Рішення

від 09.12.2024 по справі 914/2238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Справа № 914/2238/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландманн», м. Дніпро,

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська обл., с. Віжомля,

про стягнення заборгованості у розмірі 111 068, 94 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Афонін Олександр Вікторович представник,

від відповідача: Харченюк Ігор Сергійович представник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландманн» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення заборгованості за договором поставки від 29.03.2022 № 01984 у розмірі 111 068, 94 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі № 914/2238/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 07.10.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 07.10.2024 судове засідання відкладено на 04.11.2024.

Судове засідання, яке було призначене на 04.11.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у відпустці, відтак судове засідання призначено на 25.11.2024.

Ухвалою від 25.11.2024 у розгляді справи оголошено перерву до 09.12.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.12.2024, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2024 з`явився, не заперечував щодо наявності основного боргу, проте просив суд здійснити перерахунок пені.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.12.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландманн» (надалі позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі відповідач, покупець) про стягнення заборгованості за договором поставки від 29.03.2022 № 01984 у розмірі 111 068, 94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29.03.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару на умовах передоплати № 01984 (надалі договір).

На виконання умов договору, 11.09.2023 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 108 075, 00 грн. Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату на загальну суму 22 000, 00 грн.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення оплати у повному обсязі, то у нього виникла заборгованість у розмірі 86 075, 00 грн.

Позивачем, відповідно до п.6.1 договору, було здійснено нарахування відповідачу пені, а також відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційних та 3 % річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 86 075, 00 грн основного боргу, 16 267, 05 грн пені, 5 990, 68 грн інфляційних втрат та 2 736, 21 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач підтверджує факт укладення між сторонами договору поставки від 29.03.2022 та факт отримання товару, та визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 86 075, 00 гривень. Щодо здійснених додаткових нарахувань відповідач зазначає, що позивачем помилково здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки у пункті 6.1 договору встановлено одинарну ставку НБУ, відтак правильний розмір пені повинен становити суму 8 133, 52 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між ТзОВ «Ландманн» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького був укладений договір від 29.03.2022 № 01984 поставки товару на умовах передоплати, згідно з умовами якого постачальник зобов`язувався передати (поставити) у власність покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язувався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент товару визначається, зокрема, у специфікаціях, які являються невід`ємними частинами договору. Між позивачем та відповідачем була складена специфікація до договору від 04.09.2023 № 1 на поставку в строк до 11.09.2023 товару - шин Uniglory у кількості 4 шт. та камер Kabat у кількості 4 шт на загальну суму 108 075, 00 грн, в тому числі ПДВ 18 012, 50 грн.

На виконання умов договору та специфікації від 04.09.2023 № 1, ТзОВ «Ландманн» здійснило на користь СТЗОВ імені Данила Галицького поставку товару на загальну суму 108 075, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 11.09.2023 № 2290.

Згідно з п. 3.4. договору, датою поставки вважається день передачі товару покупцю та підписання покупцем або його представником товарно-транспортних або видаткових накладних.

Отже, датою поставки позивачем товару на загальну суму 108 075, 00 грн є 11.09.2023, при цьому відповідач товар, визначений у видатковій накладній від 11.09.2023 № 2290, прийняв без будь-яких зауважень, жодних претензій по кількості та якості товару відповідачем не заявлялось, а отже товар вважається прийнятим відповідачем.

Пункт 4.5. договору визначає умови оплати за товар - 50 % передплата протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку-фактури або згідно графіку оплати, зазначеному у відповідній специфікації.

Згідно з графіком оплати, що зазначений у специфікації від 04.09.2023 № 1 до договору, оплата за товар у розмірі 100 % від загальної вартості товару в розмірі 108 075, 00 грн здійснюється 26.09.2023. Позивачем було надано відповідний рахунок на оплату від 04.09.2023 № 2441.

Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач здійснив оплату лише у розмірі 22 000, 00 грн, отже, суд приходить до висновку, що у визначений строк оплату у повному обсязі за поставлений товар відповідач не здійснив, з огляду на що у нього виникла заборгованість у розмірі 86 075, 00 грн.

Суд звертає увагу, що здійснення часткової оплати за отриманий товар додатково підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача щодо обсягів та якості поставленого товару, однак покупець в порушення умов договору поставки не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати у повному обсязі. На момент розгляду справи у суді також не надав доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт виконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов`язань належним чином та у встановлений строк, а у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем товару, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 86 075, 00 грн вартості поставленого товару, який не оплачений відповідачем, документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили відповідальність за порушення термінів оплати, а саме що покупець у випадку порушення строків оплати вартості товару сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування за кожен день прострочення, що розраховується від суми фактичної заборгованості. Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором припиняється через 6 місяців від дня коли такі зобов`язання мали бути ним виконані.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 736, 21 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 990, 68 грн та пеню в розмірі 16 267, 05 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат погоджується з таким, проте щодо пені, то з врахуванням пункту 6.1 договору, суд здійснив перерахунок нарахованої пені, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних в розмірі 2 736, 21 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 990, 68 грн, та пеня в розмірі 8 133, 52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у зв`язку з розглядом справи, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює позивачеві п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський район, с. Віжомля, код ЄДРПОУ 03763282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландманн» (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 27А, код ЄДРПОУ 43441896) суму в розмірі 105 741, 76 грн, з яких:

- 86 075, 00 грн основного боргу,

- 8 133, 52 грн пені;

- 2 736, 21 грн 3 % річних;

- 5 990, 68 грн інфляціи?них втрат;

- 2 806, 35 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено та підписано 13 грудня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.