Постанова

від 11.12.2024 по справі 924/536/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 924/536/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Тесляр О.О.

відповідача: Семченко Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 (повний текст складено 30 вересня 2024 року, суддя Димбовський В.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області

до комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради''

про стягнення 784937,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово комунального господарства Теофіпольської селищної ради" про стягнення 784937,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок використання (видобування) підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 частково задоволено позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' про стягнення 784937,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' (Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Теофіполь, вул. Заводська, 9; код 03356080) на користь держави 573700,38 грн. (п`ятсот сімдесят три тисячі сімсот гривень тридцять вісім копійок) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, зарахувавши кошти за реквізитами: (отримувач коштів ГУК у Хмел.обл/Теофіпіл. стг/24062100, номер рахунку UA388999980333199331000022773, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' (Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Теофіполь, вул. Заводська, 9; код 03356080) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2; код 38045514) 8605,50 грн. (вісім тисяч шістсот п`ять гривень п`ятдесят копійок) - витрат із сплати судового збору, зарахувавши кошти за реквізитами: отримувач коштів Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, номер рахунку UA778201720343190003000080959.

У стягненні 211236,62 грн. - шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу відмовлено.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем доведено наявність всіх складових елементів правопорушення, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді її відшкодування. Судом здійснено власний розрахунок розміру відшкодування шкоди згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів та встановлено, що розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів склав 573700,38 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 в частині задоволених вимог на суму 573700,38 грн. та винести нове рішення, яким у позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд не врахувавши доводи КП "Теофіпольського ВУЖКГ", щодо відсутності вини відповідача, в оскаржуваному рішенні вказав: "Згідно рішення №8-5/2016 від 29 січня 2016 року Теофіпольською селищною радою артезіанські свердловини було передано відповідачу в господарське відання ще в 2016 році. Саме на відповідача покладено обов`язок вчинення певних дій з оформлення спеціального дозволу. Тривале оформлення документів, необхідних відповідачеві для отримання спеціального дозволу, не виключає вини відповідача у цьому випадку. Сама по собі процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання. Тим більше, що поважні причини, які б перешкоджали здійснити таке оформлення протягом тривалого терміну (з 2016 року) не наведено". Відповідач є добросовісним учасником у правовідносинах з державою, ним було вжито усіх можливих заходів щодо отримання права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходяться передані йому артскважини і якими він добросовісно та відкрито користується з часу їх передання йому Теофіпольською селищною радою, і ним не було допущено порушення вимог законодавства. Отже, на переконання апелянта, його вина відсутня, як і відсутня його протиправна поведінка.

Скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази та позивачем не доведено, що відсутність юридично оформленого документа, а саме, що відсутність дозволу на користування надрами призвело до втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) чи неотриманні державою доходів, як суб`єктом цивільних відносин. Не доведено і розміру збитків, адже заявлені збитки, нараховані позивачем на підставі довідки №139 від 19 жовтня 2021 року.

Відповідач звертає увагу суду, що перевищення обсягу використання (ліміту) Державною екологічною інспекцією у Хмельницької області за результатами перевірки не виявлено. Вказане додатково свідчить про відсутність протиправності у діях відповідача. Крім того, за спірний період відповідачем в повному обсязі здійснено оплату податків та зборів, в тому числі, рентної плати за спеціальне використання води (збору) за весь обсяг водокористування.

Апелянт зауважує, що він не мав можливості встановлення сервітуту на землях, які перебувають у постійному користуванні ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" в спірний період, за який нараховано збитки.

На переконання скаржника, поза увагою суду залишились посилання відповідача на неможливість вплинути на органи влади, яким належить право розпоряджатись земельними ділянками, які перебували в постійному користуванні ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" та на яких знаходились артскважини. КП "Теофіпольське ВУЖКГ" є єдиним постачальником питної води на території Теофіпольської селищної ради і в силу вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов`язане забезпечувати достатнє та безперебійне водопостачання на території Теофіпольської селищної ради.

Скаржник зазначає, що при обрахунку позивач взяв фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (W), з довідки відповідача №139 від 19 жовтня 2021 року, однак для застосування з 04 червня 2021 року подвійного показника Тар через відсутність вимірювальних пристроїв, позивач мав обсяг фактично використаної води визначати за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо), чого зроблено не було.

Листом №924/536/24/7101/24 від 25 жовтня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

01 листопада 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/536/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2024 року у справі №924/536/24 апеляційну скаргу Комунального підприємства Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучити докази сплати судового збору в розмірі 10326,60 грн.

14 листопада 2024 року від представника Комунального підприємства Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №597 від 12 листопада 2024 року про сплату 10 326,60 грн. судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року у справі №924/536/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 та призначено дату судового засідання на 11 грудня 2024 року об 11:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

Від позивача Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

03 грудня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради Семченко Галини Сергіївни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

05 грудня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Тесляр Олександра Олександровича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №924/536/24 задоволено заяви представника Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради Семченко Галини Сергіївни та представника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Тесляр Олександра Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/536/24.

В судовому засіданні 11 грудня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Основним видом економічної діяльності комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' є забір, очищення та постачання води (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 травня 2024 року).

Згідно рішення №8-5/2016 від 29 січня 2016 року Теофіпольська селищна рада прийняла до комунальної власності територіальної громади смт. Теофіполь та передала в господарське відання комунальному підприємству "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' свердловини №1650, №1651, №8988/1, №8989/2 та №8990/3 з обслуговуючим обладнанням.

Згідно листа №35 від 10 лютого 2017 року, листа №4 від 23 січня 2019 року) начальник Теофіпольського ВУЖКГ звертався до Теофіпольської селищної ради з проханням передати земельні ділянки під свердловинами у постійне користування.

11 лютого 2020 року Комунальне підприємство "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради';' отримало дозвіл на спеціальне водокористування №22/ХМ/49д-20, яким надано дозвіл на фактичне водокористування десятьох свердловин, терміном дії з 11 лютого 2020 року по 11 лютого 2023 року, а саме:

1. свердловини №8783/1, №8784/2, №1639, №1640 та №5, розташовані в центральній частині смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області, басейн річки Полква, басейн річки Горинь, район басейну річки Дніпро;

2. свердловини №1650, №1651, №8990/3, №8988/1 та №8989/2, розташовані в північній частині (цукровий завод) смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області, басейн річки Полква, басейн річки Горинь, район басейну річки Дніпро.

Окремо для кожного річкового бассейну встановлено ліміти забору води з підземних джерел - 2357,7 м.куб на добу та 676,5 тис.м.куб на рік.

Пунктом 6 Умов передбачено, що у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.

У період з 04 жовтня 2021 року по 19 жовтня 2021 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проводилася позапланова перевірка дотримання КП "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' вимог природоохоронного законодавства.

Позапланова перевірка проводилася на підставі доручення Державної екологічної інспекції України №159 від 14 вересня 2021 року, наказу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області №875 від 20 вересня 2021 року з додатком та направлення на проведення позапланової перевірки №757/03 від 30 вересня 2021 року.

Перевіркою встановлено, що Комунальним підприємством "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' самовільно, без дозвільного документу (спеціального дозволу на користування надрами) використано протягом 2020 року підземних вод в кількості 193,6 тис. куб.м.; за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року підземних вод в кількості 166,1 тис. куб.м., про що Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області складено акт перевірки №772/03 від 19 жовтня 2021 року.

Зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта, зі сторони комунального підприємства відсутні. Натомість, комунальним підприємством "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' надано інформацію про фактичний об`єм використаних підземних вод, яку відображено у довідці до акта №139 від 19 жовтня 2021 року.

Згідно вказаної довідки №139 від 19 жовтня 2021 року, підписаної начальником Теофіпольського ВУЖКГ, КП "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' у 2020 році було видобуто підземних вод в кількості 193,6 тис. куб.м. (цукровий завод); за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року підземних вод в кількості 166,1 тис. куб.м. (крім смт. Теофіполь).

19 жовтня 2021 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення №008634, яким зафіксовано порушення посадовою особою КП "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' статей 16, 19 Кодексу України про надра.

28 жовтня 2021 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області винесено постанову №303/03 про накладення адміністративного стягнення на начальника КП "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20 липня 2009 року, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі.

Розмір шкоди згідно розрахунку проведеного 22 жовтня 2021 року, склав 784937,00 грн.

Претензія про сплату шкоди разом з розрахунком направлялись КП "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради'' 19 січня 2022 року, про що свідчить фіскальний чек від 19 січня 2022 року та список №537 згрупованих поштових відправлень. Однак, претензія залишена без відповіді, а сума без оплати.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема внаслідок самовільного користування надрами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової шкоди.

Правове регулювання цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стягнення збитків за самовільне користування надрами є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 17 квітня 2018 року по справі №909/285/16, від 04 травня 2022 року у справі №922/3228/20.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є:

- протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду,

- шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди,

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та

- вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Підземні води та джерела належать до водного фонду України (пункт 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України), а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра, вони є частиною надр.

Тобто, підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (статті 46, 48 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу (пункт 9 статті 44 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено безумовний обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

В матеріалах справи наявний дозвіл №22/ХМ/49д-20 від 11 лютого 2020 року, наданий відповідачу, на спеціальне користування двох водозаборів, на яких розташовано десять артезіанських свердловин, по п`ять свердловин на кожному водозаборі:

1. свердловини №8783/1, №8784/2, №1639, №1640 та №5, розташовані в центральній частині смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області, басейн річки Полква, басейн річки Горинь, район басейну річки Дніпро;

2. свердловини №1650, №1651, №8990/3, №8988/1 та №8989/2, розташовані в північній частині (цукровий завод) смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області, басейн річки Полква, басейн річки Горинь, район басейну річки Дніпро.

Разом з цим, як встановлено судами обох інстанцій та не заперечується відповідачем, дозвіл на користування надрами, отримання якого в разі використання підземних вод є однією з умов водокористування, у відповідача відсутній.

Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 цього Кодексу України про надра передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб.м. на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів можливо за сукупності трьох умов: 1) наявність права власності на земельну ділянку або права на користування нею, з надр якої видобуваються підземні води, 2) видобування води для власних господарсько-побутових потреб або централізованого (нецентралізованого) господарсько-питного водопостачання, 3) відсутність перевищення добової продуктивності водозабору підземних вод (300 куб.м.).

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, у даному випадку сукупність трьох умов відсутня, оскільки відсутні докази того, що земельні ділянки, на яких знаходяться артезіанські свердловини у період січня 2020 року вересень 2021 року перебували в оренді або на праві користування у відповідача, тобто відповідач не був у вказаний вище період землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, з яких він здійснював водозабір.

Таким чином, доводи апелянта про неперевищення ліміту водозабору в 300 куб.м. не беруться до уваги колегією суддів і з огляду на викладене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра. Тобто, в даному випадку, отримання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами є обов`язковим, оскільки саме цей дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод.

На обгрунтування позовних вимог Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області стверджує, що КП "Теофіпольське ВУЖКГ" в період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року здійснювало використання (видобування) підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням вимог статей 16, 19 Кодексу України про надра.

Позивач стверджує про наявність у діях відповідача усіх елементів складу правопорушення - самовільне користування надрами, внаслідок чого державі завдано збитки у розмірі 784937 гривень, розрахунок яких проведено позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних держави внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що розмір збитків нараховано за користування відповідачем надрами за відсутності спеціального дозволу на їх використання за період 01 січня 2020 року 30 вересня 2021 року.

За змістом частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно частин другої, третьої статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено у статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Органом уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області видано наказ №875 від 20 вересня 2021 року "Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) підприємств-забруднювачів водних ресурсів".

Додатком до наказу Державної екологічної інспекції України №159 від 14 вересня 2021 року визначено перелік водокористувачів-забруднювачів Хмельницької області, серед яких, під пунктом №13 є 03356080: Комунальне підприємство "Теофіпольське виробниче управління житловокомунального господарства" Теофіпольської селищної ради.

30 вересня 2021 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області оформлено направлення №757/03 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП Теофіпольського ВУЖКГ Теофіпольської селищної ради.

За результатами проведеної перевірки складено акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 19 жовтня 2021 року №772/03.

Згідно статті 21 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі надходження такого звернення суб`єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов`язаний розглянути його в установленому законом порядку.

Проте, як встановлено колегією суддів в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем результатів позапланової перевірки, що проводилась у період з 04 жовтня 2021 року по 19 жовтня 2021 року.

Відсутність доказів такого оскарження дозволяє дійти висновку про наявність правових підстав для врахування під час вирішення даного спору документів, складених Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області за результатами зазначеної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2024 року у справі №911/1549/22.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі №922/2317/21, від 26 липня 2022 року у справі №924/883/21, від 18 травня 2023 року у справі №914/669/22, для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №772/03 від 19 жовтня 2021 року підтверджується самовільне без спеціального дозволу користування відповідачем надрами (підземними водами). Акт перевірки підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Постанова про накладення адміністративного стягнення №303/03 від 28 жовтня 2021 року, у встановленому законодавством порядку не скасовувалась, штраф відповідачем сплачено.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах вина КП "Теофіпольське виробниче управління житлово-комунального господарства Теофіпольської селищної ради" є доведеною, а протилежні доводи апелянта є безпідставними.

Щодо посилань апелянта на неможливість отримати спеціальний дозвіл на користування надрами без документів, які підтверджують право власності чи користування земельними ділянками, на яких розташовані артезіанські свердловини, судом апеляційної інстанції зазначається наступне.

Згідно рішення №8-5/2016 від 29 січня 2016 року Теофіпольською селищною радою артезіанські свердловини було передано відповідачу в господарське відання ще в 2016 році. Саме на відповідача покладено обов`язок вчинення певних дій з оформлення спеціального дозволу. Тривале оформлення документів, необхідних відповідачеві для отримання спеціального дозволу, не виключає вини відповідача у цьому випадку. Сама по собі процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання. Тим більше, що поважні причини, які б перешкоджали здійснити таке оформлення протягом тривалого терміну (з 2016 року) не наведено.

Таким чином, самовільне, без спеціального дозволу, використання підземних вод, свідчить про порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (статті 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні зокрема у самовільному користуванні надрами (стаття 65 Кодексу України про надра).

В даному випадку, мова йде про шкоду, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди. Тобто, шкода це фактично міра відповідальності і відповідно доводити втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж витрати, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), як про те зазначає апелянт, не вимагається.

Порядок визначення розмірів відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389.

Згідно з пунктом 1.4 Методики, державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування шкоди.

Державним інспектором згідно з положеннями Методики проведено розрахунок розміру шкоди за період самовільного використання водних ресурсів (надр), а саме з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року (за 1 рік 9 місяців).

Розрахунок розміру відшкодування шкоди здійснено позивачем наступним чином: З сам = 5 х 359700 х 21,822/100 х 2 = 784937,00 грн.

При цьому, при обрахунку за весь період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року використано Методику розрахунку в редакції від 04 червня 2021 року, чинній на час складення акта перевірки із застосуванням подвійної Тар; фактичний об`єм води взято з довідки відповідача; ставку рентної плати за спеціальне використання підземних вод для смт. Теофіполь (Хмельницький район) взято згідно статті 255.5.2 Податкового кодексу України у розмірі 72,74 грн./100 куб.м. та враховано згідно із статтею 255.7 Податкового кодексу України застосування до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3 для житлово-комунальних підприємств.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2018 року у справі №925/119/18, від 02 лютого 2021 року у справі №911/2005/13.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що у період з 01 січня 2020 року по 03 червня 2021 року діяла Методика розрахунку, в редакції від 27 листопада 2015 року, а з 04 червня 2021 року по 30 вересня 2021 року діяла Методика розрахунку в редакції від 04 червня 2021 року.

Пункт 9.1 Методики, як в редакції від 27 листопада 2015 року, так і в редакції від 04 червня 2021 року і формула, за якою визначається розмір шкоди, є ідентичними. Згідно пункту 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 5 х W х Тар (грн.),

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води);

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м).

Натомість, пункт 9.2 Методики розрахунку в різних редакціях відрізняється.

Згідно пункту 9.2 Методики, в редакції від 27 листопада 2015 року, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Згідно пункту 9.2 Методики, в редакції від 04 червня 2021 року, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна), звітності за формою №7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо).

У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо їх встановлення існує, Тар збільшується в 2 рази.

З огляду на викладені редакції пункту 9.2 Методики розрахунку, основною відмінністю редакції від 04 червня 2021 року являється можливість застосування подвійного Тар у розрахунку.

Тобто, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що при розрахунку розмірів шкоди за період з 01 січня 2020 року по 03 червня 2021 року подвійний Тар не можливо застосувати; а за період з 04 червня 2021 року по 30 вересня 2021 року подвійний Тар може бути застосований. Натомість, використання позивачем Методики розрахунку лише в редакції від 04 червня 2021 року із застосуванням подвійного Тар на весь період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року призводить до помилкового розрахунку шкоди (завищеного).

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на помилковість використання при розрахунку розміру шкоди даних про об`єм води з довідки відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 9.2 Методики розрахунку, позивачу надано можливість обирати один з двох способів отримання інформації про фактичний об`єм води, або отримання пакету документів від відповідача, або отримання довідки відповідача.

При обрахунку позивач взяв фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (W), з довідки відповідача №139 від 19 жовтня 2021 року, підписаної начальником Теофіпольського ВУЖКГ, згідно якої у 2020 році було видобуто підземних вод в кількості 193,6 тис. куб.м. (цукровий завод); за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року підземних вод в кількості 166,1 тис. куб.м. (крім смт. Теофіполь). Тобто, загальний об`єм води використаної без дозвільних документів за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року склав 359700,00 куб.м.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що довідка №139 від 19 жовтня 2021 року є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить реквізити юридичної особи, дату, реєстраційний номер, підпис керівника. Тим більше, що інформацію про об`єми води, що використані самовільно, було внесено в акт перевірки. Жодних зауважень чи заперечень щодо об`ємів використаної води в акті відповідач не подавав.

З приводу можливості застосування подвійного Тар при розрахунку судами зазначається наступне.

Згідно з пунктом 7 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних обертів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Артезіанською свердловиною є інженерна водозабірна споруда, яка є вертикальною гірничою виробкою з невеликим розміром поперечного перерізу, що призначена для забору підземних вод з різних водоносних горизонтів.

Відповідно до пункту 5 Порядку державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання обсягу підземних вод, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2012 року №963 (в редакції чинній на час складення акта перевірки) водокористувачі облаштовують артезіанські свердловини, що експлуатуються, засобами вимірювання об`єму видобутих підземних вод (засоби вимірювання), які пройшли в установленому законодавством порядку державну метрологічну атестацію або повірку в повірочних лабораторіях підприємств і організацій, уповноважених на проведення державних випробувань або повірок.

Апелянт не заперечує, що свердловини засобами вимірювання об`єму видобутих підземних вод в період 01 січня 2020 року 30 вересня 2021 року не були облаштовані. За вимогами законодавства свердловини повинні бути облаштовані засобами вимірювання об`єму видобутих вод. Доказів неможливості встановлення таких засобів відповідач судам обох інстанцій не надано.

Таким чином, на підприємстві на час проведення перевірки був відсутній прилад обліку кількості води, що забирається зі свердловин. Вказана обставина свідчить про можливість збільшення у розрахунку позивача Тар у 2 рази.

Як вже вказувалось вище, розмір шкоди визначається на підставі затвердженої Методики, яка діє на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

З довідки про об`єм води №139 від 19 жовтня 2021 року неможливо встановити об`єм використаної води з 04 червня 2021 року по 30 вересня 2021 року, що необхідно для можливості застосування подвійного Тар. У довідці надано загальний період і загальний об`єм використаної води як за 2020 рік, так і за 9 місяців 2021 року. Тому, в даному випадку судами враховується, що за період 01 січня 2020 року 31 грудня 2020 року (об`єм використаної води 193600 куб.м.) використовується Методика розрахунку в редакції від 27 листопада 2015 року без застосування подвійного Тар. А за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року (об`єм використаної води 166100 куб.м.) використовується Методика розрахунку в редакції від 04 червня 2021 року (на час виявлення порушення) із можливістю застосування подвійного Тар.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неврахування місцевим судом Звітів про використання води форми №2ТП-водгосп, з яких можливо було встановити об`єм води використаний з 04 червня 2021 року по 30 вересня 2021 року, оскільки на підприємстві були відсутні прилади обліку води, а тому достовірність інформації відображеної в таких звітах не може бути об`єктивною.

Окрім того, при дослідженні судом змісту звітності 2ТП-водгосп /а.с. 85-86/, судом не виявлено даних, зазначених відповідачем у довідці /а.с.19/, наданій при перевірці. Натомість судом встановлено, що у відповідності до таблиці 3 звіту у 2021 році об`єм води, забраної із водного об`єкта, що врахований засобами вимірювальної техніки первинних водокористувачів складає 542,4 тис. куб.м.

Будь якого розрахунку видобутого об`єму води за 2021 рік відповідачем самостійно не здійснювалося, суду першої інстанції не надавалося, контррозрахунку із врахуванням зазначених обставин відповідачем також не здійснено, а тому заперечення в цій частині апеляційної скарги суд вважає необгрунтованими та недоведеними.

Визначення обсягів використаної води побічним методом (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо) не належить до компетенції позивача, через що, враховуючи принцип статті 19 Конституції України та наявність довідки від 19 жовтня 2021 року №139, наданої відповідачем до акта перевірки №772/03 від 19 жовтня 2021 року, твердження відповідача стосовно неповного дослідження всіх обставин справи під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), що на думку позивача вплинуло на неправильне застосування Методики під час розрахунку розміру шкоди є безпідставні.

З врахуванням викладеного, судом першої інстанції обгрунтовано здійснено власний розрахунок розміру відшкодування шкоди згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів із застосуванням формули З сам = 5 х W х Тар (грн.). Таким чином, розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів отриманий судом становить 573700,38 грн.

Таким чином, застосоване збільшення Тар у 2 рази під час здійсненого судом розрахунку розміру відшкодування збитків КП "Теофіпольське виробниче управління житлово комунального господарства Теофіпольської селищної ради" відповідає положенням пункту 9.2 розділу IX Методики.

Доводи апелянта, що ним внесено рентну плату за користування надрами і позивач неправомірно її не врахував при визначенні розміру шкоди є безпідставними, оскільки внесення плати за користування надрами не звільняє його від відповідальність за порушення законодавства про надра.

Щодо сплати відповідачем рентної плати за спеціальне водокористування колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Відповідно до пункту 251.1 статті 251 Податкового кодексу України рентна плата складається, зокрема, з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за спеціальне використання води.

Сплата відповідачем рентної плати за спеціальне водокористування, у період відсутності дозволу на спеціальне водокористування, не спростовує обов`язок відшкодувати завдану шкоду за спеціальне водокористування без дозволу.

Факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2018 року у справі №910/8682/16.

Таким чином, в даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення: протиправна поведінка; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; сама шкода; вина, яка полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства.

Отже, враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі положення у їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 573700,38 грн. У стягненні 211236,62 грн. - шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу обгрунтовано відмовлено.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Комунального підприємства Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теофіпольське виробниче управління житлово - комунального господарства Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у справі №924/536/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/536/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "13" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.