Рішення

від 03.12.2024 по справі 904/2495/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024м. ДніпроСправа № 904/2495/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури, смт Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. в інтересах

позивача-1: Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, смт Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.

позивача-2: Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради, смт Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінацентр", м. Кам`янське, Дніпропетровської обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи-підприємця Мазур Тетяни Володимирівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 645 344 грн 94 коп.

Представники:

від прокуратури: Ємельянов В.А., наказ про призначення, прокурор;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Крючкова В.В., виписка з ЄДР, керівник;

від позивача-2: Логвиненко В.М., довіреність, представник;

від відповідача: Переверзев І.В., ордер адвокат;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Cлобожанської окружної прокуратури в інтересах позивача-1: Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, позивача-2: Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінацентр" заборгованість у сумі 645 344 грн 94 коп., з яких: 240 419 грн 29 коп. - пеня, 404 925 грн 65 коп. - штраф.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю робіт № 130/В від 10.10.2023 в частині своєчасного та повного виконання робіт.

10.06.2024 та 11.06.2024 від прокурора через систему "Електронний суд" надійшли заяви про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 25.06.2024.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" позивачем-2 до суду подано заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 25.06.2024 підготовче засідання відкладено на 23.07.2024.

02.07.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що:

- підрядні роботи виконані відповідачем в повному обсязі;

- вартість виконаних робіт виявилася меншою за договірну ціну через помилку в проектній документації, а саме: відомість обсягів робіт було розраховано не вірно (із завищенням обсягів) та фактично менший обсяг робіт, ніж було передбачено проектно-кошторисною документацією;

- затягування строків виконання робіт відбулося з вини замовника.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки.

08.07.2024 позивачем-1 через систему "Електронний суд" подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача-1, за наявними в матеріалах справи документами.

15.07.2024 позивачем-2 через систему "Електронний суд" подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується з огляду на таке:

- обґрунтованість вартості підрядних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами;

- позивач-2 не вбачає жодної істотної підстави для продовження строку виконання зобов`язань за спірним договором, яка була б встановлена ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- замовником не вживались заходи щодо призупинення робіт об`єкту будівництва;

- в ході виконання будівельно-монтажних робіт підрядник порушив вимоги проектно-кошторисної документації при виконанні наступних робіт: нанесення горизонтальної дорожньої розмітки пластиком холодного нанесення, улаштування двошарових асфальтобетонних покриттів доріжок та тротуарів, установлення дорожніх знаків на одному стояку під час копання ям вручну однобічних. Саме через це у замовника не було правових підстав щодо прийняття робіт у повному обсязі, підписання актів та проведення оплати.

Ухвалою суду від 23.07.2024 підготовче засідання відкладено на 13.08.2024.

23.07.2024 прокурором через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив на позов, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується з огляду на таке:

- у відзиві відповідачем зроблено посилання зокрема, на несправедливе встановлення строків виконання робіт за договором, який на момент укладання договору складав 2 місяці, проте, на думку прокурора, підрядника влаштовували умови спірного договору на момент його підписання, та він розраховував на строки, зазначені в договорі;

- посилання відповідача на договір №187/В є безпідставним, оскільки вказаний договір не є предметом розгляду у справі №904/2495/24 та не має жодного відношення до виконання робіт за договором підряду № 130/В від 10.10.2023. Крім того, ціна зазначеного договору складає 102 488 грн 30 коп., в той час, як різниця в сумі договору та фактично сплаченій сумі за виконання робіт підрядником складає 1 648 253 грн 98 коп., однак вказану різницю відповідач позиціонує як роботи, які виконувалися за умовами договору № 187/В;

- у відзиві міститься інформація щодо завищення обсягу робіт, порівняно з фактичною потребою, проте у разі незгоди з об`ємом та вартістю робіт за договором, відповідач мав можливість ініціювати внесення змін до договору, але інформація щодо ініціювання зазначеного питання відсутня.

13.08.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про призначення у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз МЮУ.

На вирішення експертизи просить поставити наступні питання:

- Чи відповідають фактичні обсяги виконаних товариством з обмеженою відповідальністю Афінацентр робіт Робочому проекту Капітальний ремонт внутрішньоквартального проїзду по вул. Паркова в смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області. Коригування та актам приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 за листопад 2023 року, №2 за грудень 2023 року та №3 за грудень 2023 року на момент їх підписання, за Договором №130/В від 10.10.2023р. на закупівлю робіт по об`єкту Капітальний ремонт внутрішньоквартального проїзду по вул. Паркова в смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області. Коригування, укладеним між ТОВ Афінацентр та Відділом з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради ?

- Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

У підготовчому засіданні 13.08.2024 представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Прокурор заперечував, щодо задоволення вищезазначеного клопотання.

Представники позивачів підтримали позицію прокурора.

Представник позивача-2 надала до суду відповідь на відзив.

Представник позивача-1 подала заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Мазур Тетяну Володимирівну, м. Дніпро.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали заяву позивача-1.

Ухвалою суду від 13.08.2024 застосовано розумні строки при розгляді даної справи та відкладено підготовче засідання на 26.09.2024. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Мазур Тетяну Володимирівну.

У підготовчому засіданні 26.09.2024 оголошено перерву до 29.10.2024.

03.10.2024 від третьої особи засобом поштового зв`язку на адресу суду надійшли пояснення, в яких останній вказує таке:

- під час здійснення будівельних робіт інженером Мазур А.І. було виявлено невідповідність робіт, а саме: зміну типу асфальтобетонної суміші на тротуар, чим підрядник порушив умови договору, про що було зауважено у загальному журналі робіт;

- висновки щодо використання іншого типу асфальту та дорожньої розмітки були зроблені на підставі первинної бухгалтерської документації (акти КБ-2В, відомості ресурсів). Ці документи є прямим доказом порушення підрядником умов спірного договору.

В свою чергу, інженер з технічного нагляду відмовився підписати акти виконаних робіт (форми КБ-2В), саме через використання невідповідного типу асфальту та дорожньої розмітки. Це свідчить про те, що замовник не прийняв виконані роботи.

21.10.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, щодо пояснень третьої особи, в якій останній вказує наступне:

- на час виконання робіт та до самого закінчення робіт на об`єкті, зауваження інженера стосовно невідповідності робіт в загальний журнал робіт не вносилися;

- позивач-2 був сповіщений відповідачем про наміри по заміні асфальтобетонної суміші, про що свідчить лист № 11/12 від 11.12.2023 про направлення актів виконаних робіт за формою КБ/2 та довідку про їх вартість за формою КБ-3, а також заміни марки асфальтобетонної суміші на тротуарі.

23.10.2024 від позивача-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.10.2024 від прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якому остання просить відмовити у призначенні експертизи у даній справі.

У підготовче засідання 29.10.2024 третя особа явку повноважного представника не забезпечила. Того ж числа, від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника третьої особи.

У судовому засіданні представник відповідача просив залишити раніше подане клопотання про призначення експертизи у даній справі без розгляду. Відповідну заяву надає до канцелярії суду.

Без виходу до нарадчої кімнати суд задовольняє клопотання відповідача та залишає клопотання про призначення експертизи у справі без розгляду.

Ухвалою суду від 29.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024.

У судовому засіданні 14.11.2024 оголошено перерву до 03.12.2024.

03.12.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про відвід головуючого судді. В якості обґрунтування вказаної заяви останній посилається на те, що наприкінці судового засідання, яке відбулося 14.11.2024, суддя звернулася до прокурора із проханням надати додаткові пояснення щодо позиції відповідача, стосовно можливості зменшення розміру штрафних санкцій, передбаченого договором.

На думку заявника, дана дія свідчить про те, що суддя попередньо визнала факт порушення строків виконання підрядних робіт, який є спірним у справі та сформувала намір застосувати положення ст. 233 Господарського кодексу України, яке передбачає право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач вважає, що звернення до прокурора із пропозицією надати пояснення є проявом підтримки позиції позивача.

У призначене судове засідання 03.12.2024 позивач-1 та третя особа явку повноважних представників не забезпечили, третя особа про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача-1 та третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 03.12.2024 у задоволенні заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінацентр" про відвід судді Рудь І.А. від розгляду справи № 904/2495/24 відмовлено.

У судовому засіданні 03.12.2024 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзивах на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України Про прокуратуру, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Слобожанською окружною прокуратурою листами за № 66-1171ВИХ-24 від 22.03.2024 та за № 66-1794ВИХ-24 від 03.05.2024 повідомлено Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області та Відділ з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

У відповідях за №03-07/05/78 від 10.04.2024 та №01-17/170 від 08.05.2024 Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області та Відділ з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради повідомили, що заходи цивільно-правового характеру з метою стягнення штрафних санкцій за договором №130/В від 10.10.2023 не вживались.

Таким чином, з боку уповноваженого органу (Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради) допущено нездійснення відповідного захисту інтересів держави, а саме не пред`явлено до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання договору №130/В від 10.10.2023.

У зв`язку з чим, Слобожанська окружною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листами за № 66-1171ВИХ-24 від 22.03.2024 та за № 66-1794ВИХ-24 від 03.05.2024повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок порушення умов договору №130/В від 10.10.2023 в частині своєчасного виконання робіт, необхідність їх захисту шляхом стягнення штрафних санкцій, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

Предметом доказування у справі є обставини наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором №130/В від 10.10.2023.

09.08.2023 Відділом з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради проведено відкриті торги з особливостями (ID закупівлі: UA-2023-08-09/004905-a) на закупівлю «Капітальний ремонт внутрішньо квартального проїзду по вул. Паркова в смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області. Коригування.», з очікуваною вартістю закупівлі у розмірі 10 217 436 грн 00 коп.

Так, за результатами закупівлі 10.10.2023 між Відділом з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради (далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Афінацентр" (далі підрядник, відповідач) було укладено договір підряду №130/В (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується власними силами і засобами, в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об`єкті: «Капітальний ремонт внутрішньо квартального проїзду по вул. Паркова в смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області. Коригування.»; 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь за ДК 021:2015 єдиного закупівельного словника», а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації та договірної ціни (п. 1.2 договору).

Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).

Ціна цього договору дорівнює ціні пропозиції учасника-переможця торгів і становить 8 098 513 грн 00 коп., у тому числі ПДВ: 1 349 752 грн 17 коп. Договірна ціна є невід`ємною частиною цього договору та наводиться в додатку 1 до договору. Ціна даного договору є твердою (п. 3.1 договору).

Розрахунки замовником проводяться тільки за фактично виконані роботи у термін на протязі 30-ти календарних днів з моменту підписання замовником представлених підрядником належно оформлених актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), рахунку на оплату, та тільки в межах бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за виконані роботи здійснюються при отриманні замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору місце виконання робіт вул. Паркова, смт Слобожанське Дніпровського району, Дніпропетровської області.

Підрядник виконує роботи у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами та графіком виконання робіт (5.2 договору).

Замовник здійснює контроль і технічних нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт проекту, кошторису, будівельним нормам і правилам. При виявленні відхилень, замовник видає підряднику припис про їх усунення, а при серйозних порушеннях приймає рішення про зупинення робіт (п. 5.3 договору).

Роботи за договором повинні бути виконані відповідно до календарного графіку виконання робіт, що оформляється додатком 2 до договору і є його невід`ємною частиною (п. 5.4 договору).

Зміни в договорі щодо строків виконання робіт можуть вноситися за згодою сторін відповідно до умов Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, в тому числі у разі:

відсутності фінансування;

відсутності декларації на початок виконання будівельних робіт, виданою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю;

виникнення несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт;

подовження воєнного стану;

виникнення інших обставин (п. 5.5 договору).

Якщо відставання термінів виконання робіт з вини підрядника становить більше 30 календарних днів, замовник має право ставити питання про розірвання договору з оплатою за фактично виконану роботу (п. 5.6 договору).

Перегляд термінів виконання робіт оформляється додатковою угодою (п. 5.7 договору).

Підрядник може вносити пропозиції замовнику про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт на об`єкті. Такі зміни можуть бути прийняті за умови письмового погодження їх замовником та із внесенням сторонами, у встановленому порядку таких змін у договорі, у тому числі до календарного графіку виконання робіт (п. 5.9 договору).

Підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт, передбачених цим договором та додатками до нього, на протязі 3-х днів з моменту підписання даного договору, а у разі відсутності декларації на початок виконання будівельних робіт, виданою інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю, підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт, передбачених цим договором та додатками до нього, на протязі 3-х днів з моменту отримання такої декларації, якщо інше не буде письмово узгоджено сторонами (п. 5.10 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Сторони підписали додаток №2 до договору "Календарний план виконання робіт", відповідно до якого всі роботи мають бути виконані в строк до 31.12.2023.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2023 сторони погодили пункт 13.1 договору викласти в наступній реакції: «13.1. Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.».

Звертаючись з даним позовом прокурор зазначає, що згідно з інформацією, розміщеною на єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua, Відділом з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради сплачено за виконані роботи на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Афінацентр» суму у розмірі 6 450 259 грн 02 коп., відповідно до актів прийняття виконаних робіт № 1 від 04.12.2023 та № 2 від 25.12.2023.

Таким чином, на даний час залишаються невиконаними роботи на суму 1 648 253 грн 98 коп.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків календарного графіку виконання робіт чи введення в експлуатацію об`єкту з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну від суми невиконаних робіт та штрафу у розмірі 5% від загальної вартості робіт визначеної договором.

З огляду на викладене, у зв`язку із порушенням підрядником строків виконання робіт, прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 240 419 грн 29 коп. за період з 16.12.2023 по 26.04.2024 та штраф у розмірі 404 925 грн 65 коп.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).

Приписами частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

Доказів виконання спірних робіт у встановлений договором строк відповідач не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням пункту 7.2 договору прокурор нарахував відповідачу пеню за загальний період з 16.12.2023 по 26.04.2024 на загальну суму 240 419 грн 29 коп. та штраф (ставка 5%) на загальну суму 404 925 грн 65 коп.

Перевіркою наданого прокурором розрахунку пені та штрафу судом порушень не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих прокурором у підтвердження обґрунтування своєї позиції.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 240 419 грн 29 коп. та штрафу у сумі 404 925 грн 65 коп.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені та штрафу, заявлених прокурором до стягнення, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує: ступінь виконання боржником основного зобов`язання, оскільки відповідачем було виконано більшу частину передбачених договором робіт у визначений термін; відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору; відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання; очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи положення чинного законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, притримуючись принципу «справедливого балансу інтересів сторін», беручи до уваги невідповідність розміру стягуваної неустойки з наслідками порушення зобов`язання, запровадження на всій території країни воєнного стану, періодичних ракетних обстрілів, що вочевидь призводить до численних руйнувань промислових та цивільних об`єктів, що вплинуло на ведення господарської діяльності підприємств, суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від розрахованих прокурором.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінацентр" (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Курська, 45, кв. 2, код ЄДРПОУ 39107995) на користь Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 56б, код ЄДРПОУ 44432290) 120 209 грн 65 коп. пені, 202 462 грн 83 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінацентр" (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Курська, 45, кв. 2, код ЄДРПОУ 39107995) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 7 744 грн 14 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.12.2024.

Суддя І.А. Рудь