Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/19969/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа № 910/19969/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повне рішення складено 17.04.2024) (суддя Грєхова О.А.)

у справі № 910/19969/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех"

про стягнення заборгованості в розмірі 6 181,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (далі - ТОВ "КЕ-борг", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (далі - ТОВ "УК "Політех", відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 340153 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2015 (далі - Договір) в розмірі 6 181,79 грн за період з 01.04.2018 по 01.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором у частині здійснення розрахунків за використану теплову енергію.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Місцевий господарський суд виходив із того, що факт відсутності заборгованості відповідача за Договором перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") встановлений сторонами Договору в додатковій угоді від 01.10.2018 до Договору (далі також - Додаткова угода), та з того, що Договір є розірваним з 01.10.2018, що, за висновком суду, свідчить про неможливість набуття позивачем права вимоги неіснуючої заборгованості за розірваним Договором та, відповідно, свідчить про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23, ТОВ "КЕ-Борг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ТОВ "КЕ-Борг" в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на таке:

- суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав правової оцінки довідці про стан розрахунків за спожиту від Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго") теплову енергію ТОВ "УК "Політех" та іншим належним, допустимим доказам, порушуючи норми ст. 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що відповідач у жовтні 2019 року здійснював часткову оплату за постачання теплової енергії у гарячій воді двома платежами по 3 000,00 грн - 01.10.2019 та 28.10.2019, і в призначенні платежу відповідач посилався саме на договір № 340153 від 01.09.2015, тому такі дії відповідача свідчать про визнання ним боргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., ОСОБА_1.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КЕ-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.08.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 № 09.1-08/3317/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19969/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "КЕ-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "КЕ-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги по місту Києву, дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Клопотання учасників справи

03.06.2024 ТОВ "КЕ-Борг" подало до Північного апеляційного господарського суду клопотання про призначення експертизи у справі № 910/19969/23.

У зазначеному клопотанні позивач просить призначити почеркознавчу експертизу у даній справі, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; на вирішення експертизи поставити такі питання:

- Чи виконано підпис, що значиться в додатковій угоді від 01.10.2018 до Договору як підпис від імені начальника Центру договірної роботи Департаменту продажу теплової енергії дирекції ПАТ "Київенерго" Халдай О.О.?

- Яким чином виконаний підпис від імені Халдай О.О. за допомогою технічних засобів (штампа, факсиміле) чи писальним приладом?

- У якій послідовності виконувались реквізити Додаткової угоди, а саме спочатку підпис Халдай О.О., а потім відтиск печатки структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" чи навпаки?

- Чи підпис виконаний від імені Халдай О.О. у той самий час, яким датований документ?

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що у позивача є підстави вважати, що додаткова угода від 01.10.2018 до Договору є підробленим документом, тому не може бути належним та допустимим доказом у даній справі. У додатковій угоді зазначено, що "Халдай О.О. діє на підставі довіреності від 21.07.2017 № 68/2017/07/21-3", однак це спростовується заявою свідка, що додавалася до відповіді на відзив.

13.06.2024 ТОВ "УК "Політех" подало до Північного апеляційного господарського суду заперечення на клопотання про проведення експертизи в даній справі, в якій відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні клопотання про проведення експертизи.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона призначається у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи, для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Відповідно до вимог чинного законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається проставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печаток ПАТ "Київенерго" та відповідача всупереч їх волі. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення договорів.

Відсутні також і докази, які б свідчили про те, що ПАТ "Київенерго" зверталося до правоохоронних органів із заявою про втрату печаток чи підробку документів.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 98 та ч. 1 ст. 99 ГПК України мета призначення експертизи співвідноситься із предметом висновку експерта та полягає саме у з`ясуванні/дослідженні обставин, що мають значення для справи, єдиною можливістю забезпечення чого є застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. Таким чином, відсутність потреби в застосуванні спеціальних знань або можливість встановлення відповідних обставин в іншій спосіб рівною мірою усувають обов`язок для призначення експертизи.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 ГПК України висновок експерта є одним із засобів доказування (видом доказів), оцінка яких згідно зі ст. 86 цього Кодексу віднесена до компетенції суду.

Положення ч. 1 ст. 100 ГПК України вимагають зазначення в ухвалі про призначення експертизи, серед іншого, підстав її проведення.

Оскільки єдина підстава для призначення у даній справі судової експертизи полягає в припущенні щодо можливої підробки документа та сумнівах щодо його оформлення (складання та підписання) ПАТ "Київенерго", за відсутності відповідних доказів на підтвердження цих обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку відсутня сукупність умов, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України. Отже, позивачем не доведено, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, враховуючи предмет і підстави позову, необхідні додаткові спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Виходячи з доказів, наданих до справи, як на підтвердження позовних вимог, так і на їх спростування, апеляційний господарський суд вважає, що в матеріалах справи наявні належні докази, за результатами яких суд може встановити фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, сукупність наявних у матеріалах справи документів є достатньою для ухвалення рішення за результатами розгляду справи.

На підставі наведеного та виходячи з наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку немає необхідності у проведенні судової почеркознавчої експертизи для правильного вирішення спору.

Відтак зазначене клопотання колегією суддів апеляційної інстанції відхиляється.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.09.2015 між ПАТ "Київенерго" (постачальник) та ТОВ "УК "Політех" (споживач) укладено договір № 340153 на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, вкладених у цьому Договорі.

Відповідно до підп. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Договору постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) на потреби опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1, та щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

Згідно з п. 4.1 Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2016 (п. 4.1 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.5 Договору узгоджено, що умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документа.

Відповідно до п. 4.6 Договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним Договором іншій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення терміну дії, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 4.9 Договору).

Згідно з п. 4.10 Договору припинення дії Договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до звертання-доручення до договору № 340153 облік споживання теплової енергії на потреби опалення проводиться по приладах обліку.

Згідно з п. 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ "Центр" за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

25.08.2021 відбувся електронний аукціон з продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго") (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство "Київенерго"), порушеній Господарським судом Донецької області у справі № 905/1965/19, права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (далі - ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ") (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"), що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, АТ "К.Енерго" передало, а ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн. Так, у витязі з Додатку № 1 до Акта від 30.08.2021 про придбання майна на аукціоні визначено, що було продано право вимоги до контрагента - ТОВ "УК "Політех", зокрема, за договором № 340153 на суму 6 181,79 грн.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість за Договором, право вимоги якої перейшло до ТОВ "КЕ-борг", не сплатив, у зв`язку із чим він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 6 181,79 грн за період з 01.04.2018 по 01.05.2018.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначив, що 01.10.2018 між ПАТ "Київенерго" та ТОВ "УК "Політех" укладено додаткову угоду до Договору, якою передбачено, що Договір припиняється з 01.10.2018, сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій (невиконаних зобов`язань) одна до одної, в тому числі і фінансових, та сторони підтверджують виконання всіх зобов`язань, включаючи фінансових, на дату розірвання Договору. Таким чином, за доводами відповідача, первісний кредитор укладенням зазначеної додаткової угоди підтвердив виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а тому станом на дату придбання прав вимоги за протоколом електронних торгів № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 самої заборгованості вже не існувало і виникнути не могло через припинення дії Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в ст. 525, 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову разом із відзивом на позов було подано до суду першої інстанції через систему "Електронний суд" електронну копію додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у даній справі було витребувано від відповідача оригінал додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору.

На виконання вищезазначеної ухвали відповідач надав суду оригінал додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, з наданого відповідачем оригіналу додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору, яка скріплена печатками та підписами представників як ПАТ "Київенерго", так і ТОВ "УК "Політех", вбачається, що сторони цієї додаткової угоди дійшли згоди припинити дію договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340163 від 01.09.2015 за згодою сторін з 01.10.2018.

У п. 3, 4 додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору зазначено, що підписуючи дану Додаткову угоду, сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій (невиконаних зобов`язань) одна до одної, в тому числі фінансових. Підписання даної Додаткової угоди є підтвердженням виконання всіх зобов`язань, включаючи фінансових, за Договором на дату розірвання Договору.

Стаття 202 ГК України визначає, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч. 1 ст. 203 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, ч. 1 ст. 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони Договору досягли згоди припинити його дію, визначивши при цьому відсутність будь-яких претензій (невиконаних зобов`язань) одна до одної, в тому числі фінансових, у зв`язку з виконанням всіх зобов`язань, включаючи фінансових, за Договором на дату припинення Договору.

У відповіді на відзив відповідача, як і в апеляційній скарзі, позивач зазначив, що в нього є підстави вважати, що Додаткова угода є підробленим документом, а тому не може бути належним і допустимим доказом у справі. Позивач звернув увагу суду, що в Додатковій угоді зазначено, що "Халдай О.О. діє на підставі довіреності від 21.07.2017 № 68/2017/07/21-3", однак це спростовується заявою свідка, що додана до відповіді на відзив.

З приводу посилань позивача на заяву свідка Халдай О.О. , слід зазначити таке.

Учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 921/260/19.

Чинний ГПК України у ст. 13 та ч. 1 ст. 74 закріплює принцип змагальності сторін, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків (ст. 73 ГПК України).

Згідно зі ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Показання свідка, згідно із ч. 1 ст. 87 ГПК України, - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору.

Згідно зі ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, в якій зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Важливим аспектом при дослідженні процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Дане положення закріплене у ст. 87 ГПК України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування як показання свідків.

Таким чином, перед здійсненням дослідження і оцінки певного доказу, господарському суду під час судового провадження, в першу чергу, необхідно з`ясувати його допустимість. Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Окрім того, суд не бере до розгляду показань свідків, які не стосуються предмета доказування, тобто обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (згідно зі ст. 76 ГПК України), що свідчить про їх неналежність.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Оскільки факт укладення Додаткової угоди підтверджується оригіналом такого первинного документа, наданого на вимогу суду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини щодо підроблення такої угоди не можуть підтверджуватися лише заявою свідка.

Разом із тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи до суду не звертався, як і не долучив до матеріалів справи висновку експерта, складеного за власним замовленням із зазначеного питання.

При цьому, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Доказів визнання додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору недійсною в судовому порядку позивачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт підроблення додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про те, що взаємовідносини сторін за Договором є припиненими з 01.10.2018, що свідчить про неможливість набуття позивачем станом на 25.08.2021 права вимоги сплати неіснуючої заборгованості за розірваним Договором, сторонами якого узгоджено відсутність будь-яких фінансових зобов`язань одна до одної.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки факт відсутності заборгованості відповідача за Договором перед ПАТ "Київенерго" встановлений сторонами у додатковій угоді від 01.10.2018 до Договору та розірвання Договору з 01.10.2018 свідчать про неможливість набуття позивачем права вимоги неіснуючої заборгованості за розірваним Договором та, відповідно, про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 6 181,79 грн у зв`язку з її необґрунтованістю та правомірно відмовив у позові.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, поданого до суду першої інстанції, слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 916/594/21.

Отже, лише за умови доведеності порушеного права та відсутності поважних причин пропуску позовної давності, позовна давність може бути застосована до позовних вимог як підстава для відмови в позові.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко