Рішення

від 05.12.2024 по справі 926/2257/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2257/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з додатковою відповідальністю Коростенський Щебзавод, Житомирська обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Асфальт, Чернівецька обл.

про стягнення заборгованості в сумі 35351560,95 грн

представники сторін:

від позивача Діковицька О.М., довіреність від 20.09.2024

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Коростенський Щебзавод звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Асфальт про стягнення заборгованості в сумі 35351560,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №04012021/20-УВ від 04.01.2021 в частині оплати вартості поставленого товару.

Як стверджується, позивач поставив відповідачу товар за договором поставки на загальну суму 114227449,45 грн, проте, відповідач оплатив лише 78875888,50 грн.

Відтак, у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 35351560,95 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 справу №926/2257/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю Коростенський Щебзавод залишено без руху, встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали для усунення названих в ній недоліків шляхом надання до Господарського суду Чернівецької області доказів сплати судового збору в розмірі 424218,73 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

18.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 424218,73 грн.

Ухвалою від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2024.

24.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 24.09.2024 задоволено заяву позивача від 24.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 17.10.2024 відкладено підготовче засідання на 14.11.2024.

Ухвалою від 14.11.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 05.12.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 14.11.2024 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 14.11.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).

Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).

Окрім того, суд зазначає, що ухвали по справі №926/2257/24 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

До суду поверталися без вручення адресовані відповідачу поштові відправлення з ухвалами суду з зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

В силу приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника позивача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

04.01.2021 між товариством з додатковою відповідальністю Коростенський Щебзавод (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Буковина Асфальт (відповідач, покупець) укладено договір поставки №04012021/20-УВ.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом «Продукція»), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Згідно п. 1.3. договору постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція тощо.

Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних. Загальна кількість продукції, яка поставляється згідно умов цього договору, визначається після припинення дії цього договору на підставі відповідних видаткових накладних. Якість продукції, що підлягає поставці за цим договором, має відповідати державним стандартам і технічним вимогам (ДСТУ, ТУ), які відносяться до цього виду продукції (п. 1.4. 1.6. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. У випадку поставки продукції на умовах самовивозу ціна продукції включає вартість її навантаження. Ціна продукції може змінюватись постачальником протягом строку дії цього договору. Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору (п. 2.2. п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки) або оплати після отримання продукції. Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

У випадку поставки продукції на умовах п. 3.5. цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.6. п. 2.7. договору).

Зараховані на поточний рахунок постачальника кошти незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах покупця, розподіляються у наступній черговості: 1) погашення існуючої заборгованості за поставлену продукцію згідно цього договору; 2) оплата поставленої продукції у звітному періоді; 3) оплата продукції, що поставляється у період зарахування коштів; 4) аванс (п. 2.10. договору).

Згідно п. 3.1., п. 3.2. договору поставка продукції за цим договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці. За попередньою домовленістю сторін поставка продукції може здійснюватися шляхом її самовивозу автомобільним транспортом зі складу постачальника.

Постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100% її вартості або післяплатою. Постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю (п. 3.4., п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Сторони можуть передбачити інший порядок поставки продукції, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода до цього договору. Уся продукція, отримана покупцем від постачальника в період дії цього договору, вважається отриманою на виконання цього договору (п. 3.9., п. 3.10 договору).

Умова про передачу відповідної партії товару, у випадку поставки продукції силами продавця (власним транспортом або з залученням третіх осіб), вважається виконаною у момент підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 3.19. договору).

Згідно п. 4.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю узгоджену партію продукції належної якості та в строки, узгоджені сторонами у відповідній заявці; підготувати та надати необхідні документи, що стосуються продукції.

Покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату вартості продукції на умовах цього договору (пп. 4.2.7. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань до їх повного виконання сторонами. Після закінчення строку, на який було укладено договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на невизначений строк, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону у відповідності до п. 6.3., 6.4., 6.5. договору (п. 6.1., 6.2. договору).

На виконання договору поставки №04012021/20-УВ від 04.01.2021 позивачем, як постачальником, поставлено відповідачу, як покупцю, продукцію на загальну суму 114227449,45 грн, що підтверджується підписаними сторонами наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна від 13.02.21 № 255 на суму 2 110 003,50 грн.;

- видаткова накладна від 26.02.21 № 342 на суму 1 146 052,50 грн.;

- видаткова накладна від 26.02.21 № 343 на суму 930 864,00 грн.;

- видаткова накладна від 07.03.21 № 420 на суму 723 424,50 грн.;

- видаткова накладна від 07.03.21 № 421 на суму 678 652,50 грн.;

- видаткова накладна від 07.03.21 № 422 на суму 710 140,50 грн.;

- видаткова накладна від 11.03.21 № 519 на суму 1 014 330,60 грн.;

- видаткова накладна від 11.03.21 № 520 на суму 971 905,67 грн.;

- видаткова накладна від 11.03.21 № 522 на суму 41 115,89 грн.;

- видаткова накладна від 17.03.21 № 598 на суму 1 035 632,32 грн.;

- видаткова накладна від 17.03.21 № 599 на суму 1 033 549,74 грн.;

- видаткова накладна від 31.03.21 № 783 на суму 1 028 194,56 грн.;

- видаткова накладна від 31.03.21 № 784 на суму 1 027 837,55 грн.;

- видаткова накладна від 02.04.21 № 810 на суму 1 046 223,67 грн.;

- видаткова накладна від 02.04.21 № 811 на суму 1 016 234,66 грн.;

- видаткова накладна від 05.04.21 № 846 на суму 641 526,59 грн.;

- видаткова накладна від 06.04.21 № 923 на суму 809 080,70 грн.;

- видаткова накладна від 06.04.21 № 924 на суму 816 875,45 грн.;

- видаткова накладна від 04.05.21 № 1455 на суму 1 035 275,30 грн.;

- видаткова накладна від 05.05.21 № 1461 на суму 1 032 776,22 грн.;

- видаткова накладна від 10.05.21 № 1544 на суму 1 002 370,69 грн.;

- видаткова накладна від 10.05.21 № 1545 на суму 1 047 413,71 грн.;

- видаткова накладна від 19.05.21 № 1735 на суму 904 579,15 грн.;

- видаткова накладна від 19.05.21 № 1736 на суму 1 111 854,37 грн.;

- видаткова накладна від 28.05.21 № 1894 на суму 1 036 703,35 грн.;

- видаткова накладна від 28.05.21 № 1895 на суму 1 042 177,54 грн.;

- видаткова накладна від 02.06.21 № 2051 на суму 971 633,74 грн.;

- видаткова накладна від 02.06.21 № 2052 на суму 1 145 159,21 грн.;

- видаткова накладна від 03.06.21 № 2068 на сум 84 705,60 грн.;

- видаткова накладна від 06.06.21 № 2124 на суму 1 314 073,30 грн.;

- видаткова накладна від 06.06.21 № 2125 на сум 818 026,18 грн.;

- видаткова накладна від 20.06.21 № 2375 на суму 1 831 577,09 грн.;

- видаткова накладна від 20.06.21 № 2376 на суму 253 753,78 грн.;

- видаткова накладна від 24.06.21 № 2458 на суму 1 598 117,62 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.21 № 2552 на суму 209 464,85 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.21 № 2553 на суму 1 870 904,69 грн.;

- видаткова накладна від 01.07.21 № 2665 на суму 1 678 886,71 грн.;

- видаткова накладна від 01.07.21 № 2666 на суму 153 864,79 грн.;

- видаткова накладна від 09.07.21 № 2813 на суму 1 921 311,48 грн.;

- видаткова накладна від 10.07.21 № 2831 на суму 683 271,86 грн.;

- видаткова накладна від 15.07.21 № 2931 на суму 601 081,74 грн.;

- видаткова накладна від 15.07.21 № 2932 на суму 1 881 122,70 грн.;

- видаткова накладна від 21.07.21 № 3043 на суму 1 898 873,27 грн.;

- видаткова накладна від 21.07.21 № 3044 на суму 214 506,86 грн.;

- видаткова накладна від 29.07.21 № 3185 на суму 941 780,14 грн.;

- видаткова накладна від 29.07.21 № 3194 на суму 43 251,38 грн.;

- видаткова накладна від 31.07.21 № 3230 на суму 866 340,23 грн.;

- видаткова накладна від 31.07.21 № 3231 на суму 875 840,53 грн.;

- видаткова накладна від 02.08.21 № 3301 на суму 45 967,50 грн.;

- видаткова накладна від 05.08.21 № 3402 на суму 2 092 365,00 грн.;

- видаткова накладна від 08.08.21 № 3441 на суму 2 067 997,50 грн.;

- видаткова накладна від 10.08.21 № 3482 на суму 871 200,00 грн.;

- видаткова накладна від 13.08.21 № 3531 на суму 2 385 300,00 грн.;

- видаткова накладна від 18.08.21 № 3625 на суму 1 978 557,83 грн.;

- видаткова накладна від 21.08.21 № 3677 на суму 2 308 058,04 грн.;

- видаткова накладна від 23.08.21 № 3701 на суму 1 129 748,33 грн.;

- видаткова накладна від 23.08.21 № 3702 на суму 1 127 960,28 грн.;

- видаткова накладна від 26.08.21 № 3763 на суму 2 431 975,42 грн.;

- видаткова накладна від 03.09.21 № 3983 на суму 2 098 807,45 грн.;

- видаткова накладна від 05.09.21 № 4008 на суму 2 549 978,56 грн.;

- видаткова накладна від 09.09.21 № 4098 на суму 2 792 344,12 грн.;

- видаткова накладна від 16.09.21 № 4247 на суму 2 480 241,89 грн.;

- видаткова накладна від 18.09.21 № 4288 на суму 3 025 527,97 грн.;

- видаткова накладна від 25.09.21 № 4418 на суму 3 128 690,84 грн.;

- видаткова накладна від 27.09.21 № 4446 на суму 2 784 984,89 грн.;

- видаткова накладна від 01.10.21 № 4521 на суму 437 677,34 грн.;

- видаткова накладна від 01.10.21 № 4522 на суму 2 716 738,28 грн.;

- видаткова накладна від 05.10.21 № 4595 на суму 3 461 544,88 грн.;

- видаткова накладна від 06.10.21 № 4616 на суму 3 543 503,36 грн.;

- видаткова накладна від 07.10.21 № 4695 на суму 2 537 782,50 грн.;

- видаткова накладна від 11.10.21 № 4771 на суму 2 989 504,64 грн.;

- видаткова накладна від 14.10.21 № 4818 на суму 3 062 022,00 грн.;

- видаткова накладна від 17.10.21 № 4862 на суму 2 851 008,00 грн.;

- видаткова накладна від 19.10.21 № 4906 на суму 3 506 622,30 грн.;

- видаткова накладна від 23.10.21 № 4968 на суму 3 535 627,82 грн.;

- видаткова накладна від 27.10.21 № 5064 на суму 1 240 057,50 грн.;

- видаткова накладна від 28.10.21 № 5086 на суму 997 471,57 грн.;

- видаткова накладна від 29.10.21 № 5104 на суму 665 239,72 грн.;

- видаткова накладна від 29.10.21 № 5110 на суму 530 600,94 грн.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 114227449,45 грн.

Поставка продукції була здійснена залізничним транспортом, що підтверджується копіями залізничних накладних з відомостями вагонів.

Щодо кількості, якості поставленого товару претензій з боку відповідача під час завантаження та поставки не було, адже товар поставлений, прийнятий відповідачем шляхом належного оформлення видаткових накладних, в яких визначена остаточна ціна товару, про що свідчать підписи уповноважених осіб та відбитки печатки на вказаних видаткових накладних.

Як стверджує позивач та вбачається з позовної заяви відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену продукцію в сумі 78875888,50 грн., згідно виписки по рахунку АТ «БАНК АЛЬЯНС» від 23.08.2024 за період з 01.01.2021 по 21.08.2024 та виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.08.2024 за період з 22.12.2022 по 22.12.2021.

В порушення взятих на себе зобов`язань та вимог договору відповідач не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 35351560,95 грн.

Відповідно до п. 2.13. договору за наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов`язуються проводити звірку взаємних розрахунків, результати якої оформляються відповідним актом звірки взаєморозрахунків (далі «Актом звірки»). Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Покупець, що отримав акт звірки від постачальника, зобов`язується у строк до 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник акта звірки постачальнику. У випадку незгоди покупця з даними, що зазначені в акті звірки постачальника, покупець зобов`язується у строк до 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого акта надіслати (передати) свій варіант акта звірки.

Згідно підписаного сторонами та скріпленого печатками акту звірки взаємних розрахунків договором поставки №04012021/20-УВ від 04.01.2021 за 1 півріччя 2022 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 35351560,95 грн.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем повної оплати за поставлений товар у нього утворилась заборгованість в сумі 35351560,95 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (ч. 2 ст. 184 ГК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару шляхом підписання накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

При підписанні покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі (Постанова ОП КГС ВС від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22).

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки) або оплати після отримання продукції. Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

У випадку поставки продукції на умовах п. 3.5. цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.6. п. 2.7. договору).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 114227449,45 грн, а відповідач в свою чергу в добровільному порядку прийняв вказаний товар, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками без зауважень та заперечень, та здійснив часткову оплату в сумі 78875888,50 грн.

Таким чином, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар в сумі 35351560,95 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи додані до позовної заяви докази у сукупності, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу товару на загальну суму 114227449,45 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду даної справи обов`язок відповідача по оплаті поставленого та прийнятого товару настав.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати у повному обсязі відповідачем грошових коштів позивачу за поставлений товар.

Отже, у встановлений законом строк заборгованість за поставлений товар в розмірі 35351560,95 грн (з урахуванням часткової сплати в розмірі 78875888,50 грн) сплачена не була.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 35351560,95 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35351560,95 грн., у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 35351560,95 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального Кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Асфальт (60313, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Магала, вул. Комунальників, 8, код ЄДРПОУ 42570760) на користь товариства з додатковою відповідальністю Коростенський Щебзавод (11502, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Каштанова, 3, код ЄДРПОУ 01374567) заборгованість в сумі 35351560,95 грн та судовий збір в сумі 424218,73 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024.

Суддя С.О.Миронюк