Постанова

від 27.11.2024 по справі 911/164/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 911/164/22 (911/1670/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю учасників справи та їх представників:

від ОСОБА_1 : Мінаєв Д.Д.- за ордером серії АІ № 1565196 від 23.07.2024 (в режимі відеоконференції)

та арбітражний керуючий Петросян А.С. - за посвідченням № 2158 від 21.12.2021.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) (суддя Лопатін А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 12.09.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності за боржника у сумі 48 412 444,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича звернулось до Господарського суду Київської області із заявою, з урахуванням заяви про уточнення заявлених вимог від 25.03.2024, про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 48 412 444,09 грн на ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що підставами настання неплатоспроможності ТОВ «Нафтова компанія «Народна» та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство стали протиправні дії/ бездіяльність, зокрема, щодо уникнення розрахунків із кредитором - ГУ ДПС у Київській області, колишнього учасника (засновника) та керівника ТОВ «Нафтова компанія «Народна» ОСОБА_1 , яка за період з 2013 року по 2015 рік була керівником та засновником товариства боржника.

Так, в зазначеній заяві ліквідатор посилається на те, що згідно фінансової звітності протягом 2013 року діяльність ТОВ «Нафтова компанія «Народна» була збитковою, а після 2013 року ТОВ «Нафтова компанія «Народна» фінансову звітність не подавало, що вказує на фактичне припинення його діяльності з початку 2014 року. При цьому, протягом періоду 01.01.2014-03.06.2022 розмір активів ТОВ «Нафтова компанія «Народна» зменшився в грошовому виразі на 158 677,00 грн або 100%.

Крім того, з відкритих джерел стало відомо, що ТОВ «Нафтова компанія «Народна» фігурує в кримінальному провадженні № 1-кп/756/1226/21, як суб`єкт підприємницької діяльності за ознаками фіктивності.

Разом з тим, ліквідатор посилається на те, що згідно даних відносно ТОВ «Нафтова компанія «Народна» встановлено про наявність ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ «Нафтова компанія «Народна»; відсутність ознак фіктивного банкрутства ТОВ «Нафтова компанія «Народна»; відсутність ознак дій з приховування банкрутства ТОВ «Нафтова компанія «Народна»; фінансовий стан ТОВ «Нафтова компанія «Народна» станом на 03.06.2022 характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що в загальному слугувало відсутності будь-яких можливостей відновити платоспроможність товариства.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) (суддя Лопатін А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 12.09.2024), зокрема, заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича від 31.05.2023 р. № 02-01/124 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі, з урахуванням збільшення, 48 412 444,09 грн на відповідача задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» в сумі 48 412 444,09 грн на громадянку України ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства; стягнуто грошові кошти у розмірі 48 412 444,09 грн з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» у зв`язку із доведенням товариства до банкрутства.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів, які б спростовували заявлені вимоги, а тому ліквідатор банкрута правомірно звернувся до суду із цією заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника сумі 48 412 444,09 грн на його колишнього керівника та засновника ОСОБА_1 , яка здійснювала управління боржником у період виникнення частини податкового боргу, отримання кредиту без наміру його повернення, перерахування всіх коштів товариства на користь третіх осіб, що призвело до відсутності активів для виконання ТОВ «Нафтова компанія «Народна» своїх зобов`язань, у тому числі і в подальшому після звільнення вказаної особи з посади керівника та виходу її зі складу учасників товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23), якою покладено субсидіарну відповідальність на ОСОБА_1 за зобов`язаннями юридичної особи та стягнуто з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» 48 412 444,09 грн скасувати і прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 48 412 444,09 грн на ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що доведення до банкрутства та для покладання субсидіарної відповідальності здійснюється на підставі належних доказів, в розумінні ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України та фактичних даних, здобутих в процедурах банкрутства арбітражним керуючим, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 61 КУзПБ, при цьому обставини відсутності у ліквідатора через неотримання, ненадання керівником (іншими уповноваженими особами) необхідної для відповідного аналізу первинної документації мають бути перевірені судом на предмет ознак ухилення цих осіб від відповідальності, проте самі по собі без надання оцінки усієї сукупності обставин справи причин відсутності первинних документів, не можуть виправдовувати посилання ліквідатора лише на відомості у фінансових звітах, адже зазначене може призвести до порушення приписів щодо допустимості доказів та їх безпосередньої оцінки судом у господарському процесі.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що на підтвердження наявності підстав для покладення на відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, ліквідатором було надано суду та досліджено судом лише Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Нафтова компанія Народна», виконаний 29.06.2022 ФОП Юрківим А.В., який грунтується виключно на одному звітному документі - Форма 1-м «Баланс» та Форма 2-м «Звіт про фінансові результати» ТОВ «Нафтова компанія Народна» за 2013 рік, а інші докази на підтвердження зазначеного відсутні.

Крім того, скаржник зазначає про неврахування місцевим господарським судом того, що ліквідатором не надано доказів на підтвердження обставин вчинення зазначених у заяві правочинів про надання поворотної фінансової допомоги, саме ОСОБА_1 , у тому числі підписання саме нею договорів та платіжних документів на перерахування цих коштів, а також не дослідження судом документів, які б підтверджували вчинення правочинів - фактичне перерахування коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії цих правочинів та на огляд суду також не надавались. Отже, апелянт вважає, ліквідатором не було доведено хибність вчинення вказаних правочинів та їх негативний вплив на фінансовий стан товариства боржника.

Також, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки Висновку судового експерта Шульги Л.Д. за результатами проведення судової економічної експертизи, в якому зазначено: Висновки, зроблені у Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Нафтова компанія «Народна» від 29.06.2022, виконаному ФОП Юрківим А.В., ідентифікаційний код НОМЕР_1 , нормативно та документально не підтверджуються, в зв`язку з відсутністю досліджень первинних бухгалтерських документів та документів статистичної та фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Народна» у період 2013 - 1 півріччя 2015 років, при цьому у вказаному Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Нафтова компанія «Народна» не відображено фактичний фінансовий стан товариства боржника у період 2013 - 1 півріччя 2015 років, а отже, як вважає скаржник, цим же висновком доводиться відсутність економічних ознак доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Народна» у період 2013 півріччя 2015 років.

До того ж, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не досліджено належним чином моменти виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у даній справі.

Також, апелянт зазначає про те, що судом не надано правової оцінки тому факту, що ліквідатор незрозумілим чином не обгрунтовує підстав незалучення до субсидіарної відповідальності засновників та директорів боржника ТОВ «Нафтова компанія «Народна», які були засновником боржника, в період з 2015 року так і станом на день розгляду заяви ліквідатора, а висунув вимоги саме до ОСОБА_1 , так як, на думку скаржника, ліквідатором не доведено обставин щодо прийняття ОСОБА_1 рішень, спрямованих на зменшення активів боржника, що призвели до його банкрутства, а також надкритичного зниження коефіцієнта ліквідності та інших показників фінансового стан.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

07.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.07.2024 справу № 911/164/22 (911/1670/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий, суддя-доповідач), Коробенко Г.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23), зокрема, витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/164/22 (911/1670/23) щодо оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.07.2024 року у справі № 911/164/22 (911/1670/23) за заявою ТОВ «Нафтова компанія «Народна» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в межах справи про банкрутство; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 року у справі № 911/164/22 (911/1670/23) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

18.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/164/22 (911/1670/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23), поміж іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 року у справі № 911/164/22 (911/1670/23); розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2024.

Розпорядженням керівника Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/622/24 від 10.10.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_3 , призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/164/22 (911/1670/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.10.2024 апеляційну скаргу у справі № 911/164/22 (911/1670/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., ОСОБА_4

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23), поміж іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., ОСОБА_4; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) призначено на 27.11.2024.

Слід зазначити, що головуючий суддя Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 18.11.2024 по 22.11.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23), поміж іншого, задоволено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4552/24 від 25.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_4 , призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/164/22 (911/1670/23).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Явка представників учасників справи

27.11.2024 у судове засідання з`явилися арбітражний керуючий Петросян Арман Саркісович та в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 .

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 27.11.2024 представник ОСОБА_1 підтримав подану нею апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, скасувавши ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23).

Арбітражний керуючий Петросян Арман Саркісович заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу у даній справі - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна».

Постановою Господарського суду Київської області від 06.07.2022 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, арбітражного керуючого Петросяна А.С. призначено ліквідатором.

23.06.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» арбітражний керуючий Петросян Арман Саркісович звернувся до суду із заявою, з урахуванням заяви про уточнення заявлених вимог від 25.03.2024, про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 48 412 444,09 грн на ОСОБА_1 , з підстав викладених вище.

Як вбачається із матеріалів справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» наявний податковий борг у розмірі 13 967 753,94 грн перед кредиторами Головним управлінням ДПС у Київській області та Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, який виник у період з 2014 року по 2019 рік та визнаний ухвалами суду від 16.02.2022 і від 07.09.2022, проте не був задоволений під час ліквідаційної процедури у зв`язку з не виявленням будь-якого майна у банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна».

13.03.2024 ухвалою Господарського суду Київської області у цій справі визнано кредиторські вимоги АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» на суму 34 444 770,57 грн, з яких: 6 056,00 грн підлягають задоволенню в першу чергу; 20 409 671,33 грн позачергово, за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення таких вимог; 14 029 043,24 грн в четверту чергу.

Зазначений вище борг виник на підставі кредитного договору №LV/U/04-0230, укладеного 23.10.2013, між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» (банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» (позичальник), за умовами якого, з урахуванням змін, останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 18 684 500,00 грн, проте внаслідок неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором у нього перед банком виник борг у сумі 20 673 484,76 грн, у тому числі: 17 863 262,33 грн - заборгованість по траншам кредиту; 1 712 913,26 грн - заборгованість за відсотками по траншам кредиту за період з 01.10.2013 по 21.07.2015; 1 097 307,17 грн - заборгованість по пені за прострочення погашення відсотків за період з 01.10.2013 по 21.07.2015 (встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2016 у справі № 757/25506/15-ц). Під час ліквідаційної процедури дані кредиторські вимоги також не задоволені, у зв`язку з не виявленням будь-якого, зокрема заставного майна у власності банкрута.

В ході виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Нафтова компанія «Народна», арбітражним керуючим Петросяном А.С. отримано банківські виписки по всім відкритим/закритим особовим рахункам ТОВ «Нафтова компанія «Народна» у АТ «МР Банк», ПАТ КБ «Стандарт», АТ КБ «Приватбанк», АТ «УкрБудІнвестБанк», АТ «КомІнвестБанк» та АТ «Банк «Національні інвестиції», з встановлено наступне.

У період з 03.06.2013 по 10.06.2013 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «Мобільний термінал» 67 740 000,00 грн у якості надання фінансової допомоги згідно договору № 03/06-ФД від 03.06.2013, перерахування коштів відбувалось з рахунків банкрута, які були відкриті в АТ «КомІнвестБанк» та АТ «МР Банк».

В подальшому, за період з 12.06.2013 по 27.06.2013 ТОВ «Мобільний термінал» повернуло ТОВ «Нафтова компанія «Народна» 1 410 000,00 грн, у якості повернення фінансової допомоги згідно договору №03/06-ФД від 03.06.2013, а частину коштів у розмірі 66 330 000,00 грн фінансової допомоги ТОВ «Мобільний термінал» не повернуло.

Ліквідатор ТОВ «Нафтова компанія «Народна» звертався до ТОВ «Мобільний термінал» з письмовим запитом про надання інформації щодо стану розрахунків із банкрутом, копії договору надання фінансової допомоги та належних доказів перерахування на користь банкрута залишку неповернутих коштів, однак вказаний запит залишений останнім без належного реагування.

25.12.2014 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «Верус-Лайн» 160 000,00 грн, у якості надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 24/12 від 24.12.2014, кошти перераховані з рахунку банкрута, який був відкритий АТ «КомІнвестБанк», однак ці кошти не були повернуті.

Так, ліквідатор ТОВ «НК «Народна» звертався до ТОВ «Верус-Лайн» з письмовим запитом про надання інформації щодо стану розрахунків із банкрутом, копії договору надання поворотної фінансової допомоги та належних доказів перерахування на користь банкрута неповернутих коштів, однак, вказаний запит залишений останнім без належного реагування.

З огляду на наведене, 28.11.2014 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «Комбар» 526 700,00 грн у якості надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №28/11 від 28.11.2014, які перераховані з рахунку банкрута відкритого в АТ «УкрБудІнвестБанк». Зазначені не повернуті ТОВ «Нафтова компанія «Народна».

Ліквідатор ТОВ «Нафтова компанія «Народна» звертався до ТОВ «Комбар» з письмовим запитом про надання інформації щодо стану розрахунків із банкрутом, копії договору надання поворотної фінансової допомоги та належних доказів перерахування на користь банкрута неповернутих коштів, однак, вказаний запит залишений останнім без належного реагування.

У період з 31.05.2013 по 17.10.2013 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «ТД «Мобільний термінал» 4 200 000,00 грн у якості надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №31/05-ФД від 31.05.2013, вказані кошти перерахуванні з рахунку банкрута відкритого в АТ «МР Банк».

14.03.2014 ТОВ «ТД «Мобільний термінал» частково повернуло ТОВ «Нафтова компанія «Народна» 47 000,00 грн у якості повернення поворотної фінансової допомоги за договором №31/05-ФД від 31.05.2013, а залишок коштів поворотної фінансової допомоги у розмірі 4 153 000,00 грн, не повернуто.

Ліквідатор ТОВ «Нафтова компанія «Народна» звертався до ТОВ «ТД «Мобільний термінал» з письмовим запитом про надання інформації щодо стану розрахунків із банкрутом, копії договору надання поворотної фінансової допомоги та належних доказів перерахування на користь банкрута залишку неповернутих коштів, однак, вказаний запит залишений останнім без належного реагування.

З 26.12.2014 по 29.12.2014 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «ТД «Бiлоруськi нафтопродукти» 29 946 305,25 грн у якості надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №12/12/14-ФД від 12.12.2014, з рахунку банкрута, який був відкритий в АТ «Банк «Національні інвестиції», проте зазначена сума фінансової допомоги не була повернута ТОВ «Нафтова компанія «Народна».

Також, у період з 03.07.2013 по 26.06.2014 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «ТД «Бiлоруськi нафтопродукти» 12 630 305,25 грн у якості надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №02/07-ФД від 02.07.2013, з рахунків банкрута, які були відкриті в АТ «УкрБудІнвестБанк» та АТ «МР Банк», але зазначені кошти повернути не були.

Крім того, у період з 26.07.2013 по 29.07.2013 ТОВ «Нафтова компанія «Народна» перераховано на користь ТОВ «ТД «Бiлоруськi нафтопродукти» 25 226 000,00 грн у якості надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №14/06-1П від 14.06.2013, з рахунку банкрута, який був відкритий в АТ «УкрБудІнвестБанк», проте вказана сума фінансової допомоги не була повернута ТОВ «Нафтова компанія «Народна».

Ліквідатор ТОВ «Нафтова компанія «Народна» звертався до ТОВ «ТД «Бiлоруськi нафтопродукти» з письмовим запитом про надання інформації щодо стану розрахунків із банкрутом, копії договорів надання безвідсоткової фінансової допомоги та належних доказів перерахування на користь банкрута неповернутих коштів, однак, вказаний запит залишений останнім без належного реагування.

З огляду на вище наведене, загальна сума неповернутих коштів, які надавалися іншим товариствам в якості фінансової допомоги згідно наведених вище договорів складає 139 019 310,50 грн.

При цьому, суд першої інстанції врахував пояснення ліквідатора банкрута, що у більшості вищевказаних юридичних осіб анульовано свідоцтво ПДВ (за рішенням контролюючого органу, зокрема, у зв`язку із ненаданням декларацій, відсутністю поставок та відсутністю за місцезнаходженням), відсутнє нерухоме майно та наявні відкриті виконавчі провадження, де боржниками значаться останні, а також, внаслідок пропуску строків позовної давності, відсутністю первинної документації для стягнення з вищевказаних юридичних осіб у судовому порядку заборгованості, звернення до суду із позовними заявами станом на дату формування даної заяви про покладення субсидіарної відповідальності за боржника є неефективним.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Нафтова компанія «Народна» станом на дату перерахування фінансової допомоги ТОВ «Верус-Лайн», ТОВ «Комбар» та ТОВ «ТД «Бiлоруськi нафтопродукти», згідно договорів № 02/07-ФД від 02.07.2013, № 28/11 від 28.11.2014, № 12/12/14-ФД від 12.12.2014, № 24/12 від 24.12.2014, у банкрута вже був наявний податковий борг перед Головним управлінням ДПС у Київській області.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 11.04.2013 до 23.07.2015, ОСОБА_1 була засновником ТОВ «Нафтова компанія «Народна», з часткою в статутному капіталі товариства 100% та виконувала повноваження керівника, а в подальшому згідно протокольного рішення загальних зборів учасників товариства від 23.07.2015 звільнена із займаної посади директора та вийшла зі складу учасників товариства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перерахування коштів, у якості фінансової допомоги, ТОВ «Нафтова компанія «Народна» на користь інших товариств у період управління товариством одноособово ОСОБА_1 відбувалось без мети отримання прибутку, а з метою їх виведення, зазначене, з урахуванням отримання кредитних кошів боржником, як позичальником за кредитним договором №LV/U/04-0230 від 23.10.2013 укладеного між останнім та АТ «Укрбудінвестбанк», призвело до припинення господарської діяльності товариства боржника, утворення боргу та є діями із доведення ТОВ «Нафтова компанія «Народна» до банкрутства.

Отже, врахувавши зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у період з 2013 по 2015 рік, коли єдиним засновником та керівником товариства боржника була ОСОБА_1 , на банківських рахунках ТОВ «Нафтова компанія «Народна» були наявні грошові кошти у визначеному вище розмірі, за рахунок яких товариство мало би змогу сплачувати податкові зобов`язання та повернути отриманий у банку кредит, а отже уникнути утворення заборгованості в загальному розмірі 48 412 444,09 грн, якщо б зазначену суму коштів не було перераховано іншим товариствам на підставі вказаних договір поворотної фінансової допомоги.

З огляду на наведене, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами у розумінні положень статей 76-79 ГПК України, у тому числі наданими звітами про фінансові результати, висновком експерта, не спростувала наведених обставин, що призвели до неплатоспроможності ТОВ «Нафтова компанія «Народна», які підтверджуються більш вірогідними доказами, наданими ліквідатором в сукупності з усіма матеріалами справи, дійшов висновку, що ліквідатором ТОВ «Нафтова компанія «Народна» арбітражним керуючим Петросяном А.С. обґрунтовано заявлено вимогу про покладення на вказану особу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 48 412 444,09 грн, оскільки, в даному випадку, наявний причинно-наслідковий зв`язок між винними діями ОСОБА_1 та настанням негативних для боржника наслідків його неплатоспроможності і відсутності активів для задоволення кредиторських вимог, визнаних у процедурі банкрутства.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» в сумі 48 412 444,09 грн на громадянку України ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника скаржника та арбітражного керуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За змістом ч. 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Враховуючи положення абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства ч. 2 ст. 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Як зазначалось вище, за період з 11.04.2013 до 23.07.2015 ОСОБА_1 була засновником ТОВ «Нафтова компанія «Народна», з часткою в статутному капіталі товариства 100% та виконувала повноваження керівника.

23.07.2015 протокольним рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Нафтова компанія «Народна» ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади директора та вийшла зі складу учасників товариства.

16.02.2022 ухвалою Господарського суду Київської області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна»; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» в розмірі 13 856 070,46 грн; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича.

Із матеріалів справи вбачається та як зазначалось в заяві ліквідатора про покладення на вказану особу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, що після звільнення з посади директора товариства ОСОБА_1 на підставі її заяви, з 24.07.2015 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» було призначено ОСОБА_5 .

В подальшому, за договором купівлі-продажу частки корпоративних прав статутного капіталу товариства ОСОБА_1 передала 100 % статутного капіталу фізичній особі ОСОБА_6 , а потім його було призначено на посаду директора товариства.

20.08.2015 за рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Нафтова компанія «Народна», які оформлені протоколами Nє20/08/2015 та Nє20/08/2015-1 від 20.08.2015, звільнено з посади директора ОСОБА_5 за власним бажанням з 20.08.2015 та призначено на посаду директора ОСОБА_7 з 21.08.2015; виведено зі складу учасників товариства учасника ОСОБА_6 у зв`язку із відступленням частки у статутному капіталі товариства та передачі його частки у розмірі 100%, що становить 10000,00 грн на користь ОСОБА_8 у розмірі 20%, що становить 2000,00 грн та на користь ОСОБА_7 у розмірі 80%, що становить 8000,00 грн.

Отже, за період з липня 2015 року (дата звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Нафтова компанія «Народна» та виходу зі складу часників цього товариства) по лютий 2022 року (дата ухвали суду від 16.02.2022 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна») були учасниками товариства боржника та керівниками і інші особи.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Так, звертаючись до суду із заявою про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, ліквідатор зазначає, зокрема про те, що за період з 2013 по 2015, коли остання була керівником та єдиним учасником товариства, ТОВ «Нафтова компанія «Народна», як позикодавець, укладало зазначені вище договори поворотної фінансової допомоги з іншими товариствами та виконувало їх зі своєї сторони, але не виконання цих угод іншими товариствами, як позичальниками, призвело до скрутного фінансового становища товариства боржника та відсутності у ТОВ «Нафтова компанія «Народна» коштів для погашення наявних боргових зобов`язань перед кредиторами, і як наслідок боржник у даній справі став неплатоспроможним і було визнано банкрутом.

Проте, ліквідатором до зазначеної заяви не було надано до суду належним чином завірених копій договорів надання фінансової допомоги № 03/06-ФД від 03.06.2013, № 24/12 від 24.12.2014, № 31/05-ФД від 31.05.2013, № 28/11 від 28.11.2014, № 12/12/14-ФД від 12.12.2014, № 02/07-ФД від 02.07.2013, № 14/06-1П від 14.06.2013 укладених між ТОВ «Нафтова компанія «Народна» та ТОВ «Верус-Лайн», ТОВ «Комбар» та ТОВ «ТД «Бiлоруськi нафтопродукти», ТОВ «ТД «Мобільний термінал», при цьому зазначено про відсутність цих правочинів у зв`язку з не переданням ліквідатору цих документів колишніми керівниками ТОВ «Нафтова компанія «Народна» та не наданням копій цих правочинів зазначеними товариствами (позичальниками).

В свою чергу, листом від 02.05.2023 ОСОБА_1 повідомила, на письмовий запит ліквідатора, про те, що у неї відсутні будь-які документи, які стосуються господарської діяльності ТОВ «Нафтова компанія «Народна», оскільки з 2015 року остання не є керівником та учасником цього товариства.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що за відсутності в матеріалах справи зазначених договорів надання фінансової допомоги не можливо дослідити, за яких умов та на який строк надавалась ця фінансова допомога боржником іншим товариствам, зокрема, передбачалось або не передбачалось нарахування процентів на передану суму фінансової допомоги, а також чи були укладені ці правочини для погіршення фінансового становища ТОВ «Нафтова компанія «Народна».

Таким чином, ліквідатором не надано належних доказів в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України в обґрунтування своєї позиції, зокрема, щодо укладання наведених вище договорів фінансової допомоги з боку ТОВ «Нафтова компанія «Народна» на невигідних умовах для цього товариства, що призвело до його банкрутства, а також що ці правочини підписані зі сторони боржника, саме ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявний висновок експерта № 007-ШЛД/23 від 29.12.2023, який в силу положень ГПК України підлягає оцінці на предмет його належності, допустимості та достовірності.

В силу ст. 98 ГПК України:

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши висновок експерта № 007-ШЛД/23 від 29.12.2023, який складено кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог законодавства, вважає його повним, вичерпним, обґрунтованим та таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи.

Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи та методології при складенні такого висновку, які б вплинули на обґрунтованість висновку, судом не встановлено.

Отже, складений за допомогою застосування спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності висновок експерта № 007-ШЛД/23 від 29.12.2023 є належним і допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду у якості важливого доказу по справі у сукупності із іншими зібраними у справі доказами.

З вищевказаного висновку вбачається, що:

- наявність економічних ознак доведення до банкрутства ТОВ «Нафтова компанія «Народна» у період 2013 - 1 півріччя 2015 років документально не підтверджується;

- надкритичне зниження коефіцієнту ліквідності та інших показників фінансового стану ТОВ «Нафтова компанія «Народна», у тому числі виникнення надкритичної неплатоспроможності, у період 2013 - 1 півріччя 2015 років не було. У періоді 1 півріччя 2015 року коефіцієнт ліквідності складав 1,02 коефіцієнт платоспроможності 0,99.

- Висновки, зроблені у Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Нафтова компанія «Народна» від 29.06.2022 , виконаному ФОП Юрківим А.В., ідентифікаційний код НОМЕР_1 , нормативно та документально не підтверджуються, в зв`язку з відсутністю досліджень первинних бухгалтерських документів та документів статистичної та фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Народна» у період 2013 -1 півріччя 2015 років, при цьому у вказаному Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Нафтова компанія «Народна» не відображено фактичний фінансовий стан товариства боржника у період 2013 - 1 півріччя 2015 років, а отже, як вважає скаржник, цим же висновком доводиться відсутність економічних ознак доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Народна» у період 2013 півріччя 2015 років.

Відтак, враховуючи наведений вище висновок експерта № 007-ШЛД/23 від 29.12.2023, який додатково спростовує доводи ліквідатора про те, що ОСОБА_1 в період коли була керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Народна» своїми діями довела боржника до банкрутства.

Так, положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ закріплюють та гарантують ліквідатору боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про покладення на винних осіб за доведення боржника до банкрутства субсидіарної відповідальності, що є реалізацією принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Проте, таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи (осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства. Саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для наслідків боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.

Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності -створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій «про людське око») за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

Такий правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, які би достеменно підтверджували вину ОСОБА_1 у доведенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Народна» до неплатоспроможності, а тому апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» в сумі 48 412 444,09 грн на ОСОБА_1 .

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича № 02-01/124 від 31.05.2023 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , за недоведеності заявлених вимог.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак, наявні правові підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/164/22 (911/1670/23) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича № 02-01/124 від 31.05.2023 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

3. Справу № 911/164/22 (911/1670/23) повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко