Рішення

від 12.12.2024 по справі 642/2724/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"12" грудня 2024 р.

Справа № 642/2724/24

Провадження № 2/642/1010/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Крамарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Столес-Транс», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», 3-тя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Прядко Олександр Олександрович звернувся з позовом до Приватного підприємства «СТОЛЕС- ТРАНС», ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач в обгрунтування позову зазначив, що 25.10.2023 о 15 год 40 хв водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Krone Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 по Кільцевому шляху, біля буд. 7 не обрав безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Вищевказані обставини встановлені Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 05.12.2023 у справі №642/6441/23, якою третю особу ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» за полісом №212130831 (копія якого є у позивача). Страхувальником, згідно договору страхування транспортного засобу зазначено відповідача ПП «Столес Транс», код 35359142. Страхова сума, згідно договору, на одного потерпілого за шкоду майну 160?000 грн, за шкоду життю та здоров?ю 320?000 грн, франшиза за договором 2600 грн. 27.10.2023 законний володілець транспортного засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 і позивач ОСОБА_1 за допомогою чат бота PZU bot звернулися до відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» із повідомленням про страховий випадок. На вимогу страховика заяву про отримання страхового відшкодування було подано від власника автомобіля ОСОБА_3 04.11.2023 транспортний засіб був оглянутий представником відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА», а 17.11.2023 на електронну пошту позивача ОСОБА_1 надійшла пропозиція про виплату 67377,01 грн., з якою позивач ОСОБА_1 не погодився, але 30.11.2023 відповідач без погодження із позивачем самостійно визначив розмір страхового відшкодування і виплатив на рахунок власника транспортного засобу 67377,01 грн. У подальшому, ОСОБА_3 перерахував цю суму коштів на рахунок позивача ОСОБА_1 для здійснення ремонту. Згідно висновку СОД ФОП ОСОБА_4 від 24.01.2024 №76/01-24 вартість матеріального збитку без ПДВ складає 146?871,38 грн, а повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 376?027,71 грн. Крім матеріальних збитків, позивачу було завдано шкоду здоров?ю. Після аварії позивач став відчувати погіршення самопочуття і 03.11.2023 звернувся до КНП «Обласна клінічна травматологічна лікарня» із скаргами на інтенсивні болі в шейному та поперековому відділах хребта, що посилювались при звичайниx фiзичних навантаженнях, ходьбі та іррадіювали в ліву нижюю кінцівку, відчуття її слaбкocтi, oнiмiння. Як відмічено у виписці із медичної карти №5507 погіршення у вигляді болей хворий відмічає після 25.10.2023, коли попав у аварію. На стаціонарному лікуванні позивач знаходився 19 днів і був виписаний із діагнозом: розповсюджений остеохондpоз xребта, перeвaжно шийного та поперекового відділів; спондилоартроз; стеноз хребтового каналу на шийному та поперековому рівнях; протрузії дисків C3-C4, C4-C5, C5-C6, C6-C7, L3-L4, L4-L5,L5-S1; кoмпpeciйний корінцевий синдром L5-SI ліворуч; стійкий больовий і міотонічий синдром; пoрушення статико-динамічної функцї хребта. У подальшому позивач додатково проходив реабілітацію в ДП «Клінічний санаторій «РОЩА» в період із 08.03.2024 по 23.03.2024.

Також, позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору, за результатом яких відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» самостійно здійснив доплату у розмірі 9799, 91 грн, тим самим збільшив розмір сплаченого відшкодування за договором до 77176,92 грн. За результатами вжитих заходів досудового врегулювання спору, позивач та відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» не досягли згоди щодо розміру збитків. Таким чином, позивач просив використати звіт про оцінку майна, замовлену у СОД ФОП ОСОБА_4 від 24.01.2024 №76/01-24 як доказ у цій справі, а витрати на проведення звіту оцінки майна покласти на відповідачів.

Крім того, 21.03.2024 представником позивача направлялась претензія на адресу відповідача ПП «Столес Транс» з вимогою відшкодувати різницю між завданою шкодою та розміром страхового відшкодування в розмірі 229156,33 грн., однак відповіді не отримано.

Відмова відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» виплатити страхове відшкодування, а відповідача ПП «Столес Транс» здійснити компенсацію витрат на придбання нових запчастин для автомобіля змусили позивача звернутись до суду. На думку позивача ОСОБА_1 , відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» зобов?язаний додатково відшкодувати позивачу 67094,46 грн (146?871,38 77176,92 2600).

Оскільки повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахуванням зносу пошкоджених деталей становить 376?027,71 грн, то обсяг матеріальної відповідальності відповідача ПП «Столес Транс» розрахований наступним чином: 376?027,71 146?871,38 = 229156,33 грн. Витрати на придбання лікарських препаратів під час знаходження на стаціонарному лікуванні для позивача склали 3435,90 грн, що підтверджується фіскальними чеками, які додані до позовної заяви. Враховуючи, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні та був не працездатним в період із 03.11.2023 по 21.11.2023 та загальна кількість днів, коли позивач не був працездатним становить 19 днів у 2023 році та 15 днів у 2024 році, тому розмір компенсації, яку зобов?язана сплатити відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» дорівнює 4243,27 грн (223,33*19) за 2023 рік та 3550,05 грн ( 236,67*15) у 2024 році.

Крім матеріальних збитків, позивачу ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні йому негативних наслідків в результаті ДТП. До негативних наслідків він відносить моральні та фізичні страждання. Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які йому довелося. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою. Зважаючи на викладене, позивач оцінюю її у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. Позивач у позові просить стягнути з відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» страхове відшкодування в розмірі 67 094,46 грн за шкоду завдану майну; страхове відшкодування в розмірі 7 793,32 грн за шкоду завдану здоров?ю; страхове відшкодування в розмірі 389,67 грн за моральну шкоду та стягнути з відповідача ПП «Столес Транс» різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні разом із франшизой в розмірі 229 156,33 грн та моральну шкоду у сумі 10?000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 29 травня 2024 відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 14.10.2024 підготовче провадження у справі закрито.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити заявлені вимоги за позовом. Представник позивача під час судового розгляду подав заяву про розподіл судових витрат, якою просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16?500,00 грн.

Представники відповідачів та 3-тя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача приватного підприємства «Столес-Транс» подало до суду клопотання, в якому просила проводити розгляд справи за відсутності представника та позовні вимоги позивача не підтримала.

Пердставник відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»12.11.2024 подало до суду відзив на позов, який ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.11.2024 повернуто без розгляду.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом встановлено, що 25.10.2023 о 15 год 40 хв водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Krone Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 по Кільцевому шляху, біля буд. 7 не обрав безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 05.12.2023 у справі №642/6441/23, якою третю особу ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» за полісом №212130831.

27.10.2023 законний володілець транспортного засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 і позивач ОСОБА_1 звернулися до відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» із повідомленням про страховий випадок.

Судом також встановлено, що 04.11.2023 транспортний засіб був оглянутий представником відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА», а 17.11.2023 на електронну пошту позивача ОСОБА_1 надійшла пропозиція про виплату 67377,01 грн., з якою позивач ОСОБА_1 не погодився.

30.11.2023 відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» без погодження із позивачем самостійно визначив розмір страхового відшкодування і виплатив на рахунок власника транспортного засобу 67377,01 грн.

Висновком СОД ФОП ОСОБА_4 від 24.01.2024 №76/01-24 встановлено, що вартість матеріального збитку без ПДВ складає 146?871,38 грн, а повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 376?027,71 грн.

Судом також встановлено, що Позивач ОСОБА_1 законно володіє транспортним засобом на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, який йому передав його власник ОСОБА_3 .

? Враховуючи те, що відповідно до ст.?386,?395,?396 ЦК України?положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , оскільки є потерпілим, має право вимагати відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої шляхом зіткнення Krone Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 з транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1167 ЦКУ встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд також враховує, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди „Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до частини другої статті 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 23 Закону?№ 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»?шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом з цим, згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у виниклих правовідносинах слід застосовувати норми ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої суб`єктом відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. У даному випадку такою особою є ПП «Столес Транс», як власник джерела підвищеної небезпеки і юридична особа, яка несе відповідальність за шкоду спричинену її співробітником.

Згідно ст. 1192 ЦКУ з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

З наявних доказів, наданих позивачем, вбачається, що відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» перерахував на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 67 377,01 грн. Також, внаслідок здійснення заходів досудового врегулювання спору, відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» здійснив донарахування страхового відшкодування в розмірі 9 799, 91 грн, тим самим збільшив розмір сплаченого відшкодування за договором до 77176,92 грн.

Згідно висновку СОД ФОП Баранков В.О. від 24.01.2024 №76/01-24 вартість матеріального збитку без ПДВ складає 146?871,38 грн, а повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 376?027,71 грн.

Частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, суд враховує докази, надані позивачем та приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» зобов?язаний додатково відшкодувати позивачу 67 094,46 грн.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц: «особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.»

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Аналогічне рішення у подальшому було підтверджено правовою позицією КЦС ВС у постанові від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Оскільки відповідач ПП «Столес Транс» , як особа яка є роботодавцем працівника, винного у вчиненні ДТП, то саме воно зобов`язане сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому суд приходить висновку, що відповідач ПП «Столес Транс» зобов`язаний відшкодувати позивачу 229 156,33 грн, що становить позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо вимоги за позовом про стягнення з відповідача ПП «СТОЛЕС- ТРАНС» 10000 грн. та з відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» 389,67 грн., що становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, на відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд вважає зазначити таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Позивач в обгрунтування вимог за позовом в частині відшкодування моральної шкоди зазначив, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які останній зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоді в якій по вині відповідача був значно пошкоджений його транспортний засіб.

Положеннями статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Згідно зі статтею 26-1 Закону?№ 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ»?пункту 41.1та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

За таких обставин по справі, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність його вини в спричиненні позивачеві моральної шкоди. А отже наявні підстави для відшкодування відповідачем по справі моральної шкоди позивачу.

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, , а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи наведене, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань доведених позивачем, суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди позивачеві відповідачем ПП «СТОЛЕС- ТРАНС» у розмірі 10000 грн. підлягає задоволенню.

Вимога щодо стягнення компенсації моральної шкоди з відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» 389,67 грн., що становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю підлягає задоволенню.

Щодо вимоги за позовом стягнути з відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» 7 793,32 грн за шкоду, завдану здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України № 1961-IV, У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Позивачем надано докази щодо проходження стаціонарного лікування та реабілітації, а також інших витрат, пов`язаних з лікуванням.

За таких умов, позовна вимога, що стосувалась стягнення з ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» 7 793,32 грн, підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити про те, що позивачем надано до суду детальний опис отриманих послуг від адвоката Прядко О.О., з яким укладено договір про надання правової допомоги. В Договорі (в зміненій додатковою угодою №1 від 16.04.2024) визначено обсяг послуг, які можуть бути надані по договору і їх вартість та приведена таблиця з такими послугами, часом на їх надання та їх вартістю.

Згідно з положеннямистатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьоїстатті 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідний висновок викладено у постанові ВПВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Системний аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

УРішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009(пункт 3.2) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

До правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

Позивачем у цій справі були понесені витрати, які включають у себе: судовий збір за подання цивільного позову майнового характеру у розмірі 3066,40 грн., що підтверджується квитанцією, доданої до позову;? вартість дослідження спеціалістом ФОП ОСОБА_4 ціни відновлювального ремонту у сумі 5000,00 гривень;? витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16?500,00 грн, відповідно до договору №12/24 від? 21.03.2024, додаткової угоди №1 від 16.04.2024.??

Позивачем надано суду докази в підтвердження фактичної оплати професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Водночас, суд задовольняє вимоги, викладені представником позивача в заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 16?500,00 грн про стягнення їх з відповідачів

Таким чином, витрати позивача, пов`язані із судовим розглядом, становлять 24566,40 грн.

Суд перевіривши докази надані позивачем в підтвердження фактичних витрат на оплату послуг адвоката , приходить до висновку, що такі витрати є співмірними складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, фактично витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, який приймав міри до врегулюванню спору поза судовим порядком, та вимушений був збирати докази на підтвердження заявлених вимог при зверненні з позовом до суду.

Понесені позивачем витрати на оплату отриманої ним професійної правничої допомоги адвоката, а також інші витрати, пов`язані з судовим розглядом, підлягають пропорційному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 988, 1166, 1172, 1187 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Столес-Транс», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», 3-тя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «ПЗУУкраїна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 67094 (шістдесят сім тисяч дев`яносто чотири) грн. 46 коп за шкоду завдану майну, страхове відшкодування в розмірі 7793 (сім тисяч сімсот дев`яносто три) грн 32 коп за шкоду завдану здоров?ю та страхове відшкодування в розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн 67 коп за моральну шкоду, судовий збір в розмірі 919 (дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 92 коп, витрати на залучення спеціаліста в розмірі 1500 ( одна тисяча п`ятсот ) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Столес-Транс» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні разом із франшизой в розмірі 229156 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят шість) грн 33 коп, моральну шкоду у сумі 10?000 (десять тисяч) грн, судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн 48 коп, витрати на залучення спеціаліста в розмірі 3500 ( три тисячі п`ятсот ) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11550 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2024.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі -Приватнеакціонернетовариства «Страховакомпанія«ПЗУУкраїна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 40, код ЄДРПОУ 20782312.

Приватне підприємство «Столес-Транс» - ( місцезнаходження: м. Одеса, вул. Черноморського козацтва, б. 103, ЄДРПОУ 35359142).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Головуючий Суддя: