Постанова

від 22.05.2025 по справі 916/2498/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2498/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Ю.С. Барбукова,

від третьої особи: В.М. Вінюков,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024, повний текст складено 12.12.2024

у справі №916/2498/24

за позовом Департаменту міського господарства Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеська міська рада

про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії,

суддя суду першої інстанції: С.В. Нікітенко

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

Департамент міського господарства Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, в якій просив:

- розірвати договір оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІАР-СІТІ" повернути Департаменту міського господарства Одеської міської ради орендоване майно відповідно до умов укладеного договору, а саме основні фонди: Одеське міське сміттєзвалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Овідіопольского та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30.

В обґрунтування позову позивач послався на порушення відповідачем умов спірного договору №1С/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 в частині сплати податку за землю, що, на думку позивача, є істотним порушенням та підставою для розірвання вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди землі.

Суд звернув увагу, що умовами Договору не встановлений строк (термін) виконання відповідачем зобов`язання в частині п. 4.6. Договору щодо сплати податку на землю. Також відсутні докази про надсилання відповідачу претензії/вимоги про сплату заборгованості з земельного податку, у зв`язку, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, суд зазначив, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду відповідач взагалі не допустив порушення виконання вказаного зобов`язання. При цьому, позивачем також не надано розрахунку щодо наявного розміру заборгованості, яка обліковується за відповідачем у зв`язку з несплатою останнім земельного податку.

Окремо суд першої інстанції зазначив, що станом на 1999 рік, коли укладався Договір, у орендодавця був відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку за земельні ділянки на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище Дальницькі кар`єри, оскільки Одеська міська ради не мала можливості передавати зобов`язання щодо сплати земельного податку на землю, яка їй не належала.

При цьому, наявні у справі докази свідчать, що Одеська міська рада є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634, за якою зареєстровані речові права на зазначені земельні ділянки, а тому саме Одеська міська рада має сплачувати земельний податок відповідно до діючого законодавства України.

Враховуючи наведені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність істотних порушень відповідачем умов Договору, які могли б бути підставами для його розірвання, а відтак, у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Департамент міського господарства Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що в порушення умов Договору від 11.11.1999 ТОВ «Кліар-Сіті» свої зобов`язання щодо своєчасної сплати податку на землю не здійснював. Разом з цим, відповідач не вживав заходів щодо належного виконання ним умов договору шляхом внесення відповідних змін у договір за угодою сторін та приведення укладеного договору у відповідність до законодавства України.

Апелянт вказує, що земельні ділянки, на яких розташоване Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри», спочатку на праві постійного користування належали Одеській міській раді відповідно до Державних актів, а потім перейшли у її власність.

Між тим, Господарський суд Одеської області в своєму рішенні від 16.12.2011 у справі №3-33/34-10-835 встановив, що в користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» (наразі ТОВ «КЛІАР СІТІ») було передано кілька речей, які утворюють єдине ціле, оскільки метою укладення договору було, зокрема, покращення екологічної та санітарно епідеміологічної ситуації в м. Одесі, а тому передача у користування автобази без Одеського міського звалища «Дальницький кар`єр», разом з земельною ділянкою, на якій розташоване звалище, унеможливило б використання за цільовим призначенням переданого у користування майна. Тобто, на даний момент відповідач є правомірним користувачем земельних ділянок, на яких розташоване орендоване майно».

Крім того, Господарський суд Одеської області у своєму рішенні від 07.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та постановою Верховного Суду від 30.05.2018, дійшов висновку, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки укладений з метою приховування іншого правочину договору оренди земельних ділянок, які на момент укладення договору перебували в державній власності та були передані Одеській міській раді лише в користування. Отже, спірний договір укладено від імені власника землі держави не уповноваженою особою, з порушенням вимог Закону України «Про оренду землі», що є безумовними підставами для визнання такого договору недійсним

Виходячи з цього, слід констатувати, що ТОВ «СОЮЗ» (наразі ТОВ «Кліар-Сіті») фактично користується земельними ділянками, на яких розміщено Одеське міське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри» з моменту укладення договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, а відтак є землекористувачем цих земельних ділянок, та відповідно платником земельного податку

Виходячи з викладеного, Департамент вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи та були викладені в судовому рішенні, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме відсутності істотних порушень відповідачем умов договору, які могли б бути підставами для його розірвання, та як наслідок повністю відмовлено у задоволенні позову Департаменту.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про плату за землю», в редакції від 12.08.1999, тобто в редакції, яка діяла на час укладення зазначеного договору, органи місцевого самоврядування мали пільги щодо плати за землю. В той же час, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

На думку Департаменту, саме відповідач, як сторона за договором, яка зобов`язалась своєчасно сплачувати земельний податок, повинна була вжити всі заходи щодо державної реєстрації договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 та подання відповідних відомостей до податкового контролюючого органу. Проте, відповідач вказаних дій не вчинив, чим порушив умови укладеного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач зазначає, що не погоджується із доводами скаржника, що ним не вживалися заходи щодо належного виконання ним умов договору шляхом внесення відповідних змін у договір за угодою сторін та приведення укладеного договору у відповідність до законодавства України. Це твердження, на думку відповідача, не відповідає дійсності оскільки ТОВ «Кліар-Сіті» неодноразово зверталося до власника земельних ділянок з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 Одеської міської ради з відповідними листами, щодо передачі в оренду вищевказаних земельних ділянок та готовності ТОВ «Кліар-Сіті» здійснювати плату за земельні ділянки, на яких розташоване Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри». Але Одеська міська рада не висловила зі свого боку згоди на передачу земельних ділянок в оренду. Оскільки Одеська міська рада не приймала рішення про надання ТОВ "Кліар-Сіті" у користування чи оренду земельної ділянки площею 35,8 га з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687 та земельної ділянки площею 60,4 га з кадастровим номером 5123783200:01:002:0634, на яких розташоване Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри», та не укладався відповідний договір оренди землі, у ТОВ «Кліар-Сіті» відсутні підстави для реєстрації речових прав на вказані земельні ділянки.

Відповідач вказує, що підтвердженням того, що ТОВ «КЛІАР-СІТІ» не порушувало умови договору та виконує свій обов`язок щодо сплати земельного податку за договором №1С\195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями, укладеного 11.11.1999 року, є перерахування компенсації КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» вартості сплаченого земельного податку за земельні ділянки з кадастровими номера 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 та своєчасна оплата земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 14 600 кв.м., що знаходиться у місті Одесі по вул. Марії Демченко, 30, відповідно до договору оренди землі від 11.01.2006 року, укладеного між ТОВ «СОЮЗ» та Одеською міською радою. Компенсація оплати земельного податку КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» здійснюється ТОВ «Кліар-Сіті» з дати реєстрації (22.07.2024р.) КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номера 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634. У зв`язку з вищезазначеним є необґрунтованим та не логічним висновок Департаменту міського господарства Одеської міської ради, щодо односторонньої відмови ТОВ «КЛІАР-СІТІ» від виконання взятих на себе зобов`язань, невжиття відповідних заходів для його виконання та намір ухилитися від сплати земельного податку.

Окремо відповідач зазначає, що ні Департамент міського господарства Одеської міської ради, ні Одеська міська рада не понесли ніяких збитків чи витрат зі сплати земельного податку за рахунок міського бюджету. Це підтверджується тим, що позивачем не надано розрахунку щодо наявного розміру заборгованості (із зазначенням періоду її виникнення та порядком внесення плати), яка обліковується за відповідачем у зв`язку з несплатою останнім земельного податку.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада підтримує доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити.

Зокрема, третя особа зазначає, що довготриваюче невиконання ТОВ «КЛІАР-СІТІ» умов Договору підтверджено матеріалами справи, та призвело до того, що Одеська міська рада має заборгованість зі сплати земельного податку, оскільки ТОВ «КЛІАР-СІТІ» з моменту укладення Договору ніколи не виконував зобов`язання щодо сплати податку на землі, на яких розташоване Одеське міське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри».

У зв`язку із несплатою ТОВ «КЛІАРСІТІ» земельного податку відбувається триваюче та істотне порушення останнім умов Договору, що абсолютно не спростовано у відзиві. З огляду на те, що відповідні земельні ділянки згідно із Договором перебувають у тимчасовому користуванні відповідача, сплата податку на землю має здійснюватися саме відповідачем.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 автоматичний розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2498/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у справі №916/2498/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

28.01.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2498/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у справі №916/2498/24. Встановлено учасникам справи строк до 20.02.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 20.02.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у справі №916/2498/24 призначено на 27.03.2025 о 12:30 год.

20.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ надійшов відзив на апеляційну скаргу.

21.02.2025 від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (поданий 20.02.2025 через систему «Електронний суд»).

Судове засідання, призначене на 27.03.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відрядженні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2498/24 відбудеться 01.05.2025 о 10:30 год.

При цьому, колегією суддів враховувалось наступне.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановила розглянути апеляційну скаргу у розумний строк.

Судове засідання, призначене на 01.05.2025, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2498/24 відбудеться 22.05.2025 о 12:30 год.

19.05.2025 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням його представника на лікарняному.

У судовому засіданні 22.05.2025 колегією суддів відмовлено у задоволенні вказаного вище клопотання, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається у клопотанні, та з урахуванням того, що явка повноважних представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

11 листопада 1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства, правонаступником якого є Департамент міського господарства Одеської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз" (наразі ТОВ "Кліар-Сіті") укладений договір № 1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності, а також з метою залучення додаткових грошових коштів, поліпшення екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Одесі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду та користування основні фонди:

- Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Овідіопольського та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору строк дії договору оренди - 49 років: з 20.11.1999 по 20.11.2048.

Відповідно до умов п. 2.1., 2.2. Договору вказане в договорі майно має бути передане в оренду протягом 10 днів з дня підписання даного договору. Передача майна в оренду здійснюється у відповідності до акут прийому-передачі майна (додаток 1), який є невід`ємною частиною договору.

Після закінчення Договору оренди, майно, придбане за рахунок інвестицій та амортизаційних відрахувань, передається у власність міськвиконкому (п. 2.3. Договору).

Згідно умов п. 3.1. Договору у зв`язку з внесенням інвестицій, орендна плата, на підставі розпорядження Одеського міського голови №1004-01/с від 10.09.1999 зі змінами та доповненнями, протягом строку дії договору оренди не стягується.

Відповідно до умов п. 4.6. Договору орендар зобов`язується своєчасно сплачувати податок на землю.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору, умови договору діють протягом всього строку дії договору, а також у випадках, коли після його укладання законодавством встановлені правила, які погіршують положення сторін.

Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження у випадку добросовісного виконання ним умов договору (п. 9.4. Договору).

Відповідно до умов п. 9.6. Договору дія договору оренди припиняється у випадках: закінчення строку, загибелі об`єкту оренди, достроково за згодою сторін або за рішенням Арбітражного суду, банкрутства Орендатора.

Відповідно до умов п. 9.7. Договору взаємовідносини сторін не врегульовані даним договором, регламентуються діючим законодавством.

На виконання умов Договору між сторонами 11.11.1999 був складений і підписаний акт приймання-передачі майна, згідно якого КП "Відпочинок" передало, а ТОВ "Союз" прийняло будівлю автобази та виробничі майстерні. Відповідний акт погоджено начальником Управління житлово-комунального господарства.

Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі звалища у Дальницьких кар`єрах, за яким начальник Комунального автотранспортного підприємства 152801 Одеського міськвиконкому передав, а ТОВ "Союз" прийняло "кар`єр-звалище в Дальницьких кар`єрах", площею 96,2 га, експлуатація 25 років та будову дезбар`єр, експлуатація 15 років.

Матеріали справи також свідчать, що 11.01.2006 між Одеською міською радою і ТОВ "Союз" строком на 5 років було укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 45-47), предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 1600 кв.м., яка знаходиться в місті Одеса, вул. Марії Демченко, 30, для експлуатації та обслуговування існуючої автобази, у тому числі угіддя: під проїздами, проходами та площадками 1600 кв.м.

У додатковому договорі (угоді) про поновлення договору оренди землі від 03.03.2014 за взаємною згодою, та керуючись рішенням Одеської міської ради №2896-VI від 19.02.2013 року, Одеська міська рада та ТОВ "Союз" дійшли згоди поновити договір оренди землі від 11.01.2006 терміном на 10 років.

Пунктом 3.1. договору (в редакції додаткового договору) визначено, що договір укладено на земельну ділянку, площею 0,1600 га, терміном на 10 років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування існуючої автобази.

Крім того 11.01.2006 між Одеською міською радою та ТОВ "Союз" було укладено ще один договір оренди землі, строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 14600 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, вул. Марії Демченко, 30, для експлуатації та обслуговування існуючої автобази, у тому числі угіддя: під капітальною забудовою 1692 кв.м., під проїздами, проходами та площадками 12908 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. Договору на земельній ділянці розташовані нежилі будівлі, які експлуатуються ТОВ "Союз" на підставі договору № 1с/195 від 11.11.1999.

У додатковому договорі про поновлення договору оренди землі, на підставі рішення Одеської міської ради № 2707-VII від 08.11.2017 сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі від 11.01.2006, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Союз", щодо земельної ділянки площею 1,4600 га на 20 років.

Позивач в позовній заяві зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 на яких розміщується Одеське міське звалище Дальницькі кар`єри, що є предметом Договору від 11.11.1999 не передавались Одеською міською радою в оренду ТОВ "Кліар-Сіті".

Поряд з цим, одним із основних обов`язків орендаря за Договором є - своєчасно сплачувати податок на землю (п. 4.6. Договору).

Проте, ТОВ "Кліар-Сіті" з моменту укладення Договору від 11.11.1999 і по теперішній час ніколи не виконувало зобов`язання щодо своєчасної сплати податку на землю.

Факт несплати ТОВ "Кліар-Сіті" податку за землю з моменту укладення Договору від 11.11.1999 і по теперішній час підтверджується листом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.05.2024 №12410/5/15-32-04-08-05 відповідно до якого податковий орган повідомляє, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС України ТОВ "Кліар-Сіті" за період з 11.11.1999 та на дату відповіді 30.05.2024 податкові декларації з плати за землю за земельні ділянки на яких розміщується Одеське міське звалище Дальницькі кар`єри не надано, сплата земельного податку відсутня.

Внаслідок вказаних обставин, Департамент міського господарства Одеської міської ради - сторона за Договором, як і власник наданого в оренду майна - територіальна громада м. Одеси, взагалі позбавились майнового/матеріального ефекту від виконання договору. Склалась ситуація, за якої ТОВ КЛІАР-СІТІ має право протягом 49 років безкоштовно користуватись майном громади, а Департамент міського господарства Одеської міської ради, як орендодавець та громада, як власник майна у матеріальному аспекті не отримують нічого.

Фактично тягар заборгованості зі сплати земельного податку, покладається лише на Одеську міську раду, оскільки ТОВ "Кліар-Сіті" з моменту укладення вказаного Договору ніколи не виконувало зобов`язання щодо своєчасної сплати податку за земельні ділянки, на яких розташоване Одеське міське звалище Дальницькі кар`єри.

Зокрема, листом від 18.12.2023 № 2306/01-11/2023 Великодальницька сільська рада Одеської області звернулась до Одеської районної (військової) адміністрації Одеської області з проханням посприяти погашенню Одеською міською радою заборгованості по земельному податку за земельну ділянку, на якій розміщено Одеське сміттєзвалище Дальницькі кар`єри, перед бюджетом Великодальницької сільської ради.

Несплата ТОВ КЛІАР-СІТІ податку на землю призводить до того, що до вказаних місцевих бюджетів не надходять належні кошти, та відповідні громади звертаються до Одеської міської ради з вимогами щодо їх сплати за рахунок міського бюджету.

У зв`язку із несплатою ТОВ КЛІАР-СІТІ земельного податку відбувається триваюче та істотне порушення умов Договору.

Таким чином, Департамент міського господарства Одеської міської ради, як сторона за Договором, діючи в інтересах територіальної громади м. Одеси (як власник майна), через невиконання ТОВ "КЛІАР-СІТІ" зобов`язання щодо сплати земельного податку не лише позбавлений того на що розраховував при укладанні Договору, але й несе збитки.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами до ТОВ КЛІАР-СІТІ про розірвання договору та зобов`язання повернути майно.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Так, у даній справі між сторонами виникли господарські правовідносини, підставою яких є договір № 1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999.

Позивач посилається на порушення відповідачем істотних умов вказаного договору в частині сплати земельного податку, що, на його думку, є підставою для розірвання вказаного договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню підлягають вказані положення частини 2 статті 651 ЦК України. Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність.

Отже, у кожному конкретному випадку на позивача покладено обов`язок доказування порушення відповідачем умов договору та того, що таке порушення є саме істотним, тобто, особа була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору.

Підставою для дострокового розірвання спірного договору позивачем зазначено несплату земельного податку.

Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити, чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Цивільний кодекс України встановлює загальноприйняті істотні умови для договорів предмет, ціна та строк дії.

Так, як було зазначено, між сторонами укладено договір № 1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями, відповідно до п. 1.1. якого з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності, а також з метою залучення додаткових грошових коштів, поліпшення екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Одесі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду та користування основні фонди.

Пунктами 4.1. та 4.2. вказаного договору встановлено, що орендар зобов`язується у строк до 01.10.2001 року внести інвестиції згідно цим договором на загальну суму 2500000,00 грн. До 31 грудня 1999 року ввезти на територію України та прийняти на баланс підприємства та зареєструвати у визначеному порядку обладнання на суму 500000,00 грн.

З врахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що предметом спірного договору була передача в оренду та користування основних фондів: Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Овідіопольського та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30. А відповідач у свою чергу зобов`язався внести відповідні інвестиції, зазначені у пунктах 4.1. та 4.2. договору.

Отже, вказаний договір є відплатним, а метою його укладання було залучення додаткових грошових коштів, поліпшення екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Одесі.

У пункті 9.3. договору визначено, що договір може бути розірвано, зокрема, у разі невиконання орендарем пунктів 4.1. та 4.2., що додатково свідчить про погодження сторонами основних зобов`язань відповідача.

При цьому рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2012 у справі №30-33-31/19-10-1009, предметом позову якої було розірвання договору №1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, встановлено, що ТОВ «СОЮЗ» належним чином виконало свої зобов`язання, передбачені у пунктах 4.1. та 4.2. договору, а саме: у 1999 році було придбано та прийнято на баланс основні засоби на суму 576410 грн 33 коп., а у період з 1999 р. по 2001 р. внесено інвестицій у вигляді майна на суму 2542281 грн 75 коп.

Враховуючи викладене, з огляду на критерії застосування частини 2 статті 651 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає, що така підстава розірвання договору як несплата відповідачем земельного податку не свідчить про істотні порушення умов спірного договору, оскільки зазначене порушення не призводить до того, що позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, оскільки відповідачем своєчасно виконано істотні умови договору та внесено відповідні інвестиції.

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність позивачем істотності допущеного відповідачем порушення умов договору №1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 як підстави його розірвання згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання скаржника на те, що у рішенні Господарського суду Одеської області у від 07.11.2017, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та постановою Верховного Суду від 30.05.2018, зазначено, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки укладений з метою приховування іншого правочину договору оренди земельних ділянок колегією суддів відхиляються, оскільки визнання правочину удаваним є підставою для визнання такого правочину недійсним, а не підставою для його розірвання.

Доводи скаржника про понесення територіальною громадою збитків внаслідок несплати земельного податку колегія суддів оцінює критично, оскільки, посилаючись на те, що сплата земельного податку є істотною умовою договору, ні позивач, ні міська рада з дати укладення договору до моменту розгляду даної справи не вживали будь-яких заходів щодо погашення відповідної заборгованості, не зверталися до відповідача з відповідною вимогою, не подавали відповідних позовів.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що неодноразово звертався до власника земельних ділянок - Одеської міської ради з відповідними листами щодо передачі в оренду вищевказаних земельних ділянок та готовності здійснювати плату за земельні ділянки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішеннями Одеської міської ради №1763-VIII та 1764- VIII від 29.11.2023 року земельні ділянки, на яких розміщене Одеське міське сміттєзвалище «Дальницькі кар`єри» передані у постійне користування КП «ОДЕСКОМУНТРАНС».

17.07.2024 року КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» здійснило державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номера 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634. КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» та направило на адресу ТОВ «КЛІАР-СІТІ» листи вих. №464 від 24.07.2024 р., №501 від 09.08.2024 р. щодо компенсації податку за земельні ділянки за кадастровими номера 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634, на яких розміщується Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри», у сумі 116 235,20 грн.

На підставі наданих КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» платіжних інструкцій ТОВ «КЛІАР-СІТІ» 12.08.2024 року перерахувало на розрахунковий рахунок КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» компенсацію оплати за земельний податок за земельні ділянки з кадастровими номера 5121081400:01:002:0687 та 5123783200:01:002:0634 у сумі 79 702,30 гривень та 36 532,60 гривень.

Враховуючи викладене, колегія суддів виснує, що в рамках виконання зобов`язань за спірним договором №1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999 відповідач діяв в межах добросовісної поведінки, що додатково свідчить про відсутність істотних порушень відповідачем умов спірного договору.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у справі №916/2498/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.05.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький