Ухвала

від 11.12.2024 по справі 522/21962/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21962/24

Провадження № 2/522/8658/24

УХВАЛА

про залишення позову без руху

11 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 05.12.2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадщину

Матеріали позову суддя отримала 06.12.2024 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить із наступного.

Статтями 174-177 ЦПК України встановлені вимоги до заяв по суті справи, які подаються учасниками справи до суду.

Згідно матеріалів позову позивач ОСОБА_1 просить:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років на час відкриття спадщини. (вимога немайнового характеру)

- визнати право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . (вимога майнового характеру)

При цьому зазначена ціна позову 197424 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються .

Разом із тим, у матеріалах позову відсутні будь-які докази, що підтверджують дійсну вартість спірного майна на момент пред`явлення позову, яка б відповідала визначеній ціні позову.

Положеннями ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зі змісту положень п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання прававласності намайно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону УкраїниПро судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подання позову становить 15140 грн.

Згідно із п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач до позову надав клопотання про звільнення від сплати судового збору,на підставіст.136ЦПК України, асаме,що суд,враховуючи майновийстан сторони,може своєюухвалою відстрочитиабо розстрочитисплату судовогозбору навизначений строку порядку,передбаченому законом,але небільше якдо ухваленнясудового рішенняу справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати

Суддя, вивчивши матеріали позову, дійшов до висновку про те, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, враховуючи наступні підстави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору позивачем надано довідку про відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 28.10.2024року № 1553-24-08737.

Однак суд зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позов 05.12.2024 року, тобто майже через 1,5 місяці.

При цьому позивач також не надав доказів щодо відсутності у нього нерухомого або рухомого майна.

Виходячи із ціни позову, суд вбачає, що дійсно судовий збір за подання даного позову перевищує 5% річного доходу позивача.

Згідно п. 3 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно, то наслідки залишення позовної заяви без руху застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням скаржника, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Таким чином, враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду,відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Позивач не позбавлений права звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, та суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Таким чином для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід:

- надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову та відповідно до цього визначити дійсну ціну позову;

- сплатити судовий збір, виходячи зі ставки як за вимогу майнового характеру та виходячи із ціни позову (з урахуванням дійсної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову);

- сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову без руху та надання позивачу строку для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадщину- залишити безруху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Домусчі Л.В.