Ухвала

від 12.12.2024 по справі 945/2630/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.11.2024 року, якою щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України строком до 03 січня 2025 року, без визначення розміру застави.

учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_7

підозрюваний: ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)

захисник: ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Вапеляційній скарзізахисник проситьухвалу слідчогосудді скасувати,постановити новуухвалу,якою відмовитиу задоволенніклопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Задоволеноклопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .

Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України строком до 03 січня 2025 року, без визначення розміру застави.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.

На думку захисника, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено.

Також захисник зазначає, що слідчим суддею не було враховано, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України є необґрунтованою. Наполягає, що кваліфікація за ч.2 ст. 121 КК України не є остаточною і можлива перекваліфікація дій ОСОБА_6 за ст. 124 КК України.

Стверджує, що слідчим суддею не були враховані відомості про особу підозрюваного при вирішенні питання застосування до нього запобіжного заходу.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Під час розгляду клопотання слідчого про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_6 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.

СВ відділенняполіції №5Миколаївського РУПГУНП вМиколаївській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № №12024152260000435 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Заверсією органудосудового розслідування, 04.11.2024 року, у вечірній час (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували в с.Шостакове Миколаївського району Миколаївської області, де познайомились з ОСОБА_9 , який запросив чоловіків до себе до дому випити алкогольних напоїв. Придбавши спиртне, чоловіки направились до будинку АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_9 .

Перебуваючи у зазначеному будинку в одній з кімнат, під час сумісного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, між чоловіками виникла раптова сварка, під час якої ОСОБА_6 та ОСОБА_8 почали наносити ОСОБА_9 тілесні ушкодження ногами та руками по різним частинам тіла, в область голови та тулуба.

Від отриманих ударів ОСОБА_9 упав на підлогу, був у непритомному стані, та не в змозі чинити опір. Після чого, з метою продовження нанесення умисних тілесних ушкоджень, та щоб останній не чинив опір, ОСОБА_6 у приміщенні кухні знайшов ізоляційну стрічку якою зв`язав ОСОБА_9 руки та намотав на очі, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжили наносити удари ОСОБА_9 в область тулуба та голови.

05.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тілесними ушкодженнями у вигляді: пошкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, численних ран голови та обличчя, переломів ребер, уламкового перелому кісток носу, поширених кровиливів під м`яку мозкову оболонку обох півкуль головного мозку, зовнішніх та внутрішніх поверхнях, з двобічним скупченням крові в шлуночках мозку, яка ускладнилась набряком та здавленням головного мозку у вигляді вторинних стовбурових крововиливів.

05.11.2024 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст.208 КПК України.

05.11.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Слідчим поданоклопотання прозастосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування більш м`якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Задовольняючи клопотанняслідчого,слідчий суддяврахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а також тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так,слідчим суддеювзято доуваги,що СВвідділення поліції№5Миколаївського РУПГУНП вМиколаївській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № №12024152260000435 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Зауважено, що 05.11.2024 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст.208 КПК України та 05.11.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Щодо доводів захисника, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України є необґрунтованою, то слід зазначити наступне.

Нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.

Зважаючи на відомості, які містяться в наданих суду матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Також, зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує ризик того,що ОСОБА_6 , розуміючи наслідкивчиненого,зважаючи натяжкість покарання,що загрожуєйому уразі визнаннявинним увчиненні інкримінованого злочину,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавлення волі на строк до десяти років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Колегіясуддів погоджуєтьсяз висновкомслідчого суддіі щодо наявностітаких ризиків:ризику незаконноговпливу насвідків уцьому кримінальномупровадженні,ризику перешкоджаннякримінальному провадженнюіншим чином та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так,суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, а на цей час свідків ще не допитано судом, а отже підозрюваний може здійснювати вплив на них з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Крім того, підозрюваний знайомий зі свідками та знає їх місця проживання.

Також, підозрюваний розуміючи тяжкість злочину та з метою уникнення покарання, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: може здійснювати заходи щодо затягування проведення досудового розслідування, шляхом не виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того, враховуючи, що підозрюваним ОСОБА_6 було самовільно залишено місце тимчасового розташування батальйону ВЧ НОМЕР_1 , є наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

За такого, не є слушними доводи апелянта відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України

Враховуючи фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, відомості проособу підозрюваного,а самете,що вінє військовослужбовцем,однак відповіднодо довідки-доповідіза фактомсамовільного залишеннябез зброїмісця тимчасовогорозташування від30.10.2024року залишивмісце тимчасовогорозташування батальйонуВЧ НОМЕР_1 ,неодружений,раніше несудимий,підозрюється увчиненні умисногокримінального правопорушенняпроти життята здоров`ялюдини,а також встановлені ризики, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .

Твердження захисника, що зважаючи на відомості про особу підозрюваного, а саме, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, то до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не є слушними, оскільки ці обставини суттєво не зменшують наявні ризики.

Слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.

З огляду на наведене апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.11.2024 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: