Постанова

від 26.03.2025 по справі 911/2917/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа №911/2917/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гаврись Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024

у справі №911/2917/24 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 417 997,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" (далі - ТОВ "Засоби промислового захисту") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") заборгованості у розмірі 417 997,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором про закупівлю (поставку) товарів від 02.01.2023 №141/1, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 417 997,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Засоби промислового захисту" 417 997,00 грн основного боргу та 5 016,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором, в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції в розмірі 417 998, 00 грн. Оскільки доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, у зв`язку з цим позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Центренерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке полягає у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування, відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, апелянт зазначає, що за період судових спорів позивача з Головним управлінням ДПС України у Львівській області та Державною податковою адміністрацією України, яка тривала протягом півтора років з моменту поставки товарів за договором, відбулася істотна зміна обставин в зобов`язанні, у зв`язку із постійними ракетними атаками на об`єкти енергетики та повну зупинку генерації електричної енергії тепловими електростанціями ПАТ "Центренерго" і суттєве погіршення фінансового стану ПАТ "Центренерго". В той же час, вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спірним договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 апеляційну скаргу ПАТ "Центренерго" у справі №911/2917/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

24.01.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2025. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 14.02.2025.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2917/24.

12.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2917/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.02.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ПАТ "Центренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 - без змін.

Колегія суддів, розглянувши відзив на апеляційну скаргу дійшла висновку про залишення його без розгляду, з огляду на таке.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №911/2917/24 відкрито апеляційне провадження та, зокрема, встановлено строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 14.02.2025. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.

Таким чином, відзив на апеляційну скаргу поданий позивачем з пропуском строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №911/2917/24.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

24.03.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з огляду на те, що явка в судове засідання сторін або інших учасників справи обов`язковою не визнавалась, зважаючи на викладення сторонами своїх доводів і вимог у письмових заявах по суті, а також враховуючи обмежений статтею 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 26.03.2025 з`явився представник відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.01.2023 між ПАТ "Центренерго" (покупець) та ТОВ "Засоби промислового захисту" (постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів №141/1.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору ціни на продукцію визначаються в додатку до договору.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.

Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору (пункт 3.2 договору).

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акта приймання-передачі продукції (в т.ч. у період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання (пункт 5.3 договору).

Згідно з пунктом 5.5 договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в пункті 5.3 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, визначеного в додатку до договору (пункт 12.1 договору).

Також сторонами погоджено додаток №1 до договору, відповідно до пункту 2 якого загальна вартість продукції без ПДВ - 2 089 990,00 грн, крім того, ПДВ 20% - 417 998,00 грн; загальна вартість продукції з ПДВ - 2 507 998,00 грн.

Згідно з пунктом 3 додатку №1 до договору умови розрахунків - протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання передачі продукції.

У пункті 11.4 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних (розрахунках коригування до податкових накладних), а саме - загальній сумі коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, до моменту реєстрації такої податкової накладної (розрахунків коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов договору в період з 01.03.2023 до 08.03.2023 постачальником поставлено, а покупцем прийнято продукції на загальну суму 2 507 988, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 01.03.2023 №25 на суму 1 003 195,20 грн, від 03.03.2023 №28 на суму 1 159 048,74 грн, від 03.03.2023 №29 на суму 148 687,86 грн та від 08.03.2023 №30 на суму 197 056,20 грн, які підписані з обох сторін без зауважень чи заперечень.

Позивачем складено наступні податкові накладні:

- від 01.03.2023 №2 на суму 1 003 195,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067111697, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- від 03.03.2023 №5 на суму 1 159 048,74 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067109682, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- від 03.03.2023 №6 на суму 148 687,86 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067118038, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- від 08.03.2023 №9 на суму 197 056,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067114051, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена.

У свою чергу, відповідачем частково оплачено отриману продукцію за вирахуванням ПДВ на загальну суму 2 089 990,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 06.04.2023 №943 на суму 835 996,00 грн, від 06.04.2023 №945 на суму 123 906,55 грн, від 07.04.2023 №946 на суму 965 873,95 грн та від 20.04.2023 №1126 на суму 164 213,50 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилася поставлена продукція на суму 417 998,00 грн (2 507 988,00 грн (сума поставленої продукції з ПДВ) - 2 089 990,00 грн (сума оплаченої продукції)).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, в квітні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 437 842,96 грн, з яких: 417 998,00 грн - сума основного боргу, 18 370, 23 грн - пеня, 1 474, 73 грн - три проценти річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №911/1240/23, яке набрало законної сили 26.03.2024, у задоволені вказаного вище позову відмовлено.

У наведеному рішенні судом встановлено, що спірні податкові подані на реєстрацію, але не зареєстровані, а тому у відповідача, відповідно до пункту 11.4 додатку №1 до договору, виникло право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених сум основного боргу та штрафних санкцій.

У подальшому позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.05.2023 №8837507/42513220, від 18.05.2023 №8837510/42513220, від 18.05.2023 №8837509/42513220, від 18.05.2023 №8837508/42513220, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені ТОВ "Засоби промислового захисту" від 01.03.2023 №2, від 03.03.2023 №5, від 03.03.2023 №6, від 08.03.2023 №9 датою їх подання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №380/16857/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024, позов задоволено. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені позивачем, від 01.03.2023 №2, від 03.03.2023 №5, від 03.03.2023 №6, від 08.03.2023 №9 датою їх подання.

12.09.2024 Державна податкова служба України, на виконання рішення суду, зареєструвала податкові накладні від 01.03.2023 №2, від 03.03.2023 №5, від 03.03.2023 №6, від 08.03.2023 №9, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за спірним договором поставки, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару та просить суд стягнути з відповідача 417 997,00 грн заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 507 988,00 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до пункту 3 додатку №1 до договору умови розрахунків - протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання передачі продукції.

У пункті 11.4 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних (розрахунках коригування до податкових накладних), а саме - загальній сумі коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, до моменту реєстрації такої податкової накладної (розрахунків коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем складено наступні податкові накладні:

- від 01.03.2023 №2 на суму 1 003 195,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067111697, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- від 03.03.2023 №5 на суму 1 159 048,74 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067109682, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- від 03.03.2023 №6 на суму 148 687,86 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067118038, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена;

- від 08.03.2023 №9 на суму 197 056,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, реєстраційний номер документа - 9067114051, відповідно до якої реєстрація податкової накладної зупинена.

12.09.2024 Державна податкова служба України на виконання рішення суду зареєструвала податкові накладні від 01.03.2023 №2, від 03.03.2023 №5, від 03.03.2023 №6, від 08.03.2023 №9, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

У свою чергу відповідачем частково оплачено отриману продукцію за вирахуванням ПДВ на загальну суму 2 089 990,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 06.04.2023 №943 на суму 835 996,00 грн, від 06.04.2023 №945 на суму 123 906,55 грн, від 07.04.2023 №946 на суму 965 873,95 грн та від 20.04.2023 №1126 на суму 164 213,50 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.

Таким чином, неоплаченою залишилася поставлена продукція на суму 417 998,00 грн (2 507 988,00 грн (сума поставленої продукції з ПДВ) - 2 089 990,00 грн (сума оплаченої продукції)).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції в розмірі 417 998,00 грн, доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована.

Проте, позивачем заявлено до стягнення 417 997, 00 грн, враховуючи положення частини 2 статті 237 ГПК України згідно з яким, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 417 997,00 грн.

Доводи відповідача про те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, в зв`язку з істотною зміною обставин у зобов`язанні, через постійні ракетні атаками на об`єкти енергетики та повну зупинку генерації електричної енергії тепловими електростанціями відповідача і суттєве погіршення його фінансового стану, правомірно відхилені місцевим господарським судом з огляду на таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

За умовами пункту 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до пункту 10.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Згідно з пунктом 10.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в строки встановлені в пункті 10.2 договору, а саме не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення та звернення до торгово-промислової палати для посвідчення таких обставин.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач втратив своє право посилатись на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому, місцевий господарський суд слушно зазначив, що форс-мажор звільняє від відповідальності, тоді як предметом позову є стягнення основного боргу.

Крім цього, відповідач посилається на статтю 233 Господарського кодексу України, в якій передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій, тоді як предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення основного боргу. За таких обставин посилання, в даному випадку, на вказану статтю є безпідставними.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 417 997,00 грн основного боргу.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Центренерго" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ПАТ "Центренерго".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі №911/2917/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

4. Матеріали справи №911/2917/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 07.04.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран