Постанова

від 13.12.2024 по справі 484/4666/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.12.24

22-ц/812/1832/24

Провадження № 22-ц/812/1831/24

Провадження № 22-ц/812/1832/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 грудня 2024 року м. Миколаїв

справа № 484/4666/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Паньковим Д.А., в приміщенні цього ж суду, у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Первомайський «Райагробуд» з зазначеним вище позовом.

Позивачка зазначала, що з 2014 року працювала у товаристві завідуючою лабораторією. 25 липня 2024 року була звільнена за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін, проте їй не була видана трудова книжка, яка під час її роботи зберігалася на підприємстві. Цими діями відповідач спричинив їй моральні страждання, які виразилась у порушені нормальних життєвих зв`язків, оскільки невидача трудової книжки спричиняла їй певні обмеження та виникла необхідність ініціювати судові процеси.

Посилаючись на порушення її трудових прав та спричинення цим порушенням моральних страждань, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 8000 грн середнього заробітку за період з 24 липня 2024 року по 24 серпня 2024 року, а також 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача участі у судових засіданнях не приймав, подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ Первомайський «Райагробуд» належним чином виконав вимоги трудового законодавства та у день звільнення ознайомив ОСОБА_1 з наказом про звільнення та провів повний розрахунок. Трудова книжка позивачки у товаристві не зберігалася, що підтверджується відсутністю відповідних записів у книзі обліку руху трудових книжок ТОВ Первомайський «Райагробуд». Також позивачкою не надано доказів її звернення до відповідача з вимогами про внесення запису про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника, або щодо відмови відповідача внести такий запис.

За таких обставин відповідач вважав позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено

Рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачкою не надано доказів того, що її трудова книжка знаходилась на зберіганні у ТОВ Первомайський «Райагробуд». Також позивачкою не надано доказів її звернення до відповідача з заявою про внесення до трудової книжки, що зберігається у нього, записів про звільнення. Доказів відмови ТОВ Первомайський «Райагробуд» у внесенні записів до трудової книжки також не надано.

Додатковим рішенням Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від25жовтня 2024року частково задоволено заяву представника відповідача, адвоката Скалова С.Ю. про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Первомайський «Райагробуд» 4000 грн витрат відповідача на правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

З цих підстав суд першої інстанції вважав достатнім розмір відшкодування 4000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду про недоведеність перебування її трудової книжки у ТОВ Первомайський «Райагробуд», оскільки стаття 24 КЗпП України в редакції станом на 02.02.2015 року не дозволяла відповідачу прийняти її на роботу без надання трудової книжки. Книга обліку руху трудових книжок ТОВ Первомайський «Райагробуд» не є належним та допустимим доказом, оскільки не прошита та не пронумерована як того вимагають норми законодавства щодо ведення цієї книги.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник відповідачау відзивіна апеляційнускаргу зазначав,що правила статті 24 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за № 110, не можуть беззаперечно свідчити про те, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 надала товариству свою трудову книжку. Той факт, що можливо при прийнятті на роботу ОСОБА_1 надала відповідачу свою трудову книжку для внесення даних про прийняття на роботу, відповідачем не оспорюється, проте жодних доказів того, що трудова книжка перебувала на зберіганні у відповідача до дня звільнення ОСОБА_1 позивачкою не надано.

Довід про те, що книга обліку руху трудових книжок ТОВ Первомайський «Райагробуд» не прошита та не пронумерована є безпідставним оскільки не відповідає дійсності.

З зазначених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Крім цього представник відповідача зазначав, що відповідач планує понести судові витрати при розгляді справи судом апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

04 грудня 2024 року до апеляційного суду надійшла заява ТОВ Первомайський «Райагробуд» про розподіл судових витрат, у якому відповідач просив стягнути на його користь 5000 грн витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позивачка та її представник участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не приймали, представник позивачки від її імені подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що згідно наказу № 1-К від 14 січня 2014 року ОСОБА_1 призначена завідуючою лабораторією ТОВ Первомайський «Райагробуд» за сумісництвом з оплатою 25% посадового окладу 2000 грн з 14 січня 2014 року.

20 лютого 2017 року на підставі наказу директора ТОВ Первомайський «Райагробуд» № 3-К від 20 лютого 2017 року ОСОБА_1 доручено виконання разом з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу з 20 лютого 2017 року.

Згідно наказу № 27-К від 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП.

Згідно копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТОВ Первомайський «Райагробуд» записи про наявність на підприємстві трудової книжки позивачки ОСОБА_1 відсутні.

Позиція апеляційного суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 10ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено і не оскаржується відповідачем, що з січня 2014 року позивачка ОСОБА_1 працювала у ТОВ первомайський «Райагробуд» завідуючою лабораторією за сумісництвом з оплатою 25 % посадового окладу.

Про прийняття ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом свідчить наказ №1-к (а.с. 16).

Також позивачкою надано суду копію наказу від 20 лютого 2017 року № 3-к про доручення ведення додаткової роботи (а.с. 16 зворот).

При цьому позивачка ОСОБА_1 не надала суду своєї трудової книжки, з якої можливо було б встановити яким було місце основної її роботи при прийнятті її на роботу за сумісництвом у ТОВ Первомайський «Райагробуд» та наявність чи відсутність інших записів, пов`язаних з її трудовою діяльністю.

Зазначивши у позовній заяві про те, що відповідач у день звільнення не надав їй трудову книжку, ОСОБА_1 ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не повідомила суд про те, яким чином і коли вона отримала трудову книжку та не обґрунтувала, чому просить стягнути середній заробіток саме за період 24 липня 2024 рок по 24 серпня 2024 року.

Відповідь на відзив ТОВ Первомайський «Райагробуд», поданий представником позивачки ОСОБА_2 також цієї інформації не містить.

У судові засідання суду першої та апеляційної інстанції ні позивачка ОСОБА_1 , ні її представник ОСОБА_2 не з`являлися, чим усунулися від надання особистих пояснень.

Статтею 116 КЗпП Українивизначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У правовідносинах із роботодавцем працівник є менш захищеною і більш економічнослабкою стороною, тому поведінка власника або уповноваженого ним органу у таких правовідносинах повинна бути послідовною.

Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 229ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Задля дотримання вказаних вимог закону суд першої інстанції дослідив у судовому засіданні книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, яка ведеться відповідачем ТОВ Первомайський «Райагробуд» та встановив, що за період роботи позивачки ОСОБА_1 на підприємстві трудова книжка нею до підприємства не здавалася. Книга обліку трудових книжок належним чином прошита та пронумерована, та ведеться відповідачем з 1996 року.

Отже, жодних доказів перебування у відповідача трудової книжки позивачки ОСОБА_1 суду не надано.

Клопотання про витребування будь-яких інших доказів сторона позивача не заявляла.

Також суд апеляційної інстанції враховує те, що позивачкою не надано доказів звернення до відповідача за отриманням трудової книжки та не повідомлено суду та не доведено коли саме і яким чином ОСОБА_1 отримала трудову книжку. Відсутність доказів вчинення таких дій позбавляє суд навіть непрямих доказів затримки відповідачем видачі трудової книжки.

Колегія суддів вважає за доцільне врахувати, що з набранням чинності Закону України від 05 лютого 2021 року №1217-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі (10 червня 2021 року) та після закінчення перехідного періоду, паперова трудова книжка фактично втрачає статус обов`язкового документу, але працівники, які хочуть отримувати відомості про трудову діяльність саме в паперовій формі, зможуть користуватися й надалі такою можливістю. Тобто, починаючи з10 червня 2021 року у роботодавця відсутній обов`язок у день звільнення на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Тому невнесення будь-яких відомостей про звільнення працівника у паперову трудову книжку та її невидача, не нестиме будь-яких наслідків для роботодавця. Крім того, також зазнала змін частина п`ята статті 235 КЗпП України, яка в редакції на момент виникнення спірних правовідносин не передбачає відповідальності роботодавця у разі затримки видачі трудової книжки.

За таких обставин, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.

З огляду на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги про відмову у стягненні витрат відповідача на правову допомогу, надану при розгляді справи судом першої інстанції, яка була стягнута додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року, то вони ґрунтуються на переконанні апелянта у безпідставності відмови у задоволенні позовних вимог щодо суті трудового спору.

Проте, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про правильність висновків суду першої інстанції по суті трудового спору, то додаткове рішення суду першої інстанції колегія суддів також вважає за доцільне залишити без змін.

При цьому колегія суддів враховує, що постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції належним чином дослідив пропорційність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу з предметом спору, його значенням для сторін, обсягом документів у справі, складність справи та наявність усталеної судової практики щодо такої категорії спорів.

З цих підстав апеляційний суд вважає, що додаткове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу у цій частині без задоволення.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягають залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідача про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, понесену при розгляді справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

До свого клопотання представник відповідача додав договір про надання правової допомоги від 22 грудня 2023 року, додаткову угоду від 25 листопада 2024 року та акт приймання-передачі наданих послуг.

З акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що сторонами узгоджено вартість робіт у розмірі 5000 грн, а саме:

-ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, первинна консультація клієнта, узгодження правової позиції щодо обрання ефективного захисту на стадії апеляційного розгляду справи;

-опрацювання нормативної бази, актуальної судової практики з питань, на які посилається апелянт;

-підготовка, складання та подання необхідних процесуальних документів (відзив, заперечення, пояснення, клопотання, інші необхідні процесуальні документи у справі);

-участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції;

-вчинення iншиx процесуальних дій, що необхідні/пов`язані із супроводженням справи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції;

-інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність"від 05липня 2012року договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з положеннями статті 30Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються: уразі задоволення позову - на відповідача; уразі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, визначаючи розмір витрат відповідача на надання правничої допомоги, апеляційний суд вважає, що не підлягають задоволенню витрати відповідача, понесені ним за надання представником таких послуг, як вчинення iншиx процесуальних дій, що необхідні/пов`язані із супроводженням справи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи, оскільки вони не конкретизовані та не мають чіткої вказівки на види робіт, що були виконані адвокатом.

Оплату виконання таких робіт, як ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, первинна консультація клієнта, узгодження правової позиції щодо обрання ефективного захисту на стадії апеляційного розгляду справи, опрацювання нормативної бази, актуальної судової практики з питань, на які посилається апелянт, підготовка, складання та подання необхідних процесуальних документів (відзив, заперечення, пояснення, клопотання, інші необхідні процесуальні документи у справі) та участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає достатнім у розмірі 1000 грн.

При ознайомленні з відзивом на апеляційну скаргу колегією суддів встановлено, що заперечуючи проти її задоволення, представник відповідача адвокат Скалов С.Ю., як на практику Верховного суду посилався на рішення судів першої інстанції, які не переглядалися судами апеляційної та касаційної інстанції.

Крім цього, визначаючи такий розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує, що при поданні апеляційної скарги апелянт не зазначав нових обставин справи, не посилався на нові докази, а судова практика у справах цієї категорії є сталою та за належного її вивчення при розгляді справи судом першої інстанції, не потребує додаткового вивчення на стадії апеляційного провадження.

Також до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь держави 1816, 80 грн судових витрат, за оскарження судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Проте, таке клопотання за заявою представника відповідача задоволенню не підлягає.

На стадії відкриття апеляційного провадження суд визначився з сумою судового збору, що підлягає сплаті позивачкою за подання апеляційної скарги.

Оскільки судовий збір сплачується позивачкою на користь держави, а не відшкодовується відповідачу, то його розмір на права та обов`язки відповідача не впливає, отже сторона відповідача не є зацікавленою у його сплаті позивачкою.

За клопотанням зацікавленої особи або з власної ініціативи це питання також може бути вирішене судом шляхом постановлення додаткового рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Перовомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення Перовомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року та залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» (кодза ЄДРПОУ03585403,знаходиться заадресою вул.Одеська,80,м.Первомайськ Миколаївськоїобласті) 1000 (одну тисячу) грн витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

---------------------------------

Повну постанову складено 13 грудня 2024 року