Постанова

від 13.12.2024 по справі 707/1162/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1283/24 Справа № 707/1162/24 Категорія: 304080000 Головуючий по 1 інстанції Суходольський О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М.,Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Кучер Юлія Вікторівна;

відповідач Приватне акціонерне товариство «Черкаське автотранспортне підприємство 17127»

особи, що подали апеляційні скарги представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Юлія Вікторівна, Приватне акціонерне товариство «Черкаське автотранспортне підприємство 17127»

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Юлії Вікторівни та Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Черкаське АТП 17127» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 21640,35 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., судові витрати за розгляд справи покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Нyundai Accent, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

08 січня 2024 року о 10 год. 40 хв. ОСОБА_2 , який працює водієм в ПрАТ «Черкаське АТП 17127» керуючи автобусом БАЗ А 079.14 д.н.з. НОМЕР_2 на автомобільній дорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, 57 км., в адміністративних межах Черкаського району не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Нyundai Accent, , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року № 707/121/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 08 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БАЗ А 079.14 застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Відповідно до звіту № 33644 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 19 лютого 2024 року вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ становить 39783,39 грн., вартість відновлювального ремонту 80544,08 грн., значення коефіцієнта фізичного зносу 0,7000.

Позивачем проведено відновлювальний ремонт належного йому транспортного засобу Нyundai Accent, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно акту № СА-0000123 від 29 лютого 2024 року здачі прийняття робіт (наданих послуг) вартість ремонту транспортного засобу склала 61350 грн.

06 березня 2024 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за страховим випадком, що стався 08 січня 2024 року згідно договору № 024005-2310-6981122 та страхового акту № 155664/1-1/2024 відшкодовано позивачу шкоду в розмірі 32386,16, що підтверджується квитанцією про зарахування коштів.

Згідно повідомлення у справі № 15564/1-1 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» вих.№ 155664/1-1 від 03 квітня 2024 року, за страховим випадком, що стався 08 січня 2024 року було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 4747,23 грн. за реквізитами, що були вказані в заяві про виплату страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 2600, що передбачений п. 5 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відшкодувала позивачу матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП в загальній сумі 37109,65 грн.

29 березня 2024 року ОСОБА_2 сплатив позивачу 2600 грн. (оплата франшизи), що підтверджується квитанцією про зарахування коштів.

Позивач звертався до відповідача із пропозицією мирного врегулювання спору та просив в добровільному порядку відшкодувати йому різницю між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту, проте відповідач в добровільному порядку відмовився відшкодовувати позивачу завдані збитки.

Вказує, що діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась в негативних емоціях та переживаннях із приводу пошкодження майна та неможливістю нормально користуватися ним, що завдавало позивачу незручності у повсякденному житті, оскільки з 08 січня 2024 року транспортний засіб перебував на ремонті, у додатковому емоційному навантаженні у зв`язку з бездіяльністю відповідача. Розмір моральної шкоди оцінений позивачем у розмірі 10000 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Черкаське АТП 17127» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн., судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди у розмірі 21640,35 не підлягає до задоволення, оскільки страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладання договору та зазначені у договорі страхування. Страховий ліміт відповідальності за завдану майнову шкоду був передбачений в розмірі 160000 грн., що повністю покриває визначений розмір страхового відшкодування.

В разі незгоди позивача із сумами страхового відшкодування, він має право у судовому порядку вирішити питання про стягнення із страхової компанії ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідних сум.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір стягнення моральної шкоди є завищеним тому врахувавши засади справедливості, добросовісності та розумності стягнув моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Судовий збір стягнуто з урахуванням пропорційності задоволених вимог в сумі 605 грн. 60 коп. Витрати на правничу допомогу задоволено судом частково та стягнуто з урахуванням реально затраченого часу адвокатом та часткового задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.В. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди та в частині часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. Прийняти в цих частинах нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 21166,61 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Черкаське АТП 17127» просить змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2024 року. В задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовити, в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу зменшити суму стягнення судового збору до 191 грн. 37 коп., а суму витрат на правничу допомогу до 1580 грн.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю.В. обґрунтована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому в даній справі у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності. Тому, весь тягар відшкодування між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту покладається в даному випадку на ПрАТ «Черкаське АТП 17127». Також, враховуючи принцип розумності та справедливості, розмір моральної шкоди 10000 грн. є цілком обґрунтованим, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі. Вирішуючи спір в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд також помилково стягнув їх в розмірі 3000 грн., оскільки згідно договору про надання правничої допомоги сторони визначили фіксований розмір гонорару 10000 грн., тому зазначена сума повинна бути стягнути з відповідача на користь позивача.

Апеляційна скарга ПрАТ «Черкаське АТП 17127» обґрунтована тим, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, якими саме критеріями керувався суд при визначенні моральної шкоди в розмірі 5000 грн., на підставі яких доказів суд встановив, що позивачу була завдана шкода і що шкода завдана саме в такому розмірі. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 мав звернутися до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з відповідною заявою про відшкодування моральної шкоди і саме страховик мав відшкодувати йому таку шкоду.

Також зазначено, що позовні вимоги позивача задоволено лише на 15,80 %, тому із врахуванням принципу пропорційності задоволення вимог до зменшення підлягає стягнення сума судового збору та витрат на адвоката.

У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю.В., що надійшов від ПрАТ «Черкаське АТП 17127» зазначено, що доводи апеляційної скарги представника позивача суттєвими не являються та не дають підстав для її задоволення. Вказано, що завдану позивачу шкоду в межах страхового ліміту 160000 грн. повинен відшкодувати страховик. Наявність договору між винною у ДТП особою та страховою компанією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності на суму в межах страхового відшкодування передбаченого в договорі, виключає відповідальність винної особи за спричинену шкоду в межах страхової суми.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_1 є власникомтранспортного засобу «Hyundai Accent», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11-12).

08 січня 2024 року о 10 годинні 40 хвилин ОСОБА_2 , який працює водієм в ПрАТ «Черкаське АТП 17127», керуючи автобусом «БАЗ А 079.14» д.н.з. НОМЕР_2 на автомобільній дорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, 57 км, в адміністративних межах Черкаського району, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Accent», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року (а.с. 13) в справі №707/121/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. За даним рішенням, яке набрало законної сили 08 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «БАЗ А 079.14» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна». Відповідно до звіту № 33644 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням ТЗ 19 лютого 2024 року (а.с. 14-18) вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ становить 39 783,39 грн., вартість відновлювального ремонту 80 544,08 грн., значення коефіцієнта фізичного зносу 0,7000.

Позивачем проведено відновлювальний ремонт належного йому ТЗ «Hyundai Accent», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно акту № СА-0000123 від 29 лютого 2024 року здачі прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 19) вартість ремонту транспортного засобу склала 61 350 грн.

06 березня 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за страховим випадком, що стався 08 січня 2024 року згідно договору № 024005-2310-6981122 та страхового акту №155664/1-1/2024 ОСОБА_1 відшкодовано шкоду в розмірі 32 386,16 грн., що підтверджується квитанцією про зарахування коштів (а.с. 22).

ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 4 747,23 грн. за реквізитами, що були вказані в заяві про виплату страхового відшкодування (а.с. 23) та сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування 4723,49 грн. (а.с. 24).

Розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 2 600 грн., що передбачений п.5 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відшкодувала позивачу матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП на загальну суму 37 109,65 грн. (32 386,16 грн. + 4 723,49 грн.).

29 березня 2024 року ОСОБА_2 сплатив позивачу ОСОБА_1 2 600 грн. (оплата франшизи), що підтверджується квитанцією про зарахування коштів (а.с. 25).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що йому завдано матеріальну та моральну шкоду внаслідок протиправних дій відповідача, який спричинив ДТП, а виплачене страхове відшкодування лише частково покрило завдані збитки.

Правовідносини наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Крім того, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 9.1 ст. 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, щоу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз наведених положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК Українидає підстави для висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи, чи якщо страховик за ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (пункт 149 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 147/66/17 від 14 грудня 2021 року).

Відтак, винуватець ДТП, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що є обов`язковим в силу закону, відповідає за завдані ним збитки іншим учасникам дорожнього руху лише в разі, якщо вони не покриваються розміром страхової виплати за відповідним договором.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц вказав, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за рештубезпосередній винуватець.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 прийшов до висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням».

Крім того, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч.1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст.1166, ст. 1187, ст. 1194 ЦК України, пп. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й уразі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, власника транспортного засобу БАЗ А 079.14 застрахована в ПрАТ «Євроінс Україна».

Відповідно до звіту № 33644 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 19 лютого 2024 року (а.с. 14-18) вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ становить 39783,39 грн., вартість відновлювального ремонту 80544,08 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу 0,7000.

Згідно акту № СА-0000123 від 29 лютого 2024 року здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 19) вартість ремонту транспортного засобу склала 61350 грн.

Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, наявність вини працівника відповідача та обставина, що ОСОБА_1 страховою компанією були виплачене страхове відшкодування в загальній сумі 37109,65 грн. і дана обставина підтверджується матеріалами справи. Крім цього, водій автомобіля відповідача ОСОБА_2 сплатив позивачу 2600 грн. (оплата франшизи).

Факт здійснення позивачем відновлювального ремонту підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 19), що не спростовані відповідачем.

Предметом спору є обставини щодо недостаності суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого автомобіля.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки фактичний розмір шкоди завданої майну позивача не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування, тому саме страховик має відповідати за відшкодування матеріальних збитків в межах ліміту відповідальності в сумі 160000 грн.

Колегія суддів вважає, що районний суд не надав належної оцінки тому, що відносини між відповідачем та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами статті 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законом. Оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

Суд першої інстанції не врахував, що різниця між страховою виплатою та загальною сумою завданої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, виникла саме внаслідок зазначених законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Враховуючи ту обставину, що страхова компанія виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобі, саме ПрАТ «Черкаське АТП 17127» зобов`язане сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача апеляційний суд приймає до уваги акт № СА-0000123 від 29 лютого 2024 року здачі-приймання робіт, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 61350 грн., суму виплаченого страхового відшкодування страховою компанією в сумі 37109,65 грн. та розмір сплаченої франшизи 2600 грн. Вартість зазначеного ремонту та сума виплат сторонами в установленому порядку не оспорюється. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між визначеною вартістю відновлювального ремонту та фактично сплаченими сумами позивачу в розмірі 21640,35 грн. Доводи представника ОСОБА_1 щодо помилковості висновку в частині відмови в стягненні матеріальної шкоди знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є обґрунтовані та дають підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Що стосується відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, що містяться вПостанові Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., оскільки такий розмір у даній справі із врахуванням завданих позивачу моральних страждань відповідає засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо розподілу судових витрат за розгляд справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.В. просить скасувати рішення суду в частині часткового задоволення вимог про стягнення витрат за правничу допомогу та із врахуванням того, що судом першої інстанції такі витрати стягнуто в розмірі 3000 грн., а позивачем було заявлено до стягнення 10000 грн., просить стягнути такі витрати в розмірі 7000 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розмір судових витрат 10000 грн. це визначена договором про надання правничої допомоги фіксована сума гонорару адвоката, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В апеляційній скарзі ПрАТ «Черкаське АТП 17127» просить змінити рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу зменшивши суму стягнення судового збору до 191 грн. 37 коп., а суму витрат на правничу допомогу до 1580 грн., оскільки позовні вимоги було задоволено частково, тому і з врахуванням пропорційності задоволених вимог підлягає до стягнення визначена відповідачем сума.

Відповідно до Договору № 431 від 02 квітня 2024 року (а.с. 26-28) про надання правової допомоги адвокат Кучер Ю.В. надавала правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 у цивільній справі № 707/1162/24. Пунктом 3 договору визначено фіксований розмір гонорару в розмірі 10000 грн., який був сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 02 квітня 2024 року (а.с. 29). Враховуючи категорію спору, складність справи, розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в суді першої інстанції та в порядку письмового провадження в суді апеляційної інстанції, реально затрачений час адвокатом, часткового задоволення позовних вимог та апеляційної скарги адвоката Кучер Ю.В., колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу збільшивши розміру стягнення з відповідача на користь позивача з 3000 грн. до 8500 грн., що буде відповідати вимогам справедливості, добросовісності та розумності та пропорційності задоволених вимог позивача.

Ч. 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції було скасовано рішення районного суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та в цій частині прийнято рішення, яким позов задоволено. Рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому визначив ціну позову 31640,35 грн.

Оскільки 1 % від ціни позову складав менший розмір від мінімально визначеної межі сплати судового збору, при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., що складає 0,4 відсотка від заявленої ціни позову, як визначено ЗУ «Про судовий збір». За подачу апеляційної скарги скаржником сплачено 150 %, що підлягала сплаті при подачі позовної заяви в сумі 1816 грн. 80 коп. Всього за розгляд справи позивачем сплачено 3028 грн. судового збору (1211 грн. 20 коп. + 1816 грн. 80 коп.).

За наслідком розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на суму 26640,35 грн., тобто на 84,19 % від ціни позову.

Враховуючи, що позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір в загальній сумі 3028 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2549,27 коп. судового збору.

Відповідачем рішення суду оскаржувалося в частині вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат. За подачу апеляційної скарги в частині оскарження моральної шкоди сплачено 1752 грн. В цій частині рішення суду залишено апеляційним судом без змін, тому відсутні підстави для відшкодування позивачем таких витрат відповідачу. В частині оскарження рішення суду щодо судових витрат апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, однак за оскарження рішення суду в такій частині законодавством не передбачено оплату судового збору, тому вони не підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги, подані сторонами підлягають частковому задоволенню, рішення суду в частині вирішення вимоги про відшкодування майнової шкоди до скасування з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача, в частині стягнення витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу підлягає зміні шляхом збільшення стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору з 605 грн. 60 коп. до 2549 грн. 27 коп. та витрат на правничу допомогу з 3000 грн. до 8500 грн.

В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Юлії Вікторівни та Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» задовольнити частково.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» про відшкодування матеріальної шкоди скасувати.

Прийняти цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 21640 грн. 35 коп.

Рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу змінити.

Збільшити суму судового збору, який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» на користь ОСОБА_1 з 605 грн. 60 коп. до 2549 грн. 27 коп.

Збільшити суму витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з Приватного Приватного акціонерноготовариства «Черкаськеавтотранспортне підприємство17127»на користь ОСОБА_1 з3000грн.до 8500грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді