Рішення

від 13.12.2024 по справі 911/2917/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2917/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 417 997, 00 грн,

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі - відповідач) про стягнення 417 997, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про закупівлю (поставку) товарів №141/1 від 02.01.2023, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України, зазначає, що в період судових спорів позивача з Головним управлінням ДПС України у Львівській області та Державною податковою адміністрацією України, відбулася істотна зміна обставин у зобов`язанні, в зв`язку із постійними ракетними атаками на об`єкти енергетики та повною зупинкою генерації електричної енергії тепловими електростанціями відповідача і суттєвим погіршенням його фінансового стану

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

06.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2917/24, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.01.2023 за позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір про закупівлю №141/1 (далі договір), відповідно до пп.1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Згідно із пп.2.1., 2.2. ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору.

У пункті 2.5. договору сторони погодили, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають до підписання акта приймання-передачі продукції (в т.ч. у період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання (п.5.3. договору).

Відповідно до п.5.5. договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п.5.3. договору.

Згідно із п.10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 10.2. договору сторонами погоджено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п.10.3. договору).

Відповідно до п.10.4. договору в разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір. У разі здійснення попередньої оплати, постачальник повертає покупцю кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, визначеного в додатку до договору (п.12.1. договору).

Також сторонами погоджено додаток №1 до договору, відповідно до п.2. якого загальна вартість продукції без ПДВ: 2 089 990,00 грн, крім того, ПДВ 20%: 417 998,00 грн; загальна вартість продукції з ПДВ: 2 507 998,00 грн.

Згідно із п.3. додатку №1 до договору умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання передачі продукції.

У пункті 11.4. додатку №1 до договору сторонами погоджено, що якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних (розрахунках коригування до податкових накладних), а саме загальній сумі коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, до моменту реєстрації такої податкової накладної (розрахунків коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов договору в період з 01.03.2023 по 08.03.2023 постачальником поставлено, а покупцем прийнято продукції на загальну суму 2 507 988, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №25 від 01.03.2023 на суму 1 003 195, 20 грн, №28 від 03.03.2023 на суму 1 159 048, 74 грн, №29 від 03.03.2023 на суму 148 687,86 грн та №30 від 08.03.2023 на суму 197 056, 20 грн, які підписані з обох сторін без зауважень чи заперечень.

Позивачем складено наступні податкові накладні:

- №2 від 01.03.2023 на суму 1 003 195, 20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067111697, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- №5 від 03.03.2023 на суму 1 159 048, 74 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067109682, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- №6 від 03.03.2023 на суму 148 687, 86 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067118038, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- №9 від 08.03.2023 на суму 197 056, 20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067114051, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена.

У свою чергу відповідачем частково оплачено отриману продукцію за вирахуванням ПДВ на загальну суму 2 089 990, 00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №943 від 06.04.2023 на суму 835 996, 00 грн, №945 від 06.04.2023 на суму 123 906, 55 грн, №946 від 07.04.2023 на суму 965 873, 95 грн та №1126 від 20.04.2023 на суму 164 213, 50 грн.

Отже, неоплаченою залишилася поставлена продукція на суму 417 998,00 грн (2 507 988,00 грн (сума поставленої продукції з ПДВ) - 2 089 990,00 грн (сума оплаченої продукції)).

Так, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем в квітні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 437 842, 96 грн, з яких: 417 998,00 грн сума основного боргу, 18 370, 23 грн пеня та 3% річних у сумі 1 474, 73 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.08.2023 в справі №911/1240/23, яке набрало законної сили 26.03.2024, зокрема, в задоволені вказаного вище позову відмовлено.

У вказаному рішенні судом встановлено, що спірні податкові подані були подані на реєстрацію, але не зареєстровані, а тому у відповідача, відповідно до п.11.4. додатку №1 до договору виникло право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених сум основного боргу та штрафних санкцій.

У подальшому позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.05.2023 №8837507/42513220, від 18.05.2023 №8837510/42513220, від 18.05.2023 №8837509/42513220, від 18.05.2023 №8837508/42513220, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені ТОВ "ЗАСОБИ ПРОМИСЛОВОГО ЗАХИСТУ" від 01.03.2023 №2, від 03.03.2023 №5, від 03.03.2023 №6, від 08.03.2023 №9 датою їх подання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №380/16857/23, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024, яке набрало законної сили 21.08.2024, позов задоволено повністю, яким зокрема, зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені позивачем від 01.03.2023 №2, від 03.03.2023 №5, від 03.03.2023 №6, від 08.03.2023 №9 датою їх подання.

12.09.2024 Державна податкова служба України на виконання рішення суду зареєструвала податкові накладні №2 від 01.03.2023, №5 від 03.03.2023, №6 від 03.03.2023, №9 від 08.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 417 997, 00 грн основного боргу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 507 988, 00 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.3. додатку №1 до договору умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання передачі продукції.

У пункті 11.4. додатку №1 до договору сторонами погоджено, що якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних (розрахунках коригування до податкових накладних), а саме загальній сумі коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, до моменту реєстрації такої податкової накладної (розрахунків коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем складено наступні податкові накладні:

- №2 від 01.03.2023 на суму 1 003 195, 20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067111697, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- №5 від 03.03.2023 на суму 1 159 048, 74 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067109682, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- №6 від 03.03.2023 на суму 148 687, 86 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067118038, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- №9 від 08.03.2023 на суму 197 056, 20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа: 9067114051, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена.

12.09.2024 Державна податкова служба України на виконання рішення суду зареєструвала податкові накладні №2 від 01.03.2023, №5 від 03.03.2023, №6 від 03.03.2023, №9 від 08.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

У свою чергу відповідачем частково оплачено отриману продукцію за вирахуванням ПДВ на загальну суму 2 089 990, 00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №943 від 06.04.2023 на суму 835 996, 00 грн, №945 від 06.04.2023 на суму 123 906, 55 грн, №946 від 07.04.2023 на суму 965 873, 95 грн та №1126 від 20.04.2023 на суму 164 213, 50 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.

Отже, неоплаченою залишилася поставлена продукція на суму 417 998, 00 грн (2 507 988,00 грн (сума поставленої продукції з ПДВ) - 2 089 990,00 грн (сума оплаченої продукції)).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції в розмірі 417 998, 00 грн, доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована.

Проте, позивачем заявлено до стягнення 417 997, 00 грн, враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 417 997, 00 грн.

Що стосується посилань відповідача на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, в зв`язку з істотною зміною обставин у зобов`язанні, через постійні ракетні атаками на об`єкти енергетики та повну зупинку генерації електричної енергії тепловими електростанціями відповідача і суттєве погіршення його фінансового стану, суд зазначає таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Згідно із п.10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 10.2. договору сторонами погоджено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п.10.3. договору).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення (опис вкладення цінного листа та чек поштового відділення) відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в строки встановлені в п.10.2. договору, а саме не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення та звернення до торгово-промислової палати для посвідчення таких обставин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач втратив своє право посилатись на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому суд зазначає, що форс-мажор звільняє від відповідальності, тоді як предметом позову є стягнення основного боргу.

Крім цього, відповідач посилається на ст.233 Господарського кодексу України, в якій передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій, тоді як предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення основного боргу, за таких обставин посилання, в даному випадку, на вказану статтю є безпідставними.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявленої до стягнення суми не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 417 997, 00 грн основного боргу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 417 997, 00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» (76019, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 2Б, каб. 26Б, ідентифікаційний код 42513220) 417 997 (чотириста сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 00 коп. основного боргу та 5 016 (п`ять тисяч шістнадцять) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова