Постанова

від 10.12.2024 по справі 522/13093/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4110/24

Справа № 522/13093/22

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.

учасники справи:

позивач Обслуговуючий кооператив "Граф"

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача Стаценка Вадим Миколайович

розглянувши впорядку спрощеногопровадження (безповідомлення учасниківсправи відповіднодо ч.1ст.369ЦПК України)апеляційну ОСОБА_2 нарішення Приморськогорайонного судум.Одеси від22листопада 2023року, ухвалене у складі судді Шенцевої О.П., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Граф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

До Приморського районного суду м. Одеси 30.09.2022 року з позовною заявою звернувся представник Обслуговуючого кооперативу «Граф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОК «Граф» забезпечував житлово-комунальними послугами квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 . В межах покладених зобов`язань на ОК «Граф» та для утримання будинку та прибудинкової території, позивачем відповідними протоколами затверджувався розмір загальнообов`язкових членських внесків та платежів на обслуговування. Відповідач свої зобов`язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 21489 грн. Загальна заборгованість складає 25129,17 грн., з яких 21489 грн. - сума боргу, 1 181,60 грн. - три відсотки річних та 2458,57 грн. - інфляційні витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року позовну заяву Обслуговуючого кооперативу «Граф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що у позивача є право на стягнення коштів з відповідача комунальних послуг, як управителя будинку, за період 01.11.2019 року до 31.08.2021 року (згідно періоду зазначеному у позові).

Жодних даних про те, що відповідач будучи власником квартири АДРЕСА_2 , не отримував житлово-комунальні послуги, матеріалами справи не містять та в судових засіданнях стороною не представлено.

Суд вважає, що сума заборгованості за період з листопада 2020 року по серпень 2021 року підлягає перерахунку, а саме за тарифом 683,49 грн.

Відтак, за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року вартість внесків повинна складає 8085,36 гривень та з листопада 2020 року по серпень 2021 року становить 6834,90 грн., а загалом 14920,26 гривень.

Водночас, вартість послуг охорони ЗМБ та вивезення сміття відповідачем не спростована, а тому перерахунку не підлягає.

Щодо вимога про нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначив що задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернулись з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Граф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України переклав тягар доказування правомірності позовних вимог на відповідача. Також, у зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; та не відповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Вказує, акт прийому-передачі житлового комплексу з балансу на баланс не є підставою для стягнення на користь ОК «Граф» грошових коштів, не свідчить про надання ОК «Граф» будь-яких послуг мешканцям будинку, ним не визначено ані переліку ані вартості наданих послуг.

Договором доручення від 20.10.2020 року ТОВ «ХАНБЕР» уповноважило ОК «ГРАФ» виключно на представництво перед фізичними або юридичними особами власниками та користувачами об`єктів нерухомого майна, а також збір коштів від фізичних та юридичних осіб, але аж ніяк не на звернення до суду задля відшкодування таких коштів.

Також, вказаним договором не було визначено порядку відшкодування витрат до укладення цього договору, сторони дійшли згоди про те, що накопичена сума витрат до відшкодування визначається витратою і доходом відповідно того періоду, в якому були проведені розрахунку.

Отже, стягнення грошових коштів за період з 01.11.2019 року по 20.11.2020 року є необґрунтованим та безпідставним, висновки суду у вказаній частині не відповідають обставинам справи, як наслідок безпідставно стягнуто грошові кошти за вказаний період.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів надання будь-яких послуг та їх вартості, як і підстав для їх надання та відповідно стягнення за цей період.

Договором про надання послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20.11.2020 року-не визначено вартість витрат на утримання багатоквартирного будинку, не додано кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку. Більш того, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком, в порушення ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається не за домовленістю сторін, а самостійно Управителем, без погодження з ОСББ чи мешканцями будинку.

Зазначає,що позивачем не надано жодних розрахунків, кошторису чи обґрунтувань визначення вартості послуг з утримання багатоквартирного будинку.

Ухвалюючи рішення суд переклав тягар доведення обґрунтованості позовних вимог на відповідача.

В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів надання будь-яких житлово-комунальних послуг, їх фактичної вартості та підстав для їх стягнення, зокрема, договорів ТОВ «Ханбер» ТОВ «Екодом-1» чи OK «Граф» з постачальниками відповідних комунальних послуг, їх обсягу та вартості.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 25129,17 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів встановлено наступне.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Предметом позову є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з власника квартири в багатоквартирному житловому будинку.

Спірним є період з 01 листопада 2019 року по 31 серпня 2021 року.

Споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач, тобто фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п. 6, 9, 13 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №299843346 від 16.02.2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1930445651101 (а.с. 82-83).

Обслуговуючий кооператив «Граф» є неприбутковою організацією, створений та здійснює свою діяльність на підставі Господарського кодексу України «Закону України «Про кооперацію», інших нормативно-правових актів, що слідує зі статуту (а.с. 15-30).

Одними із видів діяльності кооперативу є:

-підвищення життєвого рівня членів та асоційованих членів кооперативу, захист їх майнових інтересів і соціальних потреб;

-належне утримання будинку та прибудинкової території;

-забезпечення сприяння членам та асоційованим членам кооперативу в отриманні комунальних послуг належної якості та обґрунтованими цінами та виконання ними своїх завдань, пов`язаних із діяльністю кооперативу.

Згідно з актом прийому-передачі від 01.11.2019 року, укладеного між ТОВ «Ханбер» та ОК «Граф» прийняв на власний баланс (в управління) завершений будівництвом об`єкт - будинок по АДРЕСА_3 .

Відповідно до договору доручення від 20.10.2020 року між тими ж сторонами де Довіритель-ТОВ «Ханбер» доручає, а Повірений-ОК «Граф» приймає в обслуговування Будинок та зобов`язання в межах договору здійснювати комплекс юридичних та фактичних дій від імені та в інтересах Довірителя, за його рахунок, та у відповідності до його вказівок та/або письмових заявок з метою представництва та захисту законних інтересів Довірителя перед юридичними та/або фізичними особами власниками або користувачами житлових та/або нежитлових приміщень багатоквартирного житлового Будинку. Повірений здійснює збір коштів від фізичних та юридичних осіб мешканців (користувачів) будинку для забезпечення життєдіяльності будинку, а також для відшкодування витрат Довірителю на комунальні послуги-електроенергію, водовідведення та постачання, технічного обслуговування ліфтів, витрат на опалення, повірку приладів, та інших послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності будинку, понесених Довірителем до моменту укладених прямих договорів з постачальниками комунальних послуг та Повіреним. (а.с.37-39).

Судом з`ясовано, що в період з 01.11.2019 року ОК «Граф», на підставі акту прийому-передачі від 01.11.2019 року, укладеного між ТОВ «Ханбер» та ОК «Граф», мав право на обслуговування будинку, його утримання та збір коштів з власників квартир у будинку по АДРЕСА_3 . (а.с. 35-36).

Відповідач, будучи власником квартири в будинку, який обслуговує ОК «Граф», отримує житлово-комунальні послуги за участі кооперативу, які входять до складу членських внесків, які зобов`язаний сплачувати.

14.07.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань внесено запис за номер 15561020000074668 про проведення державної реєстрації «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф», ЄДРПОУ 43708503.

Також судом встановлено, що між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Граф» та Обслуговуючим кооперативом «Граф» укладено 20.11.2020 року Договір про надання послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування, за яким Управитель зобов`язується надавати ОСББ послугу з управління та обслуговування багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСББ зобов`язується передати управителю будинок для управління та обслуговування (а.с. 49-53).

Після створення ОСББ «Граф» багатоквартирний будинок за адресою: по АДРЕСА_3 прийнятий на баланс саме у ОСББ «Граф», а не у ОК «Граф».

З моменту укладання даного договору відповідно до п. 8 Управитель, тобто ОК «Граф», має право вимагати від співвласників оплату наданої Послуги в порядку, розмірі, внеску на утримання багатоквартирного житлового будинку та у строки, встановлені рішенням Управителя.

У свою чергу кожен із співвласників зобов`язаний своєчасно оплачувати Управителю надані Послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим Договором. (п. 7).

ОСББ має право одержувати від Управителя своєчасно та належної якості Послуги згідно законодавства та умовами цього договору.( п.5).

Для утримання будинку та прибудинкової території ОК «Граф» затвердив розмір загальнообов`язкових членських внесків та платежів протоколами від 06.10.2020 р., 01.11.2020 р., 03.12.2020 р., 05.01.2021 р., 03.02.2021 р., 04.03.2021 р., 05.03.2021 р., 06.04.2021 р., 04.05.2021 р., 04.04.2021 р..

У зв`язку з тим, що станом на 01.09.2021 р. заборгованість мешканців за надані послуги по будинку перед ОК «Граф» становила 2 330 694,68 грн., 10.09.2021 року розірвано договір про надання послуг між ОК «Граф» та ОСББ «Граф» від 20.11.2020.

Так, в вересні 2021 року вищевказаний договір Угодою про розірвання договору про надання послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування був розірваний (а.с.81). Ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача є право на стягнення коштів з відповідача комунальних послуг, як управителя будинку, за період 01.11.2019 року до 31.08.2021 року (згідно періоду зазначеному у позові).

Проте, колегія суддів не погоджується частково з періодом стягнення та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для стягнення оплати за житлово-комунальні послугу саме ОК «Граф» у період з 14.07.2020 року до 20.11.2020 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

14.07.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань внесено запис за номер 15561020000074668 про проведення державної реєстрації «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф», ЄДРПОУ 43708503.

Враховуючи виникнення у об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» прав з дня державної реєстрації та за відсутності законодавчо встановленого обов`язку прийняття об`єднанням рішення про передачу йому функцій з управління будинком та про прийняття будинку на баланс від попереднього балансоутримувача чи управителя та зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності повноважень ОК «Граф» з дня державної реєстрації ОСББ «Граф» - 14.07.2020 року на здійснення управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 , підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за внесок на УБПТ, охорону та вивезення побутових відходів у період з 14.07.2020 року по 20.11.2020 року укладення договору між ОСББ «Граф» та ОК «Граф» про надання послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування, відсутні.

Згідно з розрахунком ОК «Граф» заборгованість ОСОБА_1 зі сплати житлово-комунальних послуг (внесок на УБПТ, охорона ЗМБ, вивезення сміття) за період з 01.11.2019 по 31.08.2021 виникла заборгованість в розмірі 21 489,00 грн.

Окрім того, на суму боргу 21 489,00 грн. ОК «Граф» нараховано 3 відсотки річних 1 181,60 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 458,57 грн.

Апелянт не погоджується з пред`явленими позивачем вимогами.

При цьому, жодних даних про те, що відповідач будучи власником квартири АДРЕСА_2 , не отримував житлово-комунальні послуги, матеріалами справи не містять та в судових засіданнях стороною не представлено.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чи відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння з: його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Хоч і ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року № 459/3958/15-ц).

В зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Крім того, непогодження споживача таких послуг з розмірами внесків, тарифами, тощо не є підставою повного звільнення його від такої оплати.

В той же час, враховуючи позицію відповідача щодо тарифів та періодів стягнення, суд вважає за необхідне позов задовольнити лише частково, виходячи з наступного:

Відповідно до розрахунку нарахувань та оплат за період з 01.11.2019 року по 31.08.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість відповідача склала 21489,74 грн., з яких заборгованість за внеском на УБПТ 15106,14 грн., за охорону ЗМБ 4067,80 грн., вивезення сміття 204,24 грн. (а.с. 84).

З розрахунку нарахувань та оплат за період з 01.11.2019 по 31.08.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року слідує, що помісячно нараховано по внеску на УБПТ розмірі - 673,78 грн.; охорона ЗМБ - 198,71 грн. За листопад 2020 року УБПТ - 898,07 грн., охорона ЗМБ - 210,41 грн. За грудень 2020 року УБПТ - 924,33 грн., охорона ЗМБ - 210,41 грн. За січень 2021 року УБПТ - 916,23 грн., за лютий 2021 року - 920,79 грн., за березень 2021 року - 879,11 грн., за квітень 2021 року - 842,56 грн., за травень - серпень 2021 року - 819,84 грн.

Крім того, згідно розрахунку вартість послуг по внеску за УБПТ за листопад 2020 року становить 898,07 грн. за грудень 2020 року - 924,33 грн.

Між тим, протоколом від 06.10.2020 року розмір внесків з 01.10.2020 року за УБПТ визначено 11,80 грн./м.кв.; протоколом від 01.11.2020 розмір внесків за УБПТ з 01.10.2020 року визначено 11,97 грн./м. кв., враховуючи площу квартири - 57.10 кв.м. розмір внесків на УБПТ за жовтень 2020 року мав становити або (57,10?11,80) 673,78 грн., або (57,10?11,97) 683,49 грн., а не 898,07 грн.

Також, за грудень 2020 року та січень 2021 року розмір внесків згідно протоколу загальних зборів від 01.11.2020 року має становити - 673,78 грн., а не 924,33 грн. та 916,23 грн. відповідно.

Окрім цього, не відповідають встановленим ОК «Граф» рішенням, оформленим протоколами загальних зборів, розрахунки вартості послуг на утримання будинку і за березень-серпень 2021 року.

В свою чергу, позивачем не спростовані дані твердження, а тому суд вважає, що сума заборгованості за період з листопада 2020 року по серпень 2021 року підлягає перерахунку, а саме за тарифом 683,49 грн.

Відтак, за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року вартість внесків повинна складає 8085,36 гривень та з листопада 2020 року по серпень 2021 року становить 6834,90 грн., а загалом 14920,26 гривень.

Водночас, вартість послуг охорони ЗМБ та вивезення сміття відповідачем не спростована, а тому перерахунку не підлягає.

Доводи відповідача про те, що суми внесків не відповідають затвердженим сумам не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, сума заборгованості за надані житлово-комунальні послуги складає 16574,83 гривень і складається з внесків на УБПТ, охорону ЗМБ та вивезення сміття.(враховуючи, що у період з 14.07.2020 року по 20.11.2020 року у ОК «Граф» відсутні підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за внесок на УБПТ, охорону та вивезення побутових відходів).

За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є частково обґрунтованою та підлягає зміні.

Між тим, у заявлених позовних вимогах до відповідача, позивач також просив стягнути на його користь 3 % річних у розмірі 1181,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2458,57 грн.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачена ст.625 ЦК України, полягає в тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Закріплена в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 березня 2018 року в справі № 401/710/15-ц, провадження №6-3193 св 18.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 922/175/18).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Попри це, дію частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було призупинено до 01.07.2020 згідно із Законом України від 17.03.2020 № 533-IX « Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а саме тимчасово з 18.03.2020 до 01.07.2020 нарахування пені за невнесення плати за житлово-комунальні послуги не здійснювалося.

Водночас, відповідно до Закону України від 17.03.2021 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема:

1) нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

2) припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі;

3) примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;

4) примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.

З огляду на вказане, вимога про нарахування 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає таке:

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених позивачем витрат, надано копію договору про надання правничої допомоги від 30.06.2022, укладеного між адвокатом Кротовим І.О. та ОК «Граф», а також ордер від 30 червня 2022 року на ім`я адвоката Кротова І.О., акт приймання-передачі наданих послуг до Договору від 30.06.2022 року про надання правничої допомоги від 11.06.2023 року та квитанцію про сплату ОК «Граф» витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до Договору від 30.06.2022 року про надання правничої допомоги від 11.06.2023 року вартість юридичних послуг в період з 30.06.2022 р. по 10.06.2023 р. складає 5000 грн., а саме: усна консультація з вивченням документів та їх правовий аналіз 1000 грн.; підготовка, направлення та забезпечення участі у справі 4000 грн.

В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 . лотого 2015 р. у справі «Барк шевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від, 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проте, на переконання суду, дана справа не є складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались.

З урахуванням вище вказаних обставин визначення представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт, суд вважав, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково у розмірі 500 грн.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за житлово-комунальні послуги не спростовано відповідачем, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо інших доводів, то вони не є такими що призвели б до скасування оскаржуваного рішення.

Проте, колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи апеляційного суду в частині відсутності підстав для стягнення оплати за житлово-комунальні послугу саме ОК «Граф» у період з 14.07.2020 року до 20.11.2020 року.

Іншій доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення та зменшити стягувану суму до 16574,83 гривень.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморськогорайонного судум.Одеси від22листопада 2023року змінити, зменшивши стягувану суму з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Граф» (код ЄДРПОУ: 43313982, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Морська, 8а) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі з 19192,30 грн. до 16574,83грн..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

В.А.Коновалова