Рішення

від 28.11.2024 по справі 916/2498/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа № 916/2498/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Департаменту міського господарства Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 34674154),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ (65038, м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691),

про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії.

За участю представників сторін:

від позивача Смирнова Н.В., самопредставництво;

від відповідача адвокат Барбукова Ю.С., ордер серія ВН № 1384763;

від третьої особи Вінюков В.М., самопредставництво.

Обставини справи.

Департамент міського господарства Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, в якій просить суд розірвати договір оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ" повернути Департаменту міського господарства Одеської міської ради орендоване майно відповідно до умов укладеного договору, а саме основні фонди: Одеське міське сміттєзвалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Овідіопольского та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 справу № 916/2498/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 позовну заяву Департаменту міського господарства Одеської міської ради (вх. № 2558/24 від 05.06.2024) залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.06.2024 прийнято позовну заяву Департаменту міського господарства Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2498/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеську міську раду. Підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2024 о 12:50 год.

26 червня 2024 року до суду від ТОВ КЛІАР-СІТІ надійшла заява про закриття провадження у справі.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

05 липня 2024 року до суду від Одеської міської ради надійшли пояснення щодо позовної заяви.

Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

08 липня 2024 року до суду від ТОВ КЛІАР-СІТІ надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити без розгляду позов Департаменту міського господарства Одеської міської ради та закрити провадження у справі. В обґрунтування вказаного відзиву, відповідач зазначає, що відповідно до Договору від 11.11.1999 ТОВ "КЛІАР-СІТІ" прийняло в оренду та користування основні фонди: Одеське міське сміттєзвалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Одеського району Одеської області, та автобазу, розташовану у м. Одесі, вул. Марії Демченко, 30.

Між ТОВ "СОЮЗ" (нова назва підприємства ТОВ КЛІАР-СІТІ) та Одеською міською радою укладено договір оренди землі від 11.01.2006, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 14600 кв.м., що знаходиться в місті Одеса по вул. Марії Демченко, 30, надана для експлуатації та обслуговування існуючої автобази.

На підставі пункту 2.2. вищевказаного договору, на земельній ділянці розташовані нежилі будівлі, які експлуатуються ТОВ "СОЮЗ" на підставі договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 № 1С/195. 30.01.2020 року було укладено додатковий договір про поновлення договору оренди землі між ТОВ "СОЮЗ" та Одеською міською радою щодо земельної ділянки 1,4600 га для експлуатації та обслуговування існуючої автобази за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30. Вказаний договір діє до 30.01.2040 року.

Відповідач зазначає, що наразі ТОВ "КЛІАР-СІТІ" здійснює всі необхідні платежі відповідно до умов договору оренди землі від 11.01.2006, в тому числі своєчасно сплачує земельний податок. Позивачем це не заперечується.

Крім того, відповідач вказує, що станом на 1999 рік земельні ділянки під Одеським міським сміттєзвалищем "Дальницькі кар`єри" не належали Одеській міській раді, а були у постійному користуванні та розпорядженні Овідіопольської та Біляївської районних державних адміністрацій Одеської області (Державний акт на право користування землею Б №033801 та Б №033803 видані 1990), таким чином, в частині визначення оплати податку за землю Одеська міська рада була в змозі встановлювати оплату тільки за майно та землю, які їй належали на праві власності, а саме автобази по вул. Марії Демченко, 30, в м. Одеса.

Також відповідач наголошує, що на підставі ст. 12 Закону України "Про плату за землю", який діяв на час укладання договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, держані органи від сплати земельного податку були звільнені, тому станом на 1999 рік, коли укладався спірний договір між відповідачем з Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, не могло бути передбачено ніяких обов`язків щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри», оскільки Одеська міська ради не мала можливості передавати зобов`язання щодо сплати земельного податку на землю, яка їй не належала.

Право власності або користування земельними ділянками, на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище "Дальницькі кар`єри" не зареєстровано за ТОВ "КЛІАР-СІТІ", тож ТОВ "КЛІАР-СІТІ" не є належним суб`єктом, на який покладено зобов`язання по оплаті земельного податку та не є належним суб`єктом зі сплати такого податку, а відтак зі сторони відповідача відсутні порушення положень п. 4.6. Договору оренди від 11.11.1999.

Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

08 липня 2024 року до суду від Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

08 липня 2024 року до суду від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшли заперечення проти заяви про закриття провадження у справі.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.07.2024 суд оголосив перерву до 09:30 год. 10.09.2024. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2498/24 на 30 днів.

17 липня 2024 року до суду від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач аргументує заперечення щодо відсутності в останнього обов`язку сплати земельного податку, що прямо передбачений умовами спірного Договору № 1С/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 тим, що на думку відповідача станом на 1999 рік земельні ділянки під Одеським міським сміттєзвалищем «Дальницькі кар`єри» не належали Одеській міській раді, а були у постійному користуванні та розпорядженні Овідіопольської та Біляївської районних державних адміністрацій Одеської області, вказане твердження відповідача не відповідає дійсності та є помилковим, що спростовується Державними актами на право користування землею Б № 033801 та Б № 033803, що були видані Одеській міській раді в 1990 році, які додані до позовної заяви (додаток 8).

Хибними є також доводи відповідача, про те що, оскільки, на підставі ст. 12 Закону України "Про плату за землю", який діяв на час укладання договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, держані органи від сплати земельного податку були звільнені, вказане твердження відповідача не відповідає дійсності та є помилковим, оскільки податок за земельні ділянки, зайняті міським звалищем, що було передане землекористувачем Одеською міською радою в тимчасове користування відповідачу, повинен сплачувати останній у встановлених розмірах на загальних підставах у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" (в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Позивач також вважає, що підлягають відхиленню доводи відповідача про те, що на даний час право власності або користування земельними ділянками, на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище "Дальницькі кар`єри" не зареєстровано за ТОВ "КЛІАР-СІТІ", тож ТОВ "КЛІАР-СІТІ" не є належним суб`єктом, на який покладено зобов`язання по оплаті земельного податку, а відтак порушення положення п. 4.6. Договору оренди від 11.11.1999 немає. Вказане твердження відповідача не відповідає дійсності та є помилковим, так як з укладенням спірного договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. З моменту укладення Договору оренди від 11.11.1999 у відповідача виник обов`язок зі сплати земельного податку відповідно до п. 4.6. Договору. Відсутність реєстрації права власності або користування земельними ділянками, на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри» за ТОВ "КЛІАР-СІТІ" не звільняє останнього, що є стороною спірного Договору від обов`язку зі сплати земельного податку.

Таким чином, вказані обставини спростовують наведені відповідачем у відзиві заперечення щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 року

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

06 вересня 2024 року до суду від Одеської міської ради надійшли пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.09.2024 представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (викладене у відзиві на позовну заяву).

У підготовчому засіданні 10.09.2024 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про залишення без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні 10.09.2024 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (викладене у відзиві на позовну заяву) про закриття провадження у справі.

Також у підготовчому засіданні 10.09.2024 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (викладене у відзиві на позовну заяву) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КП «ОДЕСКОМУНТРАНС».

У підготовчому засіданні 10.09.2024 суд оголосив перерву до 11:30 год. 17.09.2024.

10 вересня 2024 року до суду від ТОВ КЛІАР-СІТІ надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій заявник просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

11 вересня 2024 року до суду від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшли заперечення проти заяви про закриття провадження у справі.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

17 вересня 2024 року до суду від Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.09.2024 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні заяви (вх. № 32841/24 від 10.09.2024) про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/2498/24, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024 о 15:00 год.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд оголосив перерву в засіданні суду до 10:00 год. 06.11.2024.

06 листопада 2024 року до суду від ТОВ КЛІАР-СІТІ надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.11.2024 суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи в судовому засіданні на 10:00 год. 20.11.2024.

У судовому засіданні 20.11.2024 суд оголосив перерву в засіданні суду до 14:10 год. 28.11.2024.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях та у судовому засіданні 28.11.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача у попередніх судових засіданнях та у судовому засіданні 28.11.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник третьої особи у попередніх судових засіданнях та у судовому засіданні 28.11.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 28.11.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено присутніх учасників справи про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 11 листопада 1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства, правонаступником якого є Департамент міського господарства Одеської міської ради (надалі орендодавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз" (наразі ТОВ "Кліар-Сіті") (надалі орендар або відповідач) був укладений договір № 1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності, а також з метою залучення додаткових грошових коштів, поліпшення екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Одесі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду та користування основні фонди:

- Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Овідіопольського та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору строк дії договору оренди - 49 років: з 20.11.1999 по 20.11.2048.

Відповідно до умов п. 2.1., 2.2. Договору вказане в договорі майно має бути передане в оренду протягом 10 днів з дня підписання даного договору. Передача майна в оренду здійснюється у відповідності до акут прийому-передачі майна (додаток 1), який є невід`ємною частиною договору.

Після закінчення Договору оренди, майно, придбане за рахунок інвестицій та амортизаційних відрахувань, передається у власність міськвиконкому (п. 2.3. Договору).

Згідно умов п. 3.1. Договору у зв`язку з внесенням інвестицій, орендна плата, на підставі розпорядження Одеського міського голови №1004-01/с від 10.09.1999 зі змінами та доповненнями, протягом строку дії договору оренди не стягується.

Відповідно до умов п. 4.6. Договору орендар зобов`язується своєчасно сплачувати податок на землю.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору, умови договору діють протягом всього строку дії договору, а також у випадках, коли після його укладання законодавством встановлені правила, які погіршують положення сторін.

Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження у випадку добросовісного виконання ним умов договору (п. 9.4. Договору).

Відповідно до умов п. 9.6. Договору дія договору оренди припиняється у випадках: закінчення строку, загибелі об`єкту оренди, достроково за згодою сторін або за рішенням Арбітражного суду, банкрутства Орендатора.

Відповідно до умов п. 9.7. Договору взаємовідносини сторін не врегульовані даним договором, регламентуються діючим законодавством.

На виконання умов Договору між сторонами 11.11.1999 був складений і підписаний акт приймання-передачі майна (т. 1, а.с. 30), згідно якого КП "Відпочинок" передало, а ТОВ "Союз" прийняло будівлю автобази та виробничі майстерні. Відповідний акт погоджено начальником Управління житлово-комунального господарства.

Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі звалища у Дальницьких кар`єрах, за яким начальник Комунального автотранспортного підприємства 152801 Одеського міськвиконкому передав, а ТОВ "Союз" прийняло "кар`єр-звалище в Дальницьких кар`єрах", площею 96,2 га, експлуатація 25 років та будову дезбар`єр, експлуатація 15 років.

Матеріали справи також свідчать, що 11.01.2006 між Одеською міською радою і ТОВ "Союз" строком на 5 років було укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 45-47), предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 1600 кв.м., яка знаходиться в місті Одеса, вул. Марії Демченко, 30, для експлуатації та обслуговування існуючої автобази, у тому числі угіддя: під проїздами, проходами та площадками 1600 кв.м.

У додатковому договорі (угоді) про поновлення договору оренди землі від 03.03.2014 за взаємною згодою, та керуючись рішенням Одеської міської ради №2896-VI від 19.02.2013 року, Одеська міська рада та ТОВ "Союз" дійшли згоди поновити договір оренди землі від 11.01.2006 терміном на 10 років.

Пунктом 3.1. договору (в редакції додаткового договору) визначено, що договір укладено на земельну ділянку, площею 0,1600 га, терміном на 10 років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування існуючої автобази.

Крім того 11.01.2006 між Одеською міською радою та ТОВ "Союз" було укладено ще один договір оренди землі (т. 1, а.с. 50-52), строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 14600 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, вул. Марії Демченко, 30, для експлуатації та обслуговування існуючої автобази, у тому числі угіддя: під капітальною забудовою 1692 кв.м., під проїздами, проходами та площадками 12908 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. Договору на земельній ділянці розташовані нежилі будівлі, які експлуатуються ТОВ "Союз" на підставі договору № 1с/195 від 11.11.1999.

У додатковому договорі про поновлення договору оренди землі, на підставі рішення Одеської міської ради № 2707-VII від 08.11.2017 сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі від 11.01.2006, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Союз", щодо земельної ділянки площею 1,4600 га на 20 років.

Позивач в позовній заяві зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 на яких розміщується Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри», що є предметом Договору від 11.11.1999 не передавались Одеською міською радою в оренду ТОВ "Кліар-Сіті".

Поряд з цим, одним із основних обов`язків орендаря за Договором є - своєчасно сплачувати податок на землю (п. 4.6. Договору).

Проте, ТОВ "Кліар-Сіті" з моменту укладення Договору від 11.11.1999 і по теперішній час ніколи не виконувало зобов`язання щодо своєчасної сплати податку на землю.

Факт несплати ТОВ "Кліар-Сіті" податку за землю з моменту укладення Договору від 11.11.1999 і по теперішній час підтверджується листом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.05.2024 №12410/5/15-32-04-08-05 (т. 1, а.с. 78) відповідно до якого податковий орган повідомляє, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС України ТОВ "Кліар-Сіті" за період з 11.11.1999 та на дату відповіді 30.05.2024 податкові декларації з плати за землю за земельні ділянки на яких розміщується Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри» не надано, сплата земельного податку відсутня.

Внаслідок вказаних обставин, Департамент міського господарства Одеської міської ради - сторона за Договором, як і власник наданого в оренду майна - територіальна громада м. Одеси, взагалі позбавились майнового/матеріального ефекту від виконання договору. Склалась ситуація, за якої ТОВ «КЛІАР-СІТІ» має право протягом 49 років безкоштовно користуватись майном громади, а Департамент міського господарства Одеської міської ради, як орендодавець та громада, як власник майна у матеріальному аспекті не отримують нічого.

Фактично тягар заборгованості зі сплати земельного податку, покладається лише на Одеську міську раду, оскільки ТОВ "Кліар-Сіті" з моменту укладення вказаного Договору ніколи не виконувало зобов`язання щодо своєчасної сплати податку за земельні ділянки, на яких розташоване Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри».

Зокрема, листом від 18.12.2023 № 2306/01-11/2023 Великодальницька сільська рада Одеської області звернулась до Одеської районної (військової) адміністрації Одеської області з проханням посприяти погашенню Одеською міською радою заборгованості по земельному податку за земельну ділянку, на якій розміщено Одеське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри», перед бюджетом Великодальницької сільської ради.

Несплата ТОВ «КЛІАР-СІТІ» податку на землю призводить до того, що до вказаних місцевих бюджетів не надходять належні кошти, та відповідні громади звертаються до Одеської міської ради з вимогами щодо їх сплати за рахунок міського бюджету.

У зв`язку із несплатою ТОВ «КЛІАР-СІТІ» земельного податку відбувається триваюче та істотне порушення умов Договору.

Таким чином, Департамент міського господарства Одеської міської ради, як сторона за Договором, діючи в інтересах територіальної громади м. Одеси (як власник майна), через невиконання ТОВ "КЛІАР-СІТІ" зобов`язання щодо сплати земельного податку не лише позбавлений того на що розраховував при укладанні Договору, але й несе збитки.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами до ТОВ КЛІАР-СІТІ про розірвання договору та зобов`язання повернути майно.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту міського господарства Одеської міської ради не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 626 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що в березні 2017 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради, Новодолинської сільської ради звернувся до суду з позовом до Департаменту міського господарства Одеської міської ради та ТОВ "Союз" про визнання недійсним договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та постановою Верховного Суду від 30.05.2018, в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

При цьому суди встановили, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки укладений з метою приховування іншого правочину договору оренди земельних ділянок, які на момент укладення договору перебували в державній власності та були передані Одеській міській раді лише в користування. Отже, спірний договір укладено від імені власника землі - держави неуповноваженою особою, з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі", що є безумовними підставами для визнання такого договору недійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди землі.

Щодо тверджень позивача, що відповідачем допущено істотне порушення умов Договору у зв`язку з невиконанням умов п. 4.6. Договору, оскільки орендар не сплачував податок на землю, а тому наявні підстави для розірвання Договору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд звертає увагу, що умовами Договору не встановлений строк (термін) виконання відповідачем зобов`язання в частині п. 4.6. Договору щодо сплати податку на землю. Також відсутні докази про надсилання відповідачу претензії/вимоги про сплату заборгованості з земельного податку, у зв`язку з чим, суд, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України вважає, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду відповідач взагалі не допустив порушення виконання вказаного зобов`язання.

Позивачем також і не надано розрахунку щодо наявного розміру заборгованості, яка обліковується за відповідачем у зв`язку з несплатою останнім земельного податку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Суд зазначає, що при застосуванні норм ст. 651 ЦК України щодо вирішення питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною його умов.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Із вказаного слідує, що для встановлення можливості розірвання спірного Договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) ТОВ "Кліар-Сіті", а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано розрахунку щодо наявного розміру заборгованості (із зазначенням періоду її виникнення та порядком внесення плати), яка обліковується за відповідачем у зв`язку з несплатою останнім земельного податку.

Також позивач в заявах по суті справи і не зазначає та не надає доказів щодо наявності шкоди, завданої йому внаслідок порушення відповідачем п. 4.6. Договору, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні Договору, або того, що позивач не може використати результати Договору.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до положень п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок, а також з постійних землекористувачів.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до п.п. 269.1.1. п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: платники податку на землю:

- 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

- 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У відповідності до п. 287.1. ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом статей 122 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, за загальним правилом земельний податок сплачується платниками з дня державної реєстрації права власності або постійного користування земельною ділянкою, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з дня державної реєстрації права оренди.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю», який діяв на час укладання договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, держані органи від сплати земельного податку були звільнені.

Таким чином, станом на 1999 рік, коли укладався Договір у орендодавця був відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку за земельні ділянки на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри», оскільки Одеська міська ради не мала можливості передавати зобов`язання щодо сплати земельного податку на землю, яка їй не належала.

Перехід права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 до Одеської міської ради відбувся у 2013 році на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-VI та Земельного кодексу України.

Кадастрові номера вищезазначеним земельним ділянкам були присвоєні на підставі розробленої технічної документації у 2017 році.

Відповідно до наданих позивачем відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.01.2023 року було зареєстровано право власності Одеської міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634.

В матеріалах справи міститься інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок на яких розташоване Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри". Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав від 03.06.2024 власником земельної ділянки площею 35,8 га з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687 є Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691), інші відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні. Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав від 03.06.2024 власником земельної ділянки площею 60,4 га з кадастровим номером 5123783200:01:002:0634 є Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691), інші відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що Одеська міська влада приймала рішення щодо передачі в оренду або постійне користування ТОВ «Кліар-Сіті» земельних ділянок з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634, на яких розташоване Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри".

Також відсутні докази, які б підтверджували, що за відповідачем відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634

Крім того, сам позивач в позовній заяві і зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 на яких розміщується Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри», що є предметом Договору від 11.11.1999 не передавались Одеською міською радою в оренду ТОВ "Кліар-Сіті".

Отже, наявні у справі докази свідчать, що Одеська міська рада є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634, за якою зареєстровані речові права на зазначені земельні ділянки, а тому саме Одеська міська рада має сплачувати земельний податок відповідно до діючого законодавства України.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов до висновку про відсутність істотних порушень відповідачем умов Договору, які могли б бути підставами для його розірвання.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2024 року (у зв`язку з щоденною тривалою відсутністю електроенергії в приміщенні Господарського суду Одеської області).

Суддя Нікітенко С.В.