Рішення
від 11.12.2024 по справі 904/4103/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4103/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Бэлэвцова Т.С.;

від відповідача: Беззубкін С.М.;

дослідивши матеріали справи №904/4103/23

за первісним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС"

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

У липні 2023 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування» (далі - позивач, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" (далі - відповідач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 35.707.483,32 грн пені та 15.277.080,00 грн штрафу.

У серпні 2023 року відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача, у якому відповідач просить суд стягнути з позивача безпідставно отримані за банківською гарантією грошові кошти у розмірі 10.912.200,00 грн.

Судові витрати по справі відповідач просить суд стягнути з позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 і первісний, і зустрічний позов залишено без задоволення.

Через відділ документального забезпечення 28.12.2023 від відповідача надійшла заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, у якій відповідач просив суд стягнути з позивача 200.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.

Через відділ документального забезпечення 18.01.2024 від позивача надійшла заява про зменшення витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 з позивача на користь відповідача стягнуто 90.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 залишено без задоволення, апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 також залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2024 залишено без змін, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 залишено без змін.

За результатами розгляду касаційних скарг позивача та відповідача Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду постановою від 25.06.2024 касаційні скарги кожної із сторін задовольнив частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 скасував, справу №904/4103/23 передав на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Для нового розгляду справи №904/4103/23 автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024.

Ухвалою від 12.07.2024 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24.07.2024.

Через систему "Електронний суд" 23.07.2024 від позивача надійшло клопотання, у якому позивач просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату та подальші судові засідання здійснювати за участю позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 24.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 21.08.2024.

Через відділ документального забезпечення 31.07.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просив долучити до матеріалів справи письмові докази.

Через відділ документального забезпечення 12.08.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору.

Через відділ документального забезпечення 20.08.2024 від позивача надійшла заява про залишення клопотання від 31.07.2024 та долучених до нього доказів без розгляду, оскільки відповідачем подані докази поза межами процесуальних строків.

У судовому засіданні 21.08.2024 було оголошено перерву до 18.09.2024.

Через систему "Електронний Суд" 18.09.2024 від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 18.09.2024 було оголошено перерву до 17.10.2024.

Ухвалою від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024.

Через відділ документального забезпечення 13.11.2024 від позивача надійшла заява про зменшення витрат на оплату професійної правової допомоги.

У судовому засіданні 14.11.2024 було оголошено перерву до 28.11.2024.

У судовому засіданні 28.11.2024 було оголошено перерву до 11.12.2024.

За загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач має право викласти свої заперечення проти позову, зокрема шляхом подання відзиву) та надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Позивач має право надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи позивача (ч. 3 ст. 166, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Відповідач має право викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи відповідача (ч. 3 ст. 167, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має справо надати свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються міркування та аргументи третьої особи (ч. 3 ст. 168, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Таким чином, загальне правило подання доказів одночасно з позовом не обмежує права учасників справи доповнити як позов (так і інші заяви по суті спору) додатковими аргументами та доказами, навіть якщо вони існували на момент подачі позову (заяви по суті).

Відповідно до ч. 8 ст. 165, ч. 4 ст. 166, ст. 4 ст. 167, ст. 4 ст. 168 ГПК України відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (а, відповідно, і додаткові докази) подаються в строк, встановлений судом.

Ухвалою від 17.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті, роз`яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові пояснення та докази.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Разом із цим, суд покликаний сприяти учасникам справи у реалізації ними прав, передбачених ГПК України /одним із яких є право подання заяв по суті (ч. 4 ст. 161 ГПК України).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та за можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На думку суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц також наголосила, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Таким чином, суд виходить із того, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У даному випадку суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі суд враховав та надав оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

В судовому засіданні 12.12.2024 представники сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом

Оскільки відповідач несвоєчасно та частково поставив позивачу товар, останній нарахував до стягнення з відповідача пеню і штраф.

Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом

Відповідач послався на дію форс-мажорних обставин, які і перешкодили належному виконанню умов укладеного між сторонами договору.

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

Позивач за зустрічним позовом наголосив на тому, що умови укладеного договору з відповідачем за зустрічним позовом виконав належним чином і у повному обсязі, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни асортименту та кількості товару, що мав бути поставлений за договором.

Стислий виклад позиції відповідача за зустрічним позовом

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що порушення договору наявне, а тому отримання банківської гарантії відбулося правомірно.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; настання строку поставки товару; поставки товару; наявності/відсутності форс-мажорних обставин; наявності/відсутності підстав для стягнення пені і штрафу; правомірності заявлених первісних позовних вимог; наявності/відсутності підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій; порушення договору; підставності отримання відповідачем за зустрічним позовом банківської гарантії; правомірності зустрічних позовних вимог.

Суд встановив, що 12.01.2022 між АТ "Укргазвидобування" (покупець) та ТОВ "Нафтосервіс" (постачальник) укладено договір №УБГ12/015-22, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 5.1, 6.2, 6.3, 6.5 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві Лот 4 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті) (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком 1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком 3 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором та зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Відвантаження та відправка товару постачальником покупцю здійснюється тільки після отримання покупцем звіту незалежної інспекційної компанії та погодження покупцем відвантаження та відправки товару, щодо якого отримано звіт незалежної інспекційної компанії.

Згідно з пунктами 10.1, 11.1, 11.13 договору №УБГ12/015-22 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору і діє до 31.03.2023. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані в розділі XIV цього договору.

12.01.2022 АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Нафтосервіс" підписали специфікацію 1, в якій, зокрема, зазначили про таке:

1. Загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, становить 218.244.000 (двісті вісімнадцять мільйонів двісті сорок чотири тисячі) грн, у т. ч. ПДВ 36.374.000 грн. Вартість товару по цій специфікації включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати на отримання сертифіката походження товару, митні витрати понесені продавцем при митному оформлені товару, а також усі мита, податки, та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару.

2. Умови поставки товару: DDР (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки, вказаного в пункті 10.1 цієї Специфікації. Транспортні витрати з доставки товару в місце призначення включено в ціну товару.

3. Строк поставки товару: поставка згідно з графіком: 50 % обсягу - протягом 180 календарних днів з дати укладання договору, 50 % обсягу - протягом 240 календарних днів з дати укладання договору. Дострокова поставка дозволена.

4. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.

5. Гарантія на товар: (предмет закупівлі) становить 12 місяців з дати поставки товару і є не меншою від гарантійного строку виробника.

6. Виробник товару: Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія.

7. Рік виготовлення товару: Не більше 12 місяців з дати виготовлення товару на дату поставки.

10.1. Місце поставки:

Поставка залізничним транспортом:

- станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

- станція Полтава Південної залізниці, код 448709, отримувач: Полтавське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

- станція Шебелинка Південної залізниці, код 444106, отримувач: Шебелинське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

- станція Стрий Львівської залізниці, код 377408, отримувач: Стрийське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

Поставка автомобільним транспортом:

- ФБУ "Укрбургаз", Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК;

- ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м.Полтава, вул. Ковалівська, 5;

- ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська обл., Балаклійський район, с. П`ятигірське.

- ФБУ "Укрбургаз", Хрестищенське відділення бурових робіт, Харківська обл., Красноградський район, с. Наталине, вул. Промислова 7.

- ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Пукеничі, вул. Львівська. 15.

У додатку 3 до договору №УБГ12/015-22 сторони узгодили графік поставки товару від 12.01.2022, згідно з яким граничними датами поставки труб є 11.07.2022 та 09.09.2022.

Часткові поставки труб відбулися 28.10.2022, 31.10.2022, 03.11.2022, 07.11.2022, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000178, РН-0000179, РН-0000180, РН-0000181, РН-0000182, РН-0000183, РН-0000184, РН-0000185, РН-0000186, РН-0000187, РН-0000188 РН-0000191, РН-0000192, РН-0000193, РН-0000194, РН-0000195, РН-0000197, РН-0000198, РН-0000199, РН-0000200, РН-0000201, РН-0000202, РН-0000203, РН-0000204, РН-0000205.

Відповідач поставив з порушенням строку поставки товар обсягом 497,8366 тонн труби обсадної на загальну суму 54.127.748,88 грн. Решту товару відповідач не поставив.

В зв`язку з цим на підставі п. 7.9 договору №УБГ12/015-22 позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за несвоєчасно поставлену першу партію товару, а саме пеню в сумі 5.818.848,17 грн за періоди з 12.07.2022 по 27.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 02.11.2022, з 12.07.2022 по 06.11.2022, з 10.09.2022 по 06.11.2022 та 7 % штрафу від вартості непоставленого товару (із врахуванням ПДВ), що становить 3.788.942,42 грн.

Також на підставі п. 7.9 договору поставки від 12.01.2022 позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за непоставлений товар за договором, а саме пеню в сумі 29.888.635,15 грн за періоди з 12.07.2022 по 11.01.2023, з 10.09.2022 по 09.03.2023 та 7 % штрафу від вартості непоставленого товару (із врахуванням ПДВ), що становить 11.488.137,58 грн.

Отже, загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №УБГ12/015-22 становить 35.707.483,32 грн пені та 15.277.080 грн штрафу.

З метою виконання умов договору поставки від 12.01.2022 ТОВ "Нафтосервіс" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" (далі - ТОВ "Інко-Профіт") специфікацію від 14.01.2022 №6 до договору поставки від 02.02.2021 №0202/21, на підставі якої ТОВ "Інко-Профіт" зобов`язалося поставити на адресу ТОВ "Нафтосервіс" труби обсадні безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті, що відповідав асортименту товару за договором поставки, укладеним між сторонами.

Підписання між ТОВ "Нафтосервіс" і ТОВ "Інко-Профіт" специфікації №6 до договору поставки від 02.02.2021 №0202/21 було зумовлено тим, що ТОВ "Інко-Профіт" вже мав укладений контракт від 15.12.2021 №2030 з виробником необхідного позивачу товару - Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія. З метою виконання договірних зобов`язань перед ТОВ "Нафтосервіс" ТОВ "Інко-Профіт" уклало з виробником товару - Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія відповідну специфікацію для виготовлення та постачання зазначеної труби на адресу Товариства.

21.01.2022 ТОВ "Нафтосервіс" здійснило на користь ТОВ "Інко-Профіт" передоплату в сумі 10.000.000 грн за поставку товару, визначеного специфікацією №6 до договору від 02.02.2021 №0202/21, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.01.2022 №1178.

У свою чергу, ТОВ "Інко-Профіт" здійснило на користь Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія передоплату в сумі 1.103.370 Євро за замовлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.01.2022 №10.

АТ "Укргазвидобування" направило на електронну адресу ТОВ "Нафтосервіс" лист без дати, в якому повідомило про те, що обсадні труби, які повинні бути поставлені відповідно до умов договору №УБГ12/015-22, закуповувалися для використання під час буріння свердловин у 2022-2023 рр. Оновлена програма буріння свердловин АТ "Укргазвидобування" на 2022-2023 рр. передбачає використання обсадних труб, що повинні бути поставлені згідно з договором №УБГ12/015-22 в значно меншому обсязі, ніж заплановано до поставки. Беручи до уваги зазначене вище, АТ "Укргазвидобування" просило ТОВ "Нафтосервіс" розглянути можливість зменшення обсягу поставки обсадних труб за договором №УБГ12/015-22 шляхом укладення додаткової угоди.

Зазначений лист АТ "Укргазвидобування" виданий на бланку позивача, підписаний директором з буріння О. Потернак, виконавець В. Тернавщенков. При цьому копія листа не містить інформації щодо підписання зазначеними особами ані в письмовому виді власноруч, ані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

В цьому листі АТ "Укргазвидобування" виклало проект специфікації до додаткової угоди із зазначенням:

з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт3002Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт200. Всього: 500 тонн.

У відповідь 27.06.2022 ТОВ "Нафтосервіс" направило на адресу АТ "Укргазвидобування" лист № 2706/01, в якому надало згоду на пропозицію щодо зменшення обсягу поставки товару до наступних показників:

з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8x11,51 мм, гр. м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт3002Труба обсадна безшовна 177,8x11,51 мм, гр. м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт200. Всього: 500 тонн.

У зв`язку з продовженням дії форс-мажорних обставин, про які відповідач повідомляв раніше, постачальник просив про продовження строку поставки товару до листопада 2022 року згідно з договором №УБГ12/015-22.

Листом від 27.10.2022 ТОВ "Нафтосервіс" повідомило АТ "Укргазвидобування" про готовність до відвантаження трубної продукції згідно з договором поставки від 12.01.2022 та просило надати інформацію про зручні строки для вивантаження продукції.

У відповідь на вказаний лист АТ "Укргазвидобування" надало дозвіл на поставку, а саме в листі від 27.10.2022 №УБГ1914-1 повідомило:

"На Ваш лист від 27.10.2022 №2710 та відповідно до договору №УБГ12/015-22 БУ "Укрбургаз" надає дозвіл на поставку труб обсадних, безшовних з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті згідно з додатком 1 "Специфікація 1" та відповідно до додатку 5 "Технічні характеристики Товару", а саме:

з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, R3Т3002Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, R3Т200Місце призначення: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ "Укрбургаз".

Начальнику Красноградської БВТЗІК організувати отримання вищенаведеної продукції в установленому порядку в зазначеній кількості".

Зазначений лист АТ "Укргазвидобування" підписав заступник директора з МТЗ БУ "Укрбургаз" Є. Твєрдохлєбов шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

ТОВ "Нафтосервіс" виконало зобов`язання з поставки труб в кількості 497,8366 тонн за договором №УБГ12/015-22, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки від 12.01.2022, Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" (далі - АТ "БАНК АЛЬЯНС", Гарант, Банк) видало гарантію від 10.12.2021 №16002-21, згідно з якою Банк гарантує належне виконання ТОВ "Нафтосервіс" зобов`язань за контрактом/договором, що укладається за результатами закупівлі 21Т-216_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби Труби обсадні в асортименті (Лот 1 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою типу Батресс групи міцності Р-110); (Лот 2 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті); (Лот 3 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті); (Лот4 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті); (Лот 5 - ДК 021:20І5 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з інтегральною різьбою (безмуфтові) класу "Преміум" в асортименті); (Лот 6 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з інтегральною різьбою (безмуфтові) класу "Преміум" в асортименті) за 4 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсади: труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті) (оголошення UА-2021-09-09-007417-1 від 09.09.2021), укладеним між Принципалом (ТОВ "Нафтосервіс") і АТ "Укргазвидобування", іменованим надалі Бенефіціар.

Гарант справжнім безвідклично, безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі Бенефіціара, що не перевищує Лот 4: 10.912.200 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, на забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

23.12.2022 Банк отримав від АТ "Укргазвидобування" (Бенефіціара) SWIFT-повідомлення вимогу від 22.12.2022 за банківською гарантією від 10.12.2021 №16002-21, в якій покупець вимагав від Гаранта сплатити гарантію в сумі 10.912.200,00 грн, а підставами настання гарантійного випадку зазначив невиконання відповідачем зобов`язань за договором №УБГ12/015-22 у частині поставки товару в повному обсязі та в установлені цим договором строки.

Листом від 26.12.2022 №21.2.1/3583 Банк повідомив ТОВ "Нафтосервіс" про те, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вказаної вище вимоги відповідачу та просив його перерахувати грошові кошти в розмірі 10.912.200,00 грн.

З метою уникнення понесення додаткових фінансових втрат постачальник перерахував на рахунок Гаранта грошові кошти в сумі 10.912.200 грн як оплату за вимогою згідно з гарантією, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.12.2022 №3692.

29.12.2022 Банк перерахував грошові кошти в сумі 10.912.200,00 грн на користь АТ "Укргазвидобування", що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2022 №28665.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом первісних позовних вимог є стягнення 35.707.483,32 грн пені та 15.277.080,00 грн штрафу за несвоєчасну і часткову поставку товару за договором.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним. Докази зміни умов договору сторонами також не надано.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 гл. 54 ЦК України та § 1 гл. 30 ГК України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як встановлено судом, у додатку 3 до договору №УБГ12/015-22 сторони узгодили графік поставки товару від 12.01.2022, згідно з яким граничними датами поставки труб є 11.07.2022 та 09.09.2022.

Так, відповідач поставив з порушенням строку поставки товар обсягом 497,8366 тонн труби обсадної на загальну суму 54.127.748,88 грн. Решту товару відповідач не поставив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.9 договору поставки від 12.01.2022 передбачено, що в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до цього договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як встановлено судом, відповідач поставив з порушенням строку поставки товар обсягом 497,8366 тонн труби обсадної на загальну суму 54.127.748,88 грн. Решту товару відповідач не поставив.

Отже, загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №УБГ12/015-22 становить 35.707.483,32 грн пені та 15.277.080,00 грн штрафу.

У відзиві відповідач не висловив незгоди щодо методологічної та арифметичної правильності здійсненого позивачем розрахунку пені і штрафу, проте наголосив, що неналежне та часткове виконання зобов`язань за договором зумовлене дією форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. п. 8.2, 8.3 договору поставки від 12.01.2022 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата України, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Як вбачається за матеріалів справи, для виконання договору поставки відповідачем був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" договір поставки від 02.02.2021 №0202/21 і, зокрема, складено специфікацію №6 від 14.01.2022.

За умовами специфікації №6 від 14.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" зобов`язалось поставити на адресу відповідача труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті, що відповідав асортименту товару, визначеного договору поставки, який був укладений між сторонами договору.

Проте, 01.03.2022 відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" лист №0103-01, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" повідомило відповідача про настання форс-мажорних обставин (введений в Україні воєнний стан і наявний лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1) та неможливістю виконання договірних зобов`язань, зокрема, за специфікацією №6 від 14.01.2022.

У відзиві відповідач наголосив (арк. 185, том 1), що з огляду на вказаний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт", відповідач негайно звернувся до позивача з повідомленням про неможливість виконувати взяті на себе зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується листом від 02.03.2022 №0203/01.

В якості доказу направлення відповідачем листа від 02.03.2022 №0203/01 позивачу до справи долучено опис вкладення до цінного листа від 03.03.2022.

Також до матеріалів справи відповідачем було долучено скрин електронної пошти відповідача - info@nefteservice.com.ua, з якої вбачається направлення на електронні адреси позивача (office@ugv.com.ua та i.kozarovska@ukrburgas.com.ua) електронних листів, якими відповідач інформував позивача про настання форс-мажорних обставин, зокрема, листа від 02.03.2022 №0203/01.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 25.06.2024 зазначив, зокрема, таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили та не перевірили того:

чи мають встановлені обставини необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ними неможливості виконання Товариством зобов`язання з поставки товару в установлені строки конкретно за договором № УБГ12/015-22, зважаючи на поставку відповідачем частини товару (обсягом 500 тонн) упродовж жовтня-листопада 2022 року, тобто в період після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що в такому разі не виключає відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання;

чи викликана неможливість виконання зобов`язання саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин, з огляду на те, що простроченню виконання постачальником зобов`язання передувало порушення зобов`язань контрагентом ТОВ "Нафтосервіс" за договором поставки від 02.02.2021 № 0202/21 - ТОВ "Інко-Профіт", що може свідчити про неврахування судами викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 висновку щодо застосування положень частини 2 статті 218 ГК України, а саме про те, що обставини порушення зобов`язань контрагентами відповідача та відсутності в боржника (відповідача) необхідних коштів не вважаються обставинами непереборної сили.

Також Верховний Суд зазначив, що вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання постачальником вимог пункту 8.2 договору № УБГ12/015-22 в частині письмового повідомлення покупця про настання форс-мажорних обставин у встановлений 7-денний строк шляхом направлення відповідачем цінного листа від 02.03.2022 № 0203/01, який (висновок) ґрунтується на помилковому визнанні судами наявної в матеріалах справи копії опису вкладення до цінного листа від 03.03.2022 форми 107, що не містить обов`язкового реквізиту (номеру поштового відправлення - штрих-кодового ідентифікатора із 13 цифр), як належного та допустимого доказу на підтвердження обставин направлення 03.03.2022 Товариством листа від 02.03.2022 № 0203/01. За висновком Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій встановили певні обставини (направлення Товариством листа від 02.03.2022 №0203/01 на адресу позивача), що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - опису листа від 02.03.2022 №0203/01 вкладення до цінного листа від 03.03.2022, який не відповідає вимогам пункту 61 Правил №270. Суди попередніх інстанцій також не надали належної оцінки умовам пунктів 8.2, 11.13 договору поставки від 12.01.2022, якими чітко передбачено обов`язок Товариства в установлений вказаним договором 7-денний строк повідомити покупця (замовника) про виникнення обставин непереборної сили саме в письмовій, а не в електронній формі, внаслідок чого суди дійшли передчасного висновку про належне сповіщення відповідачем контрагента шляхом направлення електронного листа від 03.03.2022 на електронні адреси АТ "Укргазвидобування" і.kozarovska@ukrburgas.com.ua та office@ugv.com.ua.

Розглядаючи спір по суті, місцевий суд виходить із того, що за загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності, зокрема, є непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (п. 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Нормами глави 48 ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета. (постанова Верховного суду від 05.04.2018 у справі №910/1027/16).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно по листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яке було розміщено на її сайті, Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №923/878/21, той факт, що "28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022" сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягала доведенню Відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах».

За змістом пункту 8.1 договору №УБГ12/015-22 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Суд зауважує, що сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

У справі №904/4103/23 саме відповідач має довести існування конкретних обставин, які мали непереборний характер саме для товариства відповідача і завадили належному виконанню зобов`язань за договором №УБГ12/015-22.

Судом встановлено, що відповідачем було отримано Сертифікат №1200-23-1191 від 10.03.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою. Даним Сертифікатом встановлено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме військової агресії російської федерації проти України при виконанні договору №УБГ12/015-22 від 12.01.2022.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами.

Так, відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, договір №УБГ12/015-22 укладений сторонами 12.01.2022, виходячи з умов та обставин, які існували станом на дату укладення.

Однак, 24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було введено в Україні воєнний стан, у зв`язку з широкомасштабним вторгненням рф. У подальшому, відповідними Указами Президента України було продовжено дію воєнного стану на території України.

Як встановлено судом, відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" підписано специфікацію №6 від 14.01.2022 до договору поставки №0202/21 від 02.02.2021 (арк. 144, том 1), на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" зобов`язалось поставити на адресу відповідача труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті, що відповідав асортименту товару, який визначений у договорі поставки, укладеним з позивачем.

Тобто, належне виконання договору, який був укладений між сторонами договору №УБГ12/015-22 (сторонами у справі №904/4103/23) залежало від належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" зобов`язань за договором №0202/21 (з урахуванням положень специфікації №6 від 14.01.2022), укладеним з відповідачем.

В свою чергу, належне виконання умов специфікації №6 від 14.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" залежало від виконання контракту №2030 від 15.12.2021 Фірмою «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ», з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" і уклала вказаний контракт.

З метою обґрунтування існування обставин форс-мажору відповідач до справи долучає такі докази:

(1) лист Фірми «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» (Австрія) (виробника товару) від 01.03.2022, в якому він (виробник товару) повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" про те, що воєнний стан на території України перешкоджає виконанню договірних зобов`язань і ця ситуація знаходиться поза межами контролю та впливу фірми «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ»;

(2) лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" від 01.03.2022 за вих. №0103-01 (арк. 157, том 1), адресований відповідачу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" повідомило відповідача про неможливість постачання товару, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану;

(3) лист відповідача від 02.03.2022 за вих. №0202/01 (арк. 161, том 1), адресований позивачу, у якому відповідач повідомив позивача, з посиланням на лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, про неможливість постачання товару, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Крім цього, відповідач до справи долучив сертифікат №1200-23-1191 від 10.03.2022 Дніпровської Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сил) (військова агресія російської федерації проти України) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко-Профіт» щодо обов`язку (зобов`язання) в частині передачі товару - труб обсадних безшовних у кількості 2.030 тон, згідно специфікації №6 до договору №0202/21 від 02.02.2021 у термін з 01.03.2022.

Суд встановив, що за контрактом №2030 від 15.12.2021, укладеним між виробником вказаного товару - фірмою «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" здійснення поставки має відбуватися у відповідності до строків, визначених в специфікації та на умовах СІР Дніпро/Україна згідно Інкотермс 2010.

Суд відзначає, що CIP (англ. Carriage and Insurance Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару. Однак, за умовами CIP на продавця також покладається обов`язок щодо забезпечення страхування від ризиків втрати і ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування і оплачує страхові внески. Покупець повинний брати до уваги, що відповідно до умов терміну CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку здійснення перевезення в пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в розпорядження першого перевізника. За умовами терміна СІР на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Враховуючи вказане, суд вважає обставини щодо неможливості поставки товару виробником - фірмою «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» до міста Дніпра у липні 2022 року такими, що заслуговують на увагу, але не є такими, що звільняють відповідача від відповідальності.

Відповідач зауважив, що 23.08.2022 між фірмою «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" досягнуто домовленостей щодо поставки товару на територію України на умовах FCA Kindberg (Інкотермс 2010), що підтверджується як долученою до матеріалів справи копією додаткової угоди від 23.08.2022, так і відповідними митними деклараціями (арк. 146-172, том 4).

Суд відзначає, що FCA - це один із міжнародних термінів, включених до списку Інкотермс 2010. Група F взаємних зобов`язань свідчить про те, що постачальник звільнений від необхідності сплачувати всі послуги з транспортування товару від свого складу до місця призначення та розвантаження продукції.

Аналізуючи позицію відповідача та докази надані на її обґрунтування, суд доходить висновку, що заходи спрямовані на виконання договору, укладеного з позивачем, полягали у листуванні зі своїми контрагентами, які через введення в Україні воєнного стану фактично затримали поставку товару за договорами укладеними з відповідачем.

Більш того, обставини порушення зобов`язань контрагентами відповідача не вважаються обставинами непереборної сили.

Суд наголошує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, неможливість придбання товару у контрагентів - фірми «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" не може свідчити про неможливість поставки товару позивачу в межах спірного договору. Відповідачем не надано доказів пошуку вказаного товару на ринку України або на ринках Європи, з якою зберігалося сухопутне сполучення та здійснювалась доставка залізничним та автомобільним транспортом на територію України. При цьому, на такий пошук у відповідача було понад 4 місяці, оскільки відповідачу стало відомо про неможливість поставки товару в у ланцюгу контрагентів - фірми «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" від 01.03.2022. Отже з 01.03.2022 по 11.07.2022 у відповідача було достатньо часу для вжиття заходів щодо пошуку товару у інших контрагентів та виконання зобов`язання перед позивачем. Однак жодних заходів відповідач в цей час не вживав. Доказів зворотного суду не надав.

Також відповідачем не доведено відсутність вказаного товару на ринку України або на ринках Європи, що свідчить про те, що можливість виконання договірних зобов`язань перед позивачем у даному випадку не виключена повністю.

У даному випадку суд вважає, що відповідач не вжив жодних заходів щодо недопущення прострочення/непоставки поставки товару позивачу, а обмежився лише надсиланням позивачу листа про наявність форс-мажору.

Разом із цим, протягом періоду дії непереборної сили (військової агресії російської федерації проти України) відповідач частково поставив позивачу товар обумовлений договором, що вказує на наявність шляхів вирішення питання з поставки товару. При цьому, поставка товару відбулася за участю первісного виробника товару - фірми «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» (навіть не знадобилася заміна первісного виробника товару).

Суд відзначає, що у даній справі не має вирішального значення факт належного/неналежного повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) (як форма повідомлення, яка носить неофіційний характер, оскільки доказів підписання вказаного вище електронного листа кваліфікованим-електронним підписом відповідачем не надано, так і сам факт повідомлення), оскільки судом описані вище обставини, які свідчать про недоведеність у даній справі наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) саме за спірним договором - у правовідносинах щодо поставки товару з позивачем.

Суд не приймає вищезазначені обставини в якості доказів настання форс-мажору з тих підстав, що ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2024 у справі №913/308/23, від 25.06.2024 у справі №904/4103/23.

Отже, загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №УБГ12/015-22 становить 50 984 563.32 грн, із яких 35.707.483,32 грн пені та 15.277.080,00 грн штрафу і визнається судом обґрунтованою, арифметично і методологічно правильною.

Відповідач звертався до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій до 1.000.000,00 грн (а в подальшому із заявою про зменшення штрафних санкцій до 100.000,00 грн), у якій відповідач наголошує, що неустойка не є каральною санкцією, а має компенсаційний характер, а тому просить суд врахувати такі обставини:

дія форс-мажору на території України;

відсутність суттєвих збитків, які поніс позивач внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань;

належне виконання відповідачем зобов`язань взятих перед позивачем за договорами укладеними у період з 2021 року до 2022 року;

скрутний фінансовий стан відповідача;

фізичний стан кінцевого бенефіціарного власника відповідача;

економічний результат від виконання договору, укладеного з позивачем є меншим, аніж нараховані пеня і штраф.

Позивач надав суду заперечення проти зменшення заявлених до стягнення пені і штрафу, які полягають у такому:

позивач не вбачає виняткових обставин серед наведених відповідачем в якості підстави для зменшення заявлених до стягнення пені і штрафу;

позивач вважає хибними посилання відповідача на збитковість у 2023 році, враховуючи активну участь відповідача в торгах та великий обсяг замовлень.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у частині першій статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Виходячи з положень статей 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача штрафні санкції можуть бути зменшені до 1.000.000,00 грн з огляду на таке:

з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку сторони при всій своїх турботливості та обачності на момент укладення договору поставки (12.01.2022) не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як: запровадження воєнного стану, активні бойові дії на частині території України, заблоковане морське сполучення, аварійні та планові відключення електроенергії, довготривалі повітряні тривоги і т.ін. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 12.07.2022 по 09.03.2023;

загальна сума штрафних санкцій за непоставлений відповідачем товар становить 50.984.563,32 грн, що свідчить про загальну неспівмірність штрафних санкцій у спірних правовідносинах та не узгоджується з критеріями розумності, адекватності та справедливості штрафних санкцій, оскільки перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача і стає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (позивача);

відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Отже, сплата відповідачем гарантії на користь позивача у розмірі 10.912.200,00 грн не виключає можливість застосування до нього (відповідача) штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.

як неустойка (пеня і штраф) так і гарантія є способами забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням яких є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Отже, отримані позивачем від відповідача у вигляді гарантії грошові кошти у сумі 10.912.200,00 грн спроможні компенсувати можливі втрати (збитки), у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання відповідачем.

позивачем не спростовано того факту, що станом на теперішній час нових договорів щодо поставки товару подібного до того, що постачається відповідачем останній (позивач) не укладав, що може свідчити про те, що з початком повномасштабного вторгнення, а також тимчасовою окупацією частини території України, потреба у вказаній трубі у позивача відпала;

в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

судом береться до уваги причина невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, а саме: відмова 01.03.2022 виробника товару - Фірми «Фестальпине Тубуларс Гмбх Ко КГ» (Австрія) від поставки товару в Україну, на що відповідач не міг вплинути та ніяк не міг цього передбачити в момент укладення спірного договору поставки з позивачем (12.01.2022);

у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1 %), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому не можуть перетворюватися на джерело збагачення;

судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Отже, з урахуванням зменшення заявлених до стягнення пені і штрафу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 700.400,00 грн пені та 299.600,00 грн штрафу (всього 1.000.000,00 грн).

Подібних висновків про наявність підстав для зменшення неустойки дійшов також Верховний Суд постанові від 11.06.2024 у справі №904/4102/23 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" про стягнення неустойки (у подібних правовідносинах).

Предметом зустрічних позовних вимог є стягнення безпідставно отриманих за банківською гарантією грошових коштів у розмірі 10.912.200,00 грн.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні; зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони; гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень; до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).

Згідно зі ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

В матеріалах справи наявна банківська гарантія №16002-21 від 10.12.2021, за умовами якої Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" (далі - гарант, банк) гарантував належне виконання відповідачем (далі - відповідач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, постачальник, принципал) зобов`язань по виконанню контракту/договору, що укладається за результатами закупівлі 21Т-216_44160000-9 (оголошення №UА-2021-09-09-007417-с від 09.09.2021) принципалом з позивачем (далі - позивач, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, покупець, бенефіціар).

У банківській гарантії №16002-21 від 10.12.2021 вказано, що гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує Лот №4: 10.912.200,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Банківська гарантія №16002-21 від 10.12.2021 набирає чинності з дати її видачі, тобто з 10.12.2021 і діє до 26.12.2022 включно.

Позивач до позову долучив службову записку (щодо виставлення вимоги) заступника директора з МТЗ БУ «Укрбургаз» (з накладенням електронного цифрового підпису 22.12.2022), яка була адресована начальнику Казначейського департаменту АТ «Укргазвидобування», у якій заступник директора з МТЗ БУ «Укрбургаз» повідомив начальника Казначейського департаменту АТ «Укргазвидобування» про настання гарантійного випадку, а саме: станом на 22.12.2022 відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі, граничний термін якої 09.09.2022. Також у вказаній службовій записці зауважено, що відповідач мав поставити товар загальним обсягом 2.030 тонн, натомість поставив товар обсягом 497,7762 тонни. У зв`язку з наведеним, заступник директора з МТЗ БУ «Укрбургаз» просив начальника Казначейського департаменту АТ «Укргазвидобування» виставити вимогу банку-гаранту Акціонерному товариству «Комерційний Індустріальний Банк» про сплату суми у розмірі 10.920.200,00 грн.

Як встановлено судами під час вирішення даного спору, 23.12.2022 банк від бенефіціара отримав SWIFT-повідомлення з вимогою від 22.12.2022 (арк.174-175, том 1) за банківською гарантією №16002-21 від 10.12.2021, у якій бенефіціар вимагав у гаранта сплатити гарантію у сумі 10.912.200,00 грн.

Повідомленням від 26.12.2022 про отримання вимоги бенефіціара щодо банківської гарантії №16002-21 від 10.12.2021 (арк. 176, том 1) банк проінформував принципала про отримання SWIFT-повідомлення з вимогою та просив позивача за зустрічним позовом перерахувати грошові кошти для покриття можливих витрат за гарантією у сумі 10.912.200,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за зустрічним позовом (банк платника АТ КБ «Приватбанк») перерахував позивачу за зустрічним позовом (банк отримуваач АТ «Банк Альянс») грошові кошти у сумі 10.912.200,00 грн (платіжна інструкція №3692 від 29.12.2022 (арк. 177, том 1).

В подальшому, платник АТ «Банк Альянс» грошові кошти (у сумі 10.912.200,00 грн) принципала перерахував на рахунок бенефіціара, що підтверджується платіжним дорученням №28665 від 29.12.2022 (арк. 178, том 1).

Позивач за зустрічним позовом вважає отримання відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів за банківською гарантією безпідставним, оскільки в діях позивача за зустрічним позовом відсутнє порушення договору, яке полягає у частковій поставці товару. На думку позивача за зустрічним позовом сторони дійшли згоди щодо зміни та сортаменту товару, що мав бути поставлений за укладеним між сторонами договором, проте з такою позицією позивача за зустрічним позовом суд не погоджується з огляду на таке.

Сторони у п. 11.1 договору зазначили, що зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

Всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (п. 11.5 договору).

Враховуючи обставини неповної поставки товару за договором №УБГ12/015-22, а саме на суму 54.127.748,88 грн (при загальній вартості товару, що має поставлятися, яка становить 218.244.000,00 грн) та недоведеності узгодження з покупцем зміни обсягів та асортименту товару шляхом укладення додаткової угоди до договору поставки від 12.01.2022, наразі немає підстав для повернення постачальнику сплаченої суми гарантійного забезпечення, тоді як у розумінні положень ст. 562 ЦК України наявність форс-мажорних обставин не є підставою ані для відмови у виплаті гарантії, ані для її повернення.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про узгодження сторонами зменшення обсягів поставки товару за договором №УБГ12/015-22 шляхом обміну електронними листами, оскільки наявні в матеріалах справи листи не містять інформації про його підписання уповноваженими посадовими особами сторін ані в письмовій формі власноруч, ані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що унеможливлює ідентифікацію та перевірку повноважень особи-підписанта та, як наслідок, свідчить про відсутність оферти та акцепта.

Вказані висновки суду також узгоджуються з умовами пунктів 11.1 і 11.5 договору поставки від 12.01.2022, згідно з якими зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Окремо суд зазначає, що положеннями ч. ч. 7, 8 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» регламентовано, що у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

Позивач за зустрічним позовом у письмових поясненнях (арк. 183 зворот, том 4) зауважив, що істотні умов договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Суд звертає увагу, що ціна товару та обсяг закупівлі є істотними умовами договору, тому висновки позивача за зустрічним позовом в контексті зміни виробника товару є релевантними до питань зміни ціни товару та обсягів закупівлі.

Суд встановив, що договір №УБГ12/015-22 від 12.01.2022 був укладений за результатом проведеної процедури публічної закупівлі в системі електронних закупівель Prozorro.

Сторони, зокрема позивач за зустрічним позовом, не надали суду доказів оприлюднення повідомлення про внесення змін до договору, із зазначенням всієї інформації, яка визначена положеннями ч. 8 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

А тому суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не виконано нормативні вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» щодо оприлюднення повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, що, в свою чергу, також не доводить внесення відповідних змін до договору.

Таким чином, факт порушення договору в частині поставки товару вчасно та в повному обсязі є доведеним, що свідчить про підставність і обґрунтованість отримання відповідачем за зустрічним позовом банківської гарантії у сумі 10.912.200,00 грн, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Судові витрати

Оскільки за результатами нового розгляду суд визнав обґрунтованими первісні позовні вимоги та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимогах, то згідно зі ст. 129 ГПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" слід стягнути на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії «Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 764.768,44 грн судового збору за подання первісної позовної заяви, 1.147.152,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 1.223.629,52 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Господарський суд зазначає, що судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом у повній сумі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені і штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Витрати ТОВ "НАФТОСЕРВІС" за подання ним апеляційної та касаційної скарг підлягають покладенню на ТОВ "НАФТОСЕРВІС".

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом також покладаються на ТОВ "НАФТОСЕРВІС".

Відповідач також звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат на правничу допомогу (вх. 28.12.2023), у якій відповідач просив суд стягнути з позивача 200.000,00 грн витрат на оплату правової допомоги.

В свою чергу, АТ "Укргазвидобування" звернулося до суду із заявою про зменшення витрат на оплату професійної правової допомоги, у якій просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відшкодування витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги або зменшити її розмір на 98%.

З огляду на визнання первісного позову обґрунтованим та відмову у задоволенні зустрічного позову витрати ТОВ "НАФТОСЕРВІС" на професійну правову допомогу слід покласти саме на ТОВ "НАФТОСЕРВІС".

Підсумовуючи прийняте у справі рішення, суд відзначає, що таке рішення фактично полягає у визнанні первісного позову правомірним та обґрунтованим, однак суд, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, встановив наявність достатніх підстав для зменшення неустойки до 1.000.000,00 грн (тобто на 98,04%).

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" (49000, місто Дніпро, вулиця Юрія Кондратюка, будинок 58; ідентифікаційний код 32233161) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (63304, Харківська область, місто Красноград, вулиця Полтавська, будинок 86; код ЄДРПОУ ВП 00156392) 700.400,00 грн (сімсот тисяч чотириста грн 00 к.) пені, 299.600,00 грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот грн 00 к.) штрафу, 764.768,44 грн (сімсот шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят вісім грн 44 к.) судового збору за подання первісної позовної заяви, 1.147.152,00 грн (один мільйон сто сорок сім тисяч сто п`ятдесят дві грн 00 к.) судового збору за подання апеляційної скарги, 1.223.629,52 грн (один мільйон двісті двадцять три тисячі шістсот двадцять дев`ять грн 52 к.) судового збору за подання касаційної скарги.

В задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 13.12.2024.

Суддя С.А. Дупляк


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	11.12.2024
Оприлюднено	16.12.2024
Номер документу	123750501
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Чумак Ю.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.12.2024 по справі 904/4103/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/4103/23

Рішення від 11.12.2024

Рішення
від 11.12.2024 по справі 904/4103/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ