Постанова

від 16.01.2025 по справі 903/999/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/999/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» - не з`явився,

відповідача - приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд»

про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат

у справі № 903/999/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (далі - ТОВ «Агро Фонд»)

до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (далі - ПОСП ім. Івана Франка)

про стягнення 5 214 599,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агро Фонд» звернулося до суду з позовом до ПОСП ім. Івана Франка про стягнення 4 563 240,00 грн основного боргу, 587 597,23 грн штрафних санкцій (пені), 26 084,13 грн інфляційних втрат, 37 678,40 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 10.02.2022 № 1002/1 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Верховного Суду від 12.12.2024 зі справи касаційну скаргу ПОСП ім. Івана Франка залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 903/999/23 - без змін.

До прийняття згаданої постанови ТОВ «Агро Фонд» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати (витрати на правничу допомогу), у тому числі, зокрема зазначило попередній розрахунок суми судових витрат (витрат на правничу допомогу) у розмірі 30 000,00 грн, які ТОВ «Агро Фонд» понесло і які очікує понести в результаті касаційного розгляду справи.

Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 16.12.2024 (у межах п`ятиденного строку після ухвалення постанови) від ТОВ «Агро Фонд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі про розподіл судових витрат.

Заява обґрунтована приписами статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та договором від 10.05.2024 № 10/05/24 про надання правової допомоги, який укладений позивачем з адвокатом Мандзя В.І., актом від 13.12.2024 № 09 приймання-передачі наданих послуг, ордером про надання правничої допомоги від 20.11.2024 серії ВС № 1326871, який виданий на ім`я адвоката Мандзя В.І.

Від ПОСП ім. Івана Франка через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 17.12.2024 надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому Підприємство просить, зокрема зменшити розмір витрат на правову допомогу (якщо Суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви позивача) до 5 000,00 грн.

Від ТОВ «Агро Фонд» та ПОСП ім. Івана Франка 13.01.2025 надійшли заяви про розгляд заяви у справі № 903/999/23 без участі представників названих учасників справи.

З огляду на те, що участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, Суд вважав за можливе розглянути заяву у справі про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши заяву позивача з доданими до неї документами, заперечення відповідача з викладеним у ньому клопотанням про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги, Верховний Суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з наданим позивачем договором від 10.05.2024 № 10/05/24 про надання правової допомоги, який укладений позивачем, як клієнтом з адвокатом Мандзя В.І., сторони цього договору домовилися, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Правова допомога згідно з пунктом 1.2 договору полягає, зокрема у представництві інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства.

За надання правової допомоги, яка є предметом цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар, який у грошовому виразі визначається сторонами та відображається у відповідних доповненнях (актах) до цього договору (пункт 3.1 договору).

Позивачем до заяви додано підписаний сторонами договору від 10.05.2024 № 10/05/24 акт від 13.12.2024 № 09 приймання-передачі наданих послуг до договору, відповідно до якого (акта) адвокат передав, а клієнт прийняв юридичні послуги по наданню правової (адвокатської) допомоги у спорі ТОВ «Агро Фонд» з ПОСП ім. Івана Франка про стягнення 5 214 599,76 грн у судовій справі № 903/999/23, яка перебувала на розгляді у Верховному Суді, а саме:

- ознайомлення з матеріалами касаційної скарги, формування правової позиції, збір документів та доказів по спірних правовідносинах;

- підготовка відзиву до касаційної скарги, формування та направлення матеріалів до суду;

- премія.

Вартість послуг за даним актом встановлюється у фіксованому розмірі та становить 20 000,00 грн (пункт 2 акта).

Отже, сторонами договору від 10.05.2024 № 10/05/24 про надання правової допомоги погоджено плату за надану правову допомогу у судовій справі № 903/999/23 у суді касаційної інстанції у фіксованому розмірі 20 000,00 грн.

Матеріали справи містять відзив ТОВ «Агро Фонд» на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи адвокатом Мандзя В.І. у межах визначеного Судом строку для подання відзиву (який прийнятий Судом до розгляду).

В аспекті застосування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України Суд враховує, що акт від 13.12.2024 № 09 приймання-передачі наданих послуг до договору складений після закінчення судових дебатів у справі та ухвалення судом касаційної інстанції постанови від 12.12.2024.

Верховний Суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 903/999/23 є підтвердженим позивачем.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Агро Фонд».

У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Мандзя В.І. надавав правову допомогу позивачу у судах першої та апеляційної інстанцій, відповідно був обізнаний з усіма обставинами цієї справи, відзив ТОВ «Агро Фонд» на касаційну скаргу за своїм змістом дублює відзив ТОВ «Агро Фонд» на апеляційну скаргу, а включені до складу наданих послуг адвокатом за актом приймання-передачі таких послуг як ознайомлення з матеріалами касаційної скарги, формування правової позиції у даному випадку поглинаються (охоплюються) послугою з підготовки та подання до суду відзиву на касаційну скаргу у цій справі.

Послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21).

Стосовно премії, про яку зазначено в акті, то Суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги сторони передбачили сплату гонорару та компенсацію фактично понесених витрат, водночас порядок, умови та підстави для сплати премії, як і її правова природа не визначені умовами договору, що не дає можливості Верховному Суду виснувати проте, що за цих обставин справи відповідні витрати позивача були необхідними.

При цьому у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 80, статтями 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, враховуючи мотиви клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн, які є співрозмірними з наданою правничою допомогою у суді касаційної інстанції.

У зв`язку з чим заява ТОВ «Агро Фонд» про ухвалення додаткового рішення по справі про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000,00 грн. У решті заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 903/999/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» 10 000 грн (десять тисяч) 00 коп. витрат на правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Волинської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець