Рішення

від 03.12.2024 по справі 302/1138/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1138/24

Провадження № 2/302/355/24

Номер рядка звіту 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

03 грудня 2024 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Сита Л.М.,

представника позивачки Ковтун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в селищі Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, треті особи: Державний нотаріус Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва Ольга Іванівна, Новоукраїнський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності у порядку спадкування за законом та зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи через представника адвоката Ковтуна Андрія Володимировича звернулась до суду з цим позовом.

15 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємець), діючи через представника адвоката Ковтуна Андрія Володимировича, звернулась із цим позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк», відповідач 1), Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», відповідач 2), Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (далі відповідач 3, Пилипецька сільська рада, сільрада), треті особи: Державний нотаріус Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва Ольга Іванівна (далі нотаріус Дунаєва О.І., нотаріус), Новоукраїнський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Новоукраїнський ВДВС, ВДВС) з позовом про зняття арештів з нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , у зв`язку з чим з ним відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: земельній ділянки та житловий будинок з надвірним спорудами. ОСОБА_1 , після визначення їй судом додаткового строку для прийняття спадщини звернулась до нотаріуса за її оформленням, проте останнім було відмовлено позивачці через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно, яке увійшло до спадкової маси та у зв`язку з наявністю арештів майна спадкодавця ОСОБА_3 , які були накладені органами державної виконавчої служби за життя останнього. У зв`язку з тим, що зазначене майно було власністю ОСОБА_3 , та оскільки орган державної виконавчої служби відмовився зняти накладені арешти на майно ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду та просила зняти арешти з нерухомого майна та визнати за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 26 серпня 2024 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 26 вересня 2024 року.

06 вересня 2024 року, в установлений судом строк, відповідач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» подало відзив на позов, у якому заперечило проти задоволення позову з огляду на те, що спадкодавець мав невиконане перед ним грошове зобов`язання за кредитним договором. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.05.2012 з ОСОБА_3 на користь АТ «КБ «Приватбанк» було стягнуто заборгованість в сумі 29211,03 грн, яке було звернуто до примусового виконання, в межах якого накладено арешт як захід забезпечення виконання судового рішення. На підтвердження доводів, викладених у відзиві, до нього долучено відповідні докази. Позаяк зобов`язання спадкодавця перед АТ «КБ «Приватбанк» не виконано останній заперечив проти зняття арешту з нерухомого майна.

26 вересня 2024 року, за клопотанням представника позивачки адвоката Ковтуна А.В., підготовче засідання було відкладено на 04 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2024 року підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи на 29 жовтня 2024 року.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області подала заяву, якою не заперечила проти задоволення позову, просила розглянути справу без участі її представника.

29 жовтня 2024 року через першу неявку в судове засідання представника ПАТ «Дельта Банк», нотаріуса Дунаєєвої О.І. та Новоукраїнського ВДВС розгляд справи було відкладено на 13 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року судом було задоволено клопотання представника позивачки адвоката Ковтуна А.В., витребувано від Міжгірської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_3 та, у зв`язку з цим відкладено розгляд справи на 03 грудня 2024 року.

21 листопада 2024 року представник ПАТ «Дельта Банк» подав до суду заяву про заміну його як відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», яке є правонаступником першого за кредитним договором № 005-10032-050906 від 05 вересня 2006 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3 . 03 грудня 2024 року під час розгляду справи представник позивачки адвокат КовтунА.В. заперечив проти залучення як належного відповідача чи співвідповідача правонаступника ПАТ «Дельта Банк», у зв`язку з чим, враховуючи положення ст. 51 ЦПК України суд залишив зазначену заяву без задоволення.

Суд установив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , 1976 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2023 року в справі № 302/402/23, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22 червня 2024 року №00045653211 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00045653224 від 22 червня 2024 року. Відповідно до ст.1220 Цивільного кодексу України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 за ним відкрилась спадщина для прийняття якої законодавчо встановлено шестимісячний строк (ст. 1270 ЦК України).

З довідки, виданої старостою с. Річка Пилипецької сільської ради Хустського району від 25 квітня 2023 року № 205 вбачається, що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 було АДРЕСА_1 , яке відповідно до положень статті 1221 Цивільного кодексу України є місцем відкриття спадщини.

У зв`язку з пропущенням позивачкою строку на прийняття спадщини, відповідно до ч.3 статті 1272 Цивільного кодексу України рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.07.2023 в справі № 302/980/23 позивачці було визначено додатковий строк на прийняття спадщини тривалістю два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили. Із заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 19 вересня 2023 року слідує, що позивачка звернулась до нотаріуса за прийняттям спадщини у визначений судом строк. Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 19.09.2023 № 74010003 підтверджується, що в той день за спадкодавцем ОСОБА_3 Міжгірською державної нотаріальною конторою було заведено спадкову справу. З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 19.09.2023 № 74007857 та № 74007815 вбачається, що заповітів чи спадкових договорів ОСОБА_3 не складав, спадкові справи за ним до 10.09.2023 не заводились.

До складу спадщини за ОСОБА_3 увійшли об`єкти нерухомого майна, які він успадкував за своєю матір`ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ), зокрема: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009993 від 18.06.2003, виданого на ім`я ОСОБА_4 та земельні ділянки площею 0,50 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036287 від 27.10.1995 і площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003, виданих на ім`я ОСОБА_5 .

Щодо набуття ОСОБА_4 права власності на останні земельні ділянки, державні акти щодо яких видані на ім`я ОСОБА_5 суд встановив таке. Земельні ділянки площею 0,50 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036287 від 27.10.1995 і площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003 були передані Річківською сільською радою у власність ОСОБА_5 . Чинним на час видачі Державних актів на право приватної власності на землю законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначені акти, оформлені згідно з актуальними нормативними вимогами та, відповідно до приписів статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (в редакції станом на 22.06.1993) і статті 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (в редакції станом на 11.06.2003) були єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказані державні акти є документами, які достовірно підтверджували належність згаданих земельних ділянок на праві власності ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . У зв`язку з смертю за ним відкрилась спадщина (ст. 1220 Цивільного кодексу України) до якої увійшли земельні ділянки площею 0,50 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995 і площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003. З довідки, виданої старостою с. Річка Пилипецької сільської ради Хустського району від 25 квітня 2023 року № 202 вбачається, що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 було АДРЕСА_1 , яке відповідно до положень статті 1221 Цивільного кодексу України є місцем відкриття спадщини. Відповідно до зазначеної довідки на час смерті ОСОБА_5 з ним постійно проживала та була зареєстрована його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Родинні зв`язки батько-донька між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 підтверджуються повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 19 вересня 2023 року №00041473555 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 22 червня 2024 року № 00045653234.

Відповідно до ч. 3 статті 1268 Цивільного кодексу України ОСОБА_4 успадкувала зазначені земельні ділянки за своїм батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте за життя не оформила право власності на них.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . У зв`язку з смертю за нею відкрилась спадщина (ст. 1220 Цивільного кодексу України) до якої увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009993 від 18.06.2003, виданого на ім`я ОСОБА_4 та земельні ділянки площею 0,50 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995 і площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003, виданих на ім`я ОСОБА_5 , які спадкодавиця успадкувала за останнім.

Щодо права власності ОСОБА_4 на житловий будинок суд заважує про таке. Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі №6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1973 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва ОСОБА_4 житлового будинку після 1967 року передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час завершення будівництвом житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. Вказаним нормативним актом було передбачено реєстрацію права власності на житло тільки в містах та селищах і не встановлювалась можливість такої в сільських населених пунктах. Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується випискою з погосподарської книги від 25.07.2024 за № 284 та відомостями технічного паспорту на будинок. Відтак зазначений будинок увійшов до складу спадщини за ОСОБА_4 .

Представник позивача стверджував, що до складу спадщини за ОСОБА_4 , та в подальшому, відповідно, й за ОСОБА_3 увійшли земельні ділянки: площею 0,0629 га з кадастровим номером 2122486400:01:001:0034, яка була виділена ОСОБА_4 рішенням Річківської сільської ради народних депутатів від 12 квітня 1996 року № 3 «Розгляд заяв» та площею 0,1871 га з кадастровим номером 2122486400:01:001:0033 в урочищі «Верьх» й площею 0,1000 га з кадастровим номером 2122486400:01:001:0032 в урочищі «Млака» які були передані у власність ОСОБА_4 рішенням Річківської сільської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року № 16 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність». Відповідно до приписів статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (в редакції станом на 22.06.1993) та норм земельного законодавства з врахуванням його змін до моменту смерті ОСОБА_4 01.01.2012 та ч. 1 статті 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (в редакції станом на 30.12.2011) єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю, в зазначених випадках були державні акти. Матеріалами справи не підтверджується видача на ім`я ОСОБА_4 державних актів, які б посвідчували її право власності на зазначені земельні ділянки та не доводиться набуття нею права власності на вказані об`єкти. З врахуванням положень статті 1218 Цивільного кодексу України суд доходить висновку, що згадані земельні ділянки не увійшли до складу спадщини за ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ), у зв`язку з чим за нею відкрилась спадщина (ст. 1220 ЦК України), до складу якої згідно х положеннями статті 1218 Цивільного кодексу України ввійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009993 від 18.06.2003, виданого на ім`я ОСОБА_4 та земельні ділянки площею 0,50 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995 і площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003, виданих на ім`я ОСОБА_5 . З довідки, виданої старостою с. Річка Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 25.04.2024 № 203 слідує, що останнім місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 було житловий будинок АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті в зазначеному будинку був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вказане місце, відповідно до положень статті 1221 Цивільного кодексу України є місцем відкриття спадщини.

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 19 вересня 2023 року № 00041473472 підтверджується, що ОСОБА_3 був сином ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 3 статті 1268 Цивільного кодексу України ОСОБА_3 прийняв спадщину за своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , до складу якої увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009993 від 18.06.2003, виданого на ім`я ОСОБА_4 та земельні ділянки площею 0,50 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995 і площею 0,5073 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003, виданих на ім`я ОСОБА_5 .

Земельні ділянки: площею 0,0629 га з кадастровим номером 2122486400:01:001:0034, яка була виділена ОСОБА_4 рішенням Річківської сільської ради народних депутатів від 12 квітня 1996 року № 3 «Розгляд заяв» та площею 0,1871 га з кадастровим номером 2122486400:01:001:0033 в урочищі «Верьх» й площею 0,1000 га з кадастровим номером 2122486400:01:001:0032 в урочищі «Млака» які були передані у власність ОСОБА_4 рішенням Річківської сільської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року № 16 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» не перебували у власності ОСОБА_4 , не увійшли до складу спадщини за нею та не були прийняті ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте за життя оформити право власності на успадковане майно не встиг. Позивачка, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, діючи через представника, відповідно до положень статті 1297 Цивільного кодексу України, зважаючи на наявність у її складі нерухомого майна, звернулась до нотаріуса із заявою від 22 червня 2024 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до вимог ст. 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, яка прийняла спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці першої черги за законом за померлим ОСОБА_3 відсутні. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державного нотаріуса Дунаєвої О.І. від 22.06.2024.

Постановою державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О.І. від 22 червня 2024 року вих. №94/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за майном померлого ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельні ділянки загальною площею 0,5073 га, які знаходяться на території Річківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, земельну ділянку загальною площею 0,5073 га, які знаходяться на території Річківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, земельні ділянки загальною площею 0,35 га, які знаходяться на території Річківської сільської ради Хустського району Закарпатської області та земельні ділянки загальною площею 0,5061 га, які знаходяться на території Річківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, оскільки на дане спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного нерухомого майна, а також через наявність зареєстрованого на майно померлого ОСОБА_3 арешту.

Постанова обґрунтована пунктом 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Державний нотаріус постановила відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності.

Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з положеннями наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року № 95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2013 року за № 612/23144 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Суд встановив, що позивачка позбавлена можливості оформити в нотаріальному порядку право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок, який предметом позову через відсутність правовстановлюючих документів на нього на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас матеріалами справи доводиться, що позивачка, з врахуванням статті 1268 ЦК України є єдиною спадкоємицею першої черги за померлим ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину та набула право на спадкування майна, котре увійшло до її складу, зокрема житловий будинок з обслуговуючими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 та відповідно до приписів статей 1296-1298 ЦК України мають право й обов`язок отримати свідоцтво про право на спадщину щодо нерухомого майна.

З метою оформлення спадщини та проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які увійшли до складу спадщини позивачкою було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, присвоєно їм кадастрові номера та внесено відомості до Державного земельного кадастру, а саме на:

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:001:0089, площа якої 0,5073 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «М. Остріг», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009993 від 18.06.2003);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:001:0090, площа якої 0,2645 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «Остріг», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:001:0092, площа якої 0,1369 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «Стаї», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:004:2106, площа якої 0,1059 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «Турчанський», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009992 від 18.06.2003);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:001:0028, площа якої 0,1632 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Верх», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:001:0030, площа якої 0,1407 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Біля хати», для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:003:0054, площа якої 0,0526 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Горбок», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:003:0055, площа якої 0,1496 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Горбок», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:003:0066, площа якої 0,0969 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, Пилипецької сільської ради, урочище «Горбок», для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036287 від 27.10.1995).

Відповідно до матеріалів справи обставини, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_3 відсутні.

Водночас з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 серпня 2024 року № 389632804 установлено, що на все нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт Відділом державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 37323197 від 30.05.2013 та № 41634592 від 30.01.2014.

Листом Новоукраїнського відділу Державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.07.2024 № 22384 підтверджено, що на ОСОБА_3 було накладено арешт № 6007307 від 13 червня 2014 року, документи подані для державної реєстрації, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 41634592, виданий 30.01.2014, видавник ОСОБА_6 , Відділ державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції, Кіровоградська область, відповідно до інформації з АСВП, провадження №4163459 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПТА «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1846,59 грн, при виконанні виконавчого листа № 396/1576/13 від 29.09.2013, виданого Новоукраїнським районним судом, завершено згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) Закону України «Про виконавче провадження». З того ж листа слідує, що на ОСОБА_3 було також накладено арешт № 1144738 від 01 червня 2013 року, документи подані для державної реєстрації, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: 37323197, виданий 30 травня 2013 року, видавник ВДВС Новоукраїнського РУЮ, відповідно інформації з АСВП, провадження № 37323197 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» боргу у сумі 29211,03 грн, при виконанні виконавчого листа № 1116/538/12 від 28 січня 2013 року, виданого Новоукраїнським районним судом, завершено згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) Закону України «Про виконавче провадження».

Відомості зазначених документів узгоджуються з доводами та доданими доказами представницею ПАТ «КБ «Приватбанк», відповідно до яких ОСОБА_3 17 травня 2006 року уклав з вказаним банком договір № KGH3RX07120289 на підставі якого отримав кредит у сумі 1672,00 грн. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань ЗАТ КБ ПриватБанк звернулось до суду. 22 травня 2012 року рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з ОСОБА_3 було стягнуто на користь зазначеного банку суму заборгованості за кредитним договором 29211,03 грн та судові витрати. Зазначені обставини підтверджуються судовим рішенням від 22 травня 2012 року в справі № 1116/538/12 р. та виконавчими листами від 28 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку суми заборгованості 29211,03 грн та 292,11 грн судових витрат. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18.09.2013 в справі № 396/1576/13-ц з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк було стягнуто заборгованість по кредитному договору № 005-10032-050906 від 05 вересня 2006 року в розмірі 1846 ( одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 59 коп. та судові витрати в сумі 229,40 грн.

Суд зауважує про слушність доводів представниці ПАТ «КБ «ПриватБанк» про те, що арешт на майно ОСОБА_3 було накладено під час здійснення заходів з примусового виконання судового рішення, яке було ухвалено через ухилення останнього від виконання зобов`язання. Правомірність застосування заходу примусового виконання судового рішення в межах виконавчого провадження учасниками не оспорюється. Матеріали справи не містять відомостей щодо виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед кредиторами ним особисто чи третіми особами та не містять відомостей про виконання зазначених вище судових рішень. Водночас з матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження з примусового виконання згаданих судових рішень завершені згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) Закону України «Про виконавче провадження» та з 2014 року не відкривались повторно.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчих листів № 1116/538/12 від 28 січня 2013 року та № 396/1576/13 від 29.09.2013 були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З врахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для скасування арешту майна спадкодавця як способу захисту права спадкоємиці на набуття права власності на майно, так як збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном.

Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначених об`єктів нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність підстав для скасування арешту накладеного на нерухоме майно ОСОБА_3 , законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб скасування арешту майна й визнання права.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2-5, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: вул. Щорса, 36 «Б», м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 34047020), Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570), Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (місцезнаходження: с. Пилипець, 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011; код ЄДРПОУ 04350843), треті особи: Державний нотаріус Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва Ольга Іванівна (місцезнаходження: вул. Шевченка, 99, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000), Новоукраїнський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Покровська, 67, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100; код ЄДРПОУ 34515019), про визнання права власності у порядку спадкування за законом та зняття арешту з нерухомого майна задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, що накладений 30.01.2014 постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції у виконавчому провадженні №41634592 на все нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Зняти арешт з нерухомого майна, що накладений 30.05.2013 постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції у виконавчому провадженні №37323197 на все нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:001:0089, площа якої 0,5073 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «М. Остріг», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:001:0090, площа якої 0,2645 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «Остріг», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:001:0092, площа якої 0,1369 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «Стаї», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:004:2106, площа якої 0,1059 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, урочище «Турчанський», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:001:0028, площа якої 0,1632 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Верх», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:001:0030, площа якої 0,1407 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Біля хати», для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:003:0054, площа якої 0,0526 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Горбок», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:01:003:0055, площа якої 0,1496 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, с. Річка, урочище «Горбок», для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122486400:02:003:0066, площа якої 0,0969 га, яка розташована в Закарпатська область, Хустський район, за межами населеного пункту с. Річка, Пилипецької сільської ради, урочище «Горбок», для ведення особистого селянського господарства;

- житловий будинок АДРЕСА_5 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 13.12.2024.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик