Ухвала

від 13.12.2024 по справі 914/653/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/653/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Трускавецького В. П.

від 09.08.2024 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.

від 25.11.2024

за позовом ОСОБА_2

до Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_1

про визнання недійсним рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту та скасування реєстраційних дій/записів,

ВСТАНОВИВ:

08 березня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб", в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб" від 16.10.2023, оформлене протоколом № 16/10/23;

- визнати недійсним повністю з моменту затвердження статут Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб" від 16.10.2023 в новій редакції, затверджений протоколом № 16/10/23 загальних зборів його учасників від 16.10.2023;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб" від 01.05.2024, оформлене протоколом № 01/05/24;

- скасувати реєстраційну дію/запис, вчинену державним реєстратором Оброшинської СР Львівського району Львівської області Працьовитою О. С. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 17.10.2023 стосовно Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб" за № 1004151070056022291;

- скасувати реєстраційну дію/запис, вчинену приватним нотаріусом Майхер О. Л. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 02.05.2024 11:07:44 стосовно Приватного підприємства "Перша соціальна медична лабораторія "Ескулаб" за № 1004151070057022291.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24 позов задоволений повністю.

Постановою від 25.11.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24.

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 914/653/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 914/653/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зауважує, що суди не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21 щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав; безпідставно послалися на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 915/99/19, оскільки у справі № 914/653/24 інші фактичні обставини та інший предмет спору; не застосували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 щодо застосування доктрини римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки); не застосували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18 та від 10.11.2021 у справі № 924/881/20.

Водночас, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Всупереч наведеному, ОСОБА_1 не наводить конкретно яка/які саме норма/норми права неправильно застосована/порушена/не застосована судами першої та апеляційної інстанцій у взаємозв`язку із наведеними ним постановами Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Всі доводи касаційної скарги в обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до викладення загального змісту вказаних постанов, викладення обставин справи № 914/653/24 та власних міркувань щодо незгоди з правовими висновками Верховного Суду, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, та або не містять вказівку щодо застосування якої конкретно норми права в них йдеться мова або є викладенням обставин іншої справи із оцінкою суду саме цих обставин, що не може визнатися Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Суд також не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин", з огляду на частину 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зазначає, що наразі Верховним Судом не сформовано остаточний висновок у подібних правовідносинах щодо можливості звернення до суду учасника товариства з обмеженою відповідальністю (підприємства) із позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, коли такий учасник особисто приймав учать у загальних зборах та голосував "ЗА" по відповідним питанням порядку денного, чи не буде в даному випадку порушення учасником принципу добросовісної поведінки; щодо того не буде в даному випадку визнання недійсним рішення загальних зборів втручанням суду у господарську діяльність підприємства та компетенції загальних зборів, враховуючи, що всі учасники особисто прийняли участь у таких загальних зборах та голосували одностайно по відповідним питанням порядку денного. Також ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності втручання судом у господарську діяльність підприємства та компетенцію загальних зборів учасників, якщо відповідно до частини 10 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань. Скаржник додатково також наголошує, що у своїй касаційній скарзі він посилається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21 щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав і акцентує, що судова практика з цього питання у подібних правовідносинах наразі Верховним Судом сформована. Проте якщо Суд встановить, що правовідносини у цій справі не є подібними та релевантними за обставин цієї справи, то скаржник просить Суд сформувати остаточний висновок у таких правовідносинах щодо питання "чи буде належним та ефективним способом захисту прав позивача звернення до суду із позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій без заявлення окремої позовної вимоги про поновлення позивача на посаді, враховуючи відсутність у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відповідної підстави для внесення запису в ЄДР.".

Поряд із зазначеним Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

Однак, пославшись у касаційній скарзі на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як одну з підстав касаційного оскарження, ОСОБА_1 не обґрунтував цю підставу касаційного оскарження, оскільки не вказав, яку саме норму права судами першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Водночас доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо існування обставин, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 914/653/24;

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 914/653/24 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова