ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2024 р. Справа№ 910/1903/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Станіка С.Р.
Гончарова С.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024
у справі № 910/1903/24 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Корпорації "ТСМ Груп"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 350 292,58 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Корпорація "ТСМ Груп" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення 350 292,58 грн, з них: пені - 78 402,64 грн, інфляційних втрат - 235 445,84 грн та 3% річних - 36 444,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем несвоєчасно сплачено позивачу заборгованість, яку стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі № 910/13629/21 за невиконання умов договору № 01/20 від 15.01.2020, у зв`язку з чим, з підстав передбачених ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 78 454,32 грн, втрати від інфляції в розмірі 235 601,02 грн та 3% річних в розмірі 36 468,12 грн за період такого прострочення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 (суддя Нечай О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1903/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі №910/1903/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 77 743,80 грн пені, 235 445,84 грн інфляційних втрат, 36 389,95 грн 3% річних, 4194,95 грн витрат по сплаті судового збору та 21 955,22 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті виконаних позивачем за договором робіт, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі № 910/1903/24, 12.07.2024 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24 частково ухваливши нове, яким позовні вимоги Корпорації «ТСМ Груп» до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в частині стягнення 3% річних в розмірі 36 389,95 грн, залишити без задоволення. Крім того, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 21 955,22 грн ухваливши нове, яким зменшити розмір таких витрат до 1000,00 грн.
В апеляційній скарзі скаржником обґрунтовано свою позицію тими ж обставинами, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, щодо наявності підстав для зменшення суми 3% річних, яка підлягає стягненню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" по справі № 910/1903/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Гончаров С.А.
15.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1903/24.
22.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1903/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24, ухвалено справу № 910/1903/24 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з довготривалим лікарняним судді Кравчука Г.А.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 справу № 910/1903/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Гончарова С.А., Станіка С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 прийнято справу № 910/1903/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.
19.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Корпорації "ТСМ Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.01.2020 між Корпорацією "ТСМ Груп" (генеральний підрядник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (замовник, відповідач) укладено договір на виконання комплексу робіт № 01/20 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з теми: "Авторський нагляд за виконанням робіт з будівництва об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП "Южно-Українська АЕС" в обсягах та у строки, що визначені у календарному плані робіт згідно з додатком 4 до вказаного договору, а замовник у свою чергу був зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт, згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2) та зведеного кошторису (додаток № 3), що є невід`ємними частинами даного договору, складає 659 280,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 109 880,00 грн.
За умовами п. 2.2. договору розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника протягом 45 банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.
На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято за обсягом та якістю роботи на суму 658 845,76 грн, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками замовника та генерального підрядника актом здачі-прийняття робіт № 1 від 15.12.2020.
Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/13629/21 встановлено, що позивачем взяті на себе за договором зобов`язання, зазначені в акті здачі-прийняття робіт № 1 від 15.12.2020 виконано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято вказані роботи у погоджених сторонами обсягах без будь-яких зауважень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі № 910/13629/21 суму основного боргу замовника перед Корпорацією за договором у розмірі 658 845,76 грн стягнуто в межах виконавчого провадження 15.06.2023, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 78 454,32 грн за період з 16.02.2023 по 14.06.2023, втрат від інфляції в розмірі 235 601,02 грн та 3% річних в розмірі 36 468,12 грн за період з 11.08.2021 по 14.06.2023.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що кошти згідно з виконавчим документом у справі № 910/13629/21 було стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» 14.06.2023. В якості обставин, що вплинули на неможливість своєчасно розрахуватися за виконані роботи, відповідач посилається на втрату значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії російської федерації проти України, пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу. Крім того, відповідач вказує на відсутність його вини у несвоєчасній оплаті за виконані роботи, що свідчить про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за таке прострочення. При цьому позивачем розраховано пеню без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а у разі прийняття рішення про задоволення позову - зменшити розмір пені та 3% річних на 99%.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Спір у справі фактично виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» пені, 3% та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання комплексу робіт.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, встановлено, що відповідачем допущено прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи та зроблено висновок щодо наявності підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, датою фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/13629/21 є 14.06.2023, тому нарахування 3% річних після виконання судового рішення є неправомірним.
Втім, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних за період з 11.08.2021 по 13.06.2023, суд першої інстанції, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 36 389,95 грн 3% річних.
У апеляційній скарзі скаржник посилається на правові висновки щодо застосування ст. 625 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3 % річних.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.
Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваному судовому рішенні (в частині стягнення 3% річних), не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку скаржник посилається у апеляційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судом першої інстанції за інших встановлених судом обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення.
Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висновок є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
Щодо доводів скаржника в частині оскарження рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, копію специфікації від 09.02.2024 № 75 до нього на суму 22 000,00 грн, копію рахунку на оплату правової допомоги від 09.02.2024 на суму 22 000,00 грн та копію платіжної інструкції № 1259 від 09.02.2024 на суму 22 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.2. договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги та її вартість відповідно до такого обсягу.
Обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором здійснюється відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов`язується здійснити попередню виплату гонорару (вартості послуг) у розмірі 100% вартості правової допомоги, обчисленої у специфікації (п. 4.2. договору про надання правничої допомоги).
За умовами пунктів 4.4., 4.6. договору зазначений у цьому правочині гонорар (вартість послуг) адвокатського об`єднання не містить збори, обов`язкові платежі, поштові й інші витрати, пов`язані з виконанням договору. Сплата (компенсація) клієнтом таких витрат здійснюється клієнтом протягом двох банківських днів з моменту направлення йому адвокатським об`єднанням відповідного рахунку. Гонорар (вартість послуг) та витрати, пов`язані з виконанням договору, вважаються оплаченими клієнтом після зарахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання.
Судами встановлено, що у специфікації від 09.02.2024 № 75 до договору, клієнт та адвокатське об`єднання визначили наступний склад правової допомоги, що надається за договором: надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду господарським судом міста Києва позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості по договору № 01/20 від 15.01.2020, в т.ч. зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях. Наведеною специфікацією фіксований розмір гонорару за надання цієї правничої допомоги встановлено в сумі 22 000,00 грн.
Відповідно до рахунку на оплату правової допомоги від 09.02.2024 позивачем сплачено на користь адвокатського об`єднання кошти за надання правової допомоги в сумі 22 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1259 від 09.02.2024.
Судом першої інстанції встановлено, що подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/1903/24. При цьому, позивачем із адвокатським об`єднанням визначено фіксований розмір адвокатського гонорару, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатом, у зв`язку з чим вартість послуг в сумі 22 000,00 грн є визначеною та суд позбавлений можливості втручатись у ці правовідносини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Відповідач просив суд першої інстанції зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн, посилаючись на те, що визначена позивачем до відшкодування сума витрат на оплату правничої допомоги є неспівмірною зі складністю справи, виконанням адвокатських робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Відповідні доводи скаржник продублював також в апеляційній скарзі.
Натомість, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт надання професійної правничої допомоги підтверджений матеріалами справи, якому суд першої інстанції, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надав належну оцінку.
Колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних рішень.
Крім того, відповідачем не наведено жодного обґрунтування щодо стягнення витрат на правничу допомогу саме в розмірі 1000,00 грн, як і не спростовано заявленого позивачем розміру таких витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 21 955,22 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/1903/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.Р. Станік
С.А. Гончаров
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123745242 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань інші договори |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Сибіга О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні