Ухвала

від 09.12.2024 по справі 948/653/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/653/24 Номер провадження 11-кп/814/1995/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви засудженого:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїл, Одеської області та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше судимого:

-29.11.2018 Суворовським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.286 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Вироком Одеського апеляційного суду від 15.06.2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасований та ухвалений новий вирок, яким ОСОБА_7 призначене покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки,

засудженого вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 25.07.2022 за ч.2 ст.286, ч. ст.70, 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки,

про його умовно -дострокове звільнення від відбування покарання.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що «бездоганної» поведінки засудженого протягом строку відбування покарання судом не встановлено, так як ОСОБА_7 допустив три порушення режиму відбування покарання, в тому числі за зберігання заборонених предметівспиртовмісної речовини, та має три заохочення, дострокового погашення заборгованості за виконавчим листом на користь потерпілої не було, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 тільки став на шлях виправлення, а не довів своє виправлення, тому в задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовив.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 29.08.2024 та постановити нову, якою задовільнити клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Зазначає, що з урахуванням сімейного стану, змін в поведінці, позитивної поведінки ОСОБА_7 має право на умовно-дострокове звільнення.

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справзаслухала суддю-доповідача, думку захисників та засудженого на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано, оскільки п.п.1,2,17Постанови ПленумуВерховного Суду№2від 26квітня 2002року "Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуневідбутої частинипокарання більшм`яким" визначено, щоумовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченоїст.50 КК України- виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25.07.2022 ОСОБА_7 5 засуджений за ч.2ст.286 КК Українидо 4 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строкм на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України ОСОБА_7 визначено міру покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Строк відбування покарання ОСОБА_7 з моменту його утримання під вартою, з 18.06.2021р. Разом з цим, відповідно до ч.4ст.70 КК Українизараховано строк відбування покарання призначеного остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 частково відбуте ним покарання за вироком Одеського апеляційного суду від 15.06.2021р., а саме час його перебування під вартою у період з 15.06.2021р. по 18.06.2021р. та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого матеріальної шкоди у сумі 15500,00 грн., та морального збитку у розмірі 50000,00 грн. (а.о.с.46-48, 52-54 ч.1).

Отже, ОСОБА_7 відбуває покарання з 18.06.2021, кінець строку покарання15.12.2025.

Згідно характеристики засудженого, за період відбування покарання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» три рази притягувався до дисциплінарної відповідальності за зберігання заборонених предметів, стягнення погашені у встановленому законом порядку, відбуваючи покарання в ДУ «Машівська ВК (№9)» стягнень не мав, водночас має три заохочення за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, правил внутрішнього розпорядку, дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці, виконує роботи по благоустрою установи, вину в скоєному визнає в повній мірі, вирок суду та призначене покарання вважає справедливим, за час перебування в установі виконавчі листи на утримання аліметів та позовів на засудженого ОСОБА_7 не надходили.

Згідно висновку щодо ступеня виправленнязасуджений не довів своє виправлення (а.о.с135-137), згідно витягів з протоколів №34 від 20.12.2022 та №24 від 22.09.2023 засудженому ОСОБА_7 відмовлено в поданні матеріалів на заміну покарання більш м`яким покаранням, як такому, що не став на шлях виправлення (а.о.с.121, 141 ч.2).

За довідкою, виданою бухгалтерією ДУ «Машівська виправна колонія (№ 9)», ОСОБА_7 відбуває покарання в установі з 06.10.2022 та був працевлаштований підсобним робітником.

Відповіднодовідки №237від 22.08.2024,виданої бухгалтерієюустанови, 08.11.2023р. надійшла постанова №70802103 від 02.11.2023 на відшкодування заборгованості на користь Суворовського районного суду м. Одеси на суму 4240,64 грн., за час перебування в установі утримано із заробітної плати по позовах 3673,88 грн. (а.с.14).

На думку апеляційного суду, місцевий суд, дослідивши обставини провадження, з достатньою повнотою дослідив особу засудженого, у зв`язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.

Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У даному випадку, хоча відбутий ОСОБА_7 строк покарання й узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним і невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.

Отже, аналіз матеріалів судового провадження дає підстави вважати, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, оскільки наявність посередньої характеристики, лише 3 заохочень, які отримав засуджений за весь період відбування покарання, не можуть свідчити про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно дост.9 КВК України, є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно до ч.6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, докази того, що поведінка ОСОБА_7 зазнала суттєвих змін, матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника, хоча, і заслуговують на увагу, але не спростовують висновків суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведених відомостей про особу засудженого, про недостатність підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.

Отже, оцінюючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці, не довів свого повного виправлення, про що свідчать відомості, які містяться в матеріалах провадження, а тому, незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_7 сформованої правослухняної поведінки та доведення свого виправлення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що засуджений дійсно став на шлях виправлення, що є обов`язковою умовою для умовно-дострокового звільнення, отже суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, а тому, з урахуванням доводів апеляційної скарги захисника, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Істотних порушеньвимог кримінальногопроцесуального законупри розглядісправи,які булиб підставоюдля скасуванняпостановленого судовогорішення,колегією суддівне встановлено.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника -адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4