Рішення

від 10.12.2007 по справі 22/358-07-8249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/358-07-8249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа  

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Монолітбуд";  

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам";  

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство "ОДЕСЬКИЙ КЕРАМЗИТОВИЙ ЗАВОД"

про визнання недійсними мирових угод, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності   

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Мельник І.І, - директор;

Від відповідача: Бережний О.В. - за довіреністю № б/н від 06.06.2007р.;

Від третьої особи: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Монолітбуд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ КЕРАМЗИТОВИЙ ЗАВОД" про визнання недійсними мирових угод, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності.

Представник позивача в судове засідання з'явився та просив суд визнати недійсною з моменту укладання мирову угоду від 14 листопада 2002р., укладену між ПП „ЛІС" та ВАТ „Одеський керамзитовий завод", визнати недійсною з моменту укладення мирову угоду від 10 грудня 2003р., укладену між ТОВ „Керамзит" та ВАТ „Одеський керамзитовий завод", витребувати з незаконного володіння ТОВ «Ізокерам»цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Старокиївське шосе 21 км, 23 А., який належав раніше на праві власності ВАТ «Одеський керамзитовий завод»а саме: сторожовий пост, дробильне відділення панельне, будівлю АКБ з холодильним відділенням, відділення сушильного барабану, підготовчо-формувальне відділення, галерею подачі сировини з відділенням попередньої обробки, ремонтно-механічні майстерні, відділення обертаючої печі, склад глини панельний, внутрішньо майданчикові залізничні колії, внутрішньо майданчикові мережі газопроводу, кран мостовий грейдерний, барабан сушильний СМУ, обертаючу піч Д-25 дл 40м, димосос центробіжний, піч, що обертається 2,5x10, РД газозабезпечення печі обжига, прес для формування цегли ОПК-2, краскотерку, форму колотий камінь 10м2, форму колотий камінь вел 60 шт, пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельний, трансформаторну підстанцію, будинок 2-х поверховий, внутрішньплощадочні кабельні мережі, мережі водопостачання, автомобіль КРАЗ-256, автомобіль МАЗ 5551, автомобіль КАМАЗ №22110308245, автомобіль ІФА, автомобіль ГАЗ-330210, погрузчик ТО-30, погрузчик УА-053, шляхом його повернення у власність ВАТ «Одеський керамзитовий завод»та визнати за ВАТ „Одеський керамзитовий завод" право власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Старокиївське шосе 21 км, 23 А, а саме: сторожовий пост, дробильне відділення панельне, будівлю АКБ з холодильним відділенням, відділення сушильного барабану, підготовчо-формувальне відділення, галерею подачі сировини з відділенням попередньої обробки, ремонтно-механічні майстерні, відділення обертаючої печі, склад глини панельний, внутрішньо майданчикові залізничні колії, внутрішньо майданчикові мережі газопроводу, кран мостовий грейдерний, барабан сушильний СМУ, обертаючу піч Д-25 дл 40м, димосос центробіжний, піч, що обертається 2,5x10, РД газозабезпечення печі обжига, прес для формування цегли ОПК-2, краскотерку, форму колотий камінь 10м2, форму колотий камінь вел 60 шт, пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельний, трансформаторну підстанцію, будинок 2-х поверховий, внутрішньплощадочні кабельні мережі, мережі водопостачання, автомобіль КРАЗ-256, автомобіль МАЗ 5551, автомобіль КАМАЗ №22110308245, автомобіль ІФА, автомобіль ГАЗ-330210, погрузчик ТО-30, погрузчик УА-053, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив на позов надав, згідно якого проти позову заперечує, посилаючись на те, що з порушених позивачем питань щодо визнання недійсними мирових угод: від 14.11.2002 року між ПП "ЛІС" та ВАТ "Одеський керамзитовий завод та від 10.12.2003 року між ТОВ "Керамзит" та ВАТ "Одеський керамзитовий завод", існують чинні судові рішення - ухвали господарського суду Одеської області від 18.11.2002 року у справі № 17-5-38/02-9945 та від 12.12.2003 року у справі № 19/256-03-8548, якими були затверджені оспорюванні мирові угоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

31.10.2002р. господарським судом Одеської області було винесене рішення по справі № 17-5-38/02-9945, яким задоволені позовні вимоги ПП «ЛІС»про стягнення з ВАТ «Одеський керамзитовий завод»946304,83 гривень боргу. У процесі виконання рішення суду сторони дійшли згоди про укладення мирової угоди від 14.11.2007р., згідно умов якої, ПП «ЛІС»одержувало у власність майно, що належить ВАТ «Одеський керамзитовий завод», мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2002 року, в якій встановлено, що мирова угода укладена відповідно до чинного законодавства.

27.11.2003р. господарським судом Одеської Області було винесене рішення в справі № 19/256-03-8548, яким задоволені позовні вимоги ТОВ «Керамзит»про стягнення з ВАТ «Одеський керамзитовий завод»1 552 208,47 гривень боргу, 15 662,10 грн. збитків. В процесі виконання рішення суду сторони дійшли згоди про укладення мирової угоди від 10.12.2003р., згідно умов якої, ТОВ «Керамзит»одержував на суму боргу у власність майно, що належить ВАТ «Одеський керамзитовий завод», мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2003 року, в якій судом встановлено, що мирова угода не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Як зазначає позивач, 22 жовтня 2007р. між ТОВ „Будівельно-монтажне управління Монолітбуд" та акціонером ВАТ „Одеський керамзитовий завод" Фефеловим О.В. був укладений договір про купівлю-продаж простих іменних акцій № 01/К-1В і передавальне розпорядження до нього. Відповідно до умов даного договору, ТОВ „Будівельно-монтажне управління Монолітбуд" стало власником 100 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод», а отже, мирові угоди порушують права як акціонера на розпорядження майном господарського товариства і одержання прибутку від його діяльності та суперечить чинному законодавству України, що діяло на момент їх укладення.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на статтю 12 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої, товариство є власником майна, переданого йому учасниками і засновниками у власність, а також майна, придбаного товариством на підставі не забороненій законом. У відповідності зі статтею 21 Закону України «Про власність», право колективної власності виникає в результаті добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення, зокрема, акціонерних товариств. Відповідно до статті 30 Закону України «Про власність», право колективної власності здійснюють вищі органи керування власника (загальні збори, конференції і т.д.). Окремі функції по господарському керуванню колективним майном можуть бути покладені вищими органами управління колективного власника на створювані ними органи. У відповідності зі статтею 47 Закону України «Про господарські товариства»виконавчим органом акціонерного товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених статутом акціонерного товариства. Згідно п. 7.4.3. Статуту ВАТ «Одеський керамзитовий завод»укладати угоди по відчуженню колективного майна заводу має право Голова правління, але тільки після одержання згоди Спостережної ради. Спостережна рада ВАТ «Одеський керамзитовий завод»згоди правлінню на відчуження колективного майна не давала. У відповідності зі статтею 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. З урахуванням того, що Спостережна рада згоди Правлінню на відчуження майна заводу не давала, а також, враховуючи, що дії Правління по відчуженню майна суперечать основним цілям діяльності заводу - одержання прибутку, мирові угоди від 10 грудня 2003р. та від 14 листопада 2002р. є недійсними. У відповідності зі статтею 48 ЦК УРСР недійсної є угода, яка не відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 50 Закону України «Про власність»власник майна має право його витребувати з чужого незаконного володіння. 24.12.2003р. ТОВ «Керамзит»продало ТОВ «Кераміт»за договором купівлі-продажу від 24.12.2003р. майно, що раніше належало на праві власності ВАТ «Одеський керамзитовий завод», а ТОВ «Кераміт»у свою чергу внесло дане майно як внесок у статутний фонд від ТОВ «Ізокерам». Майно ВАТ «Одеський керамзитовий завод»було відчужено у власність ТОВ «Керамзит»з порушенням ст. 63 ЦК УРСР, а, також з огляду на той факт, що наступного схвалення даної угоди Спостережна рада ВАТ «Одеський керамзитовий завод»не давала, наступний його продаж ТОВ «Кераміт»і передача в статутний фонд ТОВ «Ізокерам»є незаконними.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР (1963 р.), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 78, 121 ГПК мирова угода є процесуальною дією, яка тягне за собою певні процесуальні наслідки і спрямована на встановлення, зміну або припинення не тільки цивільних, а і процесуальних прав або обов'язків. Так, наприклад, уклавши мирову угоду, сторона втрачає право на звернення до суду з позовом про той же предмет та з тих же підстав. Сторони не можуть вносити самостійно зміни до мирової угоди, не можуть її самостійно розірвати.

Вчинення мирової угоди відбувається у спеціальному порядку, права та обов'язки у сторін за мировою угодою виникають лише після перевірки судом умов мирової угоди, повноважень представників сторін на її укладення та затвердження мирової угоди судом. Затвердження мирової угоди господарський суд здійснює шляхом винесення спеціального акту - ухвали. Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Тобто ухвала суду є одним із різновидів судових рішень, що приймаються судами при здійсненні судочинства.

Мирова угода не є угодою у розумінні ст. 41 ЦК України, а отже і не може бути визнана недійсною з підстав, передбачених ЦК України, з моменту затвердження судом мирова угода стає частиною судового рішення. Порядок оскарження і підстави скасування судових рішень регулюються процесуальним законодавством, у даному випадку ГПК України, а не нормами матеріального права.

Стосовно позовних вимог щодо витребування майна та визнання права власності то слід зазначити, що позивач звернувся в інтересах третьої особи, яка бере участь у судовому процесі та не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, ТОВ "Ізокерам" є власником майнового комплексу згідно наявних в матеріалах справи документів, а саме: свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.05.2007р.та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації від 25 травня 2007 року.

Отже, на підставі викладеного керуючись ст. ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Рішення підписано 14.12.2007р.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.