ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2024 р. Справа № 911/2634/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від прокурора: Попельнюк В. В. (службове посвідчення № 069085 від 01.03.2023 р.);
від позивача: Матіюк Д. В. (самопредставництво - відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань);
від відповідача: Воробйова І. В. (адвокат ордер серії АІ № 1352375 від 16.02.2023 р.), Руденко Г. Б. (самопредставництво - відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань);
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області, м. Фастів, Київська область
в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Забір?я, с. Забір?я, Фастівський район
про скасування державної реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна, витребування об?єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Забір?я про скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1621447632224, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ „Забір`я на майновий комплекс по вул. Озерна 1 в с. Забір?я Фастівського району Київської області до складу якого увійшли, у тому числі: гідроспоруда № 1, гідроспоруда № 2, гідроспоруда № 3, гідроспоруда № 4, гідроспоруда № 5, гідроспоруда № 6, дамба № 7, кормова площадка № 8, гідроспоруда № 14, гідроспоруда № 15, гідроспоруда № 16, гідроспоруда № 17, гідроспоруда № 18, гідроспоруда № 19, гідроспоруда № 20, гідроспоруда № 21, гідроспоруда № 22, гідроспоруда № 23, гідроспоруда № 24, гідроспоруда № 25, гідроспоруда № 26, гідроспоруда № 27, гідроспоруда № 28, гідроспоруда № 29, кормова площадка № 30, гідроспоруда № 31, гідроспоруда № 32, гідроспоруда № 33, гідроспоруда № 34, гідроспоруда № 35, гідроспоруда № 36, гідроспоруда № 37, кормова площадка № 74, кормова площадка № 91, дамба № 92, дамба № 93, дамба № 94, дамба № 95, дамба № 96, дамба № 97, дамба № 98, дамба № 99, дамба № 100, гідроспоруда № 101, гідроспоруда № 102, гідроспоруда № 103, гідроспоруда № 104, гідроспоруда № 105, гідроспоруда № 106, гідроспоруда № 107, гідроспоруда № 108, гідроспоруда № 109, гідроспоруда № 110, гідроспоруда № 111, гідроспоруда № 112, гідроспоруда № 113; витребування на користь держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Забір`я гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою Київська область, Фастівський район, с. Забір?я, вул. Озерна, 1, а саме: гідроспоруду № l, гідроспоруду № 2, гідроспоруду № 3, гідроспоруду № 4, гідроспоруду № 5, гідроспоруду № 6, дамбу № 7, кормову площадку № 8, гідроспоруду № 14, гідроспоруду № 15, гідроспоруду № 16, гідроспоруду № 17, гідроспоруду № 18, гідроспоруду № 19, гідроспоруду № 20, гідроспоруду № 21, гідроспоруду № 22, гідроспоруду № 23, гідроспоруду № 24, гідроспоруду № 25, гідроспоруду № 26, гідроспоруду № 27, гідроспоруду № 28, гідроспоруду № 29, кормову площадку № 30, гідроспоруду № 31, гідроспоруду № 32, гідроспоруду № 33, гідроспоруду № 34, гідроспоруду № 35, гідроспоруду № 36, гідроспоруду № 37, кормову площадку № 74, кормову площадку № 91, дамбу № 92, дамбу № 93, дамбу № 94, дамбу № 95, дамбу № 96, дамбу № 97, дамбу № 98, дамбу № 99, дамбу № 100, гідроспоруду № 101, гідроспоруду № 102, гідроспоруду № 103, гідроспоруду № 104, гідроспоруду № 105, гідроспоруду № 106, гідроспоруду № 107, гідроспоруду № 108, гідроспоруду № 109, гідроспоруду № 110, гідроспоруду № 111, гідроспоруду № 112, гідроспоруду № 113, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1621447632224 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42908096 від 03.09.2018 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача безпідставними володінням та користуванням відповідачем вищевказаним нерухомим майном, що належить державі в особі позивача на праві власності та незаконно вибуло із його володіння, та безпідставним набуттям у власність та реєстрацією за відповідачем права власності на спірні об?єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/2634/23 за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ „Забір?я про скасування державної реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна, витребування об?єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 18.10.2023 р.
18.10.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 15.11.2023 р.
26.10.2023 р. до суду через систему „Електронний суд від відповідача надійшов відзив б/н від 25.10.2023 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
06.11.2023 р. до канцелярії суду від прокурора надійшла заява № 57/1-5733вих-23 від 02.11.2023 р. про зміну предмета позову, у якій він уточнив предмет поданого позову.
Заява № 57/1-5733вих-23 від 02.11.2023 р. прокурора про зміну предмета позову прийнята судом до розгляду.
14.11.2023 р. до суду через систему „Електронний суд від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.11.2023 р. про зупинення провадження у справі, у якому він просив суд зупинити провадження у справі до вирішення пов?язаної з нею справи № 911/1606/23.
15.11.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 06.12.2023 р.
27.11.2023 р. до суду через систему „Електронний суд від прокурора надійшли заперечення б/н від 27.11.2023 р. на клопотання про зупинення провадження у справі, що долучено судом до матеріалів справи.
29.11.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення № 10-25-30447 від 21.11.2023 р., що долучено судом до матеріалів справи.
04.12.2023 р. до канцелярії суду від прокурора надійшла відповідь № 57/1-6178вих-23 від 29.11.2023 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
06.12.2023 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 17.01.2024 р.
17.01.2024 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н від 16.01.2024 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
17.01.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 14.02.2024 р.
14.02.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 06.03.2024 р.
05.03.2024 р. до канцелярії суду від прокурора надійшли додаткові пояснення б/н від 05.03.2024 р., що долучено судом до матеріалів справи.
06.03.2024 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 10-25-6172 від 05.03.2024 р. відповіді на запитання у порядку ст. 90 ГПК України, що долучено судом до матеріалів справи.
06.03.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 03.04.2024 р.
02.04.2024 р. до канцелярії суду від прокурора надійшли заперечення № 15/4-89вих-24 від 02.04.2024 р. на клопотання про приєднання доказів, що долучено судом до матеріалів справи.
03.04.2024 р. до суду через систему „Електронний суд від відповідача надійшли заява б/н від 02.04.2024 р. про застосування строків позовної давності, у якій він просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю, та доповнення б/н від 02.04.2024 р. до заяви про зупинення провадження у справі, що долучено судом до матеріалів справи.
03.04.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 17.04.2024 р.
11.04.2024 р. до суду через систему „Електронний суд від прокурора надійшли заперечення б/н від 11.04.2024 р. на клопотання (заяву), що долучено судом до матеріалів справи.
17.04.2024 р. у підготовчому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки вирішення Господарським судом міста Києва справи № 911/1606/23 та набрання прийнятим судовим рішенням законної сили жодним чином не унеможливлює розгляд даної справи і в межах даної справи суд на підставі зібраних та поданих доказів може встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 15.05.2024 р.
25.04.2024 р. до канцелярії суду від прокурора надійшли заперечення № 57/1-1867вих-24 від 12.04.2024 р. на заяву про застосування строків позовної давності, що долучено судом до матеріалів справи.
15.05.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.06.2024 р.
05.06.2024 р. до суду через систему „Електронний суд від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.06.2024 р. про повернення до стадії підготовчого провадження, у якому він просив суд повернутись до стадії підготовчого провадження.
12.06.2024 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.
12.06.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 03.07.2024 р.
26.06.2024 р. до суду через систему „Електронний суд від Боярської міської ради надійшло клопотання б/н від 26.06.2024 р., у якому він просив суд залучити його до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
03.07.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 31.07.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання б/н від 26.06.2024 р. Боярської міської ради про залучення третьої особи.
31.07.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.09.2024 р.
11.09.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 18.09.2024 р.
18.09.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.10.2024 р.
09.10.2024 р. до суду через систему „Електронний суд від відповідача надійшли пояснення б/н від 09.10.2024 р., що долучено судом до матеріалів справи.
09.10.2024 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в його інтересах прокурором, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
13.05.1997 р. РВ ФДМ України по Київській області було прийнято рішення №2/22-ВП щодо приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я.
Наказом РВ ФДМ України по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998 р. Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство „Забір?я було перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Забір?я та затверджено статут ВАТ „Забір?я.
02.12.2003 р. РВ ФДМ України по Київській області та ВАТ „Забір?я було підписано Акт прийому - передачі державного майна у власність ВАТ „Забір?я, за яким було передано майно загальною вартістю 1 303 232 грн.
Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ „Забір?я, згідно з наказом РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 р. №5-25-7/27, ВАТ „Забір?я було передано, зокрема: став нагульний № 1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 5 , що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 1, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 2, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 6, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний (зимувальний) № 1-7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.
26.03.2009 р. та 11.06.2009 р. КП „БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 за реєстраційними номерами 26858715 та 27513012 відповідно, проведена державна реєстрація прав власності ВАТ „Забір?я на вказане майно.
В подальшому ВАТ „Забір?я було перейменовано на ПАТ „Забір?я.
Як вбачається із матеріалів справи, у листопаді 2012 р. Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Публічного акціонерного товариства „Забір`я про визнання недійсним та скасування наказу РВ ФДМ по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 в частині передачі відповідачу 2 наступних водних об`єктів: став нагульний № 1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 1, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 2, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 6, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний (зимувальний) №1-7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; про витребування з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі Фонду державного майна України вказаних об`єктів та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на них.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2013 р. у справі № 12/116-12/21 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Публічного акціонерного товариства „Забір`я про визнання частково недійсним та скасування наказу, витребування майна та визнання права власності відмовлено у задоволенні позову повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 р. у справі № 12/116-12/21 скасовано і прийнято нове рішення, яким вирішено позов задовольнити повністю та визнати недійсним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ПАТ „Забір`я наступних водних об`єктів: став нагульний № 1 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; став нагульний № 2 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; став нагульний № 3 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 4 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 5 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 1 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 2 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 3 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 4 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 5 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 6 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; вирощувальний став № 1 (зимувальний) № 1-7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на водні об`єкти передані ПАТ „Забір`я наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 р. № 5-25-7/27 про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Забір`я, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Леніна, 98, зокрема: став нагульний № 5 (1Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 52) став нагульний № 1 (Б); став нагульний № 7 (2Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 53) став нагульний № 2 (Б); за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Озерна, 1, зокрема: став нагульний - 3 № 19-20, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 54) став нагульний № 3; став нагульний - 4 № 21-22, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 55) став нагульний № 4; став нагульний - 5 № 23-27, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 56) став нагульний № 5; став нагульний - 7 № 46-48, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 57) став нагульний № 7; став вирощування 1-7 № 28-38, згідно Переліку до Наказу - (п/№№ 59-65), зокрема: став вирощувальний № 1; став вирощувальний № 2; став вирощувальний № 3; став вирощувальний № 4; став вирощувальний № 5; став вирощувальний № 6; став вирощувальний № 7; став нагульний 1-7 - № 39-45, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 66) вирощувальний став № 1 (зимувальний) № 1-№7; витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПАТ „Забір`я водні об`єкти передані останньому наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 р. № 5-25-7/27 про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Забір`я, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Леніна, 98, зокрема: став нагульний № 5 (1Б), згідно Переліку майна до Наказу - (гі/№ 52) став нагульний № 1 (Б); став нагульний № 7 (2Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 53) став нагульний № 2 (Б); за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Озерна, 1, зокрема: став нагульний - 3 № 19-20, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 54) став нагульний № 3; став нагульний - 4 № 21-22, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 55) став нагульний № 4; став нагульний - 5 № 23-27, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 56) став нагульний № 5; став нагульний - 7 № 46-48, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 57) став нагульний №7; став вирощування 1-7 № 28-38, згідно Переліку до Наказу - (п/№№ 59-65), зокрема: став вирощувальний № 1; став вирощувальний № 2; став вирощувальний № 3; став вирощувальний № 4; став вирощувальний № 5; став вирощувальний № 6; став вирощувальний № 7; став нагульний 1-7 - № 39-45, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 66) вирощувальний став № 1 (зимувальний) №1-№7; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в дохід Державного бюджету України 536, 50 грн судового збору за подання позову; стягнути з Публічного акціонерного товариства Забір`я в дохід Державного бюджету України 536, 50 грн судового збору за подання позову; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в дохід Державного бюджету України 286, 75 грн судового збору за подання апеляційної скарги; стягнути з Публічного акціонерного товариства „Забір`я в дохід Державного бюджету України 286, 75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у справі № 12/116-12/21 залишено без змін.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у справі № 12/116-12/21 скасовано за нововиявленими обставинами та застосовано строк позовної давності щодо позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, Публічного акціонерного товариства „Забіря про визнання частково недійсним та скасування наказу, витребування майна та визнання права власності; рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013р. у справі № 12/116-12/21 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 р. у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Забір`я про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. зі справи № 12/116-12/21 відмовлено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. зі справи № 12/116-12/21 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. зі справи № 12/116-12/21 залишено в силі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. відмовлено Публічному акціонерному товариству ,,Забір?я в задоволенні заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. по справі №12/116-12/21 за нововиявленими обставинами.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. у справі №12/116-12/21 залишено без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини також були встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у справі № 12/116-12/21 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Публічного акціонерного товариства „Забір`я про визнання частково недійсним та скасування наказу, витребування майна та визнання права власності.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
08.08.2018 р. суб?єктом державної реєстрації прав приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 та технічного паспорту № 11 від 20.06.2018 р., виготовленого ФОП Нестеренко О. М., було проведено державну реєстрацію права власності за Приватним акціонерним товариством „Забір?я (ідентифікаційний код 00476665) на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1621447632224 майновий комплекс із складовими частинами згідно з переліком, у тому числі, спірними об?єктами нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, що підтверджується Інформацією № 330948915 від 02.05.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, наявною у матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ТОВ „Забір?я є правонаступником усіх прав та обов?язків ПРАТ „Забір?я, яке до цього найменовувалось як ПАТ „Забір?я та ВАТ „Забір?я, що підтверджується витягом № 562085651491 від 14.08.2023 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як було зазначено вище, прокурор в інтересах позивача у своїй позовній заяві, просить суд витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння ТОВ „Забір`я гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою Київська область, Фастівський район, с. Забір?я, вул. Озерна, 1, а саме: гідроспоруду № l, гідроспоруду № 2, гідроспоруду № 3, гідроспоруду № 4, гідроспоруду № 5, гідроспоруду № 6, дамбу № 7, кормову площадку № 8, гідроспоруду № 14, гідроспоруду № 15, гідроспоруду № 16, гідроспоруду № 17, гідроспоруду № 18, гідроспоруду № 19, гідроспоруду № 20, гідроспоруду № 21, гідроспоруду № 22, гідроспоруду № 23, гідроспоруду № 24, гідроспоруду № 25, гідроспоруду № 26, гідроспоруду № 27, гідроспоруду № 28, гідроспоруду № 29, кормову площадку № 30, гідроспоруду № 31, гідроспоруду № 32, гідроспоруду № 33, гідроспоруду № 34, гідроспоруду № 35, гідроспоруду № 36, гідроспоруду № 37, кормову площадку № 74, кормову площадку № 91, дамбу № 92, дамбу № 93, дамбу № 94, дамбу № 95, дамбу № 96, дамбу № 97, дамбу № 98, дамбу № 99, дамбу № 100, гідроспоруду № 101, гідроспоруду № 102, гідроспоруду № 103, гідроспоруду № 104, гідроспоруду № 105, гідроспоруду № 106, гідроспоруду № 107, гідроспоруду № 108, гідроспоруду № 109, гідроспоруду № 110, гідроспоруду № 111, гідроспоруду № 112, гідроспоруду № 113; та скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди, а саме: гідроспоруда № 1, гідроспоруда № 2, гідроспоруда № 3, гідроспоруда № 4, гідроспоруда № 5, гідроспоруда № 6, дамба № 7, кормова площадка № 8, гідроспоруда № 14, гідроспоруда № 15, гідроспоруда № 16, гідроспоруда № 17, гідроспоруда № 18, гідроспоруда № 19, гідроспоруда № 20, гідроспоруда № 21, гідроспоруда № 22, гідроспоруда № 23, гідроспоруда № 24, гідроспоруда № 25, гідроспоруда № 26, гідроспоруда № 27, гідроспоруда № 28, гідроспоруда № 29, кормова площадка № 30, гідроспоруда № 31, гідроспоруда № 32, гідроспоруда № 33, гідроспоруда № 34, гідроспоруда № 35, гідроспоруда № 36, гідроспоруда № 37, кормова площадка № 74, кормова площадка № 91, дамба № 92, дамба № 93, дамба № 94, дамба № 95, дамба № 96, дамба № 97, дамба № 98, дамба № 99, дамба № 100, гідроспоруда № 101, гідроспоруда № 102, гідроспоруда № 103, гідроспоруда № 104, гідроспоруда № 105, гідроспоруда № 106, гідроспоруда № 107, гідроспоруда № 108, гідроспоруда № 109, гідроспоруда № 110, гідроспоруда № 111, гідроспоруда № 112, гідроспоруда № 113, у складі об?єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 1621447632224, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ „Забір?я на майновий комплекс по вул. Озерна, 1, в с. Забір?я Фастівського району Київської області.
З приводу вказаних позовних вимог позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.
Відповідно до ст. 319 цього ж кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
4. Власність зобов`язує.
5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Статтею 321 цього ж кодексу передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
3. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з ст. 328 цього ж кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 331 цього ж кодексу право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Київський апеляційний господарський суд, вирішуючи спір у справі № № 12/116-12/21, у своїй постанові від 01.04.2013 р. встановив та зазначив, що:
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) водний об`єкт - це сформований природою або створений штучно об`єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт).
Ставок це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.
Водойма це безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт.
В ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти.
Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Виходячи з вищенаведених правових норм, майно (стави), передане на підставі наказу відповідача-1 від 02.06.1998 р. №5-25-7/27 у власність відповідачу-2, є водними об`єктами, тобто об`єктами власності народу України, які в силу закону можуть надаватися тільки у користування.
Відповідно до ст. ст. 1, 5 названого Закону (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об`єктами права власності Українського народу.
Тобто, на законодавчому рівні було чітко визначено які об`єкти підлягають приватизації, а які ні.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.05.1993 р. №3179-XII) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Згідно з чинними на час приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір??я ДБН А.3.1-3-94 „Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 р. № 48, споруда - об`ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
З наведеного вище вбачається, що спірні стави не можуть вважатися будівлями або спорудами, з внесенням яких до Переліку нерухомого майна, переданого у власність Відкритого акціонерного товариства „Забір`я на підставі наказу відповідача-1 від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27, відбувся перехід права постійного користування до відповідача-2 на зайняті ними земельні ділянки згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII).
Окрім того, в п. 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (чинного на момент реєстрації відповідачем-2 права власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
У відповідності до наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 р. № 252 гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 р. № 906, від 29.03.2004 р. № 251 гідротехнічна споруда це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод.
У відповідності до пп. „а, „г ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення, зокрема, мають водні ресурси та гідротехнічні захисні споруди.
Стави, як штучні водойми, належать до водного фонду України, є водними об`єктами та виключно власністю народу України і можуть надаватися тільки у користування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів у галузі регулювання водних відносин на їх території належить розпорядження водними об`єктами місцевого значення.
В процесі судового розгляду було з`ясовано, що стави, передані у власність відповідачу-2 на підставі наказу відповідача-1 від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27, є штучними водними об`єктами місцевого значення, тому розпорядження цими об`єктами не належало до компетенції державних органів приватизації.
Наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 р. № 1450 було затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно (далі Порядок).
В п. 1.2 Порядку передбачено, що його метою є впорядкування обліку нерухомого майна, що приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду, переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Порядку невід`ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток № 1). На вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству (додаток №2).
З матеріалів справи вбачається, що перелік нерухомого майна, переданого у власність відповідачу-2 згідно з наказом відповідача-1 від 02.06.1998 р. № 5/25-7/27, оформлений відповідно до вищезгаданого Порядку, про що свідчить напис у верхньому правому куті переліку, а саме (мовою оригіналу): „Додаток № 2 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 р. №1450.
Отже, перелік переданого у власність відповідачу-2 майна не міг бути складений по формі, встановленій Порядком, за півтора місяця до затвердження цього Порядку.
За результатами перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ відповідача-1 від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 „Про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство та перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству „Забір`я, яким відповідачу-2 було передано у власність водні об`єкти на території Київської області, а саме: став нагульний № 1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 1, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 2, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 6, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний (зимувальний) № 1-7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл., були прийняті з порушенням ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 5, 7 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств, ст. 6 Водного кодексу України.
Відповідач-2 набув право власності на вказані водні об`єкти в порушення вимог законодавства, чинного на дату видачі наказу відповідача-1 від 02.06.1998 р. № 5/25-7/27 та складання переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству „Забір`я.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку порушене право власності держави на водні об`єкти підлягає захисту шляхом визнання недійсним та скасування наказу відповідача-1 від 02.06.1998 р. № 5/25-7/27 в частині передачі у власність відповідачу-2 згідно з Переліком нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству „Забір`я, наступних водних об`єктів на території на території Київської області, а саме: став нагульний № 1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 1, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 2, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 6, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний № 7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний (зимувальний) № 1-7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.
Згідно з листом № 22828/19057-33-24/8.4.1 від 27.05.2021 р. Міністерства юстиції України у відповідності до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України „Про меліорацію земель, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.10.2011 р. № 1141, гідротехнічні споруди не є самостійними об?єктами цивільно-правових відносин та не наділені технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов?язковому внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із матеріалів приватизаційної справи державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я: Перелік нерухомого майна приватизованого ВАТ „Забір?я станом на 01.06.1997 р., Наказ № 5/70-ВП від 08.08.1997 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я, Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я, Наказ № 5-25-6/24 від 01.06.1998 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про затвердження плану приватизації державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я, Наказ № 5-25-7/27 від 02.06.1998 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я у відкрите акціонерне товариство, Перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Забір?я, та інші документи, спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) не були окремо визначеними об?єктами нерухомого майна та не були окремими об?єктами приватизації.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме із матеріалів реєстраційної справи на майновий комплекс, що розташований по вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район, Київська область, та згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) ніколи до 08.08.2018 р. як окремі самостійні індивідуально визначені об?єкти нерухомого майна не реєструвались, а гідротехнічні споруди згідно з відповідними паспортами рибних господарств були і є складовими частинами відповідних водних об?єктів та господарств.
Заперечення відповідача щодо того, що спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) були приватизовані відповідачем та увійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного в процесі приватизації на базі підприємства рибного господарства, є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи з вищевказаних підстав.
Заперечення відповідача щодо того, що Фонд державного майна України не був органом управління гідротехнічними спорудами, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариства, а балансоутримувачем такого державного майна було Державне підприємство „Укрриба, є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Наказ № 126/752 від 06.05.2003 р. Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України „Про передачу гідротехнічних споруд жодним чином не стосувався гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов?язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, Державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Забір?я чи ВАТ „Забір?я.
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 387 цього ж кодексу передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц зазначила:
143. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі N 923/876/16 (провадження N 12-88гс19) та багатьох інших.
144. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі N 910/2861/18 (провадження N 12-140гс19, пункт 98).
145. Позов у цій справі поданий прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельними ділянками державної власності, зокрема, фізичними особами - відповідачами.
146. Велика Палата Верховного Суду знов нагадує, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18 (провадження N 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі N 200/606/18 (провадження N 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
147. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред`явлені (див. наступний розділ цієї постанови).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц зазначила:
83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19) та багатьох інших.
84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18)).
85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18).
86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ст. 18 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
2. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
3. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.
4. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
5. Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна.
У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти.
При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.
6. Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.
7. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов`язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.
8. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.
9. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
10. Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
11. Вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до ст. 22 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
2. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.
Частинами 1, 2 ст. 24 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов`язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна щодо відчуження якого звернувся заявник.
Частиною 1 ст. 27 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Згідно з п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.
Відповідно до пунктів 48, 49 цього ж Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:
1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.
Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат";
3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);
4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).
49. Для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:
1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);
3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);
4) розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).
Як було зазначено вище, 08.08.2018 р. суб?єктом державної реєстрації прав приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 та технічного паспорту № 11 від 20.06.2018 р., виготовленого ФОП Нестеренко О. М., було проведено державну реєстрацію права власності за Приватним акціонерним товариством „Забір?я (ідентифікаційний код 00476665) на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1621447632224 майновий комплекс із складовими частинами згідно з переліком, у тому числі, спірними об?єктами нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, що підтверджується Інформацією № 330948915 від 02.05.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, наявною у матеріалах справи.
Тобто, вказана державна реєстрація права власності за Приватним акціонерним товариством „Забір?я на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1621447632224 майновий комплекс із складовими частинами згідно з переліком, у тому числі, спірними об?єктами нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, була проведена суб?єктом державної реєстрації прав лише на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 та технічного паспорту № 11 від 20.06.2018 р., виготовленого ФОП Нестеренко О. М.
Як було зазначено вище та вбачається із матеріалів справи, а саме із матеріалів приватизаційної справи державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я: Перелік нерухомого майна приватизованого ВАТ „Забір?я станом на 01.06.1997 р., Наказ № 5/70-ВП від 08.08.1997 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я, Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я, Наказ № 5-25-6/24 від 01.06.1998 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про затвердження плану приватизації державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я, Наказ № 5-25-7/27 від 02.06.1998 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір?я у відкрите акціонерне товариство, Перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Забір?я, та інші документи, спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) не були окремо визначеними об?єктами нерухомого майна та не були окремими об?єктами приватизації, а також спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) ніколи до 08.08.2018 р. як окремі самостійні індивідуально визначені об?єкти нерухомого майна не реєструвались, а гідротехнічні споруди згідно з відповідними паспортами рибних господарств були і є складовими частинами відповідних водних об?єктів та господарств.
До того ж, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р., яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 р. у справі № 12/116-12/21 скасовано і прийнято нове рішення, яким вирішено позов задовольнити повністю та визнати недійсним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ПАТ „Забір`я наступних водних об`єктів: став нагульний № 1 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; став нагульний № 2 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; став нагульний № 3 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 4 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 5 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 1 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 2 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 3 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 4 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 5 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 6 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; вирощувальний став № 1 (зимувальний) № 1-7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на водні об`єкти передані ПАТ „Забір`я наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 р. № 5-25-7/27 про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Забір`я, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Леніна, 98, зокрема: став нагульний № 5 (1Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 52) став нагульний № 1 (Б); став нагульний № 7 (2Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 53) став нагульний № 2 (Б); за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Озерна, 1, зокрема: став нагульний - 3 № 19-20, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 54) став нагульний № 3; став нагульний - 4 № 21-22, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 55) став нагульний № 4; став нагульний - 5 № 23-27, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 56) став нагульний № 5; став нагульний - 7 № 46-48, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 57) став нагульний № 7; став вирощування 1-7 № 28-38, згідно Переліку до Наказу - (п/№№ 59-65), зокрема: став вирощувальний № 1; став вирощувальний № 2; став вирощувальний № 3; став вирощувальний № 4; став вирощувальний № 5; став вирощувальний № 6; став вирощувальний № 7; став нагульний 1-7 - № 39-45, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 66) вирощувальний став № 1 (зимувальний) № 1-№7; витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПАТ „Забір`я водні об`єкти передані останньому наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 р. № 5-25-7/27 про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір`я у відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Забір`я, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Леніна, 98, зокрема: став нагульний № 5 (1Б), згідно Переліку майна до Наказу - (гі/№ 52) став нагульний № 1 (Б); став нагульний № 7 (2Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 53) став нагульний № 2 (Б); за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Озерна, 1, зокрема: став нагульний - 3 № 19-20, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 54) став нагульний № 3; став нагульний - 4 № 21-22, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 55) став нагульний № 4; став нагульний - 5 № 23-27, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 56) став нагульний № 5; став нагульний - 7 № 46-48, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 57) став нагульний №7; став вирощування 1-7 № 28-38, згідно Переліку до Наказу - (п/№№ 59-65), зокрема: став вирощувальний № 1; став вирощувальний № 2; став вирощувальний № 3; став вирощувальний № 4; став вирощувальний № 5; став вирощувальний № 6; став вирощувальний № 7; став нагульний 1-7 - № 39-45, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 66) вирощувальний став № 1 (зимувальний) №1-№7; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в дохід Державного бюджету України 536, 50 грн судового збору за подання позову; стягнути з Публічного акціонерного товариства Забір`я в дохід Державного бюджету України 536, 50 грн судового збору за подання позову; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в дохід Державного бюджету України 286, 75 грн судового збору за подання апеляційної скарги; стягнути з Публічного акціонерного товариства „Забір`я в дохід Державного бюджету України 286, 75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували виникнення права власності у відповідача на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) у складі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область.
Докази, надані відповідачем у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, на підтвердження виникнення у нього та набуття ним у встановленому законодавством порядку права власності на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) у складі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, а саме наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27, додатки до нього та інші приватизаційні матеріали, та технічний паспорт № 11 від 20.06.2018 р., виготовлений ФОП Нестеренко О. М., не є належними та достатніми доказами, що підтверджують виникнення у відповідача та набуття ним у встановленому законодавством порядку права власності на вищевказані спірні об?єкти нерухомого майна з вищевказаних підстав.
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ст. 393 цього ж кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) у складі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, не були окремо визначеними об??єктами нерухомого майна та не були окремими об?єктами приватизації, а також ніколи до 08.08.2018 р. як окремі самостійні індивідуально визначені об?єкти нерухомого майна не реєструвались, а гідротехнічні споруди згідно з відповідними паспортами рибних господарств були і є складовими частинами відповідних водних об?єктів та господарств, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 в частині їх (у складі ставків) передачі відповідачу визнаний недійсним у судовому порядку, та те, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували виникнення права власності у відповідача на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) у складі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, і станом на момент реєстрації права власності за відповідачем на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) його власником була і є держава в особі позивача - Фонду державного майна України, а тому суд дійшов висновку, що відсутні були правові підстави для державної реєстрації за відповідачем права власності на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти), чим відповідно було порушено речові права власника такого майна, яке не підлягає реєстрації, а саме держави в особі позивача - Фонду державного майна України, у зв`язку із чим таке право власності на вказане нерухоме майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна і такий спосіб захисту є адекватним, достатнім та ефективним в даному випадку та призведе відновлення становища, яке існувало до порушення, а вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про витребування спірних об?єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння не є необхідною та ефективною у спірних відносинах та як наслідок призведе до реєстрації за позивачем права власності (державної) на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти), які не підлягали та не підлягають реєстрації як окремі самостійні індивідуально визначені об?єкти нерухомого майна, а є складовими частинами відповідних водних об?єктів та господарств.
Отже, позовна вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди та інші об?єкти згідно з переліком є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про витребування на користь держави із незаконного володіння ТОВ „Забір`я гідротехнічніх споруд та іншого майна згідно з переліком є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві на позовну заяву та заяві просить суд відмовити прокурору в інтресах позивача у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв`язку із пропущенням позовної давності.
З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з пунктами 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень цього ж кодексу під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. „Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 20.05.2020 р. „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061).
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 р. „Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626).
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. „Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 63, ст. 2029).
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. „Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. „Про введення воєнного стану в Україні, крім іншого, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із подальшим продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 р., з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 р., з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 р., з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 р., з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 р., з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 р., з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 р. № 254/2023, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 р. № 451/2023, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 р. № 734/2023, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 р. № 49/2024, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.05.2024 р. № 271/2024, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 23.07.2024 р. № 469/2024. Зазначені Укази Президента України „Про введення воєнного стану в Україні та „Про продовження строку дії воєнного стану в Україні були затверджені відповідними Законами України, прийнятими Верховною Радою України.
Як було зазначено вище, 08.08.2018 р. суб?єктом державної реєстрації прав приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. № 5-25-7/27 та технічного паспорту № 11 від 20.06.2018 р., виготовленого ФОП Нестеренко О. М., було проведено державну реєстрацію права власності за Приватним акціонерним товариством „Забір?я (ідентифікаційний код 00476665) на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1621447632224 майновий комплекс із складовими частинами згідно з переліком, у тому числі, спірними об?єктами нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, що підтверджується Інформацією № 330948915 від 02.05.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, наявною у матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор та позивач довідались саме про факт реєстрації за відповідачем права власності на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) лише після проведення самої такої державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Оскільки, як було зазначено вище, 08.08.2018 р. суб?єктом державної реєстрації прав приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. було проведено державну реєстрацію права власності за Приватним акціонерним товариством „Забір?я (ідентифікаційний код 00476665) на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1621447632224 майновий комплекс із складовими частинами згідно з переліком, у тому числі, спірними об?єктами нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Забір?я, Києво-Святошинський район (на даний час Фастівський район), Київська область, і прокурор та позивач довідались саме про факт реєстрації за відповідачем права власності на спірні об?єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об?єкти) лише після проведення самої такої державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та відповідно, враховуючи також вищевказані Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, загальна позовна давність по скасуванню за відповідачем державної реєстрації права власності на спірні об?єкти нерухомого майна не спливла і розпочала свій перебіг з моменту, коли прокурор та позивач довідались про порушення своїх прав і інтересів, і тому прокурор в інтересах позивача в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом прав і інтересів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди, а саме: гідроспоруда № 1, гідроспоруда № 2, гідроспоруда № 3, гідроспоруда № 4, гідроспоруда № 5, гідроспоруда № 6, дамба № 7, кормова площадка № 8, гідроспоруда № 14, гідроспоруда № 15, гідроспоруда № 16, гідроспоруда № 17, гідроспоруда № 18, гідроспоруда № 19, гідроспоруда № 20, гідроспоруда № 21, гідроспоруда № 22, гідроспоруда № 23, гідроспоруда № 24, гідроспоруда № 25, гідроспоруда № 26, гідроспоруда № 27, гідроспоруда № 28, гідроспоруда № 29, кормова площадка № 30, гідроспоруда № 31, гідроспоруда № 32, гідроспоруда № 33, гідроспоруда № 34, гідроспоруда № 35, гідроспоруда № 36, гідроспоруда № 37, кормова площадка № 74, кормова площадка № 91, дамба № 92, дамба № 93, дамба № 94, дамба № 95, дамба № 96, дамба № 97, дамба № 98, дамба № 99, дамба № 100, гідроспоруда № 101, гідроспоруда № 102, гідроспоруда № 103, гідроспоруда № 104, гідроспоруда № 105, гідроспоруда № 106, гідроспоруда № 107, гідроспоруда № 108, гідроспоруда № 109, гідроспоруда № 110, гідроспоруда № 111, гідроспоруда № 112, гідроспоруда № 113, у складі об?єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 1621447632224, яким зареєстровано право приватної власності Приватного акціонерного товариства „Забір?я (ідентифікаційний код 00476665) на майновий комплекс по вул. Озерна, 1, в с. Забір?я Фастівського району Київської області.
3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Забір?я (08145, с. Забір?я, Фастівський район (до цього Києво-Святошинський район), Київська область; ідентифікаційний код 00476665) на користь Київської обласної прокуратури (01601, бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ; ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
12 грудня 2024 р.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123751567 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо реєстрації або обліку прав на майно |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бацуца В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні