Постанова

від 12.12.2024 по справі 903/999/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/999/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» - не з`явився,

відповідача - приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

на рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2024 (суддя Шум М.С.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 (головуючий суддя: Олексюк Г.Є., судді: Мельник О.В., Петухов М.Г.)

у справі № 903/999/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (далі - ТОВ «Агро Фонд»)

до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (далі - ПОСП ім. Івана Франка)

про стягнення 5 214 599,76 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Агро Фонд» звернулося до суду з позовом до ПОСП ім. Івана Франка про стягнення 4 563 240,00 грн основного боргу, 587 597,23 грн штрафних санкцій (пені), 26 084,13 грн інфляційних втрат, 37 678,40 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 10.02.2022 № 1002/1 в частині оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПОСП ім. Івана Франка, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, у скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Так, за доводами скаржника, судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права (частини першої статті 530 Цивільного кодексу України) та порушенням норм процесуального права (частини дев`ятої статті 80 ГПК України). Як зазначає скаржник, суд встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Агро Фонд» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, посилаючись, зокрема на безпідставність доводів касаційної скарги.

Також у відзиві позивачем наведено попередній розрахунок суми судових витрат (орієнтовно у розмірі 30 000,00 грн) та викладено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат, які пов`язані з розглядом справи.

Заяви та клопотання учасників справи

ТОВ «Агро Фонд» 11.12.2024 звернулося до Суду із заявою про розгляд касаційної скарги у справі без участі представника названого товариства. З огляду на те, що участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, Суд вважав за можливе розглянути касаційну скаргу у справі за відсутності представників як ТОВ «Агро Фонд», так і ПОСП ім. Івана Франка (яке не повідомляло Суд про неявку представника у судове засідання).

ПОСП ім. Івана Франка 11.12.2024 звернулося до суду з клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги у справі, з метою надання можливості сторонам врегулювати спір у позасудовому порядку.

У судовому засіданні 12.12.2024 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання ПОСП ім. Івана Франка, оскільки заява позивача - ТОВ «Агро Фонд» не містила інформації щодо можливого врегулювання сторонами спору у позасудовому порядку, натомість ТОВ «Агро Фонд» просило у заяві у задоволенні касаційної скарги відмовити з урахуванням викладених у відзиві на касаційну скаргу мотивів. При цьому додані до клопотання ПОСП ім. Івана Франка документи не підтверджують вжиття сторонами заходів, спрямованих на врегулювання спору у цій справі у позасудовому порядку.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Агро Фонд» як постачальником та ПОСП ім. Івана Франка як покупцем 10.02.2022 укладено договір поставки № 1002/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар за ціною, кількістю, якістю та на умовах, узгоджених сторонами у відповідних специфікаціях на кожну партію, які є додатками до цього договору.

Відповідно до пунктів 2.2 - 2.3 Договору сторони узгодили, що кількість товару, що передається у власність покупця в кожній конкретній партії вказується в накладних та в специфікаціях (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна кількість товару, що передається у власність покупця за даним договором становить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними.

Умови поставки визначені в розділі 4 Договору, зокрема передбачено, що передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, на складі продавця або покупця за домовленістю сторін, про що зазначається в специфікаціях.

Згідно з пунктом 4.1 Договору відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями транспортом та за рахунок покупця або постачальника за домовленістю сторін.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару (день отримання товару). Підписана покупцем видаткова накладна свідчить про погодження покупцем кількості та якості отриманого товару по такій накладній. З моменту передання товару покупцю, останній несе всі ризики випадкової втрати, пошкодження товару (пункт 4.3 Договору).

Передача кожної партії товару підтверджується оригіналами таких документів на кожну партію товару: рахунки на оплату; видаткова накладна на відповідну кількість товару, виписану на ім`я покупця; документ, що підтверджує якість товару.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.2 Договору вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару вказана в накладних та в специфікаціях (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна вартість товару, що передається у власність покупця за даним договором становить суму всіх накладних по вартості.

Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару в розмірах, що визначаються в пункті 3.2 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний постачальником.

На виконання умов Договору сторонами підписані специфікації до Договору на поставку товару - барда зернова, а саме: № 1 від 03.03.2022, № 2 від 03.03.2022, № 3 від 13.05.2022, № 4 від 31.05.2022, № 5 від 17.06.2022, № 6 від 20.06.2022, № 7 від 24.06.2022, № 8 від 21.07.2022, №11 від 01.08.2022, № 12 від 25.08.2022, № 13 від 08.09.2022, № 14 від 03.10.2022, № 15 від 07.11.2022, № 16 від 06.12.2022, № 17 від 20.12.2022, № 18 від 13.01.2023, № 19 від 10.03.2023, № 20 від 04.04.2023, № 21 від 05.04.2023, № 22 від 25.04.2023, № 26 від 04.07.2023.

На виконання умов Договору сторонами підписані специфікації до Договору на поставку товару - макуха соєва, а саме: № 27 від 28.07.2023, № 28 від 04.08.2023.

Відповідно до пункту 3 кожної із вказаних специфікацій, оплата товару здійснюється шляхом оплати 80% вартості товару протягом десяти днів з дня вивантаження товару, 20% вартості після реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

На виконання умов Договору та згідно з товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та виставленими рахунками позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 695 784,00 грн, а саме: 27.10.2022 (видаткова накладна № 2475) барда зернова в кількості 20,34 тони на суму 91 530 грн; 07.11.2022 (видаткова накладна № 2721) барда зернова в кількості 18,56 тони на суму 89 088 грн; 21.11.2022 (видаткова накладна № 2874) барда зернова в кількості 20,42 тони на суму 98 016 грн; 06.12.2022 (видаткова накладна № 3070) барда зернова в кількості 16,16 тони на суму 77 568 грн; 20.12.2022 (видаткова накладна № 3231) барда зернова в кількості 21,3 тони на загальну суму 106 500 грн; 30.12.2022 (видаткова накладна № 3302) барда зернова в кількості 16,42 тон на загальну суму 82100 грн; 13.01.2023 (видаткова накладна № 138) барда зернова в кількості 20,32 тони на суму 101600 грн; 23.01.2023 (видаткова накладна № 256) барда зернова в кількості 20,74 тони на суму 103700 грн; 02.02.2023 (видаткова накладна № 383) барда зернова в кількості 23,68 тони на суму 127872 грн; 25.03.2023 (видаткова накладна № 834) барда зернова в кількості 18,52 тони на суму 157420 грн; 05.04.2023 (видаткова накладна № 954) барда зернова в кількості 19,24 тони на суму 163540 грн; 25.04.2023 (видаткова накладна № 955) барда зернова в кількості 18 тони на суму 135000 грн; 09.05.2023 (видаткова накладна № 1068) барда зернова в кількості 19,26 тони на суму 144 450 грн; 16.05.2023 (видаткова накладна № 1069) барда зернова в кількості 20,64 тони на суму 154800 грн; 23.05.2023 (видаткова накладна № 1131) барда зернова в кількості 17,58 тони на суму 131850 грн; 27.05.2023 (видаткова накладна № 1166) барда зернова в кількості 19,98 тони на суму 149850 грн; 01.06.2023 (видаткова накладна № 1212) барда зернова в кількості 19,68 тони на суму 147450 грн; 05.06.2023 (видаткова накладна № 1218) барда зернова в кількості 20,7 тони на суму 155 250 грн; 09.06.2023 (видаткова накладна № 1282) барда зернова в кількості 19,66 тони на суму 147450 грн; 19.06.2023 (видаткова накладна № 1314) барда зернова в кількості 22,54 тони на суму 169050 грн; 20.06.2023 (видаткова накладна № 1363) макуха соєва в кількості 25,06 тони на суму 488670 грн; 27.06.2023 (видаткова накладна № 1417) барда зернова в кількості 20,08 тони на суму 150600 грн; 27.06.2023 (видаткова накладна №1418) макуха соєва в кількості 24,98 тони на суму 487110 грн; 04.07.2023 (видаткова накладна № 1524) барда зернова в кількості 18,7 тони на суму 149600 грн; 07.07.2023 (видаткова накладна № 1533) барда зернова в кількості 19,2 тони на суму 153600 грн; 12.07.2023 (видаткова накладна № 1570) барда зернова в кількості 19,26 тони на суму 154 080 грн; 17.07.2023 (видаткова накладна №1605) барда зернова в кількості 18,58 тони на суму 148640 грн; 22.07.2023 (видаткова накладна № 1676) барда зернова в кількості 19,36 тони на суму 154880 грн; 28.07.2023 (видаткова накладна № 1751) макуха соєва в кількості 25,96 тони на суму 571120 грн; 28.07.2023 (видаткова накладна № 1752) барда зернова в кількості 18,46 тони на суму 147680 грн; 04.08.2023 (видаткова накладна № 1813) макуха соєва в кількості 25,26 тони на суму 555 720 грн.

У порушення умов Договору, відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, а саме на суму 1 132 544,00 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 4 563 240,00 грн основного боргу, а також нарахованих на суму основного боргу: 587 597,23 грн штрафних санкцій (пені), 26 084,13 грн інфляційних втрат, 37 678,40 грн - 3% річних.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 587 597,23 грн пені, 26 084,13 грн інфляційних втрат, 37 678,40 грн - 3% річних.

У частині стягнення основного боргу судові рішення попередніх інстанцій жодним учасником справи не оскаржуються та не є предметом касаційного перегляду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Так, за доводами скаржника, судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права (частини першої статті 530 Цивільного кодексу України) та порушенням норм процесуального права (частини дев`ятої статті 80 ГПК України). Як зазначає скаржник, суд встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів.

Скаржник зазначає про те, що видаткові накладні не містять посилання на ту чи іншу специфікацію, а здійснення можливої поставки товару за певною накладною з прив`язкою до відповідної специфікації здійснене позивачем у довільному порядку, отже визначення строку оплати не вбачається за можливе. Вказане, за доводами скаржника, свідчить про неможливість достеменно встановити строк виконання грошового зобов`язання за поставлений за певною накладною товар.

Крім того, скаржник посилається на те, що опис вкладення, який долучений позивачем до позову, не містить доказів надсилання податкових накладних, що свідчило б про настання обов`язку з оплати частини остаточних платежів, а також відсутні докази надсилання видаткових накладних із реквізитами, що були долучені до позову.

Стосовно наведеного Суд зазначає таке.

У касаційній скарзі скаржник посилається на зміст пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до умов якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Водночас касаційна скарга ПОСП ім. Івана Франка не містить доводів в обґрунтування підстав для обов`язкового скасування судових рішень, передбачених приписами частини першої статті 310 ГПК України.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України, на яку також посилається скаржник, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга ПОСП ім. Івана Франка не містить доводів в обґрунтування підстав для скасування судового рішення, передбачених пунктами 1-3 частини третьої статті 310 ГПК України, водночас скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини у справі, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

Надаючи оцінку зазначеним доводам скаржника Верховний Суд виходить з того, що скаржник фактично не погоджується з наданою судами оцінкою специфікаціям (стверджуючи, що накладні у справі не містять посилання на ту чи іншу специфікацію, отже визначення строку оплати не вбачається за можливе) та з урахуванням їх судами у визначенні строку оплати й обрахуванні початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором.

Однак, Верховний Суд акцентує увагу на тому що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій оцінили надані сторонами докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Стосовно доводу скаржника про те, що опис вкладення, який долучений позивачем до позову, не містить доказів надсилання податкових накладних, що свідчило б про настання обов`язку з оплати частини остаточних платежів, а також відсутні докази надсилання видаткових накладних із реквізитами, що були долучені до позову, то, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем було скеровано копію позовної заяви з додатками відповідачу цінним листом з описом вкладення. При цьому в описі вкладення до відправлення під номером 6 зазначено «копії відомостей про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН» на 64 арк. Дослідивши наведені докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при надсилання позовної заяви позивачем було надіслано відповідачу копії податкових накладних, як додатки до позовної заяви. Водночас переоцінка доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 903/999/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець