Рішення

від 10.12.2024 по справі 493/1339/24

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/1339/24

Провадження № 2/493/541/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.

ПОЗИВАЧА ОСОБА_1

ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА АДВОКАТА МОСКАЛЕНКА Р.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , про визнання батьківства, третя особа Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позовні вимоги мотивує тим, що він був знайомий та проживав разом з 2018 року із ОСОБА_3 . Між ними тривалий час були інтимні стосунки. Після того як відповідач виїхала до іншого міста, стосунки між ними припинилися. Про те, у 2019 році відповідач попросила зареєструвати її біля позивача з дітьми, у зв`язку із скрутним становищем і потребою в оформленні виплат, так як потім вияснилося, що вона народила дитину, усно повідомивши позивачу, що дитина не його.

В 2023 році відповідачка знаходячись у скрутному становищі, повідомила позивачу, що насправді батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється позивач. Відповідачка привезла дитину проживати за місцем реєстрації з позивачем. На сьогоднішній день, фактично позивач повністю займається утриманням та вихованням дитини, а до відповідача дитина їздить гостювати. Позивач зазначає, що дитину необхідно влаштовувати до дитячого садку, а потім і до школи, при цьому, дитина ще проходить лікування після операції (видалення пухлини в області голови), у зв`язку з чим, йому проблематично знаходитися без статусу батька.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідач позов визнала та ними надано достатньо доказів для винесення рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення

Третя особа Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилася, про те належним чином була повідомлена про дату і час розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст.12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ч. 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 березня 2019 року виданого Суворовським відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса),батьками дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_3 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, підстава запису відомостей про батька, заява матері від 12.03.2019р. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади отриманих від Балтської територіальної громади, ОСОБА_3 зареєстрована 04.09.2018р. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї виданою Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області від 11.06.2024р., до складу сім`ї входять: мати ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_9 17.03.2024р. усього 5 осіб.

Згідно довідки Балтської міської ради від 28.06.2024р. виданою ОСОБА_2 жителю АДРЕСА_1 , про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований в його житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно проживає по теперішній час.

Згідно довідки про склад сім`ї виданою Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області від 28.08.2024р. №510, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . До складу сім`ї входять: чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_9 17.03.2024р..

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 зареєстрована 04.09.2018р. за адресою: АДРЕСА_1 . Про те позивачем зазначено в позовній заяві, що відповідачка попросила зареєструвати її біля позивача з дітьми у 2019 році, при цьому повідомивши усно позивачу, що дитина не його, але це не відповідає дійсності, оскільки на той час у відповідачки було 2 дітей. Дитина по якій просить позивач визнати батьківство народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому із позовної заяви є не зрозумілим, про яку саме дитину відповідач повідомляла позивачу.

Відповідно до довідок виданих Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області містяться різні відомості про склад сім`ї, а саме, про дітей, в довідці від 11.06.2024р. до складу сім`ї входять: мати ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_6 та троє дітей, син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_9 17.03.2024р., а в довідці від 28.08.2024р. до складу сім`ї входять: чоловік ОСОБА_6 та четверо дітей, син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_9 17.03.2024р. При цьому, у довідці виданої Балтською міською радою від 28.06.2024р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований в його житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно проживає по теперішній час. Тому суду є не зрозумілим, з ким дійсно проживає дитина, оскільки, відповідно до останньої довідки, виданою Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області 28.08.2024р. №510 про склад сім`ї, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 входить до складу сім`ї матері ОСОБА_3 .

Позивач стверджував, що з 2018 року розпочав проживати з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому вважає себе рідним батьком дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно постанови пленумуВерховного судуУкраїни №3від 15.05.2006року «Прозастосування судамиокремих нормСімейного кодексуУкраїни прирозгляді справщодо батьківства,материнства тастягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1ст. 135 СК). Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Представник позивача 19.08.2024р. звернувся до суду з клопотаннями про призначення судово-генетичної експертизи.

Про те, у судовому засіданні 10.12.2024 року позивач та його представник відмовилися від проведення судово-генетичної експертизи, мотивуючи тим, що позивач визнає, що є батьком дитини ОСОБА_4 , а відповідач не заперечує батьківство позивача. Також ними було зазначено, що дитина має схожа на позивача ОСОБА_2 , тому, не вбачають підстав для проведення експертизи.

У відповідності до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За загальним правилом, саме висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Суд зазначає, що у даному випадку, у справі не призначалась судово-генетична або судово-імунологічна експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача відносно дитини, оскільки позивач та представник відмовилися від її проведення, не подавалась заява про допит свідків, не надано жодних належних та допустимих доказів кровного споріднення (батьківства) позивача з дитиною, і саме по собі проживання дитини з позивачем не може бути єдиним необхідним доказом батьківства позивача відносно дитини.

Диспозиція ст. ст. 76-89 ЦПК України не обмежує сторін у поданні лише письмових доказів на підтвердження факту батьківства. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 76 ЦПК України).

Виходячи із змісту цієї норми закону, кровна спорідненість може бути доведена чи спростована лише в результаті проведення судово-генетичної експертизи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61- 11709св19).

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «КАLАСНЕVА v. RUSSIА», заява №3451/05, §34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте, його необхідно оцінювати з урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, у даному випадку, для з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, необхідним є висновок судово молекулярно-генетичної експертизи, клопотання про проведення якої позивачем хоч і було надано, але в ході проведення судового засідання ним не підтримане.

На підставі викладеного, суд приходить висновку про те, що доводи позивача є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Жодних дій впродовж 5 років позивач щодо визнання батьківства стосовно дитини не вчинялись, однак виникли під час зміни суспільної ситуації в країні та повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 109, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 7, 20, 126, 128, 135 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.12.2024 року.

СУДДЯ