Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/19969/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа № 910/19969/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 (повне додаткове рішення складено 02.05.2024) (суддя Грєхова О.А.)

у справі № 910/19969/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех"

про стягнення заборгованості в розмірі 6 181,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення

23.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (далі - ТОВ "УК "Політех", відповідач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19969/23, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (далі - ТОВ "КЕ-борг", позивач) на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13 918,18 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23 стягнуто з ТОВ "КЕ-борг" на користь ТОВ "УК "Політех" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 318,18 грн.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до акта наданих послуг від 23.04.2024 на суму 13 918,18 грн, яким визначено перелік наданих адвокатом відповідачу послуг, останній містить таку послугу як ознайомлення з матеріалами справи, доказів надання якої, як і подання клопотання з метою виконання якої, матеріали справи не містять, як і послугу зі складання та подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Таким чином, судом встановлено, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу складають 10 318,18 грн, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ТОВ "КЕ-борг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що серед наданих адвокатом відповідачу послуг зазначається складання та подання клопотання про долучення доказів, утім зазначені відповідачем докази ніяк не впливають на правильне вирішення справи, більш того, ст. 80 ГПК України передбачено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву;

- в акті зазначається така послуга як правовий аналіз справи з урахуванням практики та визначення стратегії - на загальну суму 2 000,00 грн. Разом із тим, на розгляді у Господарському суді міста Києва перебували аналогічні справи, подані за позовом ТОВ "КЕ-борг" до ТОВ "УК "Політех" (№ 910/19972/23, № 910/19971/23), і відповідачем як у тих справах, так і в цій справі були ідентичні документи, тому сума в розмірі 2 000,00 грн за правовий аналіз є завищеною та необґрунтованою. Також, в акті зазначена така послуга як складання та подання додаткових пояснень, які не стосуються розгляду справи. Тому зазначені послуги є завищеними та такими, що спеціально подані представником відповідача з метою стягнення коштів із позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., ОСОБА_1.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КЕ-Борг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.07.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 № 09.1-08/3317/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19969/23.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.09.2024 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "КЕ-Борг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "КЕ-Борг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги по місту Києву, дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У грудні 2023 року ТОВ "КЕ-Борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "УК "Політех" про стягнення заборгованості за договором № 340153 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2015 в розмірі 6 181,79 грн.

У відзиві на позов, поданому до Господарського суду міста Києва 30.01.2024, відповідач навів попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначивши, що така сума становить 20 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/19969/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

24.04.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "УК "Політех" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 918,18 грн. До заяви додано докази понесення відповідних витрат.

За результатами розгляду зазначеної заяви суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 318,18 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов відповідач зробив заяву, що докази понесених судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти календарних днів із дня постановлення рішення.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі додано: договір про надання правової допомоги від 24.10.2023, укладений між ТОВ "УК "Політех" (Клієнт) та адвокатом Бутком Дмитром Геннадійовичем (далі - Бутко Д.Г.) (Адвокат) (далі - Договір), додаток № 1 до Договору, акт наданих послуг від 23.04.2024 на суму 13 918,18 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору Адвокат зобов`язується здійснити надання правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Згідно з п. 1.2, 1.3 Договору надання Адвокатом правової допомоги Клієнту включає: супровід справ та виконання завдань Клієнта з приводу супроводження судових справ. За цим Договором Адвокат здійснює надання правової допомоги Клієнту за всіма (без виключення та обмежень) судовими спорами, що виникли до моменту підписання та після підписання даного Договору.

Відповідно до п. 2.2 розділу 3 Договору вартість послуг (гонорар) формується на підставі тарифів, що визначені сторонами в додатку № 1 до Договору, та фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), з урахуванням тарифів та обсягу фактично наданих послуг.

23.04.2024 адвокат Бутко Д.Г. та ТОВ "УК "Політех" склали акт наданих послуг, в якому погодили, що на виконання умов Договору Адвокатом виконані (надані) такі послуги в рамках справи № 910/19969/23:

- правовий аналіз справи з урахуванням практики та визначенням стратегії - 2 000,00 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи - 2 000,00 грн;

- складання та подання відзиву на позовну заяву у справі - 2 800,00 грн;

- складання та подання заяви про застосування строків позовної давності - 1 600,00 грн;

- складання та подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - 1 600,00 грн;

- складання та подання клопотання про долучення доказів - 1 600,00 грн;

- складання та подання додаткових пояснень - 1 700,00 грн;

разом 13 300,00 грн.

Крім того, у п. 2 зазначеного акта наданих послуг сторони (Адвокат і Клієнт) підтвердили ухвалення рішення на користь Клієнта, за що передбачено Адвокату гонорар у розмірі 10 % від ціни позову майнового характеру - 618,18 грн.

У п. 3 вказаного акта наданих послуг сторони погодили, що усі послуги надані належним чином, і сторони не мають претензій одна до одної.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Апеляційний господарський суд зважає на правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18420/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, є визначеним, а отже, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником сторони.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При розгляді вищенаведеної заяви відповідача місцевий господарський суд слушно врахував, що акт наданих послуг від 23.04.2024 на суму 13 918,18 грн, яким визначено перелік наданих Адвокатом Клієнту послуг, містить таку послугу як ознайомлення з матеріалами справи, доказів надання якої, як і подання клопотання з метою виконання (надання) якої, матеріали справи не містить, як і послугу зі складання та подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого, судом було відмовлено, у зв`язку із чим витрати на відповідні послуги (на суму 3 600,00 грн) не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Разом із тим, судом першої інстанції не враховано, що послуга з аналізу справи з урахуванням практики та визначенням стратегії (2 000,00 грн) фактично охоплюється послугою із складання та подання відзиву на позовну заяву у справі (2 800,00 грн). Тобто, на переконання судової колегії, у контексті цих послуг заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині складання та подання відзиву на позовну заяву у справі (2 800,00 грн).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.

Крім того, в додаткових поясненнях у даній справі, поданих до суду першої інстанції, відповідач фактично навів доводи проти позовної заяви, які могли бути викладені у поданому ним відзиві на позов. Отже, наведення відповідних доводів не потребувало подання відповідачем до суду окремого від відзиву на позов процесуального документа у вигляді додаткових пояснень. Відтак, відповідні витрати не були необхідними, у зв`язку із чим вони не підлягають компенсації за рахунок позивача.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що серед наданих адвокатом відповідачу послуг зазначається складання та подання клопотання про долучення доказів, утім зазначені відповідачем докази ніяк не впливають на правильне вирішення справи, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вказане клопотання відповідача про долучення доказів не відхилялось судом першої інстанції, а відтак доводи про те, що відповідні докази, додані до нього, не мали значення для правильного вирішення справи, є власними висновками позивача.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу в сумі 13 918,18 грн не є пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, яка становить 6 181,79 грн.

З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі (справа є малозначною), обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, доцільність та необхідність виконання робіт (надання послуг), наведених в акті наданих послуг, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на ціну позову (6 181,79 грн), значення справи для сторін, відмову в задоволенні позову повністю за результатами вирішення спору та зважаючи на відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору є компенсація відповідачу витрат в розмірі 5 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи в суді першої інстанції, в розмірі 5 000,00 грн та, як наслідок, про необхідність зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі встановлених обставин, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23 підлягає зміні, з урахуванням висновків, зроблених колегією суддів апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови, шляхом викладення пункту 1 резолютивної частини додаткового рішення в іншій редакції.

Судові витрати

Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23 змінити.

3. Викласти пункт 1 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва 02.05.2024 у справі № 910/19969/23 у такій редакції:

"1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код: 32826328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 45, приміщення № 3; ідентифікаційний код: 39609766) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.".

4. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19969/23 залишити без змін.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко