приїздити в смт. Теплик до сина, оскільки у неї конфлікт з матір`ю. Вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки вона свідомо нехтує материнськими обов`язками відносно сина.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що являється колегою позивача, вони разом працюють в Уманському національному університеті садівництва, а також проживають по сусідству у гуртожитку. Зазвичай зустрічає позивача із сином, коли той веде ОСОБА_8 до школи, чи гуляють разом. Мати дитини вона жодного разу не бачила. Батько завжди з теплом розповідає про сина та їх життя.

Заслухавши пояснення сторін, представника Служби у справах дітей, допитавши свідків, заслухавши думку дитини, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, на яких ґрунтується позовна заява, що врегульовані нормами права та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Умані Черкаської області, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1 від 09.10.2013 (а.с. 21).

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 27 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено, шлюб між сторнами розірвано (а.с. 18-20).

Комісією в складі: головного спеціаліста служби у справах дітей Уманської міської ради ОСОБА_13 , та головного спеціаліста служби у справах дітей Уманської міської ради Грохольської Світлани Миколаївни, складено акт обстеження умов проживання від 22.04.2024, відповідно до якого малолітній ОСОБА_2 проживає разом із батьком, який виховує його самостійно. Хлопчик забезпечений одягом, взуттям, речами необхідного вжитку. В сім`ї налагоджений побут і режим проживання. Мати проживає окремо, вихованням та утриманням сина не займається, самоусунулась від виконання своїх материнських обов`язків (а.с. 34).

Згідно з довідкою Уманської початкової школи №3 Уманської міської ради Черкаської області № 29 від 10.04.2024 ОСОБА_2 навчається в Уманській початковій школі №3 Уманської міської ради Черкаської області з 01.04.2024. Батько дитини спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям дитини, постійно підтримує зв`язок з класним керівником, приймає участь у вихованні сина. Мати дитини за період навчання у закладі не з`являлась, дитиною не цікавилась, участі у навчанні та вихованні не приймала (а.с. 23).

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради №3555/01/01-35 від 10.05.2024, зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_2 (а.с. 4-6).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав передбачений частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

За змістом статті 166 СК України наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто незважаючи на заходи попередження та впливу, які виявилися безрезультатними.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18.

Під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_3 систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких в матеріалах справи відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до матері дитини заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення профілактичних бесід, стягнення з неї аліментів на утримання дитини у примусовому порядку тощо.

Відповідно до частини 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 15.04.2021 у справі № 243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Враховуючи викладене вище, суд відступає від висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради № 3555/01/01-35 від 10 травня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, не у повній мірі об`єктивним, не підкріплений сукупністю належних і допустимих доказів, оскільки ґрунтується лише на доводах позивача та прихильних до нього осіб, а пояснення ОСОБА_3 , викладені у висновку, взагалі не відповідають її поясненням від 30.04.2024, на які посилається комісія (а.с.33).

У судовому засіданні з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_2 із приводу наявного між батьками спору, який у присутності представника органу опіки та піклування Уманської міської ради зазначив, що проживає разом із батьком, який піклується про нього, а матір він не бачив кілька років. Висловив своє бажання щодо позбавлення його матері ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 705/3040/18 зазначено: « ОСОБА_14 думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.».

У даній справі такими факторами можуть бути, зокрема, проживання дитини разом із батьком та перебуванням під його впливом, упереджене та вороже ставлення до матері його рідних, зокрема бабусі, діда, тітки, яке демонструється дитині. Тому врахування думки ОСОБА_2 не є виправданим у даному разі, з огляду на його вік та встановлені у справі обставини.

Хоча думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути «апріорі» вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не може свідчити про те, що матір дитини не бажає брати участь в утриманні та вихованні сина, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками. Натомість матеріали справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, любить свого сина, хоче спілкуватись з ним без перешкод зі сторони позивача, а коли налагодить своє матеріальне становище, бажала б забрати сина до себе.

Суд звертає увагу на те, що сторона позивача не заперечувала тієї обставини, що ОСОБА_3 дійсно опинилась у важкому матеріальному становищі, не має належних умов для проживання, а третя особа - представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради підтвердила наявність таких обставин, та не змогла дати чіткої беззаперечної відповіді щодо свідомого навмисного нехтування ОСОБА_3 своїми материнськими обов`язками.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Тобто позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Натомість позивачем не доведено у чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьківських прав матері, як і не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , з яких вбачається, що вони зацікавлені у позитивному вирішенні даної справи на користь позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачем навмисного та систематичного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, тому суд вважає, що зазначені у позові підстави є недостатніми для його задоволення.

Натомість суд вважає, що ОСОБА_3 слід попередити про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_2 та з цією метою контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків стосовно своєї дитини необхідно покласти на Службу у справах дітей Уманської міської ради Черкаської області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області).

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», статтями 7, 19, 141, 150, 151, 155, 157, 164, 165, 166, 180, 181 СК України, статтями 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - адвокат Боровська Юлія Юріївна, адреса: вул. Небесної Сотні, буд. 4/2, офіс 202 м. Умань Уманського району Черкаської області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000715 від 16.01.2017 року.

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача - адвокат Бура Олена Вікторівна, адреса: вул. Жилянська, 107 м. Київ Київської області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2621 від 22.06.2006 року.

Третя особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Уманської міської Ради, адреса: пл. Соборності, 1 м. Умань Уманського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 04061613

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2024 року.

Суддя