Ухвала

від 13.12.2024 по справі 505/2646/24

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2646/24

Провадження №2-о/491/54/24

УХВАЛА

13 грудня 2024 року м.Ананьїв

Суддя Ананьївського районногосудуОдеськоїобласті, Желясков О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дьоміна Тетяна Вікторівна, про встановлення факту батьківства, заінтересована особа: Ананьївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2024 року з Котовського міськрайонного суду Одеської області на адресу суду надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа: Ананьївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суддя доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення» (п. 1ст. 6).

В абз. 3п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначено, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України; норми, що передбачають вирішення спорів не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Врішенні від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018 Конституційний Суд Українизазначив, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя, є невід`ємним, невідчужуваним, непорушним та підлягає безумовному захисту з боку держави; у статтях27,28 Конституції Україниінституціалізовано не лише негативний обов`язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов`язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, визначено що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених допереліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Отже зі змісту вказаних норм вбачається, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення ч. 1 ст. 316 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - заявника.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормахЦПК Українипередбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Під час розгляду справи № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що положенняч. 1ст. 28 ЦПК Україниімперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені у ч.1ст. 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Реєстрація місця проживанняце офіційний процес фіксації громадянина за певною адресою. В Україні така реєстрація є обов`язковою для всіх громадянУкраїни, іноземців, які проживають на території країни, та осіб без громадянства, незалежно від віку.

При цьому, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється відповідними органами на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження такого органу.

Як зазначено в заяві місцем проживання заявниці, ОСОБА_2 , значиться: АДРЕСА_1 . Однак, в заяві відсутнє посилання на відповідні докази такого проживання/перебування заявниці, зареєстроване у встановленому порядку та/або підтверджене належними доказами.

Тобто, з поданої заяви та доданих до неї документів встановити зареєстроване місце проживання (перебування) заявниці для визначення підсудності суд не в змозі, оскільки позивачем не надано належної інформації та жодного доказу, що заявниця дійсно проживає/перебуває за вказаною в заяві адресою.

З метою з`ясування відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) заявниці, ОСОБА_2 , судом було направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відносно останнього.

Згідно листа Ананьївської міської ради від 21 листопада 2024 року за № 04-36/3196 інформація про гр. Республіки Молдова, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних реєстру Ананьївської міської територіальної громади, відсутня.

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 03 грудня 2024 року за № 6.2-13912/6-24 за наявною в ДМС інформацією, відомостей щодо місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.

З інформації, отриманої судом, місце проживання/перебування заявниці за вказаною в заяві адресою встановити не представилось можливим, що в сукупності унеможливлює вирішення питання про підсудність цієї справи Ананьївському районномусуду Одеськоїобласті.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

З огляду на викладене, суддя доходить до висновку, що заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.

Для встановленнядотримання заявницеютериторіальної юрисдикціїзвернення,визначеної законом,заявниця має надати суду інформацію на підтвердження місця свого проживання чи перебування.

Частиною 1 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя доходить до висновку, що є всі підстави для залишення заяви без руху та надання передбаченого законодавством строку для усунення недоліків.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.177,185,316 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дьоміна Тетяна Вікторівна, про встановлення факту батьківства, заінтересована особа: Ананьївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі не виконання вказаних вимог заява буде визнана неподаною і повернута заявниці разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу суду згідно ч. 2 ст. 353 ЦПК України може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Копію цієї ухвали надіслати заявниці в порядку, встановленому ст. 272 ЦПК України.

Суддя Желясков О.О.