Рішення

від 12.12.2024 по справі 742/5135/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1540/24

Єдиний унікальний № 742/5135/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Сороки Ю.О., Шептун В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Маркович Андрій Юрійович до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Сухополов?янської сільської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Сухополов?янської сільської ради, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про позбавлення батьківських прав,

установив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Сухополов?янської сільської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Сухополов?янської сільської ради про позбавлення батьківських прав.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 10 травня 2014 року. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2018 року шлюб між подружжям розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьком дитини записаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 . Після розлучення донька залишилась проживати із матір`ю. Згідно із судового наказу від 29 липня 2019 р. з Позивача стягується на корись Відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. З 2022 року донька проживає із Позивачем за адресою АДРЕСА_1 . Відносини між донькою та Відповідачем не склались, відповідач постійно сварила дитину, могла підняти руки на дитину, між ними склались неприязні відносини і донька була вимушена піти проживати до батька. На сьогодні Відповідач не займається вихованням, лікуванням та розвитком дитини, матеріально її не забезпечує, не проявляє материнської турботи до неї, не проявляє зацікавленості в її вихованні, не відвідує навчальний заклад та не цікавиться успішністю доньки, не забезпечує дитину всім необхідним для її здорового розвитку та не створює умов для отримання дитиною освіти, хоча має таку можливість. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як, ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим і подано даний позов. Позивач неодноразово звертався до органу опіки та піклування із проханнями вплинути на Відповідача щоб остання почала займатися вихованням дитини, але на жаль ніяких позитивних змін не відбулося, а лише «пусті обіцянки, що вона виправиться і буде займатись дитиною». Оскільки на даний час Позивач перебуває на військовій службі то у вихованні дитини йому допомагає сестра ОСОБА_4 , яка забезпечує племінницю всім необхідним за кошти брата, тому позивачем і подано до суду позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Зобов`язано третю особу виконавчий комітет Сухополов?янської сільської ради, як орган опіки та піклування надати належним чином оформлений письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України та Службу у справах дітей Прилуцької міської ради. Зобов`язано третю особу Службу у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування надати належним чином оформлений письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Підготовче засідання відкладено до 29 листопада 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12 грудня 2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте його представник адвокат Маркович А.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Суд здійснив усі можливі заходи для належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи. Проте, остання в судові засідання не з`являлась, в наданий судом час відзив на позовну заяву та докази, які б підтверджували заперечення проти позову засобами поштового зв`язку чи то електронного зв`язку, суду не надала. Як і не подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в порядку та строки, передбачені ст. 212 ЦПК України.

Представник третьої особи - виконавчий комітет Сухополов?янської сільської ради судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви просить розгляд справи проводити без їхньої участі. При винесенні рішення по справі просять врахувати виключно інтереси дитини.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви просить розгляд справи проводити без їхньої участі. При винесенні рішення по справі просять врахувати висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради та виключно інтереси дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник третьої особи - військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник третьої особи - військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України в судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Згідно поданої заяви від 27.09.2024 зазначають, що позивач не проходить та не проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а посвідчення УБД видане зазначеною частиною оскільки в ній створена комісія з розгляду даного питання. Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, приходить до наступного висновку.

Охорона дитини в Україні регулюється Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини (1989р.), міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у даній сфері.

Як зазначено в Конвенції ООН про права дитини (1989р.), «…дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, ..дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об`єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності..».

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Судом встановлено, що згідно копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 30 липня 2014 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2018 року у цивільній справі №742/2095/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 02 травня 2019 року, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно копії довідки Заїздського старостинського округу №3 Сухополов?янської сільської ради від 22 серпня 2024 року за №398 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 донька (а.с.10).

Згідно копії довідки Заїздського старостинського округу №3 Сухополов?янської сільської ради від 22 серпня 2024 року за №397 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним проживають: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (сестра), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (батько), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (донька), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (племінник) (а.с.10).

Відповідно до копії характеристики на ОСОБА_1 , виданої Заїздським старостинським округом №3 Сухополов?янської сільської ради 03 вересня 2024 року за №33 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець села Кухарка Варвинського району Чернігівської області, громадянин України, освіта середня спеціальна, зареєстрований в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 на території Заїздського старостинського округу проживає з травня 2019 року у будинку батьків, разом з батьками та донькою. З 13.01.2023 року ОСОБА_8 мобілізований до лав Збройних Сил України. До цього працював у м. Прилуки на мебельному комбінаті. За час проживання на території Заїздського старостинського округу зарекомендував себе з позитивної сторони. Спиртного не вживає, дружній, не замкнутий, адекватно реагує на критику, допомагає вдома в веденні господарства, поведінка в суспільних місцях добра. Сусіди відзиваються про ОСОБА_9 як про порядну людину. Заяв та скарг на його ім`я до старостинського округу та виконкому сільської ради не поступало. Порушень громадського порядку за ним не було. До адміністративної відповідальності з боку виконавчого комітету не притягувався. Депутатом сільської ради не був і на даний час не являється (а.с.13).

Згідно копії довідки Прилуцького ліцею №14 Прилуцької міської ради Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року за №204, адміністрація Прилуцького ліцею №14 повідомляє, що ОСОБА_3 , 2011 року народження, навчалася в їхньому закладі у період із 2018 по 2023 рік. За час навчання дитини у закладі мати, ОСОБА_2 , не цікавилася шкільним життям дитини, не відвідувала батьківські збори, не приймала активної участі у житті класу, не спілкувалася з класним керівником та педагогами, які навчали її доньку.

Відповідно до копії характеристики на ОСОБА_3 , виданої Заїздською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Сухополов?янської сільської ради 22 серпня 2024 року за №01-23/108 встановлено, що Умовіст Анастасія навчається в Заїздській ЗОШ І-ІІ ст. з 7 класу 2023-2024н.р. Під час навчання зарекомендувала себе здібною ученицею. ОСОБА_10 навчається в міру своїх можливостей, але зацікавлена отриманням кращих оцінок. Навчальним матеріалом володіє на достатньому та середньому рівнях. Виявляє логічне і творче мислення. На уроках не дуже активна. Має здібності до вивчення предметів гуманітарного напрямку. Не має порушень дисципліни під час занять та перебування у школі; ввічлива, з повагою ставиться до вчителів. ОСОБА_10 є активною учасницею шкільної художньої самодіяльності; любить малювати та брати участь у різноманітних мистецьких конкурсах. Вона - спокійна і врівноважена дівчинка. Охоче контактує з оточуючими. Старається підтримувати дружні стосунки з однокласниками та іншими учнями. До своїх доручень ставиться відповідально. Зберігає в належному порядку власні речі. Охайно одягнена. Вихованням дитини займаються батько, ОСОБА_1 , та тітка, ОСОБА_4 . Так як батько наразі проходить службу в Збройних Силах України на лінії бойового зіткнення, то вихованням в основному займається тітка ОСОБА_11 , яка постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником. Батько ОСОБА_8 в міру своїх можливостей цікавиться навчанням дитини та спілкується у телефонному режимі з класним керівником. ОСОБА_12 допомагає ОСОБА_10 у вирішенні всіх шкільних питань та завжди охоче відгукується на всі пропозиції, які потрібно вирішити у навчанні та вихованні дівчинки, завжди бере участь у класних батьківських зборах (а.с.9).

Відповідно до копії листа-відповіді №01-23/138 від 20 вересня 2024 року на запит адвоката Маковича А.Ю. від 16.09.2024, Заїздська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Сухополов?янської сільської ради повідомляє, що ОСОБА_3 , 2011 року народження, навчається у Заїздській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Сухополов?янської сільської ради з 7 класу 2023-2024 навчального року. За цей період навчання (2023-2024 н.р.) мати ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала загальношкільні (класні) батьківські збори. З класним керівником ОСОБА_13 та вчителями не спілкувалася і не цікавилась шкільним життям ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не брала участі у житті класу та школи.

Згідно копії відповіді №614 від 24 вересня 2024 року на запит адвоката Марковича А.Ю. Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області повідомляє, що до служби у справах дітей Прилуцької міської ради не надходило звернень від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте до служби у справах дітей Прилуцької міської ради зверталася тітка ОСОБА_14 , котра повідомила, що останнім часом між дівчинкою та матір`ю погіршилися стосунки, часто виникають конфлікти щодо навчання, проведення дозвілля. За словами тітки, ОСОБА_15 втратила виховний вплив на доньку, а так як батьки малолітньої розлучилися та проживають окремо, ОСОБА_10 виявила бажання проживати з батьком. Спеціалістами служби у справах дітей Прилуцької міської ради було проведено профілактичну бесіду з матір`ю ОСОБА_16 та її донькою ОСОБА_10 щодо необхідності налагодження довірливих стосунків між матір`ю та донькою, запропоновано, у разі потреби, звернутися до фахівців Центру соціальних служб Прилуцької міської ради. ОСОБА_2 надано роз`яснення щодо визначення місця проживання дівчинки з одним із батьків; проведена бесіда щодо необхідності матеріального утримання дівчинки. Додатково повідомляють, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на обліку служби у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області, як така що перебуває у складних життєвих обставинах.

Згідно листа Сухополов?янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 09 жовтня 2024 року, виконавчий комітет Сухополов?янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування не має можливості надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відповідачка по даній справі на території Сухополов?янської територіальної громади не проживає. В довідці, наданій ОСОБА_17 , керуючим справами виконавчого комітету сільської ради від 08 жовтня 2024 року №659 зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але за даною адресою не проживає.

Згідно копії довідки Сухополов?янської сільської ради від 08 жовтня 2024 року за №659 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично за даною адресою не проживає.

Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви від 01 жовтня 2024 року, яка зареєстрована в реєстрі за №1813, ОСОБА_2 , відмовляється від утримання та виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає: АДРЕСА_2 . Не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 06 листопада 2024 року за №02-16/7561 встановлено, що ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , має малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дівчинки розлучені з вересня 2018 року. Оскільки після розлучення батьків між матір`ю та донькою склались неприязні відносини, з 2022 року дівчинка стала проживати з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Мати, ОСОБА_2 проживає окремо, з донькою не спілкується, здоров`ям, долею, навчанням та самопочуттям ОСОБА_10 не цікавиться. Крім того, мати надала заяву про добровільну відмову від батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_10 , зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти їх задоволення. ОСОБА_8 працевлаштований, має позитивну характеристику, утримує доньку, приділяє належну увагу вихованню, навчанню та розвитку ОСОБА_10 . Спеціалістами служби у справах дітей міської ради проведена бесіда з дитиною. Дівчинка підтвердила, що мати проживає окремо, з нею не спілкується, допомоги не надає. Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглядалось на засіданні постійної комісії з питань захисту прав дитини. Беручи до уваги вищезазначене, орган опіки та піклування Прилуцької міської ради вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_2 . З 2022 року ОСОБА_10 почала проживати разом з батьком ОСОБА_1 .

Самі лише доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про свою дочку, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення її батьківських прав. У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої дочки, тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Крім того, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у ньому не наведено безперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, він не містить висновків про те, яким чином позбавлення відповідачки батьківських прав захистить інтереси дитини. Зазначений висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради.

Також, Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 року по справі №520/17217/13-ц, від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17, зазначив, що висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. (ч.ч.5, 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до ч.4 ст. 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Суд зауважує, що у цій справі державні органи взагалі не розглядали інші менш радикальні заходи, передбачені законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов`язків тощо), проте прийняли висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Дійсно, з 2022 року свої батьківські обов`язки відповідач поклала на батька ОСОБА_1 , який дбає про розвиток дитини, здоров`я, навчання та благополуччя в цілому.

Водночас ОСОБА_2 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_10 .

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17 (провадження №61-13752св19), 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19), від 23 грудня 2020 року у справі №522/21914/14 (провадження №61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі №1915/2789/12 (провадження №61-14726св23), від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918св23).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Врахувавши конкретні обставини справи, «як найкращі інтереси дитини», суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. На переконання суду позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Крім того, суд не бере до уваги нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 про відмову від дитини, з огляду на правовий висновок, сформований у постанові КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, про неможливість батьків відмовитися від дитини. Суд указав, що відповідно до частин 2,3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заява відповідачки, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнає позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Схожі висновки Касаційного цивільного суду у складі ВС викладені у постановах від 22 листопада 2023 року у справі №214/5134/22 та від 29 листопада 2023 року у справі №607/15704/22.

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивач та його представник не довели, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 з 2023 року мобілізований до лав Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом у цій справі, був військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Отже, позивач як військовослужбовець прийнятий на всі види забезпечення, у зв`язку із чим проживає за місцем безпосереднього несення військової служби.

Суд зазначає, що сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц).

Зважаючи на наведене, позов про позбавлення батьківських прав у цій справі фактично пред`явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, поданий з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі п.п.«г» п.1 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тому суд вважає, що позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 280-285, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Маркович Андрій Юрійович до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Сухополов?янської сільської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Сухополов?янської сільської ради, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА