Постанова

від 03.12.2024 по справі 522/8173/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2275/24

Справа № 522/8173/19

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бірюков Андрій Миколайович на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Суворової О.В., повний текст ухвали складений 21 серпня 2023 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження головний державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Офіцерова Людмила Леонідівна, боржник - ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця, -

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просила:

- визнати дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Офіцерової Л.Л., які полягали у винесенні постанови від 29.08.2022 року по виконавчому провадженню ВП №59845504 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03.06.2022 року неправомірними;

- визнати бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Офіцерової Л.Л., яка полягає у відмові винести нову постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами на підставі заяви від 10.03.2023 року неправомірною;

- зобов`язати головного державного виконавця Першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Офіцерову Л.Л. винести постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами.

В обґрунтування своєї заяви зазначила, що у 12.06.2019 року Приморським районним судом м. Одеси був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину у розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно.

У державній виконавчій службі на виконанні знаходиться виконавче провадження №59845504 по примусовому виконанню виконавчого листа №522/8173/19, виданого 12.06.2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.05.2019 року і до стягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заборгованість станом на 01.06.2022 року становила 57420,43 грн., а станом на 20.10.2022 року, відповідно до розрахунку становила вже 60807,25 грн.

10.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця з заявою, в якій просила застосувати до ОСОБА_2 тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. У відповіді на заяву від 20.04.2023 за №27308, заявниці було повідомлено, що такий вид обмеження був застосований, проте був скасований 29.08.2022 року із посиланням на п. 10 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із інвалідністю боржника.

Заявниця вважає, щовідмова винести постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є незаконною, так як підставою скасування було звернення боржника ізпосиланням на використання ним транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю.

ОСОБА_1 вважає, що у боржника були відсутні підстави для поновлення права на користування транспортними засобами, ОСОБА_2 приховує фактичне володіння транспортним засобом з метою ухилення від виконання зобов`язань із сплати аліментів та позбавлення права керування жодним чином не порушує його права та жодних доказів,що захворювання ОСОБА_2 потребує використання транспортного засобу немає.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бірюков А.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції підійшов формально до розгляду скарги, не врахував норми права, на які посилалась скаржниця, не вчинив жодних дій для перевірки необхідності керування транспортними засобами ОСОБА_2 , не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 був повинен оскаржувати дії державного виконавця в суді, а не звертатися із відповідною заявою, той факт, що виконавець не мав підстав для скасування постанови, оскільки не перевірив причинно-наслідковий зв`язок, а з іншого, не мав правових підстав для скасування даного виду обмеження до повного погашення заборгованості.

Головний державний виконавець Офіцерова Л.Л. подала до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що дії державного виконавця по примусовому виконанню виконавчого листа є такими, що вчинені відповідно до чинного законодавства.

В судове засідання, призначене на 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 , її представник - адвокат Бірюков А.М. не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 52, 53 т. 2).

Від адвоката Бірюкова А.М., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 (а.с. 54-55 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення головного державного виконавця Офіцерову Л.Л., боржника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено,що на виконані у Першому Приморськомувідділу державноївиконавчої служби знаходиться виконавче провадження №59845504 по примусовому виконанню виконавчого листа № 522/8173/19, виданого 12.06.2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В зв`язку з виниклою заборгованістю, 03.06.2022 року державним виконавцем винесені тимчасові обмеження відносно боржника: постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Постанови направлені до відповідних установ для виконання.

01.08.2022 року до відділу державної виконавчої служби надійшла заява ОСОБА_2 про зняття обмеження керування транспортними засобами, у зв`язку з тим, що він є інвалідом армії 2 групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , серія № НОМЕР_2 від 23/12/2020 року, термін дії: довічно).

29.08.2022 року державним виконавцем винесено постанову про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відмовляючи в задоволені скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності вимог скарги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до приписів ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язки та права державного виконавця визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і не допускати у своїй діяльності порушення права та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (ч. 6ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У відповідності до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Отже, при встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.10 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

В порядку ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено, що до відділу державної виконавчої служби боржником надано пенсійне посвідчення-вид пенсії по інвалідності, 2 група, інвалідність армії (термін дії: довічно, дата видачі 23.12.2020 року). 29.08.2022 року державним виконавцем винесено постанову про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Висновки суду про те, що державним виконавцем правомірно здійснені визначені чинним законодавством дії, спрямовані на скасування раніше накладеного обмеження відповідають обставинам справи, оскільки боржник ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про зняття обмеження у виді тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, так як він є інвалідом ІІ групи, що було підтверджено пенсійним посвідченням довічного терміну відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.

На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені скарги ОСОБА_1 за недоведеністю вимог скарги щодо неправомірних дій головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Офіцерової Л.Л.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скаргиОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бірюков А.М. про те, що суд першої інстанції підійшов формально до розгляду скарги, не врахував норми права, на які посилалась скаржниця, не вчинив жодних дій для перевірки необхідності керування транспортними засобами ОСОБА_2 , не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 був повинен оскаржувати дії державного виконавця в суді, а не звертатися із відповідною заявою, той факт, що виконавець не мав підстав для скасування постанови, оскільки не перевірив причинно-наслідковий зв`язок, а з іншого, не мав правових підстав для скасування даного виду обмеження до повного погашення заборгованості, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Більш того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, встановлено, що на час розгляду справи заборгованість ОСОБА_2 повністю сплачена, що також підтвердив державний виконавець, надавши довідку (а.с. 17 т. 2).

Одночасно,апеляційний судзвертає увагуна те,що заположеннями ч.ч.1-4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бірюков Андрій Миколайович залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 грудня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Є.С. Сєвєрова